ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2026 р. Справа № 200/4071/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Фоміної Л.О.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Смагар С.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 200/4071/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) через свого представника, адвоката Лихачова Романа Борисовича, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, у якій просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо зменшення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відсоткового розміру премії за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року при перерахунку розміру грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2025 року по справі № 200/4071/25;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, а саме премій у належних відсоткових розмірах, установлених до проведення перерахунку на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2025 року по справі №200/4071/25, та виплатити недоотримані суми грошового забезпечення у сумі 272 222 грн (двісті сімдесят дві тисячі двісті двадцять дві) грн 02 коп;
- постановити окрему ухвалу відповідно до статей 249 та 383 КАС України та направити її до Головного управління Національної гвардії України для вирішення питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, дії яких призвели до неналежного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2025 року у справі № 200/4071/25.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2026 повернуто заяву представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 200/4071/25.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року у справі № 200/4071/25 про повернення заяви представника позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України та направити заяву на розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що частина друга статті 383 КАС України дійсно передбачає необхідність зазначення в заяві інформації про хід виконавчого провадження. Однак закон не встановлює, що така інформація повинна містити виключний або вичерпний перелік усіх виконавчих дій, які були або будуть здійснені державним виконавцем. Тим більше закон не містить правила, відповідно до якого сам факт відкриття виконавчого провадження автоматично означає передчасність звернення до суду за статтею 383 КАС України. Навпаки, відкриття виконавчого провадження є юридично значущим етапом примусового виконання судового рішення та саме по собі свідчить про перехід виконання рішення на стадію примусового виконання.
Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно ототожнив відсутність опису виконавчих дій з відсутністю ходу виконавчого провадження.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ст. 294, ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2025 позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволене частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія та допомоги для оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань)) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 за період з 01.01.2023 до 19.05.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія та допомоги для оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань)) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 за період з 01.01.2023 до 19.05.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 28.01.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.01.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не включення ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022- 2024 роки (77 днів) та додаткової відпустки за 2017- 2024 роки (112 днів), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, у 2017 році, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу на оздоровлення, передбачену пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, у 2017 році, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, та раніше проведених виплат.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 28.11.2024, з застосуванням закупівельної вартості такого майна, визначеної станом на 01.01.2024 відповідно до пункту 5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, за час проходження ним військової служби у період з 28.01.2017 по 28.11.2024.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 28.11.2024, з застосуванням закупівельної вартості такого майна, визначеної станом на 01.01.2024 відповідно до пункту 5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, за час проходження ним військової служби у період з 28.01.2017 по 28.11.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 200/4071/25 апеляційну скаргу адвоката Лихачова Романа Борисовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року залишено без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 200/4071/25 залишено без змін.
Рішення суду у справі № 200/4071/25 набрало законної сили 17.11.2025.
08 грудня 2025 року по справі № 200/4071/25 видано виконавчі листи.
23 грудня 2025 року на підставі виданих виконавчих листів Ірпінським відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавчі провадження № 79869978, № 79870076, № 79870156, № 79870258, № 79870346.
26 червня 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача, адвоката Лихачова Романа Борисовича, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 200/4071/25, в якій представник позивача просив суд: поновити строк звернення до суду з цією заявою; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо зменшення відсоткового розміру щомісячної премії при проведенні перерахунку складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 200/4071/25; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а саме премій у належних відсоткових розмірах, та виплатити недоотримані суми грошового забезпечення у сумі 272 222 грн 02 коп.; постановити окрему ухвалу відповідно до статей 249 та 383 КАС України та направити її до Головного управління Національної гвардії України для вирішення питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Повертаючи заяву позивача, подану в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що заявник при зверненні до суду формально підійшов до виконання вимог пункту 8 частини 2 статті 383 КАС України, а саме надання інформації про хід виконання виконавчого провадження. На переконання суду, відкриття виконавчого провадження не є інформацією про хід виконавчого провадження та представник позивача звернувся до суду з відповідною заявою передчасно. Недотримання позивачем у повному обсязі вищенаведених вимог статті 383 КАС України унеможливлює розгляд заяви позивача по суті.
Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012).
Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).
У рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини, вказав, що «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Ст. 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
За змістом першого речення ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже, рішення суду в адміністративних справах може бути виконане як добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, так і примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.
Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, який може здійснюватися, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 383 КАС України.
За змістом частин 1, 2 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Відповідно до ч. 4 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
За змістом ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Із системного аналізу зазначених правових норм випливає, що правовий інститут судового контролю за виконанням рішення суду, механізм якого передбачений ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у випадку встановлення протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень-відповідача при виконанні виконання рішення суду, які порушують права та/або законні інтереси позивача. При цьому заява, яка подається у порядку ст. 383 КАС України, може бути розглянута лише тоді, коли вона подана у встановленому процесуальним законом порядку та містить передбачені КАС України відомості, необхідні для її розгляду.
Повертаючи заяву позивача, подану в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції зазначив, що заявник при зверненні до суду формально підійшов до виконання вимог пункту 8 частини 2 статті 383 КАС України, а саме надання інформації про хід виконання виконавчого провадження. На переконання суду, відкриття виконавчого провадження не є інформацією про хід виконавчого провадження та представник позивача звернувся до суду з відповідною заявою передчасно.
Колегія суддів вважає такі висновки суду необґрунтованими з огляду на таке.
Положення ч. 2 ст. 383 КАС України визначають вимоги до заяви і встановлюють, зокрема, необхідність надати інформацію про хід виконавчого провадження.
Із поданої позивачем заяви вбачається, що в ній він зазначив, що 23.12.2025 Ірпінським відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавчі провадження №79869978, №79870076, №79870156, №79870258, №79870346. Також позивач вказав, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем було надано розрахунки його грошового забезпечення, з яких вбачається, що при проведенні перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 року відповідачем було зменшено розмір грошового забезпечення позивача шляхом зменшення відсоткового розміру щомісячної премії, яка фактично була встановлена та виплачувалися позивачу під час проходження військової служби.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що положення ст. 383 КАС України не встановлюють, що надаючи інформацію про хід виконавчого провадження заявник має описати усі виконавчі дії, які були або будуть здійснені державним виконавцем. Також вказані процесуальні норми не містять посилання на те, яка конкретно інформація з виконавчого провадження має бути надана заявником.
Колегія суддів зауважує, що суд не повинен тлумачити положення ст. 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов`язковості судового рішення.
Виконання рішення є стадією судового провадження і неприпустимим є формальний розгляд справи на стадії виконання судового рішення, адже виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист.
Формальний підхід під час судового контролю за виконанням рішень судів нівелює їх сутність.
Колегія суддів вважає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У практиці ЄСПЛ сформовані висновки про те, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист («Зубац проти Хорватії», №40160/12, від 05.04.2012, п. 97).
Зі змісту поданої позивачем заяви вбачається, що він надав суду інформацію про хід виконавчого провадження, якою володів станом на дату подання цієї заяви.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4 ст. 9 КАС України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що повернення заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є проявом надмірного формалізму, а тому вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального права і дійшов передчасного висновку про наявність підстав для такого повернення, що є підставою для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року по справі № 200/4071/25 - скасувати.
Справу № 200/4071/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.О. Фоміна
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко