ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
05.10.2026 Справа № 44/258-б (910/4324/26)
За позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3)
до Фізичної особи-підприємця Баляра Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за договором, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути орендоване майно
В межах справи № 44/258-б
За заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача Лях О.О. - представник
Від відповідача не з`явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013.
15.04.2026 до Господарського суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з позовом до фізичної особи-підприємця Баляра Олександра Анатолійовича про стягнення заборгованості за договором, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути орендоване майно.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2026 прийнято позовну заяву Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до фізичної особи-підприємця Баляра Олександра Анатолійовича про стягнення заборгованості за договором, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути орендоване майно до розгляду в межах справи №44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та відкрито провадження у справі, розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 20.07.2026.
15.07.2026 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарському суду м. Києва від 20.07.2026 розгляд справи призначено на 05.10.2026.
У судовому засіданні 05.10.2026 представник позивача надав пояснення по суті позову та підтримав його в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву не скористався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази, суд
ВСТАНОВИВ:
05.01.2024 між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Баляром Олександром Анатолійовичем (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна № 01-07 (далі - договір).
За умовами п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 511,50 кв.м., а саме, частина головного корпусу ремонтних майстерень загальною площею 411,50 кв.м., 1975 року випуску, інв. № 3005, що обліковується на балансі філії «Вишгородське ДЕУ» ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.11.2023 - 1 714 000,00 грн. без ПДВ.
Орендна плата становить 39 816,22 грн., у т.ч. ПДВ 6 636,04 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків (п.3.1. договору).
Згідно із п. 3.2 договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків. Відсутність рахунків не звільняє орендаря від обов`язку своєчасно сплачувати орендну плату згідно договору згідно п.3.1. і п.4.2. договору.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою та іншим платежам у повному обсязі, враховуючи санкції.
Відповідно до п.4.2 договору орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму податку на додану вартість, суму податку на нерухоме майно, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає балансоутримувач (якщо такі надаються) та компенсацію податку на землю шляхом щомісячних перерахувань до 5 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих балансоутримувачем рахунків та надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати.
Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту його підписання сторонами (п.10.1 договору).
Позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав, передавши відповідачу об`єкти оренди, визначений договором, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією акту приймання-передачі майна від 05.01.2024.
В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов`язання, в частині повної орендної сплати за договором не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість на загальну суму 315 115,75 грн.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують порушення внесення відповідачем орендної плати у повному розмірі, зокрема, розрахунок заборгованості за договором та виписка прибутку по банку за період з 01.01.2024 до 30.03.2026, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 315 115,75 грн.
Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано.
Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищезазначених норм законодавства та умов договору не здійснив сплату орендної плати, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 315 115,75 грн. за договором оренди нерухомого майна № 01-07 від 05.01.2024 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 7 539,03 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 9 533, 98 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить положенням договорів та нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 7 539,03 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 9 533, 98 грн. також підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 72 441,89 грн. зазначає наступне.
Нормами статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших орендних платежів, обумовлених в т.ч. і додатковими угодами, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки, включаючи день оплати.
Відтак, здійснивши перевірку розрахунку пені, наведеного позивачем в позовній заяві, суд вважає даний розрахунок обґрунтованим, таким, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства. У зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 72 441,89 грн. підлягає задоволенню.
Щодо заявлених вимог про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути орендоване майно та виселення, суд зазначає наступне.
У зв`язку з виникненням заборгованості щодо орендної плати, поштовим направленням №0215400112858 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №01/1231 від 19.03.2026 про розірвання договору з вимогою негайно сплатити заборгованість та повернути орендоване нерухоме майно у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу та скласти відповідні документи.
Відповідач відповіді на вказаний лист не надав, орендоване приміщення не повернув.
Згідно із п.7.3 договору орендодавець має право розірвати договір у разі порушення орендарем вимог п.4.2. та п.п.5.1-5.5 цього Договору.
Відповідно до п.10.4 договору договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін, за погодженням сторін та за рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 10.8 договору передбачено, що сторони погоджуються, що договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар систематично (більше двох разів) порушує термін здійснення будь-яких платежів за цим договором (п.10.8 Договору).
Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно із п. 4.13 договору у разі закінчення терміну дії цього договору, у разі дострокового розірвання або припинення договору, орендар зобов`язаний повернути орендоване майна не пізніше дня припинення (розірвання) договору з оформленням Акту приймання-передачі в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу і зі всіма виконаними в ньому поліпшеннями або відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення його стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Отже, у відповідності до положень діючого законодавства та договору відповідач у випадку розірвання договору зобов`язаний повернути позивачу орендоване майно, а позивач відповідно має право вимагати його повернення.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У тих випадках, коли відповідач зобов`язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов`язок застосовується такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов`язку в натурі. Саме цей засіб захисту є належним за наявності зобов`язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.
Відповідно до положень ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. У даному випадку звернення до суду пов`язане з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань.
Враховуючи вимоги чинного законодавства та умови договору, суд дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна №01-07 від 05.01.2024, укладений між позивачем та відповідачем підлягає розірванню, а нерухоме майно підлягає поверненню позивачу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. Відповідна правова позиція відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2019 у справі №908/1932/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір оренди нерухомого майна №01-07 від 05.01.2024, укладений між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3, код ЄДРПОУ 33096517) та Фізичною особою-підприємцем Баляром Олександром Анатолійовичем ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Баляра Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути за актом приймання-передачі на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3, код ЄДРПОУ 33096517) орендоване нерухоме майно за договором оренди нерухомого майна № 01-07 від 05.01.2024, що розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Ватутіна, буд. 73.
4. Виселити фізичну особу-підприємця Баляра Олександра Анатолійовича з нерухомого майна загальною площею 511,50 кв.м., а саме, частина головного корпусу ремонтних майстерень загальною площею 411,50 кв.м., 1975 року випуску, інв. № 3005, що обліковується на балансі філії «Вишгородське ДЕУ» ДП «Київський облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та розташовано за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 73
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Баляра Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3; код ЄДРПОУ 33096517) заборгованість з орендної плати у розмірі 315 115 (триста п`ятнадцять тисяч сто п`ятнадцять) грн. 75 коп., інфляційні нарахування у розмірі 9 533 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять три) грн. 98 коп., 3 % річних у розмірі 7 539 (сім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 03 коп., пеню у розмірі 72 441 (сімдесят дві тисячі чотириста сорок одна) грн. 89 коп. та судовий збір в розмірі 12 842 (дванадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 77 коп.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
7. Копію рішення направити сторонам, керуючому санацією, Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України та Київській обласній прокуратурі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.10.2026.
Суддя П.П. Чеберяк