УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 202/6156/24
провадження № 61-12902ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 15 червня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, зобов`язання нарахування премії та стягнення нарахувань, стягнення перерахованої заробітної плати, лікарняних, відпускних, скасування догани,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» (далі - ДУ «ІГ НАМНУ»), в якому просила суд:
- зобов`язати ДУ «ІГ НАМНУ» здійснити перерахунок заробітної плати позивачеві та зробити усі відрахування з неї, в тому числі у Пенсійний фонд України за період
із 01 січня 2023 року по день ухвалення рішення, при цьому врахувавши посадовий оклад старшого наукового співробітника з розряду 19 на рівні 41 898,76 грн, додатково додавши встановлені надбавки до посадового окладу, які ОСОБА_1 отримувала на даний період: за кандидатський ступінь 15 %, вчене звання «старший науковий співробітник» 25 %, надбавка за стаж наукової роботи 30 %, а також ненарахованої надбавки 10 % за використання іноземної мови;
- визнати, що за період з 19 червня 1993 року та на день ухвалення рішення суду мінімальний розряд старшого наукового співробітника ОСОБА_1 для нарахування заробітної плати дорівнюється 19;
- визнати, що ОСОБА_1 повинна отримувати доплату 10 % до посадового окладу за знання та використання однієї іноземної мови і провести нарахування
з 03 листопада 1993 року по теперішній час, тобто, з дати іспиту з англійської мови, який офіційно визнала існуюча тоді Вища атестаційна комісія України, і яку потім постійно використовувала ОСОБА_1 у своїй роботі на посаді старшого наукового співробітника;
- провести перерахунок усіх лікарняних, відпускних, витрат на відрядження, заробітної плати, враховуючи нарахування заробітної плати з розряду старшого співробітника 19 (за період із 19 червня 1993 року по день ухвалення рішення суду), додатково 10 % надбавки за знання та використання іноземної мови
(із 03 листопада 1993 року по день ухвалення рішення суду) за стаж наукової роботи понад 10 років - 20 %, понад 20 років - 30 % (із 22 червня 1999 року по день ухвалення рішення суду), а також надбавок за кандидатський ступінь (із 26 грудня 1996 року по день ухвалення рішення суду) за вчене звання (з 10 жовтня 2001 року по день ухвалення рішення суду);
- стягнути з ДУ «ІГ НАМНУ» на користь ОСОБА_1 перераховану заробітну плату, виплати по лікарняним, відпускні та витрати на відрядження починаючи за період із 03 листопада 1993 року по день ухвалення рішення суду з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення виплат;
- скасувати догану ДУ «ІГ НАМНУ» від 07 лютого 2024 року, застосовану до ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ДУ «ІГ НАМНУ» здійснити нарахування премії за період із лютого
2024 року по місяць ухвалення рішення суду на рівні середньої премії за місяць у старших наукових співробітників даної установи;
- стягнути з ДУ «ІГ НАМНУ» на користь ОСОБА_1 нараховані виплати премії, зобов`язавши відповідача здійснити всі необхідні відрахування, податки та збори при виплаті ОСОБА_1 нарахованого розміру премії.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 15 червня 2026 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ДУ «ІГ НАМНУ» про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення перерахованої заробітної плати, лікарняних, відпускних, скасування догани, зобов`язання нарахування премії, стягнення премії задоволено частково.
Визнано незаконним і скасовано наказ ДУ «ІГ НАМНУ» № 35 ос від 07 лютого
2024 року «Про винесення догани ОСОБА_1 ».
Зобов`язано ДУ «ІГ НАМНУ» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 премії за період дії догани з лютого 2024 року по січень 2025 року з утриманням
із зазначеної суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та інших обов`язкових платежів під час фактичної виплати.
У частині позовних вимог здійснення перерахунку посадового окладу з урахуванням надбавок до посадового окладу: за вчене звання 25 %, стаж наукової роботи 30 %, надбавки за науковий ступінь 15 %, за знання та використання однієї іноземної мови 10 %; 19 кваліфікаційного тарифного розряду, щорічних відпускних та компенсації за щорічну відпустку, лікарняних, індексації та інфляції, відмовлено.
Стягнуто з ДУ «ІГ НАМНУ» на користь держави судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
08 жовтня 2026 року представник ДУ «ІГ НАМНУ» - Степанов Ю. М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 15 червня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року (надійшла до суду
08 жовтня 2026 року), у якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а саме: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Верховним Судом враховано, що Рішенням Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду зокрема малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних
у пунктах 1-5 цієї частини.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи,
а також значення справи для сторін і суспільства та прийшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Зазначена справа є малозначною справою відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України (справа незначної складності).
При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. З власної ініціативи Верховний Суд не може досліджувати ці випадки.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно
до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,
де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанції, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023).
Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що
є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один
із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023).
Ураховуючи наведене, оскільки ДУ «ІГ НАМНУ» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі: справі незначної складності, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 15 червня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, зобов`язання нарахування премії та стягнення нарахувань, стягнення перерахованої заробітної плати, лікарняних, відпускних, скасування догани відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк