ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
"09" жовтня 2026 р. Справа № 906/131/26
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Кульчій І.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 26 серпня 2026 року (повний текст рішення складено 04.09.2026) у справі №906/131/26 (суддя Кравець С.Г.)
за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Житомирської обласної державної (військової) адміністрації
до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси
України"
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26 серпня 2026 року у справі №906/131/26 позов задоволено.
Ухвалено усунути перешкоди власнику - Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0022 площею 11,8667 га, шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 16.06.2020 №6-6443/14-20-СГ "Про надання у власність".
Ухвалено усунути перешкоди власнику - Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0022 площею 11,8667 га, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0028 площею 2 га.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь Житомирської обласної прокуратури: 5 324,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову, 1 331,20 грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2026 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 26 серпня 2026 року у справі №906/131/26 залишено без руху та надано 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати належні докази сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі та докази направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 .
07.10.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування клопотання скаржник посилається на відсутність коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Аналіз зазначеної правової норми дає підстави стверджувати, що сплату судового збору може бути відстрочено, розстрочено з огляду на суб`єктний склад заявника (пунти 1, 2, 4 частини 1 статті 8 Закону) та предмет позову (пункт 3 частини 1 статті 8 Закону). До суб`єктів, яким Законом надається право на відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від такої сплати, визначених пунктами 1, 2 частини 1 цієї статті відносяться тільки фізичні особи, визначених пунктом 4 частини 1 цієї статті - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, керуючий реструктуризацією) чи боржник у процедурі банкрутства (неплатоспроможності), предметом позову має бути захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав та відшкодування шкоди здоров`ю.
При цьому навіть за наявності таких умов, вирішення питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, положення пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб незалежно від їх майнового стану, а положення пункту 3 цієї норми можуть застосовуватися до юридичних осіб лише у справах, предметом яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав або відшкодування шкоди здоров`ю.
Згідно матеріалів цієї скарги апелянт не відноситься до наведених категорій осіб, а предмет спору не становить захист вищеперелічених категорій справ.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 звернула увагу на необхідність індивідуальної оцінки обставин конкретної справи при вирішенні питання щодо сплати судового збору та врахування фактичної можливості особи виконати відповідний процесуальний обов`язок.
Однак наведені скаржником обставини не свідчать про існування об`єктивних і непереборних перешкод для сплати судового збору.
Скаржником не надано доказів вжиття заходів щодо отримання необхідного фінансування, перерозподілу бюджетних асигнувань, звернення до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня чи інших дій, спрямованих на виконання процесуального обов`язку зі сплати судового збору.
Посилання на фінансування установи з Державного бюджету України, відсутність коштів за окремим кодом економічної класифікації видатків та необхідність проходження внутрішніх бюджетних процедур не можуть бути підставою для звільнення від виконання вимог процесуального закону, оскільки обов`язок сплати судового збору є однаковим для всіх учасників судового процесу.
Суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним та може обмежуватися державою, зокрема шляхом встановлення обов`язку зі сплати судового збору. Сам по собі обов`язок сплатити судовий збір не свідчить про порушення права на доступ до правосуддя.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Водночас відмова у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору не зумовлює негайного повернення апеляційної скарги, оскільки скаржнику має бути забезпечено можливість усунути відповідний недолік шляхом сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.10.2023 у справі №910/10939/22, вирішуючи питання щодо процесуальних наслідків відмови суду у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, заявленого під час усунення недоліків апеляційної скарги, виснувала, що після відмови у звільненні від сплати судового збору суд має постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, направити її заявнику та пересвідчитися, що заявник отримав таку ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом із доказами сплати судового збору.
Зазначений правовий підхід є застосовним і до випадку відмови у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки в обох випадках йдеться про вирішення судом питання щодо можливості тимчасово не сплачувати судовий збір на момент звернення з апеляційною скаргою та про подальші процесуальні наслідки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Аналогічний підхід щодо необхідності надання скаржнику строку для сплати судового збору після відмови у задоволенні відповідного клопотання викладено в ухвалі Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №905/1755/23.
Отже, враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області скористалося правом на усунення недоліків апеляційної скарги (надало докази направлення копії апеляційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ), однак доказів сплати судового збору у встановленому розмірі не подало, натомість заявило клопотання про відстрочення сплати судового збору, у задоволенні якого судом відмовлено, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для сплати судового збору у розмірі 7987,20 грн.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху).
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що апелянтом не додано доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі, а клопотання про відстрочення сплати судового збору апеляційним судом залишено без задоволення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги статті 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів пункту 6 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 26 серпня 2026 року у справі №906/131/26 - залишити без руху.
3. Скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.
4. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Кульчій І.М.