УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 473/673/25
провадження № 61-11300 ск 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Могила Сергій Миколайович, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог, ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо даних батька,
ВСТАНОВИВ:
1. У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив суд встановити, що батьком дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України та внести відповідні зміни в реєстраційний запис про народження позивача № 0[телефон приховано] від 23 листопада 2012 року внесений реєстратором відділу державної реєстрації актів цивільного стану Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області щодо даних батька.
2. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалою від 11 лютого 2025 року відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
3. Ухвалою від 06 червня 2025 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
4. У березні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив призначити у справі судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставити питання наявності кровного споріднення між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . З метою призначення експертизи просив витребувати у військової частини НОМЕР_1 біологічний матеріал ОСОБА_4 . Для вирішення вказаного клопотання просив повернутися до стадії підготовчого провадження.
5. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалою від 19 травня 2026 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2026 року, задовольнив клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання, ухвалив повернутися до стадії підготовчого провадження, задовольнив клопотання представника позивача про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, призначив судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставив питання, наведені у тексті ухвали.
6. У квітні 2026 року до Верховного Суду засобами Електронного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2026 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
9. Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
10. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
11. Частиною першою статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
12. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 353 ЦПК України ухвала суду щодо призначення експертизи може бути оскаржена в апеляційному порядку.
13. Водночас стаття 389 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
14. Тлумачення пункту 12 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвал про призначення експертизи у касаційному порядку, не передбачено.
15. З урахуванням зазначеного, касаційному оскарженню не підлягають ухвали, що зазначені у пункті 12 частини першої статті 353 ЦПК України, а також постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за результатами апеляційного перегляду вказаних ухвал.
16. Також положеннями ЦПК України не передбачено оскарження в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення суду до стадії підготовчого провадження після його закриття.
17. За приписами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
18. У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
19. Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
20. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на оскарження таких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
21. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
22. Згідно з положенням частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
23. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України, тому не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо даних батька, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Могила Сергій Миколайович, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2026 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційних скарг матеріали направити особі, яка подала касаційні скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
А. А. Калараш
Є. В. Петров