Рішення № 140480211 у справі № 211/14042/25 від 09.10.2026

Справа №: 211/14042/25

Провадження №: 2/343/743/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретарів судового засідання - Шикор Г.В., Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в режимі відеоконференції з представником позивача в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 211/14042/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

за участю: представників позивача - адвоката Демарчук Н.О., ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитними договорами в сумі 55020,76 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.07.2021 ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 уклали договір № 3361575, згідно з яким відповідач отримав 5000,00 грн. Крім того, 07.09.2021 ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 уклали договір № 102730566, на підставі якого відповідач отримав 3000,00 грн. Також ОСОБА_1 26.06.2021 уклав із ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" договір № 75211722, відповідно до якого перший отримав 3660,00 грн. ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" умови договорів виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредити на потрібні суми. Однак останній зі свого боку порушив свої зобов`язання. .

ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" 29 листопада 2021 року уклали договір № 29-11-102, а 17 грудня 2021 року - договір № 17/12-2021-62, за якими останнє отримало належні ТОВ "МІЛОАН" права грошової вимоги до відповідача за договором № 3361575 та за договором № 102730566. У свою чергу на підставі договору № 10-01/2023 ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" відступило право вимоги до відповідача за вкзаними договорами ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР".

ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" також відступило своє право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 75211722 ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" на підставі договору № 27/01/2021 від 27.01.2022, яке надалі, відповідно до договору № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, відсупило право вимоги до відповідача ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР".

Представник позивача, який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у заявах по суті спору, просив задоволити. Додатково зазначив, що кредитні договора № 3361575 від 19.07.2021, № 102730566 від 07.09.2021 та № 75211722 від 26.06.2021 укладені відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", підписані одноразовими ідентифікаторами, які прирівнюються до власноручного підпису, з приводу чого неодноразово висловлювався Верховний Суд. Щодо договорів, укладених з ТОВ "МІЛОАН" (№ 3361575 та № 102730566), то проценти за ними нараховані в межах строку кредитування, з урахуванням пролонгації, яка визначена умовами договору, як на пільгових, так і на стандартних умовах. Щодо ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" (договір № 75211722), то воно нараховувало відсотки в межах 20 днів, що визначені договором. Однак Правилами надання фінансових кредитів товариства, які діяли на час укладення договору, та на які наявне гіперпосилання в самому кредитному договорі, обумовлено порядок нарахування процентів після закінчення строку кредитування. Вказаного порядку кредитодавці дотримались та нарахувовували проценти в межах строку кредитування, а після закінчення такого на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, з урахуванням процентної ставки, визначеної договором. Усі первісні кредитори відступили на підставі відповідних договорів факторингу право вимоги до ОСОБА_1 ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", а останнє, провівши відповідні донарахування, - відступило їх позивачу. На підтвердження як факту укладення кредитних договорів, в тому числі їх підписання за допомогою одноразових ідентифікаторів, так і отримання за ними кредитних коштів, часткового їх погашення, суду надано їх оригінали, а також роздруківки з відповідних програм, які деталізують кожну дію, вчинену відповідачем з метою укладення договорів, зокрема і логін PAY. Крім того судом витребувані та отримані документи, які підтверджують факт перерахування коштів ОСОБА_1 та належність йому картки, на яку вони перераховані, а також номера телефону, яким останній користувався, в тому числі під час підписання договорів та на який надсилалися та ним отримувалися документи в електронному вигляді.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися. Останній надав письмові пояснення, в яких у задоволенні позову просив відмовити. Свою позицію мотивував тим, що первісні кредитори не переказували його довірителю кредитні кошти, належних доказів протилежного (виписки чи первинні документи про списання коштів) не надано, тому у них не виникли права кредитора, а відтак і не перейшли від них до позивача. Кредитні договори з додатками не були укладені відповідачем ні в якій формі, ні в паперовій, ні в електронній, тому що не були підписані ним жодним способом. Їх оригіналів не існує. Не підписані ж умови кредитування не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Надані розрахунки не підтверджені доказами фактичного руху коштів, суперечать текстам копій кредитних договорів з додатками та вимогам спеціального законодавства про заборону нарахування процентів після закінчення строку кредитування та односторонньої зміни кредитором цих умов.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

представник ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" скерував до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.

Суддя Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області прийняв позов до провадження, відкрив провадження у цивільній справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, про що 05.01.2026 постановив відповідну ухвалу.

Згідно із ухвалою від 03.03.2026, суддя Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вказану вище позовну заяву за клопотанням сторони позивача передав за підсудністю до Долинського районного суду Івано-Франківської області.

Справа за позовом ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами надійшла на адресу Долинського районного суду Івано-Франківської області 21.04.2026 та, згідно з протоколом автоматизоваого розподілу судової справи між суддями, була передана на розгляд судді Монташевич С.М.

Згідно із ухвалою від 22.04.2026, суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області прийняла справу № 211/14042/25 до свого провадження та призначила судове засідання.

25 квітня 2026 року представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задоволив, про що постановив ухвалу від 27.04.2026.

12 травня 2026 року представник позивача у системі "Електронний суд" також сформував клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задоволив, про що постановив ухвалу від 14.05.2026.

17 травня 2026 року представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про проведення судового засідання, яке призначене на 18.05.2026, без його участі.

Згідно із ухвалою від 18.05.2026, суд вирішив клопотання сторін про витребування доказів.

19 травня 2026 року представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задоволив та постановив ухвалу від 19.05.2026 про проведення усіх судових засідань за участю представника відповідача у режимі відеоконференції.

10 червня 2026 року ТОВ "МІЛОАН" сформувало заяву з додатками на виконання ухвали суду від 18.05.2026.

11 червня 2026 року представник позивача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про участь у всіх судових засіданнях у режимі відеоконференції, яке суд задоволив, про що постановив ухвалу від 15.06.2026.

14 червня 2026 року представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про проведення судового засідання, яке призначене на 17.06.2026, без його участі. В іншому ж клопотанні просив повторно направити ухвалу суду від 18.05.2026 для виконання, а розгляд справи відкласти.

15 червня 2026 року ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" направило на виконання ухвали суду від 18.05.2026 заяву з додатками, а 16.06.2026 його представник у системі "Електронний суд" сформував письмові пояснення.

15 червня 2026 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК" скерувало на адресу суду витребовувані докази.

06 липня 2026 року від ТОВ "ПЛАТІЖНА УСТАНОВА "ФІНЕКСПРЕС" надійшла інформація на виконання ухвали суду від 18.05.2026.

23 липня 2026 року ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" у системі "Електронний суд" сформувало заяву з додатками на виконання ухвали суду від 18.05.2026.

16 серпня 2026 року представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці, яке суд протокольною ухвалою від 18.08.2026 задоволив, у судовому засіданні оголосив перерву.

24 серпня 2026 року представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 09.09.2026, в режимі відеоконференції, яке суд не вирішував, оскільки, згідно з ухвалою від 19.05.2026, постановив проводити всі наступні судові засідання з представником відповідача у режимі відеоконференції.

В судове засідання 09.09.2026 представник відповідача не з`явився, на відеоконференцзв`язок не вийшов. З огляду на те, що що представник відповідача клопотав про участь у конкретному судовому засіданні (09.09.2026) у режимі відеоконференції, яке не вирішувалося окремим процесуальним документом, що поставило його в стан правової невизначеності, оскільки він не міг передбачити, чи буде йому забезпечено технічну можливість підключення до судового засідання, зважаючи на далековіддаленість представника відповідача від приміщення суду, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, недопущення порушення розумних строків розгляду справи, суд уважав за необхідне постановити ухвалу від 09.09.2026, згідно з якою повторно постановив проводити всі судові засідання у даній справі з представником відповідача в режимі відеоконференції, а розгляд справи відклав.

01 жовтня 2026 року представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки братиме участь у іншому судовому засіданні. Зважаючи на те, що мала місце неодноразова (в т.ч. повторна) неявка представника відповідача (07.06.2026, 18.08.2026, 09.09.2026 та 05.10.2026), з огляду на вимоги п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд протокольною ухвалою від 05.10.2026 постановив проводити розгляд справи за відсутності останнього. В судовому засіданні 05.10.2026 суд заслухав вступне слово позивача, дослідив письмові докази та перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого визначив на 09.10.2026.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

як зазначив позивач порядок надання фінансових кредитів у ТОВ "МІЛОАН" встановлений Правилами надання фінансових кредитів ТОВ "МІЛОАН" (т. 1 а.с. 18-19, 29-30, т. 2 а.с. 90-98), які є публічними для ознайомлення, містять технічні умови та не встановлюють жодних конкретних зобов`язань клієнтів Товариства.

19 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "МІЛОАН" та заповнив анкету-заяву на кредит № 3361575, в якій замовив у Товариства кредит на суму 13000,00 грн, із якої йому погоджено 5000,00 (т. 1 а.с. 13).

Після погодження замовленої суми кредиту ТОВ "МІЛОАН" ОСОБА_1 20.07.2021 уклав у електронному вигляді з указаним Товариством договір про споживчий кредит № 3361575, за умовами якого сторони погодили, що кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, встановлений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній у п. 1.2 Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (п. 1.1). Сума кредиту становить 5000,00 грн (п. 1.2). Кредит надається строком на 30 днів з 20.07.2021 (п. 1.3). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 19.08.2021 (п. 1.4). Пунктом 2.3.1 договору передбачені умови, за яких можливе продовження строку користування/повернення кредиту (3, 7, 15 днів). Проценти за користування кредитом 15,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6). Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування... (п. 2.2.3). Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість...Для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (п. 2.3.1.1). Позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження коистування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів ...Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору (п. 2.3.1.2). У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами договору кредитодавець, починаючи з дня наступного за днем спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів..., має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня)нарахована за порушення зобов`язань позичальником не може перевищувати 50 % від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором (п. 4.1). У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів ...., має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору (п. 4.2). Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1). Додатками до договору слугують Графік платежів за договором та паспорт споживчого креди[приховано] (т. 1 а.с. 11-14). Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором R58138, на що вказує відмітка у лівому верхньому куті першої сторінки договору та підтверджується довідкою про ідентифікацію (т. 1 а.с. 16). На підтвердження факту направлення ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора для підписання договору ТОВ "МІЛОАН" скерував до суду інформацію з внутрішньої системи (т. 2 а.с. 82-83).

Як зазначив позивач, на підставі укладеного кредитного договору за ініціативою ТОВ "МІЛОАН" через еквайра АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 20.07.2021 перераховано на карту НОМЕР_1 5000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 3361575, на підтвердження чого надав квитанцію із системи LIQPAY (т. 1 а.с. 17).

На підтвердження факту переказу коштів ТОВ "МІЛОАН" надав суду довідку № 4228/22-05 від 22.05.2026, яка видана АТ КБ "ПРИВАТБАНК", згідно з якою з рахунку ТОВ "МІЛОАН", відкритого в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", через систему платежів LiqPayST було проведено операцію по переказу коштів на підставі договору № 4071 від 11.03.2020, а саме: одержувач ОСОБА_1 , дата операції 20.07.2021, номер картки одержувача НОМЕР_6, сума операції 5000,00 грн, номер договору 3361575 (т. 2 а.с. 80).

Згідно із повідомленням АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 04.06.2026 № 20.1.0.0.0/7-260526/27067-БТ на ім`я ОСОБА_1 емітована банківська картка № НОМЕР_2 , на яку 20.07.2021 зараховано платіж у сумі 5000,00 грн (т. 2 а.с. 163).

У відомостях про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3361575 визначені найменування фінансових послуг (у тому числі надання кредиту, комісії, процентів), а також відображені внесені сплати. Сума заборгованості вказана у розмірі 8716,52 грн, із яких 4074,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4642,52 грн - заборгованість за процентами (т. 1 а.с. 20).

Крім того, із матеріалів справи суд установив, що 07 вересня 2021 року ОСОБА_1 також заповнив анкету-заяву на кредит № 102730566, в якій замовив у ТОВ "МІЛОАН" кредит на суму 10000,00 грн, із якої йому погоджено 3000,00 (т. 1 а.с. 26).

Після погодження замовленої суми кредиту ТОВ "МІЛОАН" ОСОБА_1 07.09.2021 уклав у електронному вигляді з указаним Товариством договір про споживчий кредит № 102730566, за умовами якого сторони погодили, що кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, встановлений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній у п. 1.2 Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (п. 1.1). Сума кредиту становить 3000,00 грн (п. 1.2). Кредит надається строком на 30 днів з 07.09.2021 (п. 1.3). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 07.10.2021 (п. 1.4). Пунктом 2.3.1 договору передбачені умови, за яких можливе продовження строку користування/повернення кредиту (3, 7, 15 днів). Проценти за користування кредитом 9,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6). Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування... (п. 2.2.3). Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість...Для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (п. 2.3.1.1). Позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів ...Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою ставкою, наведеною в п. 1.6 договору (п. 2.3.1.2). У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами договору кредитодавець, починаючи з дня наступного за днем спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів..., має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань позичальником не може перевищувати 50 % від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором (п. 4.1). У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів ...., має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченею п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору (п. 4.2). Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1). Додатками до договору слугують Графік платежів за договором та паспорт споживчого креди[приховано] (т. 1 а.с. 21-23, 25). Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором V54471, на що вказує відмітка у лівому верхньому куті першої сторінки договору та підтверджується довідкою про ідентифікацію (т. 1 а.с. 27). На підтвердження факту направлення ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора для підписання договору ТОВ "МІЛОАН" скерував до суду інформацію з внутрішньої системи (т. 2 а.с. 99-101).

Як ствердив позивач, на підставі укладеного кредитного договору за ініціативою ТОВ "МІЛОАН" через еквайра АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 07.09.2021 перерахувало на карту НОМЕР_1 3000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 102730566, на підтвердження чого надав квитанцію із системи LIQPAY (т. 1 а.с. 18).

На підтвердження факту переказу коштів ТОВ "МІЛОАН" надав суду довідку № 4229/22-05 від 22.05.2026, яка видана АТ КБ "ПРИВАТБАНК", згідно з якою з рахунку ТОВ "МІЛОАН", відкритого в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", через систему платежів LiqPayST було проведено операцію по переказу коштів на підставі договору № 4071 від 11.03.2020, а саме: одержувач ОСОБА_1 , дата операції 07.09.2021, номер картки одержувача НОМЕР_6, сума операції 3000,00 грн, номер договору 102730566 (т. 2 а.с. 81).

Як указано у згаданому вище повідомленні АТ КБ "ПРИВАТБАНК", банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ОСОБА_1 , на яку 07.09.2021 зараховано платіж у сумі 3000,00 грн (т. 2 а.с. 163), на що також вказує виписка за договором (т. 2 а.с. 164 звор. - 165).

У відомостях про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102730566 визначені найменування фінансових послуг (у тому числі надання кредиту, комісії, процентів). Сума заборгованості вказана у розмірі 6609,00 грн, із яких 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3609,00 грн - заборгованість за процентами (т. 1 а.с. 31).

Також під час розгляду справи суд установив, що 26 червня 2021 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" у електронному вигляді договір позики № 75211722 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (т. 1 а.с. 24, т. 2 а.с. 188), який підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора k2PPUX36sj. Відповідно до умов договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а останній зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити йому плату (проценти) від суми кредиту (п. 2). Парамерти та умови позики: сума кредиту - 3660,00 грн, строк позики - 20 днів, процентна ставка 1,99 %. Дата надання позики - 26.06.2021, дата повернення позики - 16.07.2021. У договорі зазначено, що позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його повлуги, що передбачена ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п. 5.1). Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позикив кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі (п. 5.2). У договорі ОСОБА_1 вказав свої анкетні дані, у тому числі номер банківської картки НОМЕР_3 .

На підтвердження факту підписання та укладення договору № 75211722 ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" надало суду лог-файл порядку укладення електронного договору (т. 2 а.с. 189), який свідчить про послідовність електронних дій щодо прийняття кредитної пропозиції та укладення кредитного договору в електронній формі, а також відображає дату, час та технічну послідовність таких дій.

Крім того, ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" надало суду Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 26.06.2021 за допомогою одноразового ідентифікатора 16K1K5tYE5, що вказує на те, що перед укладенням договору № 75211722 відповідач ознайомився з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (т. 2 а.с. 191).

Як зазначив представник позивача, під час укладення договору № 75211722 в електронному вигляді, відповідач мав змогу перейти за посиланням на Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) та ознайомитися з ними. Первісно долучений до позовної заяви варіант Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позикив кінці строку позики) (т. 1 а.с. 39-40) помилково наданий суду. Натомість належним доказом просив уважати долучений ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" примірник Правил, редакція якого діяла на час укладення договору № 75211722 (т. 2 а.с. 192-203).

На підтвердження факту перерахування ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" кредитних коштів віповідачу, позивач надав довідку № КД-000082508/ТНПП від 10.11.2025, в якій зазначено, що ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС", яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ", відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2028, укладеного між Компанією та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ", та завершення такої платіжної операції: дата 26.06.2021, сума 3660,00 грн, отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_3 . Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими коштами, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються (т. 1 а.с. 51).

ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" скерувало на адресу суду довідку № КД-000183435/ТНПП від 23.07.2026 та копію платіжної інструкції, які також вказують на те, що ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС" за ініціативою ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" провело 26.06.2021 переказ на суму 3660,00 грн на користь ОСОБА_1 на картку НОМЕР_3 (т. 2 а.с. 186, 187).

Також у заяві від 23.07.2026 представник ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" зазначив, що Товариство не здійснює операцій з готівковими коштами, а перекази здійснюються виключно в безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Умовами договорів з операторами платіжних систем, які фактично здійснюють переказ коштів на рахунки їх одержувачів, передбачено надходження загальних сум переказів за визначений період, а не сум окремих транзакцій, у зв`язку з чим виділити транзакції як окремі є неможливим (т. 2 а.с. 183-184).

У свою чергу ТОВ "ПЛАТІЖНА УСТАНОВА "ФІНЕКСПРЕС" надало суду інформацію за вих. № 29/06-2026-1/ТНПП від 29.06.2026, в якій зазначено, що на дату здійснення платіжної операції 26.06.2021 Товариство діяло на підставі чинної ліцензії, на підтвердження чого надано витяг з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг (переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків) (т. 2 а.с. 176). Крім того надано платіжну інструкцію від 26.06.2021 про переказ коштів у сумі 3660,00 грн (т. 2 а.с. 178) як первинний документ щодо вказаної операції, що підтверджує її прийняття до виконання від ініціатора (платника) та завершення платіжної операції на користь держателя електронного платіжного засобу у вигляді платіжної картки. Водночас законодавством не передбачено обов`язку Компанії в межах відповідної ліцензії забезпечувати проставлення відміток банків про фактичне проведення платежу на платіжних інструкціях (т. 2 а.с. 175).

Натомість про належність відповідачу банківської картки № НОМЕР_2 вказує описане вище повідомлення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 04.06.2026 № 20.1.0.0.0/7-260526/27067-БТ (т. 2 а.с. 163). Факт ж зарахування 26.06.2021 на вказану картку 3660,00 грн підтверджується випискою за договором (т. 2 а.с. 164).

У розрахунку заборгованості, який провело ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ", зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором № 75211722 від 26.06.2021 становила 11556,36 грн, з яких 3660,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7896,36 грн - заборгованість за процентами. Внесені сплати на загальну суму 4554,62 грн (т. 1 а.с. 103-104).

Під час розгляду справи представник відповідача поставив під сумнів факт підписання, а відтак і укладення спірних кредитних договорів, у зв`язку з відсутністю оригіналів таких. На спростування вказаного представник позивача зазначив, що кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"), а також надав DVD-R диск (т. 2 а.с. 153), на якому містяться електронні примірники договорів у форматі PDF та інші дані, які підтверджують факт підписання договорів, ідентифікації відповідача перед їх укладенням, який суд дослідив під час розгляду справи. Водночас зазначив, що підписи на електронних документах ТОВ "МІЛОАН" є прихованими і відображаються лише при відкритті документів у відповідному програмному середовищі, зокрема Adobe Acrobat.

29 листопада 2021 року ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" уклали договір факторингу № 29-11-102, за умовами якого від першого до другого перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3361575, сума заборгованості 8716,52 грн, із яких: залишок по тілу кредиту 4074,00 грн, залишок по відсотках 4642,52 грн. Реальний перехід права грошової вимоги до відповідача підтверджується згаданим договором факторингу, актами приймання-передачі Реєстру боржників, платіжною інструкцією та Реєстром боржників до договору факторингу з витягом до нього (т. 1 а.с. 41-50).

Після отримання права вимоги за договором № 3361575 ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" продовжив нарахування процентів, як зазначив представник позивача на підставі п. 4.2 договору за ст. 625 ЦК України, що здійснював за період із 29.11.2021 до 23.02.2022 із застосуванням відсоткової ставки 5 % денних на суму 17721,90 грн, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором склав 26438,42 грн, із яких залишок по тілу кредиту 4074,00 грн, залишок по відсотках 4642,52 грн + 17721,90 грн (т. 1 а.с. 33).

17 грудня 2021 року ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" також уклали договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно до якого останній отримав право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 102730566, сума заборгованості 6609,00 грн, із яких: залишок по тілу кредиту 3000,00 грн, залишок по відсотках 3609,00 грн. Реальний перехід права грошової вимоги до відповідача підтверджується згаданим договором факторингу, актами приймання-передачі Реєстру боржників, платіжною інструкцією та Реєстром боржників до договору факторингу з витягом до нього (т. 1 а.с. 52-60).

Після отримання права вимоги за договором № 102730566 ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" продовжив нарахування процентів, як ствердив представник позивача на підставі п. 4.2 договору за ст. 625 ЦК України, що здійснював за період із 17.12.2021 до 23.02.2022 із застосуванням відсоткової ставки 5 % денних на суму 10350,00 грн, в зв`язку з чим загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором склав 16959,00 грн, із яких залишок по тілу кредиту 3000,00 грн, залишок по відсотках 3609,00 грн + 10350,00 грн (т. 1 а.с. 34, 35).

Надалі на підставі договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" своє право вимоги до ОСОБА_1 за договорами № 3361575 (сума заборгованості 26438,42 грн), № 102730566 (сума заборгованості 16959,00), що підтверджується договором про відступлення, актом зарахування однорідних вимог, актом прийому-передачі реєстру боржників, листом-повідомленням, реєстрами боржників та витягами з них (т. 1 а.с. 82-85).

27 січня 2022 року ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" уклали договір факторингу № 27/01/2022, за умовами якого від першого до другого перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 75211722, сума заборгованості 11556,36 грн, із яких: залишок по тілу кредиту 3660,00 грн, залишок по відсотках 7896,36 грн. Реальний перехід права грошової вимоги до відповідача підтверджується згаданим договором факторингу, актами приймання-передачі Реєстру боржників, платіжною інструкцією та Реєстром боржників до договору факторингу з витягом до нього (т. 1 а.с. 61-71).

Після отримання права вимоги за договором № 75211722 ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" нарахував за період із 27.01.2022 до 23.02.2022 заборгованість за 3 % річних на суму 8,42 грн та за лютий 2022 року інфляційні втрати на суму 58,56 грн, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором склав 11623,34 грн, із яких залишок по тілу кредиту 3660,00 грн, залишок по відсотках 7896,36 грн, заборгованість за 3 % річних - 8,42 грн, інфляційні збитки - 58,56 грн (т. 1 а.с. 32).

Надалі 10.03.2023 ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" уклали договір № 10-03/2023/01, за умовами якого під першого до другого перейшло право вимоги до відповідача за договором № 75211722 (сума заборгованості 11623,34 грн), про що свідчать сам договір про відступлення, акт зарахування зустрічних однорідних вимог, акти прийому-передачі Реєстру боржників та реєстр боржників з витягом із нього (т. 1 а.с. 86-96).

Як слідує із розрахунків заборгованості, які провів ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.11.2025 за договором № 75211722 складає 11623,34 грн, за договором № 3361575 - 26438,42 грн, за договором № 102730566 - 16959,00 грн (т. 1 а.с. 36, 37, 38). Будь-яких донарахувань позивач не проводить.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного/неналежного виконання умов кредитних зобов`язань, непогашення відповідачем заборгованості за ними, що є порушенням законних прав та інтересів позивача. У свою чергу відповідач заперечує як факт укладення договорів та отримання за ними саме від первісних позикодавців коштів, так і розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

суд, вислухавши представника позивача, зважаючи на позиції сторін, викладені в письмових заявах по суті спору, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України унормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правилами ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Виходячи з викладеного вище, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства слідує, що з урахуванням особливостей договорів, щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальників можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами цього правочину.

Як зазначив позивач, ОСОБА_1 20.07.2021 та 07.09.2021 уклав із ТОВ "МІЛОАН", а 26.06.2021 - із ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" у електронному вигляді відповідно договори № 3361575, № 102730566, № 75211722, які підписав, використовуючи одноразові ідентифікатори. Натомість відповідач заперечує факт такого підписання, а відтак і факт укладення договорів.

Однак суд зазначає, що на обгрунтування позовних вимог позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення ОСОБА_1 в електронному вигляді договорів № 3361575, № 102730566, № 75211722. Зокрема, позивач долучив DVD-диск з електронними примірниками кредитних договорів № 3361575, № 102730566, № 75211722, які підписані сторонами електронними підписами, в тому числі містять відомості про їх підписання відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора, який прослідковується при відкритті таких за допомогою програми "Adobe Acrobat". Крім того, на долученому оптичному диску, в окремо сформованій папці по кожному договору, в електронному форматі РDF наявні довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , а також довідки по заявках на кредит, в яких зазначені його особисті дані, номер телефону НОМЕР_4 , на який відправлені SMS з одноразовими ідентифікаторами та документи (заявки, пропозиції, договора, повідомлення та інше), а також за допомогою якого останній входив у системи для укладення договорів, вказано дату та точний час вчиненої дії по процесу оформлення договорів: від реєстрації, направлення заявки, проведення перевірок, погодження умов, введення даних позичальником по заявці, акцепту пропозиції та направлення коштів з наданням додатково відповідних підтверджень (довідок, платіжних інструкцій). Також наявна інформація з електронного файлу "LOG Filе застосування коду". Твердження ж відповідача про те, що позивач не довів належними та допустими доказами факти щодо укладення договорів спростовуються матеріалами справи, оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу клієнта на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорах електронних цифрових підписів - одноразових ідентифікаторів відповідачем не надано (постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 31.08.2022 у справі №280/4456/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19).

Більше того укладені між сторонами спірні договори у встановленому порядку недійсними не визнавалися, при розгляді справи в суді ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання договорів недійсними чи неукладеними із настанням відповідних наслідків.

Вказане свідчить про існування між ОСОБА_1 та ТОВ "МІЛОАН"/ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" кредитних правовідносин, а відтак до цих правовідносин суд застосовує вимоги ст. 509, 1046, 1054 ЦК України.

Так, у частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

З урахуванням указаного, первісні кредитори свої зобов`язання виконали у повному обсязі, надавши відповідачу кредит/позику на картку НОМЕР_2 , на підтвердження чого у метеріалах справи містяться відповідні докази (копії квитанцій, довідок, платіжної інструкції та виписки по договору). Натомість останній не надав доказів того, що така картка йому не належить, чи що такі кошти були повернуті, як безпідставно нараховані, чи надані йому кошти з інших підстав. Відсутні у матеріалах справи і докази заволодіння грошовими коштами третіми особами чи вчинення щодо рахунку відповідача будь-яких шахрайських дій.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі №194/329/15 зазначено, виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

З урахуванням указаного вище, копії квитанцій, довідок, платіжної інструкції та виписки по договору у своїй сукупності є належним підтвердженням отримання кредитних коштів на підставі договорів № 3361575, № 102730566, № 75211722.

Заперечення ж представника відповідача факту перерахування його довірителю грошових коштів саме первісним кредитодавцем/позикодавцем суд визнає необґрунтованими, оскільки, як встановив вище, грошові кошти в сумі 5000,00 грн, 3000,00 грн були зараховані на належну відповідачу банківську картку через еквайра АТ "ПРИВАТБАНК" (за договорами № 3361575, № 102730566), 3660,00 грн - через фінансову установу ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС" (за договором № 75211722), які підтвердили дату, час, суму переказів, маску платіжної картки та ідентифікатори транзакції, а також ініціаторів таких переказів (відповідно ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ"), що свідчить про походження коштів саме від первісних кредитодавця/позикодавця.

Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд уважає, що позивач (до якого перейшло право вимоги за спірними договорами, про що вказано нижче) управі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманих сум кредитних коштів.

Доказів по поверненню кредитних коштів за вказаними вище договорами ОСОБА_1 суду не надав, не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування отримання ним вказаних коштів, як і не надав контррозрахунку. Не подав і заперечень щодо неправомірного зарахування внесених ним коштів на погашення отриманих кредитів за договорами № 3361575, № 75211722.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки ОСОБА_1 не дотримувався своїх зобов`язань за договорами № 3361575, № 102730566, № 75211722, у нього виникла заборгованість, даючи оцінку якій, суд зазначає таке.

Так, за умовами договору № 3361575 його сторони погодили строк кредитування - 30 днів - із 20.07.2021 до 19.08.2021. Водночас передбачили можливість продовження строку кредитування як на пільгових умовах (3, 7, 15 днів у разі виконання певних умов (п. 2.3.1)), так і на стандартних (строк якого не може перевищувати загалом 60 днів (п. 2.3.1.2)), під час чого визначено застосування нарахування процентів за конкретними відсотковими ставками. Тобто відповідач, уклавши вказаний договір, погодився із можливістю продовження строку кредитування.

У відомостях про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3361575 сума заборгованості вказана у розмірі 8716,52 грн, із яких 4074,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4642,52 грн - заборгованість за процентами (т. 1 а.с. 20).

Зі вказаних відомостей суд установив, що первісний кредитор нараховував проценти за період із 20.07.2021 до 15.11.2021, що в межах строку кредитуванн з урахуванням пролонгації, та із застосуванням погожених сторонами спірного договору відсоткових ставок, які відповідають як умовам договору, так і вимогам Закону України "Про споживче кредитування", а відтак заборгованість за нарахованими на несплаченими процентами з урахуванням внесених сплат підставно склала 4642,52 грн. За період із 21.07.2021 до 19.08.2021 - 30 днів первісного строку кредитування ТОВ "МІЛОАН" застосовував відсоткову ставку в розмірі 0,01 % за кожен день від фактичного залишку кредиту. Надалі відповідач неодноразово виконував умови п. 2.3.1.1 договору (частково сплачував тіло кредиту, нараховані проценти та комісію за пролонгацію), у зв`язку з чим відбувалося продовження строку кредитування на пільгових умовах - кожен раз на 7 днів (на періоди з 20.08.2021 до 26.08.2021, з 27.08.2021 до 02.09.2021, з 04.09.2021 до 10.09.2021, з 12.09.2021 до 18.09.2021). З 19.09.2021 відповідач дій на виконання вимог п. 2.3.1.1 не виконував, натомість продовжував користуватися кредитними коштами, чим продовжив строк кредитування на умовах, визначених п. 2.3.1.2, тому кредитодавець підставно здійснював нарахування процентів протягом 58 днів із 19.09.2021 до 15.11.2021, що, з урахуванням двох днів 03.09.2021 та 11.09.2021, склало загалом 60 днів та відповідає умовам договору. При цьому кредитодавець за згадані два дні та за період із 19.09.2021 до 30.09.2021 застосовував стандартну відсоткову ставку у розмірі 5 % від залишку за тілом кредиту (до прикладу 4074,00 грн * 5 %=203,70 грн), а з 01.10.2021 до 15.11.2021 нараховував щоденно по 40,74 грн, що свідчить про застосування значно меншого розміру відсоткової ставки та лояльність до клієнта.

Після отримання права вимоги за договором № 3361575 ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" продовжив нарахування процентів на суму 17721,90 грн, що здійснював за період із 29.11.2021 до 23.02.2022, із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 5 % денних, які, як указав представник позивача, нараховані як проценти за порушення грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, що визначено умовам п. 4.2 договору.

Однак суд звертає увагу на те, що ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", проводячи донарахування на суму 17721,90 грн (п. 5 розрахунку) (т. 1 а.с. 33), здійснює таке щоденно із застосування 5% процентної ставки та визначає його як проценти за кредитним договором, а не як нараховані проценти річних за користування кредитними коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України (у п. 6 розрахунку вказано 0,00 грн).

Тобто кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 в п. 95-108 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх.

З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами договору № 3361575, у даному випадку, до 15.11.2021 (з урахуванням пролонгацій), що і було здійснено первісним кредитодавцем - ТОВ "МІЛОАН".

Зі змісту позовної заяви слідує, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 3361575, яка складається із заборгованості по кредиту та із заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, що і відображає у відповідному розрахунку заборгованості (т. 1 а.с. 37). Більше того, нарахування заборгованості за ст. 625 ЦК України проводиться за формулою: Сума санкції = С x П x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, П - розмір процентної ставки, Д - кількість днів прострочення, а відтак заборгованість за порушення грошового зобов`язання могла б становити не більше (4074,00 грн*5 *87/365/100), тобто при нарахуванні вказаної заборгованості застосовується річна процентна ставка, а не щоденна, що також не дотримано позивачем. Водночас, вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за вказаним договором за прострочення виконання зобов`язань, що встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить, а посилання представника позивача на підставність стягнення з відповідача 17721,90 грн, які увійшли до складу заборгованості за нарахованими процентами, суд вважає власним трактуванням умов договору, складових заборгованості, про які не завлено у позовній заяві, та не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення вказаної суми.

Таким чином, підставно заявленим слід уважати загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3361575 в сумі 8716,52 грн, із яких залишок по тілу кредиту 4074,00 грн, залишок по відсотках 4642,52 грн.

Щодо заборгованості за договором № 102730566, то за його умовами сторони погодили строк кредитування - 30 днів - із 07.09.2021 до 07.10.2021, а також передбачили можливість продовження строку кредитування як на пільгових умовах (3, 7, 15 днів у разі виконання певних умов (п. 2.3.1)), так і на стандартних (строк якого не може перевищувати загалом 60 днів (п. 2.3.1.2)), під час чого визначено застосування нарахування процентів за конкретними відсотковими ставками. Тобто відповідач, уклавши вказаний договір, погодився із можливістю продовження строку кредитування.

У відомостях про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102730566 заборгованість вказана у розмірі 6609,00 грн, із яких 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3609,00 грн - заборгованість за процентами (т. 1 а.с. 31).

Шляхом проведених арифметичних розрахунків суд установив, що первісний кредитор нараховував проценти за період із 08.09.2021 до 06.12.2021, що в межах строку кредитування з урахуванням пролонгації, та із застосуванням погожених сторонами спірного договору відсоткових ставок, які відповідають та не суперечать як умовам договору, так і вимогам Закону України "Про споживче кредитування", а відтак заборгованість за нарахованими на несплаченими процентами підставно склала 3609,00 грн. Так, за перші 30 днів первісного періоду кредитування (з 08.09.2021 до 07.10.2021) кредитодавець застосовував відсоткову ставку у розмірі 0,01 % (3000,00 грн * 0,01 %=0,30 грн). Надалі, зважаючи на те, що відповідач не виконав вимоги п. 2.3.1.1, але продовжив користуватися кредитними коштами, кредитодавець протягом 60 днів пролонгації на стандартних умовах (п. 2.3.1.2 договору) продовжив нарахування процентів. що відповідає умовам договору. При цьому він застосвував процентну ставку в розмірі 5 % тільки у період із 08.10.2021 до 22.10.2021 (3000,00 грн * 5 %=150,00 грн), натомість з 23.10.2021 до 06.12.2021 нараховував відсотки за значно нижчою, ніж 5 % в день, процентною ставкою, що відповідає інтересам клієнта.

Після отримання права вимоги за договором № 102730566 ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" продовжив нарахування процентів, як ствердив представник позивача в судовому засіданні на підставі п. 4.2 договору за ст. 625 ЦК України, що здійснював за період із 17.12.2021 до 23.02.2022 із застосуванням відсоткової ставки 5 % денних, на суму 10350,00 грн.

Однак, суд дав оцінку вище підставності донарахування таких відсотків, що підлягає застосуванню і в даносму випадку, оскільки ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" також у розрахунку заборгованості (т. 1 а.с. 34), проводячи донарахування на суму 10350,00 грн (п. 5 розрахунку), здійснює таке щоденно із застосування 5% процентної ставки та визначає його як проценти за кредитним договором, а не як нараховані проценти річних за користування кредитними коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України (у п. 6 розрахунку вказано 0,00 грн). Про таку заборгованість не зазначає позивач у своєму розрахунку (т. 1 а.с. 38), як і вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів за вказаним договором за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, з проведенням відповідного розрахунку, не заявляє, тому суд відмовляє у стягненні вказаної суми.

У зв`язку з викладеним, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором 102730566 складає 6609,00 грн, із яких залишок по тілу кредиту 3000,00 грн, залишок по відсотках 3609,00 грн.

Щодо заборгованості за договором № 75211722, то слід зазначити таке.

Згідно із договором № 75211722 від 26.06.2021, його сторони погодили суму кредиту - 3660,00 грн, строк позики - 20 днів (дата надання позики - 26.06.2021, дату повернення позики - 16.07.2021), процентну ставку 1,99 %. Водночас представник позивача вказав про можливість пролонгації строку кредитування на 90 днів, що передбачено Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах поверення позики в кінці строку позики), активне посилання на які були в договорі № 75211722, який підписав відповідач, а відтак і ознайомився з їх умовами. Однак суд під час дослідження диску (т. 2 а.с. 153), зокрема наявної на ньому папки "КД75211722", у якій міститься електронний договір № 75211722 від 26.06.2021 (назва документа "75211722_основной_договор") встановив, що за гіперпосиланням https://mycredit.ua/ua/documents-license/ , яке міститься у договорі, наявна загальна інформація Товариства (т. 2 а.с. 231), а не конкретні Правила надання грошових коштів у позику (на умовах поверення позики в кінці строку позики), які затверджені наказом № 14/05/2021 від 14.05.2021 (т. 2 а.с. 192-203), на які посилався в судовому засіданні представник позивача (зокрема в частині автопролонгації на строк 90 днів).

Більше того, суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір № 75211722 від 26.06.2021, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо умов автопролонгації, її строку.

Роздруківка ж із сайту ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови Правил надання грошових коштів у позику (на умовах поверення позики в кінці строку позики) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Таким чином, суд не встановив об`єктивних даних, які б вказували на продовження строку кредитування за договором № 75211722 від 26.06.2021, а відтак уважає, що його сторони належним чином погодили 20-ти денний строк кредитування.

Із розрахунку заборгованості, яке провело ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ", суд установив, що за договором № 75211722 від 26.06.2021 Товариство проводило нарахування процентів за період із 27.06.2021 до 19.12.2021, тобто поза межами погодженого строку кредитування (20 днів), що є порушенням абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якою передбачено, що вимогу про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Тому за вказаним договором підставно нарахованими сума процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1456,60 грн (72,83 грн * 20 днів). Водночас суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вніс сплати на погашення заборгованості за вказаним договором у загальному розмірі 4554,62 грн, а тому вважає за необхідне зарахувати такі сплати на погашення відсотків (4554,62 грн - 1456,60 грн=3098,02 грн) та частину тіла кредиту (3660,00 грн- 3098,02 грн =561,98 грн).

Таким чином, заборгованість відповідача перед ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ" за договором № 75211722 становила 561,98 грн за тілом кредиту.

Після отримання права вимоги за договором № 75211722 ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" нарахував за період із 27.01.2022 до 23.02.2022 заборгованість за 3 % річних на суму 8,42 грн та за лютий 2022 року інфляційні втрати на суму 58,56 грн, нарахування яких проводив із суми боргу, яка включала в себе безпідставно нараховану заборгованість за процентами, тому суд уважає за необхідне провести перерахунок заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат за лютий 2022 року, виходячи із суми заборгованості в розмірі 561,98 грн, а саме: сума 3 % річних за користування грошовими коштами за період із 27.01.2022 до 23.02.2022 (28 днів) становить 1,29 грн (561,98 грн*3*28/365/100), а інфляційні втрати складають 8,99 грн (561,98 * (101,6% / 100%) - 561,98 = 8,99 грн).

Отже, ОСОБА_1 має невиконані зобов`язання за договором № 75211722 від 26.06.2021 на загальну суду 572,26 грн, із яких: 561,98 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1,29 грн - заборгованість 3 % річних, 8,99 грн - інфляційні втрати.

Факт реального переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ "МІЛОАН" ТА від ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" до ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та від ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" до ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" підтверджується описаними вище договорами факторингу, відступлення прав вимог, актами прийому-передачі Реєстру боржників, зарахування зустрічних вимог, Реєстрами боржників із витягами з них та платіжними інструкціями, що відповідає вимогам ст. 1077, 1078 ЦК України.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як спірні договори, так і договори факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021, № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, № 27/01/2022 від 27.01.2022, договір про відступлення № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Таким чином, позивач підтвердив своє право вимоги до відповідача за спірними договорами.

Виходячи з наведеного, суд виснує, що позивач надав на обгрунтування своїх вимог належні та допустимі докази, які підтверджують факт укладення кредитних договорів, визначення всіх їх істотних умов та неналежне виконання умов відповідачем, яке призвело до утворення заборгованості. Натомість, доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів ОСОБА_1 суду не надав, не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування як користування наданими йому коштами, так і наданого позивачем розрахунку заборгованості, як і не надав контррозрахунку. При цьому суд встановив, що факт отримання відповідачем кредитних коштів мав місце та останній погодилася на сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови договорів № 3361575 від 19.07.2021, № 102730566 від 07.09.2021 та № 75211722 від 26.06.2021, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та не сплачував проценти за користування ними, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальній сумі 15897,78 грн, а саме: за договором № 3361575 від 19.07.2021 у розмірі 8716,52 грн, із яких залишок по тілу кредиту 4074,00 грн, залишок по відсотках 4642,52 грн; за договором № 102730566 від 07.09.2021 у розмірі 6609,00 грн, із яких залишок по тілу кредиту 3000,00 грн, залишок по відсотках 3609,00 грн та за договором № 75211722 від 26.06.2021 у розмірі 572,26 грн, із яких: 561,98 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1,29 грн - заборгованість 3 % річних, 8,99 грн - інфляційні втрати.

Таким чином, позов ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами підлягає до часткового задоволення (28,89 % від заявленої до стягнення суми заборгованості (15897,78 грн*100%/55020,76 грн).

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 1).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 769,17 грн (2662,40 грн*28,89 %) сплаченого судового збору, що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 16000,00 гривень надав: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 (т. 1 а.с. 105-106), згідно з якою вартість послуг узгоджується у заявці на надання юридичної допомоги, а факт надання послуг підтвердджується актом надання юридичної допомоги; прайс-лист юридичних послуг (т. 1 а.с. 107), де визначена вартість кожної з них; заявку на надання юридичної допомоги № 2324 від 01.10.2025 та витяг з акта № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 (т. 1 а.с. 108, 109), згідно з якими вартість наданих послуг складає 16000,00 грн, із яких 4000,00 грн - за надання усної консультації, 12000,00 грн - за складання позовної заяви для подачі до суду.

У свою чергу представник відповідача заявив про зменшення витрат на правничу допомогу, про що подав відповідну заяву (т. 1 а.с. 186-187), в якій вказв, що ч. 8 ст. 25 Закону України "Про споживче кредитування" забороняється покладати на споживача обов`язок з оплати/компенсації витрат на здійснення врегулювання простроченої заборгованості. Позовна заява підготовлена, підписана і подана директором Товариства (позивача), документи ж про надання правничої допомоги абвокатським об`єднанням складені формально, без мети реального виконання/надання послуг. Щодо складових заявлених витрат, то такі не конкретизовані, відсутні буль-які розрахунки та деталізація робіт. Витрати на позивача не були неминучими та не були фактично понесені, а також вони є неспівмірними із пред`явленими вимогами та створюють для його довірителя надмірний тягар.

Даючи оцінку вказаному вище, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Зазначена відповідає і висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.03.2026, постановленій у справі №522/7662/23.

Тому зважаючи на викладене вище, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та наданих послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справ, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, кількості договорів, які підлягали дослідженню, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Водночас, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1733,40 грн (6000,00 грн *28,89 %), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість у розмірі 15897 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто сім) гривень 78 копійок, а саме:

- за договором про споживчий кредит № 3361575 від 19.07.2021 у розмірі 8716,52 гривень, із яких залишок по тілу кредиту 4074,00 гривні, залишок по відсотках 4642,52 гривні;

- за договором про споживчий кредит № 102730566 від 07.09.2021 у розмірі 6609,00 гривень, із яких залишок по тілу кредиту 3000,00 гривень, залишок по відсотках 3609,00 гривень;

- за договором позики № 75211722 від 26.06.2021 у розмірі 572,26 гривень, із яких: 561,98 гривня - заборгованість за тілом кредиту, 1,29 гривня - заборгованість 3 % річних, 8,99 гривня - інфляційні втрати,

а також сплачений судовий збір у розмірі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) гривень 17 копійок та 1733 (одну тисячу сімсот тридцять три) гривні 40 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", місцезнаходження якого: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя С.М. Монташевич