П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
08 жовтня 2026 року справа 160/24428/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 (суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення про придатність до військової служби та направлення на повторний медичний огляд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 25.08.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення (постанову) Військово - лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.06.2025;
- зобов`язати Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 направити для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно повторного проведення медичного огляду щодо визначення ступеню придатності до військової служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що Центральна військово-лікарська комісія є найвищим керівним органом з військово-лікарської експертизи, який уповноважений розглядати, переглядати та скасовувати постанови будь-якої ВЛК, а суд, розглядаючи спори щодо оскарження рішень ВЛК, не вправі надавати власну оцінку діагнозу особи та її придатності до військової служби, оскільки це є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії. Крім того, суд зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки постанова ВЛК, оформлена довідкою №2025-0616-1410 від 16.06.2025, не оспорювалася позивачем до регіональної або Центральної військово-лікарської комісії, а матеріали справи не містять доказів направлення позивачем скарг, заяв чи клопотань до цих комісій.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про незвернення позивача до вищестоящої військово-лікарської комісії, оскільки матеріалами справи підтверджується направлення 17.06.2025 та 07.08.2025 заяв про перегляд постанови ВЛК від 16.06.2025 та про направлення для проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , які були вручені адресатам 19.06.2025 та 12.08.2025 відповідно, однак залишені без будь-якого реагування. Зазначає, що всупереч пункту 72 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, він не був направлений для проходження військово-лікарської комісії при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим був позбавлений передбаченого законом механізму перегляду постанови ВЛК, а суд першої інстанції цих обставин не перевірив і наданим доказам оцінки не надав. Також вказує на порушення процедури медичного огляду (непроведення обов`язкових досліджень, ненаправлення на додаткове обстеження, неврахування наданої медичної документації, невидача копії довідки ВЛК).
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата взяття на облік - 05.03.1996.
Згідно з військово-обліковим документом, сформованим у підсистемі «Резерв+» 05.05.2025, щодо позивача обліковувалася постанова ВЛК від 14.12.1995 із висновком «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
У червні 2025 року позивач через електронний застосунок «Резерв+» подав відповідну заявку, за результатами розгляду якої сформовано направлення на проходження військово-лікарської комісії №3659369 від 28.05.2025.
Позивача 16.06.2025 оглянуто військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами медичного огляду складено довідку військово-лікарської комісії № 2025-0616-1410, у якій зазначено діагноз «G40.0 Локалізована (фокальна) (парціальна) ідіопатична епілепсія та епілептичні синдроми з судомними нападами з фокальним початком», опис діагнозу «судомний синдром внаслідок перенесеної нейроінфекції (в анамнезі)», та на підставі статті 22в графи II Розкладу хвороб прийнято постанову «Придатний до військової служби».
Позивач надав до матеріалів справи медичні документи, зокрема консультаційний висновок спеціаліста за формою первинної облікової документації №028/о від 05.08.2025 з діагнозом «G40.40 - інші види генералізованої епілепсії та епілептичних синдромів, без згадки про фармакорезистентну епілепсію, стан після судомного нападу 01.08.2025», висновок огляду невропатолога Медичного центру «Medical Plaza» від 20.06.2025 з рекомендацією стаціонарного доoбстеження та проведення ЕЕГ, направлення №4203-7952-9790-6258 від 20.06.2025 на планову госпіталізацію, а також висновок невролога від 13.10.1990, довідку станції швидкої допомоги від 04.01.1994 та дані епікризу історії хвороби №14508 Ігреньської психіатричної лікарні від 28.10.1995.
Позивач 17.06.2025 звернувся до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 і до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявами про перегляд постанови ВЛК від 16.06.2025 та про направлення його для проходження військово-лікарської комісії при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки для повторного медичного огляду. Зазначені заяви надіслано засобами поштового зв`язку з описом вкладення поштовими відправленнями №491[телефон приховано] та №491[телефон приховано] і вручено адресатам 19.06.2025, що підтверджується даними відстеження поштових відправлень.
Позивач 07.08.2025 повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою аналогічного змісту, яку надіслано поштовим відправленням №4912600093324 та вручено адресату 12.08.2025.
Відповіді на зазначені заяви, як і докази розгляду цих заяв або видачі позивачу направлення на військово-лікарську комісію при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, матеріали справи не містять.
Згідно з військово-обліковим документом, сформованим у підсистемі «Резерв+» 13.08.2025, щодо позивача обліковується дата ВЛК 16.06.2025 та номер протоколу ВЛК 2025-0616-1410.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України. На виконання цієї норми наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні ВЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Відповідно до підпункту 2.8.1 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП; для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП областей створюються відповідно обласні ВЛК. Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК обласних ТЦК та СП.
Пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд. Згідно з пунктом 22.7 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 постанова ВЛК про придатність військовозобов`язаного до військової служби оформлюється довідкою ВЛК і затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 72 Порядку №560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до пунктів 74, 75 Порядку №560 резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11; направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію та видається резервісту і військовозобов`язаному під особистий підпис.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що питання встановлення діагнозу та визначення ступеня придатності особи до військової служби за станом здоров`я належить до виключної компетенції військово-лікарської комісії, до складу якої входять медичні працівники з відповідною спеціальною освітою, і суд не вправі підміняти такий орган у здійсненні його повноважень.
Зазначене відповідає усталеній практиці Верховного Суду, який у постановах від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16, від 10 лютого 2022 року у справі №160/7153/20 та від 26 лютого 2025 року у справі №240/13173/22, що стосуються подібних правовідносин, дійшов висновку, що при розгляді по суті спорів у справах, у яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права; суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров`я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення № 402. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК від 16.06.2025, оформленої довідкою №2025-0616-1410, з мотивів незгоди позивача із встановленим йому діагнозом та визначеною статтею Розкладу хвороб. Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що наявні у позивача захворювання підпадають під ознаки пункту «а» статті 22 Розкладу хвороб, а не пункту «в» цієї статті, по суті спрямовані на переоцінку судом медичних висновків, що, з урахуванням наведеної практики Верховного Суду, виходить за межі судового розгляду.
Водночас позивач не позбавлений права на проведення повторного медичного огляду в порядку, передбаченому Положенням №402 і Порядком №560, реалізація якого й становить предмет другої позовної вимоги.
Разом із тим колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання направити позивача для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що постанова ВЛК не оспорювалася позивачем до регіональної військово-лікарської комісії або Центральної військово-лікарської комісії, а матеріали справи не містять доказів направлення позивачем скарг, заяв чи клопотань до цих комісій.
Проте такий висновок суперечить фактичним обставинам, установленим тим самим рішенням суду першої інстанції. Так, в описовій та мотивувальній частинах оскаржуваного рішення суд сам зафіксував, що 17.06.2025 позивач звернувся до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 і до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про перегляд постанови ВЛК від 16.06.2025 та про направлення для проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка була вручена адресатам 19.06.2025, а 07.08.2025 позивач повторно звернувся із заявою такого ж змісту до ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була вручена 12.08.2025, і що відповіді на вказані заяви матеріали справи не містять.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів звернення позивача до вищестоящої військово-лікарської комісії прямо суперечить наявним у справі доказам, які судом було досліджено та відображено у тексті рішення. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, чого в частині цієї позовної вимоги судом першої інстанції зроблено не було.
Колегія суддів звертає увагу, що пункт 72 Порядку №560 сформульований в імперативний спосіб: у разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Наведена норма не містить будь-яких додаткових умов чи дискреції відповідного суб`єкта владних повноважень у вирішенні питання про направлення особи на медичний огляд обласною військово-лікарською комісією: єдиною підставою для видачі такого направлення є заява громадянина, який не погоджується з постановою ВЛК районного (міського) ТЦК та СП.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач висловив незгоду з постановою ВЛК від 16.06.2025 та двічі - 17.06.2025 і 07.08.2025 - у письмовій формі заявив про необхідність направлення його для проходження військово-лікарської комісії при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Отримання цих заяв підтверджується описами вкладення та даними відстеження поштових відправлень. Жодних доказів розгляду цих заяв, видачі позивачу направлення на ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 за формою згідно з додатком 11 до Порядку №560 або відмови у його видачі з наведенням мотивів відповідачами до суду не надано.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Цього процесуального обов`язку відповідачі не виконали.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не є належним відповідачем у справі. Із системного аналізу пунктів 72, 74 і 75 Порядку №560 вбачається, що направлення на військово-лікарську комісію видається саме за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, реєструється в журналі реєстрації направлень цього органу та видається військовозобов`язаному під особистий підпис.
Отже, повноваження щодо оформлення і видачі направлення для проходження військово-лікарської комісії при обласному ТЦК та СП належать саме районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, а не позаштатній військово-лікарській комісії, утвореній при ньому, яка, як правильно зазначає відповідач, не є юридичною особою і складається з медичних працівників закладу охорони здоров`я. Наведене свідчить про те, що належним відповідачем за позовною вимогою про зобов`язання направити позивача для проходження ВЛК при обласному ТЦК та СП є ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є відповідачем у цій справі.
Водночас колегія суддів враховує, що позивач вимагав зобов`язати вчинити зазначені дії військово-лікарську комісію. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Оскільки в цій справі обидва суб`єкти, до яких заявлено вимоги, є відповідачами, а спірне питання стосується реалізації одного й того самого права позивача, передбаченого пунктом 72 Порядку № 560, ефективним способом захисту є покладення відповідного обов`язку на той суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено видачу направлення, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Колегія суддів також зауважує, що обраний спосіб захисту не призводить до перебирання судом на себе дискреційних повноважень військово-лікарської комісії, оскільки суд не вирішує питання про ступінь придатності позивача до військової служби, не встановлює діагноз і не зобов`язує ВЛК прийняти певну постанову, а лише зобов`язує відповідача вчинити передбачену нормативним актом дію процедурного характеру, асаме: видати направлення, що є необхідною умовою реалізації позивачем гарантованого йому права на перегляд постанови ВЛК районного рівня комісією вищого рівня.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про зобов`язання направити позивача для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 для повторного проведення медичного огляду щодо визначення ступеня придатності до військової служби є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та за наявності невідповідності висновків суду обставинам справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29- 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).
Відповідно до частини 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, в частині позовної вимоги про зобов`язання направити позивача для проходження військово-лікарської комісії при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, рішення суду першої інстанції належить скасувати в цій частині з прийняттям у цій частині нової постанови про задоволення позовної вимоги. В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК від 16.06.2025 - рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підлягає залишенню без змін.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з суб`єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн в тому числі 1211,20 грн за подання позову та 1816,80 грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 241-245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання направити ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 для повторного проведення медичного огляду щодо визначення ступеня придатності до військової служби.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) направити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою повторного проведення медичного огляду щодо визначення ступеня придатності до військової служби в порядку, передбаченому пунктом 72 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з 08.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова