ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/6534/26
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
09 жовтня 2026 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Кучма А.Ю., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним дій і зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 296 КАС України.
Так, згідно пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011 (далі по тексту Закону №3674-VІ).
Відповідно до п. 2 частини третьої ст. 4 Закону №3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана у червні 2026 року. Водночас, при подачі даної позовної заяви підлягала сплаті ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено 1 вимогу немайнового характеру.
Таким чином, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону №3674-VІ, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, в даному випадку, становить 1331,20*150%*0,8 = 1597,44 грн (враховуючи подання апеляційної скарги через систему «Електронний суд»).
Згідно частини першої ст. 9 Закону №3674-VІ судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відтак, Шостий апеляційний адміністративний суд для сплати судового збору має наступні реквізити: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Враховуючи, що апелянтом не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху.
Крім того, за правилами частини першої ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В той же час, згідно з частини другої ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення винесено 17.07.2026.
Разом із тим, апеляційну скаргу подано 25.08.2026, що підтверджується датою формування документа в системі «Електронний суд», тобто за межами тридцятиденного строку.
Апелянт у своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на введення воєнного стану та рішення Європейського суду з прав людини, в яких зазначено, що встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, не має абсолютного характеру та не застосовується автоматично, а при перевірці його дотримання слід звертати увагу на обставини конкретної справи (справи «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України»). Також звертає увагу, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальних норм, яке позбавляє особу права доступу до суду та перешкоджає розгляду її вимог, визнається порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справах «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).
Разом із тим, суд звертає увагу, що подане представником позивача клопотання про поновлення строку звернення до суду не містить жодних конкретних обставин, які унеможливили вчасне звернення з апеляційною скаргою та обгрунтованих доводів щодо поважності пропуску такого строку.
Зміст поданого клопотання про поновлення строку звернення до суду носить формалізований та узагальнений характер, без розкриття та конкретизації фактичних перешкод, дотримання норм процесуального закону.
Суд звертає увагу, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати не лише надмірного формалізму, а і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила та можливе лише за наявності об`єктивних, непереборних, незалежних від волі особи обставин, які реально унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду і підтверджені належними доказами. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду (справа № 9901/32/20, справа № 600/6782/21-а, справа № 260/192/21, справа № 160/3121/20).
Саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов`язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою статті 77 КАС України.
Отже, дотримання строку звернення до суду є обов`язковою умовою реалізації права на судовий захист, а його пропуск тягне відповідні процесуальні наслідки. Поновлення пропущеного строку допускається лише як виняток - за наявності підтверджених належними доказами об`єктивних і непереборних обставин, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне звернення до суду. Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд ураховує тривалість пропуску, поведінку заявника, достатність доказів і наслідки поновлення строку для інших осіб. За відсутності таких обставин підстав для поновлення строку немає.
Таким чином, апелянту необхідно подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтованих причин пропуску такого строку та пояснення щодо вищевказаних обставин.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У відповідності до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 321, 325, 328 КАС суддя, -
УХВАЛИВ :
Визнати неповажними, викладені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги.
Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали у зазначений вище строк в частині ненадання належних підстав пропуску строку буде вирішуватись питання про відмову у відкритті апеляційного провадження, що позбавляє апелянта права повторного звернення до апеляційного суду з цього питання, або питання про повернення апеляційної скарги у разі невиконання інших вимог ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя А.Ю. Кучма