Номер провадження: 22-ц/813/6417/26
Справа № 507/2746/25
Головуючий у першій інстанції Дюдюн О. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
08.10.2026 року м. Одеса
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду Погорєлова С.О., розглянувши питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановила:
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , 20 квітня 2026 року за допомогою системи «електронний суд», подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року залишено без руху, у зв`язку із несплатою судового збору у розмірі 2906,88 грн. у відповідності до Закону України «Про Судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року, а також для надання апеляційної скарги із зазначенням усіх учасників справи із їх місцезнаходженням (для юридичних осіб) або місцем проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Для усунення зазначених недоліків, ОСОБА_1 був наданий десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених недоліків.
30 липня 2026 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 за допомогою системи «електронний суд» надійшло клопотання про звільнення його від сплати судового збору, або розстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до моменту ухвалення рішення апеляційним судом, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на теперішній час перебуває за межами України, не має постійного місця роботи та будь-яких доходів.
На підтвердження свого матеріального стану, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надано жодного належного та допустимого доказу.
Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.
У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно до ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Як встановлено в ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року по справі № 0940/2276/18, провадження № 11-336апп20, зробила висновок, що з аналізу ж ст. 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19, провадження № 61-11548св20, зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
За приписами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Тобто, основним у вирішенні питання про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору є встановлення майнового стану сторони, яка заявила відповідне клопотання. Дані обставини встановлюються судом на підставі доказів (наприклад, індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), що видається органами Пенсійного фонду України, та/або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків, що видається органами Державної податкової служби України, довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно змісту ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У зв`язку з чим, апеляційний суд приходить до висновку, що апелянт не надав до суду належних та достатніх доказів про суми свого доходу за попередній календарний рік, тому апеляційний суд позбавлений можливості вирішити питання про звільнення, розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, а тому не може задовольнити відповідне клопотання апелянта.
Враховуючи те, що скаржником не усунуті недоліки в повній мірі, визначені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року, апеляційний суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Слід зазначити, що заявник не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із клопотанням про розстрочення, відстрочення чи звільнення від сплати судового збору, надавши суду належні докази його незадовільного майнового стану та неспроможності сплатити судовий збір.
Керуючись ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст. 136, 185, п. 3 ч. 4, ч. 5 ст. 356357 ЦПК України, -
ухвалила:
Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Роз`яснити апелянту, що у разі невиконання даної ухвали скарга буде визнана неподаною та повернута апелянту.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова