ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 990/408/25
провадження № 11-138заі26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гімона М. М.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/408/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2026 року (судді Гончарова І. А., Блажівська Н. Є., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф., Юрченко В. П.), та
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 28 серпня 2025 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, кандидат) через підсистему «Електронний суд» звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - Комісія, ВККС), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 29 липня 2025 року
№ 230/ас-25, прийняте у складі колегії № 2 (далі - оскаржуване рішення), яким визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм соціальної компетентності, та визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрав 712,567 бала;
- зобов`язати ВККС повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/ зп-23 (зі змінами), з урахуванням висновків суду.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Комісії щодо нього належним чином не мотивоване, оскільки в ньому не зазначено обґрунтування висновків ВККС. Зокрема, Комісія посилається лише на певні моменти запису засідання, що спотворює загальний зміст наданих кандидатом пояснень у мотиваційному листі та інших документах, наданих під час конкурсної процедури та під час співбесіди.
3. Щодо висновку Комісії про ухилення ОСОБА_1 від відповіді на прямі запитання членів ВККС позивач зауважив, що питання було поставлено йому занадто широко та стосувалося перевірки критерію професійної компетентності в контексті застосування практики судів адміністративної юрисдикції, що не охоплюється оцінюванням соціальної компетентності кандидата. Крім того, зазначив, що оскаржуване рішення взагалі не містить мотивів заниження балів за критерієм соціальної компетентності, за показниками «ефективна взаємодія», «емоційна стійкість».
4. Враховуючи викладене, позивач переконаний, що рішення Комісії не відповідає вимогам частини п`ятої статті 101 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а також критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція відповідача
5. У відзиві на позов Комісія просила в його задоволенні відмовити в повному обсязі.
6. Зазначила, що за своєю правовою природою повноваження Комісії щодо проведення кваліфікаційного оцінювання суддів є дискреційними та належать до її виключної компетенції. Жоден інший суб`єкт чи орган не може здійснювати втручання у здійснення відповідачем як суб`єктом владних повноважень своєї компетенції.
7. Показники соціальної компетентності Комісія оцінила за відповідями, наданими кандидатом під час співбесіди, а також за інформацією, що містилася у досьє. Водночас у ході співбесіди позивач не був позбавлений можливості надавати пояснення щодо кожного з показників критерію соціальної компетентності, а за необхідності ініціювати питання подання додаткових доказів або оголошення перерви для надання додаткових пояснень.
8. Твердження позивача про умисність заниження балів за показниками «ефективна комунікація» та «стійкість мотивації» не відповідає дійсності, адже виставлені бали за усіма показниками критерію соціальної компетентності знаходяться у межах високого рівня.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
9. Комісія рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах, із заявою про участь у якому звернувся у тому числі ОСОБА_1 .
10. Рішенням від 04 березня 2024 року № 147/ас-24 ВККС допустила ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.
11. Згідно з рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 Комісія затвердила декодовані результати третього етапу кваліфікаційного іспиту та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу. Визначено, що позивач за результатом першого етапу кваліфікаційного оцінювання отримав 315,9 бала й допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
12. Рішенням від 29 липня 2025 року № 230/ас-25 Комісія встановила, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність вимогам до кандидата на посаду судді, стосовно ОСОБА_1 . Визначила, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрав 712,567 бала. Визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм соціальної компетентності.
13. Комісія виснувала, що за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди із кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за критерієм соціальної компетентності, становить 34 із 50 можливих, що є нижчим за 75 % (37,5 бала), а тому кандидат не відповідає цьому критерію. Так, надані кандидатом документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально члени ВККС оцінили так: ефективна комунікація - 8,333 бала, ефективна взаємодія - 8,667 бала, стійкість мотивації - 8,333 бала, емоційна стійкість - 8,667 бала, мотивувавши свої висновки так.
14. У рішенні зазначено, що кандидат часто ухилявся від відповіді на прямі запитання членів Комісії (https://youtu.be/pXiM6YKa3hY?t=17457), повторював заздалегідь підготовлені тези без належного реагування на уточнювальні запитання. Мета зайняття посади судді апеляційної інстанції сформульована досить абстрактно (https://youtu.be/pXiM6YKa3hY?t=17727).
15. Комісія зауважила, що оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, може негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію. Водночас кандидат під час співбесіди не продемонстрував здатності чітко та структуровано доносити свою позицію (https://youtu.be/pXiM6YKa3hY?t=18320), обґрунтовувати свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами, відстоювати свою позицію та впливати на думку інших, впевнено та переконливо виступати перед аудиторією.
16. ВККС виснувала, що в процесі діалогу з членами Комісії щодо мотивів, які спонукали до участі в конкурсі, ОСОБА_1 не продемонстрував достатньої усвідомленості мотивації до роботи на посаді судді. Зокрема, кандидату не вдалося переконливо пояснити, чому загальносуспільні цілі, яких він прагне досягти, зайнявши посаду судді апеляційного суду, він не може реалізувати у процесі нинішньої його діяльності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
17. Касаційний адміністративний суд рішенням від 02 березня 2026 року позов задовольнив.
18. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з приписами частини п`ятої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС має містити мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, що передбачає необхідність надання не лише загальних формулювань, а й індивідуалізованих пояснень щодо кожного показника, який підлягав оцінюванню. Така ж вимога щодо мотивованості рішення суб`єкта владних повноважень випливає й із загального принципу обґрунтованості рішень, закріпленого у статті 2 КАС України.
19. Суд зауважив, що Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджене рішенням ВККС від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25), вимагає не просто формального присвоєння певного бала за показником, а встановлення причинного зв`язку між конкретними відповідями, поведінкою кандидата під час співбесіди та вимогами, які містяться у відповідному індикаторі. Без такого зв`язку рішення Комісії набуває ознак декларативності та не дає можливості ані кандидату, ані суду, ані незалежному спостерігачу зрозуміти, які саме прояви поведінки стали підставою для зниження бала.
20. Суд звернув увагу на те, що, стверджуючи, що кандидат начебто ухилявся від відповідей на прямі запитання, повторював заздалегідь підготовлені тези та не продемонстрував здатності чітко і структуровано формулювати свою позицію, Комісія використала узагальнені твердження, які самі по собі не містять конкретизації того, у чому саме проявилася відсутність ефективної комунікації, визначеної пунктом 2.9 Положення № 20/зп-25. В оскаржуваному рішенні немає прикладів конкретних відповідей кандидата, не зазначено, яке саме питання залишилося без змістовної реакції, чим саме продемонстрована «заготовленість» тез та в чому полягала відсутність логічності чи послідовності аргументації.
Формальне ж посилання на часові позначки у відеозаписі без опису фактичних обставин діалогу не можна вважати належним обґрунтуванням, оскільки таке посилання не дозволяє суду перевірити коректність висновку Комісії без самостійного аналізу відеоматеріалу, що суперечить принципу самодостатності адміністративного акта.
21. Оцінюючи обґрунтованість виставлення балів кандидату за показником «стійкість мотивації», Касаційний адміністративний суд зауважив, що спірне рішення не містить аналізу змісту мотиваційного листа, у ньому не наведено тексту чи змісту відповідей кандидата, які б підтверджували висновки про недостатню усвідомленість професійної мотивації та неспроможність розкрити підстави для переходу на посаду судді апеляційного суду.
22. Щодо показників «ефективна взаємодія» та «емоційна стійкість» Касаційний адміністративний суд зазначив, що, виставивши за них 8,667 бала з 12,5 можливих, Комісія взагалі не навела жодного пояснення щодо причин такого зниження оцінки. Відсутність мотивів унеможливлює перевірку обґрунтованості виставлених балів.
23. У підсумку суд зазначив, що спірне рішення не містить пояснення, які фактичні дані, відповіді чи поведінкові прояви стали підставою для зниження оцінок за такими показниками соціальної компетентності, як «ефективна комунікація», «ефективна взаємодія», «стійкість мотивації» та «емоційна стійкість». Загальні зауваження про неструктурованість відповідей, неусвідомленість мотивації або повторення підготовлених тез не можуть розглядатися як належна мотивація, оскільки не розкривають зв`язку між встановленими проявами та зниженими балами, а також не містять посилань на конкретні епізоди співбесіди.
24. Водночас відеозапис співбесіди є лише доказом, а не мотивом адміністративного акта. Комісія повинна не просто вказати часову позначку, а викласти фактичні обставини, які вона взяла до уваги, та пояснити, яким чином ці обставини вплинули на оцінку кандидата. Покладання на суд обов`язку самостійно досліджувати зміст відеозапису з метою встановлення мотивів Комісії суперечить принципам належного адміністративного провадження та юридичної визначеності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
25. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, вважаючи його необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам процесуального закону та містить неправильно застосовані норми матеріального права, ВККС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року та ухвалити нове - про відмову в позові.
26. На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що норма частини п`ятої статті 101 Закону № 1402-VIII хоч і передбачає обов`язок Комісії навести мотиви рішення, однак не встановлює обов`язку їх викладення у формі повного опису внутрішнього процесу формування переконання членів Комісії. Так само й приписи статті 2 КАС України та практика Великої Палати Верховного Суду вимагають, щоб рішення містило достатні мотиви для розуміння його фактичних і правових підстав, але не зобов`язують суб`єкта владних повноважень надавати вичерпне пояснення кожного елемента його оціночної діяльності.
27. Водночас Касаційний адміністративний суд підмінив в оскаржуваному судовому рішенні критерій «достатність мотивування» критерієм «максимальна деталізація». Скаржник наполягає, що спірне рішення ВККС у повній мірі відповідає вимогам щодо вмотивованості, адже містить визначення застосованих критеріїв і показників, опис фактичних обставин, встановлених за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди, конкретні зауваження щодо поведінки кандидата, логічний зв`язок між такими обставинами та зниженням балів за відповідними показниками критерію соціальної компетентності. Такий обсяг мотивів є достатнім для розуміння причин прийнятого спірного рішення та забезпечує можливість його ефективного оскарження.
28. Поряд з наведеним Комісія звертає увагу на те, що оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності має оціночний, якісний характер та здійснюється на підставі безпосереднього сприйняття членами Комісії поведінки кандидата під час проведення з ним співбесіди.
29. Твердження суду першої інстанції про необхідність наведення у спірному рішенні конкретних прикладів відповідей кандидата означало б дублювання відеозапису у текстовій формі, що є надмірним і не випливає із законодавчих приписів. При цьому саме відеозапис проведення співбесіди з позивачем є первинним і найбільш достовірним джерелом інформації про поведінку кандидата. Наведені в оскаржуваному рішенні посилання на часові позначки відеозапису забезпечують можливість перевірити відповідні висновки на підставі повного та об`єктивного відтворення перебігу співбесіди.
30. Скаржник наполягає, що відсутність буквального цитування мотиваційного листа ОСОБА_1 або конкретних відповідей не робить рішення формальним або декларативним, оскільки Комісія скористалася наданими матеріалами суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді та відеозаписами для обґрунтування своєї оцінки. Детальний цитатний розбір кожної відповіді кандидата не є обов`язковим, оскільки Положення № 20/зп-25 не вимагає буквальної фіксації кожного висловлювання, а передбачає формування обґрунтованої оцінки на підставі матеріалів співбесіди та досьє.
31. Відповідач наголошує, що сам факт надання відповідей під час співбесіди на всі запитання не гарантує виставлення кандидату найвищого бала, зокрема за критерієм соціальної компетентності. Комісія оцінює не кількість чи формальну повноту відповідей, а їх зміст, глибину, переконливість, професійність, відповідність очікуваному рівню компетентності судді апеляційної інстанції.
32. Враховуючи викладене, Комісія наполягає, що Касаційний адміністративний суд у цьому випадку вийшов за межі судового контролю, підмінивши дискреційні повноваження ВККС власною оцінкою обставин та фактів, які були предметом її розгляду.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
33. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 звертає увагу на те, що хоча ВККС і наділена дискреційними повноваженнями при проведенні оцінювання судді на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання, проте це не означає, що такий розсуд не має меж. Процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою в контексті справедливості (fair procedure - справедлива процедура).
34. На переконання позивача, сукупність викладених в оскаржуваному рішенні ВККС висновків та загальних тверджень не дозволяє встановити логічний зв`язок між поведінкою кандидата та зниженням балів, що суперечить статті 101 Закону № 1402-VIII та статті 2 КАС України. Процедура розв`язання Комісією питання про визнання особи такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному суді, має містити не лише покликання на визначені законом підстави такого визнання, а й мотиви, з яких Комісія дійшла висновку про наявність обставин, з якими пов`язується обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання.
35. У зв`язку із цим позивач просить залишити апеляційну скаргу ВККС без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
36. 07 липня 2026 року ОСОБА_1 подав через підсистему «Електронний суд» до Великої Палати Верховного Суду письмові пояснення, за змістом яких вказує на те, що Комісія помилково трактує свої дискреційні повноваження та зводить їх до можливості діяти непрозоро та безконтрольно. Позивач наголошує, що Комісія не навела жодного логічного зв`язку між поведінкою на співбесіді та конкретною кількістю знятих балів. Таке зниження є класичним проявом процедурного свавілля суб`єкта владних повноважень, що прямо порушує вимоги частини другої статті 2 КАС України в частині прийняття рішення обґрунтовано та пропорційно. За змістом спірного рішення не наведено жодних мотивів, які б пояснювали причини заниження від максимальних балів. Текст рішення містить лише арифметичний підсумок без будь-якого обґрунтування.
37. Позивач наполягає, що замість всебічного аналізу визначених джерел інформації (досьє кандидата, мотиваційний лист, письмові пояснення кандидата) Комісія підмінила процедуру оцінювання суб`єктивним сприйняттям фрагментів усної співбесіди (відеозапису на каналі «YouTube») у декілька хвилин, хоча співбесіда тривала близько двох годин. Ігнорування означених вище документів кандидата свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень діяв недобросовісно, упереджено та нерозсудливо.
38. Крім того, за змістом письмових пояснень ОСОБА_1 виклав доводи в частині незгоди з балами, виставленими Комісією за критерієм особистої компетентності.
Рух апеляційної скарги
39. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 травня 2026 року відкрила апеляційне провадження в цій справі.
40. Ухвалою від 10 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 16 липня 2026 року. У зазначену дату розгляд справи не відбувся, наступною датою розгляду цієї справи в порядку письмового провадження без виклику учасників справи визначено 17 вересня 2026 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Межі розгляду справи апеляційним судом
41. Відповідно до частин першої - третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
42. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування у цій справі
Щодо меж перегляду судом оскаржуваного рішення ВККС
43. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
44. Статтею 88 Закону № 1402-VIII встановлено, що ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
45. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
46. Частиною третьою цієї статті передбачено, що рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
47. У позовній заяві ОСОБА_1 не посилався на обставини чи підстави для скасування оскаржуваного рішення ВККС, визначені пунктами 1-3 статті 88 Закону № 1402-VIII. Не встановив таких обставин і Касаційний адміністративний суд.
48. Водночас рішення ВККС з урахуванням доводів позивача потребує всебічної оцінки на предмет відповідності його вимогам, визначеним пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, а саме в частині мотивування відповідачем свого висновку про невідповідність ОСОБА_1 критерію соціальної компетентності.
49. Оскаржуване рішення ВККС у частині визнання кандидата таким, що підтвердив відповідність критеріям професійної та особистої компетентності, етики та доброчесності, не було предметом судового перегляду в першій інстанції та, відповідно, не переглядається і Великою Палатою Верховного Суду в апеляційному порядку.
Статус ВККС та дискреція її рішень
50. У цьому контексті необхідно нагадати, що повноваження ВККС у процесі здійснення добору суддів загалом та проведення їх оцінювання за згаданими вище критеріями є дискреційними. Втім, дискреційний характер таких повноважень не свідчить про те, що вони є необмеженими та не піддаються судовому контролю.
51. Так, згідно з положеннями Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів на 316-й нараді заступників міністрів від 11 березня 1980 року, як дискреційне повноваження необхідно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
52. Повноваження ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є виключною компетенцією ВККС як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. Оцінювання відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів ВККС.
53. Жоден інший суб`єкт чи орган, зокрема й суд, не може втручатися у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/87/19, від 14 листопада 2024 року у справах № 990/139/24, № 990/71/24).
54. Частина десята статті 131 Конституції України передбачає, що в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, їх підготовки, оцінювання та розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності. Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України і несе конституційно покладену відповідальність за формування доброчесного та кваліфікованого суддівського корпусу. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 підтвердив, що жоден інший орган чи установа не уповноважені здійснювати конституційні функції добору та оцінювання суддів.
55. Легітимність рішень Комісії, ухвалених у межах конституційно делегованих їй повноважень, підтверджується комплексом інституційних гарантій: колегіальністю прийняття рішень у складі палати або колегії за участю всіх визначених членів; відкритістю та прозорістю - відкрита частина співбесіди транслюється в режимі реального часу через мережу «Інтернет» на офіційних ресурсах ВККС; безпосередньою участю Громадської ради доброчесності як незалежного зовнішнього спостерігача, передбаченої Законом № 1402-VIII у контексті конституційної реформи 2016 року. Сукупність зазначених гарантій забезпечує зовнішній публічний контроль за діяльністю Комісії в обсязі, що виключає потребу підміни судом оцінки Комісії власними міркуваннями щодо достатності деталізації мотивів.
56. Водночас межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад суддів, у тому числі в апеляційних судах, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як суддям (кандидатам на посаду судді), щодо яких їх ухвалено, так і незалежному сторонньому спостерігачу.
57. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці виробив стандарт судового контролю за дискреційними актами адміністративних органів, що є особливо значущим у сфері суддівського добору. У рішенні у справі «Рамос Нуньєс де Карвальо е Са проти Португалії» від 06 листопада 2018 року [ВП] (заяви № 55391/13, 57728/13 та 74041/13) Велика палата ЄСПЛ підтвердила, що держави мають широку свободу розсуду (margin of appreciation) у визначенні вимог до суддівського корпусу та порядку добору кандидатів на посаду судді, оскільки забезпечення належних професійних, особистих та етичних якостей судді безпосередньо пов`язане з підтриманням довіри суспільства до судової влади та реалізацією права кожного на справедливий суд за статтею 6 Конвенції (також рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, «Бака проти Угорщини» від 23 червня 2016 року [ВП], «Денісов проти України» від 25 вересня 2018 року [ВП]).
58. Водночас ЄСПЛ у справах «Дружстевні заложна Пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31 липня 2008 року, «Брайян проти Сполученого Королівства» від 22 листопада 1995 року, «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21 липня 2011 року та «Путтер проти Болгарії» від 02 грудня 2010 року визначив: національні суди повинні утримуватися від переоцінки обґрунтованості дискреційних актів адміністративних органів, однак зобов`язані перевіряти, чи не є викладені в них висновки щодо обставин справи довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або помилковими щодо фактів. Отже, повноваження адміністративного суду в цій сфері обмежені перевіркою законності, а не оцінкою доцільності чи переконливості.
59. У контексті наведеної практики ЄСПЛ Велика Палата Верховного Суду наголошує, що суд першої інстанції, вимагаючи від ВККС пояснення того, якому саме поведінковому індикатору кандидат «не відповідав», фактично здійснив переоцінку суті рішення Комісії, замінивши дискрецію уповноваженого конституційного органу власним баченням «правильного» мотивування. Такий підхід виходить за межі легітимного судового контролю за дискреційними рішеннями суб`єкта владних повноважень і суперечить вимогам статті 2 КАС України, яка передбачає перевірку законності, а не доцільності рішень.
60. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення судді (кандидата на посаду судді) взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС, коли оцінювала відповідність цього судді (кандидата на посаду судді) критеріям компетентності, доброчесності чи професійної етики.
61. Подібного висновку щодо меж дискреції ВККС у конкурсних процедурах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24 та від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24.
62. Отже, одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема, за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Визначальним критерієм правомірності рішення ВККС про непідтвердження здатності кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді в аспекті їх відповідності критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики є встановлення Комісією обставин, які мають істотний вплив на прийняття рішення, та мотивів, з яких ВККС дійшла відповідних висновків.
63. ВККС відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі визнати кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
64. Проте суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною.
65. Отже, у цій справі, з урахуванням доводів позовної заяви ОСОБА_1 та апеляційної скарги ВККС, Велика Палата Верховного Суду має перевірити, чи були висновки Комісії в частині перевірки відповідності кандидата критерію соціальної компетентності обґрунтовані посиланням на визначені законом підстави / мотиви його ухвалення, тобто чи не були вони у цій частинісвавільними.
Щодо загальних засад проведення ВККС конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів
66. За змістом частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.
67. Статтею 79-2 Закону № 1402-VIII установлено, що ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад, зокрема, суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.
68. Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.
69. Згідно із частиною четвертою статті 79-3 Закону № 1402-VIII ВККС:
1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді;
2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду;
3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання;
4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
70. Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-IX), який набрав чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення».
71. За змістом пункту 57, який згідно із Законом України від 20 листопада 2024 року № 4072-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-IX) змінений на пункт 57-1, ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX. ВККС проводить кваліфікаційний іспит у межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-IX.
72. Статтею 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
73. Відповідно до статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
74. За пунктами 1.1-1.6 Положення № 20/зп-25 завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання - це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
75. Пунктами 6.21-6.24 Положення № 20/зп-25 визначено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Співбесіда проходить в засіданні Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
76. У розділі 2 Положення № 20/зп-25 закріплені показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
77. Пунктами 5.1, 5.2, 5.5 Положення № 20/зп-25 передбачено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.
Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям соціальної та особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
78. Отже, за Законом № 1402-VІІІ призначення на посаду судді, зокрема вакантної посади судді апеляційного суду, здійснюється за конкурсом, який уповноважена проводити ВККС. Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду Комісія проводить на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання. Одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є дослідження досьє та проведення співбесіди. Саме на етапі співбесіди Комісія перевіряє відповідність судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. У Положенні № 20/зп-25 Комісія роз`яснила як зміст критеріїв, так і їх складові, передбачивши низку показників. Останні також розтлумачені з точки зору конкретних якостей, які оцінюються в межах кожного з них.
79. Конкурс на зайняття вакантних посад суддів є формою публічного змагання кандидатів, метою якого є виявлення на основі заздалегідь визначених та оприлюднених критеріїв тих із них, хто найповніше відповідає встановленим законом вимогам та здатний здійснювати правосуддя на належному професійному рівні. Для досягнення цієї мети законодавець визначив не одноактну, а багаторівневу (поетапну) процедуру: конкурс проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання; кваліфікаційне оцінювання включає два самостійні етапи - складання кваліфікаційного іспиту та дослідження досьє і проведення співбесіди; а кваліфікаційний іспит як перший із цих етапів складається з кількох частин - анонімних тестувань і практичного завдання.
80. Така багаторівнева архітектура конкурсної процедури є свідомим вибором законодавця, спрямованим на забезпечення повної та всебічної, але водночас керованої у розумні строки перевірки кандидатів, кількість яких у межах одного конкурсу може налічувати сотні осіб. Із цієї структури з очевидністю випливає, що обов`язок Комісії мотивувати ухвалене нею рішення поширюється на той рівень, на якому законом передбачено ухвалення підсумкового рішення, - тобто на рішення за результатами відповідного критерію кваліфікаційного оцінювання в цілому, а не на кожну з численних складових (показників, індикаторів, питань співбесіди), з яких такий критерій технічно складається. Покладення на Комісію обов`язку наводити окреме розгорнуте мотивування щодо кожного показника такої складової не випливає із визначеної законом архітектури конкурсу та фактично підмінило б встановлений ним порядок ухвалення рішень новим порядком, законом не передбаченим.
Щодо оцінки кандидата за критерієм соціальної компетентності
81. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції в цій справі застосував принципово хибний методологічний підхід до перевірки вмотивованості оскаржуваного рішення ВККС. Сформульований підхід, за яким висновок про невідповідність кандидата може бути зроблений лише тоді, коли у рішенні зафіксовано конкретний поведінковий прояв, що прямо суперечить одному із визначених Положенням № 20/зп-25 індикаторів, не відповідає ні нормам законодавства, ні правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, ні природі конкурсного відбору на посаду судді апеляційного суду.
82. Суд першої інстанції, формулюючи згаданий підхід, виходив із помилкової передумови: наведені у Положенні № 20/зп-25 поведінкові ознаки (індикатори) для кожного показника соціальної компетентності є вичерпним переліком «протипоказань», встановлення яких у поведінці кандидата є єдиним легітимним підґрунтям для зниження бала.
83. Велика Палата вважає, що передбачуваним є висновок за результатами оцінки змісту Положення № 20/зп-25, що ці індикатори описують те, якою є компетентна особа, а не виключно те, що Комісія повинна виявити як порушення.
84. Згідно з пунктами 2.8-2.12 Положення № 20/зп-25 соціальна компетентність - це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.
85. Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності: ефективній комунікації, ефективній взаємодії, стійкості мотивації та емоційній стійкості.
86. Ефективна комунікація - це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.
87. Ефективна взаємодія - це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.
88. Стійкість мотивації - це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов`язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.
89. Емоційна стійкість - це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).
90. Пунктом 5.5 Положення № 20/зп-25 встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
91. Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність - 50 балів, із яких: ефективна комунікація - 12,5 бала; ефективна взаємодія - 12,5 бала; стійкість мотивації - 12,5 бала; емоційна стійкість - 12,5 бала.
92. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 990/329/25, досліджуючи особливості оцінювання кандидатів за критерієм соціальної компетентності, зазначила, що під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям особистої та соціальної компетентностей ключову роль відіграє співбесіда. Саме під час безпосереднього спілкування члени Комісії можуть сформувати цілісне уявлення про кандидата, зокрема оцінити його здатність самостійно ухвалювати рішення у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за результати професійної діяльності, а також усвідомлення необхідності постійного професійного розвитку, вдосконалення знань і навичок.
93. Крім того, співбесіда дозволяє перевірити здатність кандидата до відкритого діалогу, його реакцію на критичні запитання, готовність визнавати власні помилки та ефективно взаємодіяти з іншими в умовах психологічного навантаження. Важливе значення відіграє здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданої ним інформації, яка підтверджує відповідність показникам особистої і соціальної компетентностей.
94. Отже, саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв`язку із цим характер оцінювання має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Порівняльний контекст між кандидатами у конкурсі, загальне враження від способу мислення та комунікації кандидата, рівень переконливості й глибини відповідей - усі ці обставини об`єктивно впливають на оцінку, навіть якщо жодне порушення не є очевидним.
95. Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що порядок оцінювання судді (кандидата на посаду судді) за критеріями особистої і соціальної компетентностей є відмінним від порядку оцінювання за критеріями професійної етики і доброчесності. Саме під час оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на його відповідність критеріям професійної етики і доброчесності Комісія зобов`язана керуватися презумпцією відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким критеріям (пункт 5.9 Положення № 20/зп-25). Виключно у разі вмотивованого спростування Комісією цієї презумпції гарантовані судді (кандидату на посаду судді) 300 балів можуть бути зменшені.
96. Натомість оцінювання судді (кандидата на посаду судді) за критеріями особистої і соціальної компетентностей здійснюється за його активної участі в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критеріїв. У цьому випадку саме на суддю (кандидата на посаду судді) покладається обов`язок довести свою відповідність цим критеріям, а Комісія, оцінивши надані суддею (кандидатом на посаду судді) пояснення, за своїм внутрішнім переконанням виставляє конкретні бали, які не можуть бути вищими за максимальні, встановлені для відповідного показника.
97. У справі, яка переглядається, Комісія забезпечила позивачеві можливість підтвердити свою відповідність усім критеріям кваліфікаційного оцінювання (зокрема, соціальній компетентності), якою він скористався на власний розсуд.
98. Як зазначено в оскаржуваному рішенні ВККС, при виставленні кандидату балів за показниками «ефективна комунікація» та «стійкість мотивації» Комісія врахувала те, що протягом співбесіди кандидат не давав відповідей на прямі запитання членів Комісії, не реагував на уточнювальні запитання. Крім того, кандидат не зміг чітко пояснити, у чому саме полягає його мета зайняття посади судді апеляційної інстанції, не продемонстрував достатньої усвідомленої мотивації до роботи на цій посаді. Комісія також звернула увагу на те, що ОСОБА_1 під час співбесіди не продемонстрував здатності чітко доводити свою позицію, обґрунтовувати свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами, відстоювати свою позицію та впливати на думку інших, впевнено та переконливо виступати перед аудиторією.
99. Зміст відеозапису співбесіди із ОСОБА_1 (https://www.youtube.com/watch?v=pXiM6YKa3hY) не дає підстав Великій Палаті Верховного Суду поставити під сумнів обґрунтованість наведених вище висновків ВККС, які слугували підставою для ухвалення негативного для кандидата рішення за наслідками конкурсної процедури. Зокрема, аналіз проведеної з кандидатом співбесіди, яка проходила у форматі «питання-відповідь», підтверджує, що позивач дійсно не надавав членам Комісії відповідей на поставлені ними конкретні питання, у деяких випадках одне і те ж саме питання ставилося двічі, а в деяких випадках відповідь не стосувалася змісту поставленого питання.
100. Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з висновком Касаційного адміністративного суду, що посилання Комісії на відеозапис співбесіди не може вважатися належним мотивуванням рішення, а суд не має обов`язку самостійно досліджувати зміст відеозапису з метою встановлення обставин та перевірки мотивів Комісії. У цьому випадку ВККС навела достатньо мотивів, з огляду на які дійшла висновку про непідтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм соціальної компетентності. Наведені ж відповідачем посилання на відеозапис співбесіди є лише підтвердженням таких обставин. Натомість перевірка судом такого відеозапису в контексті оцінки доводів позивача про необґрунтованість та свавільність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень відповідає визначеному КАС України завданню адміністративного судочинства.
101. Довід ОСОБА_1 про те, що не всім його тезам, викладеним у мотиваційному листі, досьє кандидата, письмових поясненнях, була надана оцінка за змістом оскаржуваного рішення, підлягає відхиленню, оскільки відсутність у рішенні детальної відповіді на всі аргументи судді (кандидата на посаду судді) не є свідченням того, що такі не були враховані Комісією під час ухвалення рішення. Достатнім є те, щоб рішення містило логічне і раціональне обґрунтування, з якого можна встановити ті мотиви, які вплинули на ухвалення остаточного рішення Комісією.
102. Щодо показників «ефективна взаємодія» та «емоційна стійкість» в оскаржуваному рішенні члени Комісії проставили позивачу такі бали: «9», «8», «9» - за першим показником, «9», «9», «8» - за другим показником. У підсумку розрахований за правилами пункту 5.7 Положення № 20/зп-25 бал за вказаними показниками становив 8,667 бала (за кожним із них окремо). Та обставина, що члени Комісії в оскаржуваному рішенні не вказали підстав, через які за цими показниками не було виставлено максимальний бал, жодним чином не може свідчити, що ВККС не врахувала під час ухвалення рішення у цій частині надану ОСОБА_1 інформацію, яка стосується його ефективної взаємодії та емоційної стійкості, та не оцінила її з урахуванням наданих під час співбесіди пояснень.
103. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду зауважує, що відсутність в оскаржуваному рішенні ВККС детального опису кожного поставленого кандидату питання з наданням розгорнутого пояснення того, яка саме відповідь вплинула на виставлений у підсумку бал, не свідчить про його неналежне мотивування та, тим більше, свавільність.
104. Так, кожен член Комісії індивідуально оцінює ступінь відповідності кандидата конкретному показнику і висловлює своє оціночне судження у вигляді числового значення. Така форма фіксації результату оцінювання є нормативно передбаченою та становить узагальнений висновок про відповідність кандидата певному показнику. Вона не передбачає обов`язку докладно розкривати мотивацію кожного індивідуального бала. Результати такої оцінки виражаються у вигляді числових балів, які є змістовним узагальненням враження члена Комісії щодо відповідності кандидата показнику. Тобто сама числова форма не означає відсутність мотивації, вона є результатом оціночного судження, здійсненого після аналізу сукупності обставин.
105. Комісія оцінює не кількість чи формальну повноту відповідей, а зміст, глибину, переконливість, професійність відповідей та їхню відповідність очікуваному рівню компетентності судді апеляційної інстанції. Відсутність в оскаржуваному рішенні Комісії покликання на певні обставини не свідчить про те, що вказані обставини не були враховані ВККС під час ухвалення рішення. Надані позивачем документи та відповіді на питання оцінені Комісією шляхом проставлення кожним членом індивідуального бала за їхнім внутрішнім переконанням, що відповідає вимогам закону.
106. Висновок суду першої інстанції про недостатній рівень мотивування негативного [відносно кандидата] рішення Комісії ґрунтується на переконанні суду в тому, що теза про невідповідність посаді може бути зроблена лише тоді, коли під час співбесіди встановлено фактично зафіксовані прояви, які прямо суперечать цим позитивним ознакам.
107. По суті, суд першої інстанції виходить з «позитивного» характеру оцінювання кандидата за критеріями соціальної компетентності, за якого презюмується відповідність учасника конкурсу показникам цього критерію, а у випадку виявлення конкретних обставин об`єктивної дійсності, які можуть викликати сумнів у тому чи іншому показникові, Комісія вправі знизити / зменшити бал, пославшись на ту чи іншу обставину.
108. Водночас такий підхід не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 990/329/25, у якій наголошено на тому, що порядок оцінювання судді (кандидата на посаду судді) за критеріями особистої та соціальної компетентностей є відмінним від порядку оцінювання за критеріями професійної етики і доброчесності та здійснюється за його активної участі в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критеріїв. У цьому випадку саме на суддю (кандидата на посаду судді) покладається обов`язок довести свою відповідність цим критеріям, а Комісія, оцінивши надані суддею (кандидатом на посаду судді) пояснення, за своїм внутрішнім переконанням виставляє конкретні бали, які не можуть бути вищими за максимальні, встановлені для відповідного показника.
109. Відмінність між оцінюванням за критерієм соціальної компетентності та оцінюванням за критеріями доброчесності і професійної етики є принциповою з точки зору розподілу тягаря доведення. При оцінюванні доброчесності та професійної етики Комісія керується презумпцією відповідності кандидата цим критеріям (пункт 5.9 Положення № 20/зп-25): кандидату гарантуються 300 балів, і лише вмотивоване спростування презумпції може їх зменшити. Натомість оцінювання за критеріями особистої і соціальної компетентностей здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам. Саме кандидат зобов`язаний переконати Комісію у своїй відповідності; Комісія виставляє конкретні бали виходячи зі свого внутрішнього переконання, сформованого на підставі аналізу досьє та результатів співбесіди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2026 року у справі № 990/329/25).
110. Запроваджене Комісією оцінювання із виставленням балів передбачає формування оцінки членами Комісії на підставі внутрішнього переконання за результатами аналізу матеріалів досьє та співбесіди, а виставлення кандидату не максимального бала за показниками критерію соціальної компетентності не створює для Комісії обов`язку обґрунтовувати підстави невиставлення саме максимального бала. Числове значення виставленого бала є результатом узагальненого оціночного судження і становить змістовну форму мотивування - за умови, що рішення в цілому містить опис предмета та ходу оцінювання.
111. Тому ВККС, оцінивши надані кандидатом пояснення, відомості його досьє, а також проаналізувавши отримані під час співбесіди відомості, в межах своїх повноважень дійшла висновку про те, що позивач не підтвердив відповідність критерію соціальної компетентності настільки, щоб продовжити подальшу участь у конкурсі на посаду судді апеляційного суду на рівні з іншими учасниками.
112. Необхідно нагадати, що навіть за відсутності якогось очевидного чинника, з яким можна пов`язати недостатній рівень соціальної компетентності кандидата, кваліфікаційне оцінювання, про яке йде мова в цій справі, проходить у межах відбору / конкурсу на посаду судді суду апеляційної інстанції. Процедура конкурсу за своєю природою передбачає відображення конкурентних переваг одного учасника перед іншими кандидатами, що, за висновком ВККС та внутрішнім переконанням кожного з членів колегії, не було продемонстровано ОСОБА_1 у частині відповідності критерію соціальної компетентності.
113. Конкурсна природа оцінювання є самостійним контекстом, що впливає на стандарт виставлення балів. На відміну від атестаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, де кандидат порівнюється з абстрактним еталоном вимог, конкурсне оцінювання передбачає порівняння кандидатів між собою: члени Комісії оцінюють, чи продемонстрував кандидат переваги, достатні для зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на тлі інших учасників конкурсу. Виходячи із цього відповідь на запитання «чому кандидату виставлено саме цей бал, а не вищий» органічно включає в себе і конкурсний контекст: Комісія оцінює не лише абсолютний рівень компетентності кандидата, а й його конкурентні переваги відносно інших претендентів, що надає оцінці елемент порівняльного судження, не завжди відтворюваного у вигляді конкретного «негативного прикладу» з поведінки кандидата.
114. За змістом оспорюваного в цій справі рішення у ньому відображені бали кожного з членів Комісії за кожним з показників, які не є однаковими і коливаються. Такі бали виставлені індивідуально з урахуванням як наявної в матеріалах суддівського досьє інформації і письмових пояснень, так і наданих кандидатом усних відповідей під час послідовного обговорення показників. Відображена в рішенні Комісії оцінка відповідає середньому арифметичному показнику, обчисленому відповідно до встановленої формули. Також рішення містить мотиви, з яких ВККС дійшла висновку про невідповідність критерію соціальної компетентності.
115. Суд першої інстанції, встановивши необхідність вказувати у рішенні, якому саме індикатору не відповідав кандидат, фактично підмінив поняття обґрунтованості рішення ВККС власним баченням деталізації. Між тим відмінність між відсутністю мотивів та незгодою суду з рівнем їх деталізації є принциповою: перше є підставою для скасування рішення за пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, тоді як друге - лише відображенням суддівського власного погляду на якість рішення, що не утворює підстав для судового втручання у реалізацію компетентним органом своїх дискреційних повноважень.
116. Натомість Касаційний адміністративний суд ототожнив поняття обґрунтованості рішення ВККС з точки зору наявності в ньому обставин і мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, з обґрунтованістю рішення ВККС з погляду наявності мотивів, з яких виходили члени Комісії, зменшуючи можливий максимальний бал, та вказав про необхідність обов`язкового зазначення «негативних» чинників, які вплинули на виставлення підсумкового бала, що, як уже зазначалося, є неправильним в оцінці критеріїв особистої і соціальної компетентностей.
117. Незгода суду із рівнем деталізації виставлених компетентним органом балів, яка ґрунтується на власній оцінці встановлених цим органом фактів і обставин, не свідчить про відсутність належних мотивів в оспорюваному рішенні як підстави для його скасування, визначеної в пункті 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.
118. Принцип ефективного функціонування судової влади, закріплений у частині першій статті 131 Конституції України, вимагає, щоб до апеляційних судів добиралися судді, здатність яких до ефективної соціальної взаємодії та комунікації перевірено в умовах, що максимально наближені до реальної суддівської роботи. Підхід, за яким Комісія зобов`язана детально пояснювати кожен бальний відступ від максимуму за кожним індикатором, призведе не до посилення гарантій кандидатів, а до формалізації та відриву від дійсності процедури оцінювання «м`яких» компетентностей, у якій Комісія, а не суд, є конституційно уповноваженим суб`єктом оцінювання. Наведене свідчить, що висновок суду першої інстанції, крім порушення меж судового контролю, суперечить публічному інтересу у формуванні якісного суддівського корпусу - одному з конституційних завдань ВККС.
119. Із змісту доводів, що наводилися ОСОБА_1 протягом судового розгляду справи, слідує, що останній фактично не погоджується із негативним результатом оцінки Комісією спірних показників. Водночас ґрунтовних доводів чи обставин, які б вказували, що члени Комісії не вислухали певних його пояснень чи залишили їх поза увагою, не наводить.
120. Учасник конкурсного відбору, добровільно подаючи заяву про участь у конкурсі, приймає його правила та усвідомлює змагальний характер цієї процедури: участь у конкурсі означає не лише право бути оціненим, а й ризик отримати оцінку, нижчу за власні очікування. Непроходження одного з етапів конкурсного відбору не впливає на суддівський статус позивача, не звільняє його із займаної посади і не позбавляє права на участь у подібних конкурсних процедурах у майбутньому. Оцінювання соціальної компетентності здійснювалося за однаковими правилами для всіх учасників конкурсу, що виключає порушення принципу рівності умов.
121. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстави для визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, не були формальними, номінальними чи декларативними. Викладені у рішенні Комісії мотиви не є довільними чи нераціональними. Немає й підстав вважати, що реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання щодо ОСОБА_1 була свавільною.
122. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ВККС № 230/ас-25 ухвалено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а підстав для визнання протиправним і скасування цього рішення немає.
123. Наведеним ОСОБА_1 у письмових поясненнях, наданих у суді апеляційної інстанції, доводам щодо його незгоди з оцінкою ВККС критерію особистої компетентності Велика Палата Верховного Суду не дає оцінки згідно з приписами статті 308 КАС України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
124. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
125. За правилами частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною другою цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
126. Враховуючи висновки, викладені в мотивувальній частині цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення Касаційного адміністративного суду 02 березня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 317, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2026 року у справі № 990/408/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Гімон
Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур
О. В. Білоконь Н. М. Мартинюк
О. Л. Булейко К. М. Пільков
О. А. Губська С. О. Погрібний
А. А. Ємець О. В. Ступак
Л. Ю. Кишакевич М. Ю. Тітов
В. В. Король І. В. Ткач
С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич
О. В. Кривенда
Постанову на підставі частини третьої статті 321 КАС України оформила суддя Ступак О. В.