Ухвала № 140475565 у справі № 420/9554/20 від 09.10.2026

УХВАЛА

09 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №420/9554/20

адміністративне провадження №К/990/42576/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Негари Родіона Віталійовича про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, за участю третьої особи - Державної казначейської служби України - про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури в якому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану йому окремим положенням пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнане неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020, у вигляді недоотриманої частини заробітної плати в розмірі, визначеному за статтею 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон України «Про прокуратуру»), за період з 15 липня 2015 року до липня 2020 року в сумі 3 153 729,74 грн.

2. Справа неодноразово розглядалася судами.

3. За наслідками нового розгляду, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 03 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та частково задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Держави Україна на рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури на користь позивача шкоду, заподіяну неконституційним актом за період з 15 липня 2015 року по 25 вересня 2019 року в розмірі 2373042,69 грн. У задоволенні іншої частини вимог- відмовлено.

5. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Негари Р.В. до суду касаційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині витрат, пов`язаних з розглядом справи, з огляду на те, що під час ухвалення зазначеної постанови Верховним Судом таке питання не було вирішене.

5.1. Заяву обґрунтовано тим, що під час розгляду справи позивач поніс витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: 1) витрати на професійну правничу допомогу (під час першого розгляду справи та під час повторного розгляду справи); 2) витрати, пов`язані із проведенням експертизи на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі № 420/9554/20.

5.2. Представник позивача указав, що згідно з Актом наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги від 05 грудня 2022 року № 30/2022, складеного 06 липня 2026 року, послуги з представництва інтересів у судовій справі № 420/9554/20, під час її розгляду в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, становлять 96 000,00 грн, а вартість проведення експертизи складає 63 839,00 грн, що підтверджується квитанцією від 05 травня 2021 року № 59.

5.3. До цієї заяви представником ОСОБА_1 додано копії: договору про надання правової допомоги від 05 грудня 2022 року № 30/2022, додаткові угоди від 01 березня 2023 року № 1, від 15 квітня 2023 року № 2, від 05 грудня 2022 року № 3 та Акт наданих послуг від 06 липня 2026 року.

6. Одеська обласна прокуратура надіслала заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких указала, що заявлена представником позивача вартість правничої допомоги не підтверджена належними доказами та є неспівмірною зі складністю справи, витраченим часом та обсягом наданих послуг. Так, на думку відповідача, представником позивача не виконано вимоги частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо подання детального опису виконаних робіт, оскільки в доданих до заяви документах не конкретизовано тривалість витраченого часу, не доведено складності кожної процесуальної дії, а також її зв`язку із розглядом справи.

6.1. Відповідач указав, що у матеріалах справи відсутній детальний опис робіт, виконаних адвокатом, а до позовної заяви не було додано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, що суперечить вимогам статей 134, 139 КАС України. Крім того, в ході розгляду справи представником позивача не подавалися належні та допустимі докази, які б підтверджували обсяг наданих послуг, витрачений час та їхню вартість, а отже матеріали справи не містять належних доказів того, що позивачу фактично надано правничу допомогу у заявленому обсязі та вартості.

6.2. Одеська обласна прокуратура зазначила, що подання заяви про ухвалення додаткового рішення не може замінювати належне доказування під час розгляду справи та не є підставою для компенсації витрат, які не були належним чином підтверджені. Водночас, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову суд розподіляє судові витрати пропорційно до задоволених вимог, у зв`язку з чим розмір витрат у будь-якому випадку підлягає зменшенню.

6.3. Відповідач, з посиланням на практику Верховного Суду , вважає, що подані позивачем документи не підтверджують належним чином реальність та обґрунтованість заявлених витрат, так як відсутні належні та допустимі докази фактичної сплати коштів адвокату, а наявний акт наданих послуг не є підтвердженням здійснення оплати, а лише фіксує взаємовідносини між клієнтом та адвокатом. Водночас Одеська обласна прокуратура стверджує, що відсутність платіжних документів (квитанцій, банківських платіжних доручень тощо) свідчить про недоведеність факту понесення витрат.

6.4. Одеська обласна прокуратура звертає увагу Суду, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у вересні 2020 року, і саме тоді розпочався перший розгляд справи № 420/9554/20, однак доданий до заяви Договір про надання правової допомоги датований 05 грудня 2022 року, що свідчить про те, що під час першого розгляду справи (починаючи з вересня 2020 року і щонайменше до грудня 2022 року) правовідносин між позивачем та цим адвокатом на підставі вказаного правочину взагалі не існувало. Отже, у ОСОБА_1 відсутні правові підстави вимагати відшкодування витрат за перший розгляд справи на підставі договору, який був укладений через два роки після звернення до суду.

7. Від представника ОСОБА_1 13 та 14 липня 2026 року надійшли заперечення на доводи Одеської обласної прокуратури, в яких представник позивача просить урахувати викладені в них аргументи під час вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

7.1. Представник позивача указує, що судом касаційної інстанції встановлено наявність підстав для судового захисту порушеного права позивача, що підтверджує обґрунтованість звернення до суду та необхідність понесення витрат, пов`язаних із розглядом справи. На думку представника ОСОБА_1 , заперечення відповідача фактично спрямовані не на спростування самого права позивача на розподіл судових витрат, а лише на уникнення виконання обов`язку компенсувати витрати, які були необхідними для захисту порушеного права.

7.2. Представник ОСОБА_1 наголошує, що згідно з частиною другою статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому законодавець прямо передбачив, що компенсації підлягають не лише витрати, які сторона вже фактично сплатила, а й витрати, які вона має сплатити у зв`язку з наданням правничої допомоги. Такий підхід відповідає змісту частини сьомої статті 139 КАС України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів.

7.3. У цій справі позивачем надано належні докази, які підтверджують виникнення витрат, а саме: договір про надання правової допомоги від 05 грудня 2022 року № 30/2022; акти наданих послуг; опис виконаних адвокатом робіт; документи, які підтверджують обсяг та характер наданої правничої допомоги, підтверджуючі документи про сплату послуг адвоката на кожному з етапів розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, що підтверджується належними доказами наявними в матеріалах справи, які подавались на кожному з етапів відповідно до вимог КАС. Крім того, факт надання послуг підтверджується актами наданих послуг, що є у матеріалах справи, і які містять перелік виконаних робіт та їхню вартість. Вказані документи підтверджують виникнення у позивача обов`язку оплатити послуги адвоката та доводять їхній безпосередній зв`язок із розглядом справи № 420/9554/20.

8. Перевіривши матеріали справи, доводи і аргументи наведені у заяві представника позивача і докази додані на їхнє підтвердження, Верховний Суд, виходить з наступного.

9. За умовами частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

10. Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

11. Частиною третьою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).

12. Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

13. За приписами частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

14. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

15. Відповідно до умов частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

16. За приписами абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

17. Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

18. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

19. Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

20. Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

21. Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

22. З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, а отже, підлягають відшкодуванню, однак склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, підлягають доказуванню та можуть бути зменшені за заявою іншого учасника справи за певних умов.

23. Повертаючись до обставин заяви, що розглядається та оцінюючи додані до неї документи, Верховний Суд зауважує, що представник ОСОБА_1 - адвокат Негара Р.В. - порушує питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (під час першого розгляду справи та під час повторного розгляду справи), з посиланням на докази, що є в матеріалах справи.

24. Верховним Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що адвокат Негара Р.В. представляв інтереси позивача у справі № 420/9554/20 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій з 05 грудня 2022 року, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 05 грудня 2022 року № 30/2022, додатковими угодами від 01 березня 2023 року № 1, від 15 квітня 2023 року № 2, від 05 грудня 2022 року № 3, ордерами та зафіксованою в протоколі судових засідань участю у розгляді справи.

24.1. Під час первісного вирішення справи, представником позивача окремими клопотаннями було долучено до матеріалів справи докази здійснених позивачем витрат на правничу допомогу, зокрема, акти наданих послуг (відповідно до договору про надання правової допомоги від 05 грудня 2022 року № 30/2022) від 20 червня 2023 року на суму 22 000,00 грн ( в суді першої інстанції) та від 07 вересня 2023 року на суму 20 000,00 грн (в суді апеляційної інстанції).

24.2. Під час повторного розгляду справи представником позивача було подано аналогічне клопотання з актом наданих послуг (відповідно до договору про надання правової допомоги від 05 грудня 2022 року № 30/2022) від 03 березня 2025 року на суму 25 000,00 грн до суду першої інстанції. В матеріалах апеляційного провадження такі документи відсутні.

25. За визначенням, наведеним у пункті 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

26. Частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

26.1. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

26.2. За умовами частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

27. Положення частин другої, третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» кореспондуються з умовами пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України. Отже, за наведеного нормативно правового регулювання, гонорар сплачується в порядку та на умовах, установлених укладеним між клієнтом та адвокатом договором про надання правової допомоги.

28. Верховний Суд зауважує, що наразі судова практика сформована так, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Таку правову позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21.

29. Також Велика Палата Верховного Суду, за подібних обставин, указала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

30. Таким чином, у справі, що розглядається, Суд вирішує питання витрат на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій за результатами касаційного перегляду. Тому оцінка наявних у справі доказів понесення витрат на правничу допомогу надається на момент вирішення цього питання судом касаційної інстанції.

31. Верховний Суд зауважує, що за умовами пункту 3 «Гонорар» договору про надання правової допомоги від 05 грудня 2022 року № 30/2022 гонорар складається з суми вартості послуг наданих адвокатом <…> (підпункт 3.2); розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату якого бажає клієнт (підпункт 3.3.); факт наданих послуг підтверджуються Актом наданих послуг ( підпункт 3.5.); підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура (підпункт 3.6.); клієнт сплачує гонорар протягом п`яти календарних днів з дня отримання рахунку-фактури (підпункт 3.7.)

31.1. Додатковими угодами від 01 березня 2023 року № 1, від 15 квітня 2023 року № 2 та від 05 грудня 2022 року № 3 вносилися зміни лише до пункту 1 «Предмет договору» указаної угоди № 30/2022. Втім, положення пункту 3 «Гонорар» змін не зазнали.

32. Отже, договором про надання правової допомоги № 30/2022 було установлені такі умови щодо гонорару: гонорар складається з суми вартості послуг; на його розмір не впливають результати розгляду справи і він має бути сплачений адвокату клієнтом протягом п`яти днів з дня отримання рахунку-фактури. Проте ні рахунків-фактур, ні доказів їхньої оплати в матеріалах справи немає і серед додатків до указаних вище клопотань, поданих у 2023 - 2025 роках такі документи не указані.

33. Як убачається з наданих стороною позивача актів щодо понесених у судах першої та апеляційної інстанцій витрат, що містяться у матеріалах справи, їх було оформлено 20 червня 2023 року на суму 22 000,00 грн; 07 вересня 2023 року на суму 20 000,00 грн та 03 березня 2025 року на суму 25 000,00. Отже загальна сума витрат за цими актами складає 67 000,00 грн, проте документи, що підтверджують сплату ОСОБА_1 указаних сум в матеріалах справи відсутні і до заяви від 06 липня 2026 року їх також не додано.

34. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що за встановлених обставин, копії договору про надання правової допомоги № 30/2022, додаткових угод та актів наданих послуг (з огляду на дати їхнього оформлення) недостатньо для стягнення заявленого розміру правничої допомоги в судах попередніх інстанцій у 2023 - 2025 роках на загальну суму 67 000,00 грн, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи відповідних рахунків-фактур та доказів їхньої оплати, які б з 2023 року могли б бути надані стороною позивача разом із заявою до суду касаційної інстанції. Такі докази відсутні і серед матеріалів заяви від 06 липня 2026 року про розподіл судових витрат і жодних причин, які б пояснювали неможливість подання таких доказів у заяві не зазначено, як і не додано фінансових документів (платіжне доручення, квитанція, прибутковий ордер тощо).

35. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про непідтвердження понесених витрат на правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, а отже, не вбачає підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу (під час першого розгляду справи та під час повторного розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій).

36. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, заявлену в суді касаційної інстанції, то аналізуючи опис наданих адвокатом послуг, зазначених в акті від 06 липня 2026 року, Верховний Суд зауважує, що указана в пункті 1 акта від 06 липня 2026 року сума у розмірі 31 500,00 грн суперечить вартості наведеному нижче переліку послуг, які вона включає, виходячи з наведеної нумерації (підпункти 1.1 - 1.6), розмір яких сумарно складає вже 96 000,00 грн.

36.1. Верховний Суд також звертає увагу, що наведені в акті від 06 липня 2026 року позиції фактично дублюють одна одну, оскільки описують технічні складові одного й того самого процесуального кроку - підготовка і подання касаційної скарги, а не окремі види правничої допомоги.

36.2. Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження наданих адвокатом послуг, з урахуванням всіх аспектів впливу на репутацію сторони чи публічного інтересу до спору, доцільності обсягу наданих юридичних послуг та витраченого адвокатом часу, складність справи, кількість опрацьованих матеріалів і обсяг підготовлених процесуальних документів, з огляду на відсутність доказів, що підтверджують оплату заявленої до відшкодування суми (рахунки-фактури, докази оплати), Верховний Суд вважає за можливе стягнути 20 000,00 грн компенсації витрат у суді касаційної інстанції, відповідно до указаної в пункті 1.5 акта суми, що відповідає критерію розумності та співмірності. За таких обставин, заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в цій частині.

37. Вирішуючи питання відшкодування вартості проведення експертизи, Верховний Суд виходить з наступного.

38. Частиною п`ятою статті 137 КАС України установлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

39. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг) (частина шоста статті 137 КАС України).

40. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року призначено у справі №420/9554/20 судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Згідно з рахунком від 14 квітня 2021 року № 21-2294/2295 (31) вартість проведення експертизи складала 63 839,00 грн, яку оплачено позивачем, що підтверджується квитанцією від 05 травня 2021 року № 59.

41. Ураховуючи те, що витрати пов`язані з проведенням експертизи на суму 63 839,00 грн підтверджено належними та допустимими доказами (квитанція від 05 травня 2021 року № 59), Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви про розподіл судових витрат в цій частині, з огляду на те, що її висновки стосуються предмета доказування у цій справі, враховуючи об`єм досліджених експертом матеріалів і саме у висновку експертизи були наведені математичні розрахунки сум матеріальної шкоди, завданої позивачу, у зв`язку з нарахованою та виплаченою йому заробітною платою на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та розрахунки заробітної плати на підставі положень статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (зі змінами).

42. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що заява про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України підлягає частковому задоволенню, а Одеська обласна прокуратура має відшкодувати ОСОБА_1 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та 63 839,00 грн витрат за проведення судової економічної експертизи.

Керуючись статтями 139, 252, 344, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Негари Родіона Віталійовича про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, за участю третьої особи - Державної казначейської служби України - про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеської обласної прокуратури (місцезнаходження: 65026, місто Одеса, вулиця Італійська, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 83 839,00 грн (вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять дев`ять гривень 00 коп).

3. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.М. Соколов