ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про зупинення апеляційного провадження
09 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 380/15092/25 пров. № А/857/46432/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя - Москаля Р. М.
суддів - Димарчук Т. М.
Сала П. І.
розглянув в порядку письмового провадження у місті Львові питання про зупинення провадження у справі при розгляді апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у справі № 380/15092/25 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області Кіндракевича Богдана Романовича про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 у справі №380/15092/25 за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області Кіндракевича Богдана Романовича (далі - Кіндракевич Б.Р., відповідач або апелянт) про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідач 01.10.2026 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, оскільки відповідач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період.
Представник позивача подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі від 05.10.2026, обґрунтоване такими аргументами: - апелянт вимагає перегляду рішення суду першої інстанції, а клопотання подано вже після цього й без жодного пояснення причин зміни позиції, тобто воля апелянта не є послідовною та однозначною; - апелянт має реальну можливість здійснювати процесуальні дії, а виявлена розбіжність потребує пояснень, яких клопотання не містить; - військова служба апелянта не створює об`єктивної перешкоди для розгляду справи, що розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження, яка є сутністю та умовою застосування інституту зупинення провадження; - апелянт не стверджує і не доводить, що він позбавлений можливості залучити адвоката чи іншого уповноваженого представника; - заявлене апелянтом зупинення «до припинення перебування у складі Збройних Сил України» не має визначеного строку і залежить від обставини, на яку ні позивач, ні суд впливати не можуть, фактично це відкладення розгляду на невизначений час.
Вирішуючи заявлене клопотання з урахуванням доводів сторін, колегія суддів виходить з таких мотивів:
підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені статтею 236 КАС України, якою передбачені як підстави обов`язкового зупинення провадження у справі, так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі (факультативні підстави).
Обов`язкове зупинення провадження у справі передбачене тоді, коли в силу прямої вказівки закону суд зобов`язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі. Обов`язковими є підстави, передбачені частиною першою статті 236 КАС України.
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ця норма є імперативною та її суть зводиться до того, що у разі перебування на час розгляду справи в суді сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні запроваджено воєнний стан з 5:30 год. 24.02.2022 терміном на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер. Цим Указом, зокрема, визначено Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 № 1934-XII до структури Збройних Сил України входять органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Згідно зі ст. 11 цього ж Закону Збройні Сили України провадять свою діяльність, у тому числі на засадах постійної бойової та мобілізаційної готовності.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_3 перебуває на військовій службі (за призовом під час мобілізації, на особливий період) у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 03.07.2026 №1161/138.
У постановах від 27 лютого 2023 року в справі № 380/7845/21, від 20 квітня 2023 року в справі № 640/21562/21, від 25 квітня 2024 року в справі № 852/2а-1/24, від 24 травня 2024 року справі № 320/11462/21 та інших Верховний Суд констатував, що конструкція п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. Відповідна норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Колегія суддів враховує, що питання щодо правильного застосування норм п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України було предметом оцінки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22. У цій справі Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше зроблених висновків з цього питання, зокрема Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, та сформувала таку правову позицію:
під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан";
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
При цьому Велика Пала Верховного Суду зазначила, що з моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини "на воєнний стан". Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них. З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан" для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми процесуального закону про обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, покликані забезпечити дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
За чинною редакцією пункту 5 частини першої статті 236 КАС України в суду є обов`язок, а не можливість (право) зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тож ця норма, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. За таких умов у суду немає розсуду щодо можливості не застосовувати таку чітку та недвозначну норму процесуального права.
Отже, під час застосування пункту 5 частини першої статті 236 КАС України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі цього пункту є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Тобто положення пункту 5 частини першої статті 236 КАС України захищають права відповідного учасника адміністративної справи, а тому суд може продовжити здійснювати судочинство лише у випадку, якщо військовослужбовець висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника). У такий спосіб забезпечується баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є військовослужбовцем, проходить військову службу по призову за мобілізацією в одній з військових частин та наполягає на зупиненні провадження у справі у зв`язку з його перебуванням у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про необхідність зупинення провадження у цій справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України.
Усі інші заперечення відповідача, а саме: - що зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише в інтересах виконання завдань судочинства, - що інститут зупинення провадження не може застососуватися на шкоду інтересам інших учасників справи, - що недостатньо самого факту формального перебування особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, а ключовим моментом при вирішенні питання про зупинення провадження із зазначених підстав є встановлення об`єктивної неможливості таких осіб брати участь у розгляді справи тощо, то такі доводи суперечать висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22. Водночас, як можна побачити зі змісту висловлених у вказаній справі окремих думок, аналогічні аргументи були предметом обговорення Великою Палатою Верховного Суду, але на знайшли підтримки більшості від її складу.
Керуючись статтями 236, 243, 248, 311, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Зупинити провадження у справі №380/15092/25 (апеляційне провадження №№А/857/46432/26) за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у справі №380/15092/25 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області Кіндракевича Богдана Романовича про визнання протиправним та скасування рішення,- до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 1 ст. 237 КАС України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
Зобов`язати учасників справи інфомувати суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у цій справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Р. М. Москаль
судді Т. М. Димарчук
П. І. Сало