ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
01 жовтня 2026 року
м. Харків
справа № 646/2703/15-ц
провадження № 22-ц/818/4194/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.
за участю секретаря: Муренченко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Хоміча Артема Анатолійовича на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Серпутько Д.Є.,-
В С Т А Н О В И В :
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015 позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 31.12.2014 року на загальну суму 305540,62 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 3055,41 грн.
ОСОБА_1 звернувся до Основ`янського районного суду міста Харкова із заявою про перегляд заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015.
Ухвалою суду від 06.08.2025 у задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду відмовлено. Заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015 залишено без задоволення.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04.11.2025 вказану ухвалу суду від 06.08.2025 скасовано у зв`язку з тим, що наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024, справа № 756/11081/20). Справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 01.12.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хоміча А.А. про перегляд заочного рішення у справі № 646/2703/15-ц та призначено судове засідання з розгляду заяви.
Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 22 квітня 2026 року у задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду відмовлено. Заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015 у цивільній справі № 646/2703/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що із заявою про перегляд заочного рішення представник відповідача звернувся майже через десять років з дня його ухвалення. ОСОБА_1 , порушуючи питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, не навів жодних обставин та не зазначив доказів на їх підтвердження, зокрема щодо причин пропуску строку та поважності таких причин. Водночас до заяви не додано доказів, які б свідчили про неотримання ним зазначеного рішення раніше. Суд позбавлений можливості самостійно перевірити наведені обставини та пересвідчитися в тому, чи дійсно ОСОБА_1 не отримував судові повістки і процесуальні документи, зокрема заочне рішення, а також чи був він належним чином повідомлений про дату та час судових засідань, оскільки матеріали зазначеної цивільної справи знищено у зв`язку з закінченням строку їх зберігання. Сам по собі факт знищення цивільної справи у зв`язку із закінченням строку її зберігання не може свідчити про невручення відповідачу судових повісток, поважність причин його неявки у судове засідання та/або неповідомлення суду про такі причини. У заочному рішенні Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015 зазначено, що порядок виклику відповідача в судове засідання було дотримано, а саме: «Відповідач в судові засідання не з`являвся, з невідомої для суду причини, про час та дату розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання судової повістки.» Крім того, заявником не подано заяви про відновлення втраченого судового провадження, а судом не вбачається достатніх підстав для порушення за ініціативою суду питання про відкриття провадження по відновленню судового провадження.
На вказане судове рішення ОСОБА_1 , в особі представника Хоміча А.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення права особи на доступ до правосуддя, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 стало відомо про існування зазначеного судового рішення лише 25.03.2025 після блокування його банківських рахунків у межах виконавчого провадження. До цього моменту він об`єктивно не володів інформацією про розгляд справи та ухвалене рішення. ОСОБА_1 звернувся до Адвокатського об`єднання "Хоміч, Токарєв та партнери" та уклав договір про надання правової допомоги №8/25ф від 25.03.2025. Вже наступного дня після отримання такої інформації, 26.03.2025 представником заявника, адвокатом Хомічем А.А. було подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, що свідчить про добросовісність поведінки та відсутність будь-якого зволікання з боку заявника. Водночас 08.04.2025 судом повідомлено про знищення матеріалів справи у зв`язку із закінченням строків їх зберігання, що фактично унеможливило перевірку обставин належного повідомлення відповідача під час первісного розгляду справи. Незважаючи на наведені обставини, суд першої інстанції дійшов формального висновку про відсутність поважних причин пропуску строку, фактично обмежившись констатацією тривалості такого пропуску, не надавши належної оцінки об`єктивним причинам, які зумовили неможливість своєчасного звернення до суду. Вважає, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає обчисленню з дати - 08.04.2025, коли заявник вперше отримав повний текст заочного рішення від 15.06.2015 у справі №646/2703/15-ц та ознайомився з ним, а також має оцінюватися своєчасність вчинення заявником відповідних процесуальних дій. Проте, суд першої інстанції безпідставно не врахував наведені обставини, не надав належної оцінки фактичному моменту обізнаності заявника про існування заочного рішення, а також не застосував положення статті 284 ЦПК України щодо можливості поновлення строку, чим фактично обмежив право заявника на судовий захист та перегляд судового рішення. Також стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи у 2015 році, фактично обмежившись формальним посиланням на зміст заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015 у справі №646/2703/15-ц. Суд зазначив, що у вказаному заочному рішенні міститься посилання на належне повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду, зокрема із зазначенням про наявність поштового повідомлення з відміткою про вручення судової повістки. Таке посилання саме по собі не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні цивільного процесуального законодавства, оскільки матеріали справи, які могли б підтвердити або спростувати факт належного повідомлення відповідача (зокрема, поштові повідомлення, розписки про отримання, конверти тощо) на даний час знищені, що прямо унеможливлює їх дослідження судом та перевірку відповідних обставин. Такий підхід призводить до порушення права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки особа фактично позбавляється можливості реалізувати своє право на судовий захист. Крім того, заочним рішенням від 15.06.2015 допущено подвійне стягнення та притягнуто відповідача двічі за порушення одного й того ж зобов`язання за Кредитним договором №DN81AR03110553 від 03.12.2007 (повторно стягнуто тіло кредиту та відсотки за користування).
Представником АТ КБ "Приватбанк" подано відзив, в якому апеляційну скаргу вважає безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвалу Основ`янського районного суду міста Харкова від 22 квітня 2026 року такою, що ґрунтується на засадах верховенства права, законною і обґрунтованою. Звертає увагу на те, що відповідач достеменно й документально дізнався про наявність боргу та кредитного договору у грудні 2023 року, оскільки після мобілізації до лав ЗСУ у листопаді 2023 року ОСОБА_1 особисто звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» для відкриття поточного рахунку для виплат і підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 27.11.2023 року (наявна в матеріалах справи). На вимогу клієнта ОСОБА_1 , Банком було сформовано та видано йому особисто дві офіційні довідки про стан заборгованості: першу - 23.12.2023 (№ LUCJ596KDM9LV6RE), другу (розгорнуту виписку) - 26.12.2023 (№ T5UDKMTAFBJSM9DT). У цих документах чітко зазначено наявність заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110553 від 03.12.2007 в розмірі 171996,25 грн. (копії довідок наявні в матеріалах справи). Крім того, у рамках виконання судового рішення від 15.06.2015, у 2023 році вже діяли арешти грошових коштів. Оскільки Відповідач з листопада 2023 року користувався карткою для виплат, він в силу закону знав про обмеження на рахунках. Проте, проявивши крайню процесуальну недбалість, зволікав із процесуальними діями понад рік і звернувся до суду лише у 2025 році. Крім того, текст заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015 містить чітку констатацію: «про час та дату розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання судової повістки». Цей процесуальний документ має презумпцію достовірності, поки його не скасовано. Ці обставини свідчать, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлені представником відповідача підстави для поновлення строку є необґрунтованими та безпідставними.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Цивільний процесуальний кодекс України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 284 ЦПК України), а також загальний порядок - апеляційне оскарження (частина 4 статті 287 ЦПК України).
Вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення, передбачені статтею 285 ЦПК України, при цьому стаття 284 ЦПК України чітко вказує на строк звернення до суду з такою заявою.
Відповідно до частини 2 статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини 3, 4 статті 284 ЦПК України).
Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Отже, правило частини 2 статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині 2 статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.
Зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у їх нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.
Отже встановлений частиною 2 статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
- передбачені частиною 3 статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини 2 статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Отже Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.
Матеріали справи свідчить, що заочне рішення у цивільній справі №646/2703/15-ц ухвалено 15.06.2015.
Згідно відповіді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.04.2025 № 08-11/47/25, наданої представнику ОСОБА_1 - адвокату Хомічу А.А., матеріали зазначеної справи (провадження № 2/646/875/2015) знищені за терміном зберігання (а.с. 89).
У заочному рішенні Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015 зазначено, що порядок виклику відповідача в судове засідання було дотримано, а саме: «Відповідач в судові засідання не з`являвся, з невідомої для суду причини, про час та дату розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання судової повістки.» (а.с. 10, 11)
Процесуальний строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення відраховується саме з моменту отримання відповідачем заочного рішення. Факт і дата отримання рішеня суду використовуються для обґрунтування часу, коли саме відповідач дізнався про судове рішення, що впливає на визначення поважності пропуску строку для звернення до суду.
У зв`язку зі знищенням матеріалів цивільної справи № 646/2703/15-ц має місце втрата судового провадження.
За відсутності матеріалів справи перевірити обставини повідомлення відповідача про розгляд справи та отримання (неотримання) рішення суду не є можливим.
Колегія суддів критично оцінює посилання АТ КБ «Приватбанк» на видачу у 2023 році ОСОБА_1 довідок про стан заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110553 від 03.12.2007, оскільки обізнаність із розміром заборгованості ніяким чином не впливає на обов`язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм такі копії у встановленому законом порядку.
Відновлення втраченого судового провадження є гарантією забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та його виконання (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 2-1597/2003, провадження № 61-2704св24).
Колегія суддів звертає увагу, що перегляд судових рішень можливий лише за наявності матеріалів справи і, зокрема, якщо судове провадження втрачене - лише після його повного відновлення.
Порядок відновлення втраченого судового провадження врегульовано розділом Х ЦПК України, а без здійснення такої процедури розгляд заяви про перегляд заочного рішення є неможливим.
Верховний Суд враховує, що відновлення втраченого судового провадження є гарантією забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві.
Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та виконання судового рішення.
Процедура відновлення втраченого провадження може бути ініційована не лише учасниками справи, а й самим судом із метою повного та всебічного розгляду справи та дотримання основних засад судочинства. (Постанова ВС від 07 жовтня 2020 року у справі № 2-7772/10)
Встановивши, що провадження у справі втрачене, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що без матеріалів справи вирішення питання про перегляд заочного рішення є неможливим, оскільки у матеріалах справи має міститися достатньо даних і відомостей для об`єктивного і всебічного розгляду справи, а тому провадження підлягало відновленню.
При вирішенні питання відновлення втраченого провадження, суд першої інстанції повинен врахувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 111/2150/13-ц (провадження № 61-24083сво18) Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, відповідно до якого допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втрачено у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю.
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази про вручення заочного рішення відповідачу, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у поновленні строку на перегляд заочного рішення та залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 379 ЦПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника Хоміча Артема Анатолійовича - задовольнити.
Ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2026 року - скасувати і направити справу до Основ`янського районного суду м.Харкова для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
В.Б. Яцина