ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10455/26 Справа № 212/6679/26 Суддя у 1-й інстанції - Феняк О.Р. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
УХВАЛА
08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 212/6679/26
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.,
секретар судового засідання: Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Феняком О.Р. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складення повного тексту рішення відсутні,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з відповідачкою перебуває у зареєстрованому шлюбі з 26 листопада 2021 року. Від шлюбних відносин сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини з дружиною припинені остаточно в жовтні 2025 року, через відсутність спільних інтересів, різні погляди на життя та відсутність взаєморозуміння. Шлюб має формальний характер та шлюбні стосунки відновленню не підлягають.
На підставі наведеного вище, ОСОБА_1 просив суд розірвати шлюб.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 26 листопада 2021 року Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 672.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідачка не отримувала та не могла подати свої заперечення щодо розгляду справи без виклику та повідомлення сторін.
Зазначає, що розгляд справи без її повідомлення грубо порушує не тільки права відповідачки, а й права спільної дитини. Крім того, суд зробив хибний висновок про неможливість відновлення шлюбних відносин
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову в якій останній зазначив про примирення сторін та бажання зберегти шлюб.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява позивача ОСОБА_1 про відмову від позову підлягає до задоволенню, з наступних мотивів.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (стаття 206 ЦПК України).
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина четверта статті 206 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 256 ЦПК України).
За змістом статті 206 ЦПК України відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі №180/2161/19).
Тлумачення статті 206 ЦПК України, з урахуванням сутності відмова від позову як волевиявлення позивача, дає підстави для висновку, що така відмова має бути безумовною.
Враховуючи, що наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України, позивачу відомі та зрозумілі, колегія суддів прийшла до висновку, що відмову позивача ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу слід прийняти, рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 липня 2026 року, визнати нечинним, провадження у справі закрити.
Керуючись ст.ст. 206, 255, 256, 373, 374 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову - задовольнити.
Прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 липня 2026 року визнати нечинним.
Провадження у цивільній справі № 212/6679/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: