УХВАЛА
07 жовтня 2026року
м. Київ
справа № 454/3922/18
провадження № 61-15070св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Львівська обласна прокуратура, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Сокальський районний суд Львівської області, Державна казначейська служба України, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про виправлення арифметичної помилки,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, Головного управління Міністерства внутрішніх справУкраїни у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Сокальського районного суду Львівської області, Державної казначейської служби України, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з Державного бюджету України компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 635 440,00 грн, завданої йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для застосування статті 1176 Цивільного кодексу України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201414[телефон приховано] за частинами другою, третьою статті 190 КК України відносно ОСОБА_1 ще триває.
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 811 668, 00 грн моральної шкоди. В решті вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення органом досудового розслідування вирішувалось питання щодо закриття кримінального провадження №1201414[телефон приховано], про що позивачем зазначалось в суді першої інстанції та неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з поданням відповідних доказів.
Постановою старшого слідчого СВ ВП №2 Червоноградського ГУНП у Львівській області майора поліції Дещиці І. Р. від 10 листопада 2022 року, яка винесена через декілька днів після ухвалення оскаржуваного рішення, кримінальне провадження №1201414[телефон приховано], внесене до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 190 КК України, було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення.
Враховуючи тривалість розгляду даної справи, а також те, що на момент пред`явлення даного позову позивач мав підстави для його подачі, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та вирішити спір по суті.
Приймаючи до уваги, що закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України відноситься до реабілітуючих підстав, суд апеляційної інстанції вважав, що у позивача, відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникло право на відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності.
Строк незаконного перебування ОСОБА_2 під слідством і судом становить 135 місяців та 6 днів. При цьому апеляційний суд зазначив, що до стягнення на відшкодування моральної шкоди підлягає сума у розмірі 811 668, 00 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року виправлено арифметичну помилку, допущену судом в постанові Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.
Зазначено, що з Держави України за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 905 840, 00 грн моральної шкоди.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року стягнуто з Держави України за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 4 194, 27 грн витрат на правову допомогу.
Постановою Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 454/3922/18 (провадження № 61-15070св23) постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, змінено, з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Крім того, абзац четвертий постанови Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 812 710,00 на відшкодування моральної шкоди».
Додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року змінено, зменшено розмір стягнутих витрат на правничу допомогу з 4 194,27 грн до 3 758,40 грн.
29 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про виправлення арифметичної помилкиу постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 454/3922/18 (провадження № 61-15070св23), у якій він просить:
перевірити наявність арифметичної помилки в постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 812 710,00 грн;
врахувати при перевірці, що Верховним Судом установлено період 121 місяць 9 днів, а присуджена сума математично відповідає розрахунку: 121,3 х 6 700= =812 700,00 грн;
врахувати, що станом на 29 січня 2025 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 8 000 грн та що Верховний Суд у мотивувальній частині постанови виходив із необхідності врахування мінімальної заробітної плати, чинної на час розгляду справи;
у разі встановлення очевидної арифметичної помилки - виправити її відповідно до статті 269 ЦПК України, привівши арифметичний результат у відповідність до встановлених Верховним Судом вихідних даних;
у разі якщо Верховний Суд дійде висновку про відсутність арифметичної помилки - надати у відповідній ухвалі чітке мотивування та зазначити: який конкретно розмір мінімальної заробітної плати був використаний при визначенні суми 812 710,00 грн; яким арифметичним розрахунком із установленого періоду 121 місяць 9 днів отримано 812 700,00 грн; чи є 6 700 грн показником, який фактично був застосований Верховним Судом; якщо так - з яких правових підстав було застосовано саме цей показник при ухваленні постанови 29 січня 2025 року.
В обґрунтування заяви посилався на те, що у постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року касаційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 незаконно перебував під судом та слідством з 02 жовтня 2012 року по 10 листопада 2022 року, тобто 121 місяць та 9 днів і саме цей період було покладено в основу нового розміру моральної шкоди. Суд вказав, що при вирішенні цього питання необхідно виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи. Сума 812 700,00 грн математично відповідає застосуванню показника мінімальної заробітної плати у сумі 6 700 грн. При цьому в постанові касаційного суду не наведено пояснення, чому при визначенні нового розміру компенсації фактично застосовано саме показник 6 700 грн. Позивач вказує, що станом на час прийняття постанови Верховним Судом (29 січня 2025 року) мінімальна заробітна плата становила 8 000 грн. Тому, заявник вважає, що стягненню підлягала сума у розмірі 970 400,00 грн (121 місяць 9 днів х 8 000 грн).
Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів справу № 454/3922/18 (провадження № 61-15070св23) призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В., у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Червинської М. Є.
Вирішуючи подану заяву, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.
Наведена норма передбачає можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру.
Вирішуючи питання про виправлення описок (очевидних арифметичних помилок), допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення (див. п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2024 року у справі № 990/162/23.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з Державного бюджету України компенсацію завданої йому моральної шкоди в розмірі 5 635 440,00 грн, посилаючись на те, що він протягом тривалого часу незаконно перебував під слідством та судом.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
Спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).
Аналіз релевантної правозастосовної практики щодо розгляду справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом дає підстави для висновку, що Верховний Суд неодноразово роз`яснював необхідність застосування мінімальної заробітної плати, чинної на час розгляду справи, тобто виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи та ухвалення судом першої інстанції відповідного рішення.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 199/8734/17, від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16, від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/6203/21, від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20, від 25 вересня 2024 року у справі № 761/22531/23, від 08 жовтня 2024 року у справі № 333/2527/22, від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23, від 19 грудня 2024 року у справі № 488/2561/21, від 05 листопада 2025 року у справі № 161/12059/24 та інших.
З огляду на це у цій справі належить виходити з місячного розміру мінімальної заробітної плати, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», який був чинним на момент ухвалення судом першої інстанції рішення від 24 жовтня 2022 року.
Встановлено, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 02 жовтня 2012 року по 10 листопада 2022 року, тобто 121 місяць та 9 днів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», який був чинним на момент ухвалення судом першої інстанції рішення від 24 жовтня 2022 року, місячний розмір мінімальної заробітної плати був встановлений у розмірі 6 700,00 грн.
Отже, з урахуванням строку перебування позивача під слідством та судом (121 місяць та 9 днів) і мінімального місячного розміру заробітної плати, встановленого на момент ухвалення рішення судом першої інстанції відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (6 700,00 грн), мінімальний гарантований державою розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 812 710,00 грн, що обчислюється як сума (6 700,00грн х 121 місяць) + (6 700,00 грн : 30 днів х 9 днів).
При таких обставинах, переглядаючи справу у касаційному порядку, Верховний Суд у своїй постанові від 29 січня 2025 року правильно визначив суму відшкодування моральної шкоди на користь позивача.
Ураховуючи наведене,Верховний Суд вважає, що підстави для виправлення арифметичної помилки відсутні.
Керуючись статтями 260, 269 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення арифметичної помилки відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун