ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 88-ц/803/16/26 Справа № 199/7566/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
УХВАЛА
06 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Халаджи О.В., Макарова М.О.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач/відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1
відповідач/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024року за нововиявленими обставинами, головуючий у суді першої інстанції Подорець О.Б.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У жовтні 2022року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, з вимогою про визначення місця проживання дитини з батьком.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 22 вересня 2006року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . У шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Посилався на те, що у зв`язку з військовою агресією проти України вони з відповідачкою вирішили, що дітям буде спокійніше перебувати за межами країни, з метою забезпечення їх стабільного емоційного та психологічного стану. 13 березня 2022року діти разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 виїхали до Німеччини.
Однак, починаючи з квітня 2022року він все частіше почав дізнаватися від старшого сина, що ОСОБА_3 часто залишає дітей вдома самих, перестала приділяти їм увагу, не організувала освітній процес старшого сина, не займається розвитком молодшого, могла бути відсутньою протягом 24 годин на добу.
Оскільки спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022року шлюб між ним та ОСОБА_3 розірвано.
Зазначав, що з 29 липня 2022року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з ним та знаходяться на його утриманні. Станом на день подачі позову до суду він разом з двома дітьми сторін проживає за адресою: квартира АДРЕСА_1 . З повідомлень ОСОБА_3 йому відомо, що вона перебуває у Німеччині.
Наголошував, що він дуже любить обох своїх синів і спроможний забезпечити їх усім необхідним, офіційно працевлаштований, має нормований робочий день, місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи та не веде аморальний спосіб життя. Від народження дітей він постійно слідкує за станом їхнього здоров`я, розвитком, з обома дітьми має психологічний контакт, прив`язаність один до одного та гарні стосунки.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за місцем його проживанням.
У грудні 2022року ОСОБА_3 звернулась в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, із зустрічною вимогою про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.
На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 зазначала, що з дня народження дітей, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , та до початку воєнного стану в Україні діти проживали і були зареєстровані разом з нею. У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, 14 березня 2022року вона, з дозволу ОСОБА_1 , разом з дітьми виїхала до Німеччини, де стала на облік та почала влаштовувати своє життя і життя дітей згідно з вимогами німецького законодавства.
Діти приїхали на територію України наприкінці липня 2022року, щоб побачитися з батьком, а вона приїхала в серпні 2022року. Обговорюючи питання про повернення в Німеччину старший син ОСОБА_6 повідомив батькам, що до Німеччини не поїде, а залишиться зі своїм батьком, бо ОСОБА_7 йому не подобається і в нього немає там друзів. Бажанню сина вона не перешкоджала і разом з ОСОБА_1 було вирішено, що до Німеччини повертається вона та молодший син ОСОБА_8 . Однак 14 вересня 2022року ОСОБА_1 пішов на прогулянку з дітьми і більше додому не повернувся, а в телефонному режимі повідомив, що діти до неї більше не повернуться.
Акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_1 всупереч волі дворічної дитини, яка знаходилася на грудному вигодовуванні, розлучив матір з дитиною. Тобто, діяв всупереч інтересам молодшого сина та завдав шкоди його психічному здоров`ю, насильно позбавив матері.
Посилалася на те, що найкращим інтересам малолітньої дитини ОСОБА_9 буде відповідати визначення його місця проживання разом з нею. Водночас зазначала, що вона проживає за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею; зобов`язати ОСОБА_1 передати малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для постійного проживання з нею.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2024року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком. Провадження у цій частині закрито.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 за його місцем проживання. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2024року у цій справі скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком задоволено частково. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з матір`ю ОСОБА_3 , два тижні з батьком ОСОБА_1 . Двотижневий період проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з кожним з батьків вирішено розпочати з 10:00год неділі та завершувати через два тижні о 10:00год неділі. Перші два тижні, починаючи з 27 жовтня 2024року, ОСОБА_5 проживає з матір`ю ОСОБА_3 . У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції була мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що дитина тривалий час проживає з батьком, має відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька та виявляє, можливо, в деякій мірі більшу прихильність до батька, однак, вочевидь потребує і материнської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на її розвиток. Враховуючи, що батьки дитини проживають в одному місті, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про свого малолітнього сина, кожен з них створив належні умови для проживання дитини, застосування моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дитини у зазначених обставинах сприятиме співпраці батьків та забезпечить належне виховання та задоволення потреб дитини. Доказів, які б свідчили про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між матір`ю та дитиною або шкідливість таких контактів для дитини, не здобуто.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024року залишено без змін.
Заяви та клопотання подані учасниками справи
17 квітня 2026року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції заяву про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024року за нововиявленими обставинами.
Обґрунтовуючи заяву, заявник як на нововиявлену обставину посилався на те, що 15 квітня 2026року під час огляду мережі інтернет, йому стали відомі обставини щодо аморального способу життя ОСОБА_3 , які виявляються у розповсюдженні її особистого порнографічного контенту на різних інтернет ресурсах з метою отримання прибутку.
Наголошував, що такий спосіб життя ОСОБА_3 продовжує вже тривалий час, тож зазначені факти мали місце і під час розгляду даної справи по суті, але не були відомі заявнику.
За таких обставин, вважав, що ОСОБА_3 як мати малолітньої дитини не спроможна забезпечити створення придатного та благополучного середовища проживання та виховання малолітнього сина.
Надходження заяви до суду апеляційної інстанції
22 квітня 2026року справу №199/7566/22 витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра; та 06 липня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2026року відкрито провадження за заявою про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024року за нововиявленими обставинами та справу призначено до судового розгляду на 06 жовтня 2026року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту заяви, вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024року слід відмовити.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно із частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом /частина четверта статті 423 ЦПК України/.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вказані правові норми передбачають, що це мають бути обставини, які є істотними, тобто такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору; вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пунктах 3, 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин /частина друга статті 361 ЦПК 2004року/, /стаття 423 ЦПК 2017року/.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК 2004року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 ЦПК 2004року, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 361 ЦПК 2004року, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК 2004року є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Правєдная проти росії» від 18 листопада 2004року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у даній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді.
Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020року у справі № 19/028-10/13.
Посилаючись на необхідність перегляду постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 вказував, що після остаточного вирішення спору, йому стали відомі обставини щодо аморального способу життя ОСОБА_3 , які виявляються у розповсюдженні її особистого порнографічного контенту на різних інтернет ресурсах з метою отримання прибутку та вказував, що такий спосіб життя ОСОБА_3 продовжує вже тривалий час, тож зазначені факти мали місце і під час розгляду даної справи по суті, але не були відомі заявнику.
Проте, такі доводи ОСОБА_1 викладені у заяві є необґрунтованими, оскільки заявником не надано належних доказів, що вказані ним обставини існували на час ухвалення судового рішення, але залишались невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення.
Посилання ОСОБА_1 на те, що такий спосіб життя ОСОБА_3 продовжує вже 2-3 роки, нічим не підтверджені.
З наданих заявником відеодоказів, не можливо достовірно встановити коли саме вони були виготовлені, хто на них зображений та чи дійсно вони могли існувати на день ухвалення судом рішення, про перегляд якого просить заявник.
Відеофайли надані заявником створені шляхом перезнімання інших відеофайлів, які не містять будь-якої дати їх створення, їх походження тощо.
За таких обставин існування напису "два роки тому" біля відеофайлу не може вказувати на дату його створення, оскільки не зрозуміло, про яку саме дію йдеться та з якої дати необхідно рахувати початок перебігу такого умовного строку.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову /частина п`ята статті 423 ЦПК України/.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру». Скасування остаточного судового рішення у даній справі було б невиправданим. (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»).
Твердження заявника про те, що за вказаних ним обставин, ОСОБА_3 як мати малолітньої дитини не спроможна забезпечити створення придатного та благополучного середовища проживання та виховання малолітнього сина, не є доведеними.
Водночас, оцінивши зазначені в заяві обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вони не є такими, що якби були відомі раніше, то суд однозначно ухвалив би інше рішення, чи могли б вплинути на висновки суду щодо визначення місця проживання дитини.
Тож заявником ОСОБА_1 не доведено, що ці докази могли бути вирішальними.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, наведені заявником підстави не підпадають під дію пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та не спростовують факти, покладені в основу судового рішення апеляційного суду, й фактично зводяться до незгоди заявника з постановою суду апеляційної інстанції.
Натомість, сама по собі незгода ОСОБА_1 із постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024року не є підставою для її скасування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
З огляду на те, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 423 ЦПК України для її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити та залишити постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024року в силі.
Керуючись статтями 423-429 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком; та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю - відмовити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024року - залишити в силі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026року.
Судді: