ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"12" жовтня 2026 р. м. Київ
Справа № 911/3000/26
Суддя Господарського суду Київської області А.Р. Ейвазова, розглянувши матеріали позовної заяви Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Державної організації «Український авіаційний метеорологічний центр» про стягнення 17 609,59грн,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач, ДП МА «Бориспіль») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної організації «Український авіаційний метеорологічний центр» (далі - відповідач, ДО «УАМЦ») про стягнення 17 609,59грн, з яких: 13 264,19грн - основний борг; 319,40грн - 3% річних за період з 22.09.2025 по 02.10.2026; 783,78грн - втрати від інфляції за період з 22.09.2025 по 02.10.2026; 3 242,22грн - пеня за період з 22.09.2025 по 02.10.2026.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 22.09.2008 №02.1.2-25-127 про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду в частині оплати наданих послуг в установлений договором строк.
Дослідивши подану позовну заяву, суд встановив, що така справа не підсудна Господарському суду Київської області і підлягає передачі до Господарського суду м.Києва.
Так, згідно ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Посилання позивача у заявленому позові на виключну підсудність даної справи Господарському суду Київської області на підставі ч.3 ст.30 ГПК України є помилковим, враховуючи наступне.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом; виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності; правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19).
Так, згідно ч.3 ст.30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини; якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Як визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч.3 ст.30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном; у таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
У постанові від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 (п.28) Верховний Суд вказав, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В силу ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У поданій позовній заяві позивач посилається на практику Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.30 ГПК України та вказує, що відповідно до таких висновків розгляд справ, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном розглядаються за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням майна. Разом з тим, позивач не вказує як спір, що ним переданий на розгляд суду, у даному випадку стосується певного нерухомого майна.
Як вбачається з п.1.1 договору від 22.09.2008 №02.1.2-25-127 про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду, на який позивач посилається як на підставу виникнення права вимагати оплати від відповідача, аеропорт надає, а клієнт отримує та оплачує послуги з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту (АПЗ) клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду (ПЦН) аеропорту на підставі вимог Закону України «Про пожежну безпеку» та Правил пожежної безпеки в Україні; об`єкт клієнта, який обладнаний АПЗ, знаходиться в приміщенні терміналу «В» (будівля КДП), в будівлі метеолокатора.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити послуги за договором, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, за порушення зобов`язання з оплати наданих послуг. Отже, спір у даній справі виник щодо виконання зобов`язання з оплати, що виникло на підставі договору.
Сам лише факт розташування відповідного обладнання, яке за договором приймає позивач під спостереження на пульт централізованого нагляду, у певному приміщенні не свідчить про те, що цей спір є спором щодо такого нерухомого майна - приміщення, де розташоване обладнання. Спір також не стосується прав та обов`язків, пов`язаних із нерухомим майном - приміщенням, будівлею, де розміщується відповідне обладнання, яке приймає під спостереження позивач за умовами договору.
Отже, спір у даній справі не є спором щодо нерухомого майна, а також не стосується прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
В силу ч.5 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.
За загальним правилом, місце виконання зобов`язання узгоджується сторонами у договорі. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
Водночас, договір про надання послуг передбачає виникнення зобов`язань у обох сторін, оскільки є двосторонньо зобов`язувальним: у позивача надати відповідачу послуги, визначені договором, у відповідача - оплатити такі послуги. При цьому, місце виконання відповідного зобов`язання, у якому відповідач є боржником, а позивач - кредитором, - оплатити послуги договором не визначено; відповідне зобов`язання не є таким що може бути виконано лише у певному місці.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підсудність даного спору визначається з урахуванням ст.27 ГПК України - за загальним правилом.
Як визначено ч.2 ст.27 ГПК України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач у даній справі - ДО «УАМЦ» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано за адресою: 03036, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 79.
За таких обставин, справа підлягає направленню за підсудністю до Господарського суду м. Києва - за місцезнаходженням відповідача.
Згідно п.1 ч.1 ст.31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
передати матеріали за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Державної організації «Український авіаційний метеорологічний центр» про стягнення 17 609,59грн до Господарського суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова