Справа № 626/3328/26
Провадження № 2-н/626/520/2026
У Х В А Л А
01.10.2026 року м. Берестин
Суддя Берестинського районного суду Харківської області Бєлостоцька О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
В С Т А Н О В И В:
До Берестинського районного суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Загальні правила підсудності визначені у ч. 1 ст. 27 ЦПК України, відповідно до якої позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як визначено ч. 5 ст. 165 ЦПК України, якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
За змістом частини сьомої вказаної статті суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
У тексті заяви заявниця зазначає, що боржник ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №3370713 від 24 вересня 2026 на судовий запит, зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 .
Відповідно до 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, заявниця ОСОБА_1 зареєстрована у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_3 , що відноситься до території Старовірівської сільської територіальної громади Харківської області (Нововодолазького району).
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Станом на 22 вересня 2026 року, тобто на момент подання заяви про видачу судового наказу до Берестинського районного суду Харківської області, ні заявниця, ні боржник, з якого вона просить стягнути аліменти, не зареєстровані у встановленому законом порядку на території, яка територіально підсудна Берестинському районному суду Харківської області, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Берестинському районному суду Харківської області.
Порядок дій суду, пов`язаних із визначенням підсудності заяви про видачу судового наказу регламентові у ч. ч. 4,9 ст. 165 ЦПК України. При цьому, вказаними нормами визначається порядок дій, коли боржником є фізична особа (ч. ч. 5, 6, 7, 9 ст. 165 ЦПК України).
У свою чергу, відповідно до ч. 8 ст. 165 ЦПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місце знаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи-підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Отже, положеннями ст. 165 ЦПК України, не передбачено можливості направлення заяви до іншого суду, де боржником є фізична особа.
Відтак, можливість направлення заяви про видачу судового наказу за підсудністю до іншого суду стосується лише випадку, якщо боржником за такою заявою є юридична особа або фізична особа-підприємець.
Наслідки порушення правил підсудності при поданні заяви про видачу судового наказу передбачені п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Згідно з ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу, суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Враховуючи наведене, вважаю, що у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини необхідно відмовити, що не позбавляє права на звернення до суду з заявою про видачу судового наказу за належною підсудністю.
Керуючись ст.ст. 160-166, 353, 354 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Роз`яснити заявниці, що відмова у видачі судового наказу з викладених в ухвалі підстав не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ Наказне провадження ЦПК України, після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя