ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"01" жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/2052/24
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» (79039, Львівська обл., м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 111А; код ЄДРПОУ 39594527)
до відповідача - Каланчацького ясла-садку № 1 «Сонечко» Каланчацької селищної ради Херсонської області (75800, Херсонська обл., Каланчацький район, смт Каланчак, вул. Маличенка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31827671)
про стягнення 65 789,86 грн;
представники сторін:
від позивача - не з`явився,
від відповідача - не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Каланчацького ясла-садку № 1 «Сонечко» Каланчацької селищної ради Херсонської області грошових коштів у сумі 65 789,86 грн, з яких: 65 569,50 грн основного боргу за електричну енергію; 220,36 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 60СВ797-1042-22 від 24.01.2022 в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за поставлену електричну енергію в період з лютого по липень 2022 року.
Ухвалою від 13.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2052/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі до суду.
Ухвалою від 18.07.2024 суд перейшов до розгляду справи № 916/2052/24 за правилами загального позовного провадження та зупинив провадження у справі до розгляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23.
Ухвалою від 28.10.2025 поновлено провадження у справі № 916/2052/24 та призначено підготовче засідання на 26.11.2025.
24.11.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Того ж дня від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23, яке мотивовано подібністю справи, що розглядається, та справи № 280/5808/23, що передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Також представник позивача у клопотанні звертав увагу на необхідність дотримання принципу єдності судової практики.
Ухвалою від 26.11.2025 клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі було задоволено, провадження у справі № 916/2052/24 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
Ухвалою від 09.04.2026 поновлено провадження у справі № 916/2052/24 та призначено підготовче засідання на 06.05.2026.
04.05.2026 представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Ухвалою від 06.05.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.06.2026.
18.05.2026 від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача (його представника).
05.06.2026 представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи буз його участі.
Судове засідання, призначене на 08.06.2026, не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 08.06.2026 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 01.07.2026.
16.06.2026 від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, а також клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача (його представника).
29.06.2026 представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Судове засідання, призначене на 22.07.2026, не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 23.07.2026 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 21.09.2026.
05.08.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідача про проведення судового засідання без його участі.
У судовому засіданні 21.09.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
21.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та в порядку ст. 219 ГПК України відклав його проголошення на 01.10.2026 о 10:05 год.
01.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
24.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» (Постачальник) та Каланчацьким ясла-садком № 1 «Сонечко» Каланчацької селищної ради Херсонської області (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 60СВ797-1042-22 (далі - Договір), згідно з п. 2.1. якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору постачання електричної енергії Споживачу здійснюється у строк з 01.02.2022 до 31.12.2022 включно.
Місце постачання електричної енергії: 75800, Херсонська обл., Скадовський р-н, смт Каланчак, вул. Маличенка, 1 (п. 3.4. Договору).
Згідно з п.п. 5.3., 5.4., 5.6. Договору ціна 1 кВт·год електричної енергії становить 4,50 грн з ПДВ. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк не більше ніж 30 днів з моменту отримання рахунку та акта приймання-передачі електричної енергії Споживачем, що надсилаються останньому після завершення розрахункового періоду.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії - з дати, вказаної у цьому Договору, та в цілому до 31.12.2022, а в частині взятих на себе зобов`язань сторонами - до їх повного виконання (п. 13.1. Договору з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 31.01.2022).
Додатком № 1 до Договору є Комерційна пропозиція, в якій визначено ціну електроенергії, порядок розрахунків, загальну суму Договору, строк дії Договору (з 01.02.2022 до 31.12.2022).
У матеріалах справи наявні копії складених позивачем та підписаних з його боку актів приймання-передачі природного газу, а саме:
- Акт приймання-передачі електричної енергії № ЗЛВ82010702 від 28.02.2022 за період лютий 2022 року на суму 12087,00 грн;
- Акт приймання-передачі електричної енергії № ЗЛВ82015873 від 31.03.2022 за період березень 2022 року на суму 13738,50 грн;
- Акт приймання-передачі електричної енергії № ЗЛВ82020733 від 30.04.2022 за період квітень 2022 року на суму 12235,50 грн;
- Акт приймання-передачі електричної енергії № ЗЛВ82025482 від 31.05.2022 за період травень 2022 року на суму 8491,50 грн;
- Акт приймання-передачі електричної енергії № ЗЛВ82029111 від 30.06.2022 за період червень 2022 року на суму 11425,50 грн;
- Акт приймання-передачі електричної енергії № ЗЛВ82032070 від 31.07.2022 за період липень 2022 року на суму 7591,50 грн.
Також наявні копії рахунків на оплату електроенергії, виставлених відповідачу, а саме: рахунок № 64000059 від 20.02.2024 за лютий 2022 р. на суму 12087,00 грн; рахунок № 64000060 від 20.02.2024 за березень 2022 р. на суму 13738,50 грн; рахунок № 64000061 від 20.02.2024 за квітень 2022 р. на суму 12235,50 грн; рахунок № 64000062 від 20.02.2024 за травень 2022 р. на суму 8491,50 грн; рахунок № 64000063 від 20.02.2024 за червень 2022 р. на суму 11425,50 грн; рахунок № 64000064 від 20.02.2024 за липень 2022 р. на суму 7591,50 грн.
Представник позивача звернувся до АТ «Херсонобленерго» як оператора системи розподілу із адвокатським запитом щодо обсягу електроенергії, розподіленої відповідачу за період з лютого по липень 2022 року. Також просив надати інформацію щодо постачальника, до якого віднесено обсяг розподіленої електроенергії за відповідний період.
За інформацією АТ «Херсонобленерго», наданою у відповідь на зазначений адвокатський запит, обсяги споживання електричної енергії відповідачем, які покладені на постачальника ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ», у період з 01.02.2022 по 31.07.2022 становили: у лютому - 2686 кВт·год, у березні - 3053 кВт·год, у квітні - 2719 кВт·год, у травні - 1887 кВт·год, у червні - 2539 кВт·год, у липні - 1687 кВт·год.
Зазначені обсяги відповідають обсягам електричної енергії, зазначеним в актах приймання-передачі електричної енергії.
Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 65 569,50 грн основного боргу за електричну енергію за період з лютого по липень 2022 року, а також 220,36 грн 3% річних.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичних та інших ресурсів.
Судом встановлено, що 24.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» (Постачальник) та Каланчацьким ясла-садком № 1 «Сонечко» Каланчацької селищної ради Херсонської області (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 60СВ797-1042-22, згідно з умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Позивач на підтвердження факту та обсягу постачання електричної енергії посилається на акти приймання-передачі електричної енергії за лютий-липень 2022 року, а також на інформацію АТ «Херсонобленерго» щодо обсягів споживання електричної енергії.
Водночас вирішення спору у цій справі потребує врахування особливого правового режиму території, на якій розташований об`єкт постачання електричної енергії.
Як встановлено судом, місцем постачання електричної енергії за Договором є: Херсонська обл., Скадовський р-н, смт Каланчак, вул. Маличенка, 1.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, с-ще Каланчак Скадовського району Херсонської області віднесено до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій із датою початку тимчасової окупації 24.02.2022.
Таким чином, у спірний період, починаючи з 24.02.2022, об`єкт, до якого відповідно до умов Договору мала постачатися електрична енергія, знаходився на тимчасово окупованій території.
При цьому суд враховує правовий висновок, викладений Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.
У зазначеній постанові Об`єднана палата Верховного Суду виходила з того, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасова окупація є фактичним станом території, який не виникає внаслідок прийняття відповідного рішення органом державної влади України. Рішення компетентного органу щодо визначення дат початку та завершення окупації має, зокрема, інформативне значення та підтверджує відповідний факт. Об`єднана палата не визнала необхідним відступати від висновку про застосування статті 13-1 Закону № 1207-VII до територій, тимчасово окупованих у період воєнного стану, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, крім випадків, передбачених законом.
Застосовуючи наведене положення до правовідносин щодо постачання електричної енергії, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23 дійшла висновку, що підставою для відмови у стягненні вартості електричної енергії є саме встановлена законом заборона її передачі відповідачу на тимчасово окуповану територію. При цьому Верховний Суд окремо зауважив, що встановлення неможливості відслідкувати, яка саме електрична енергія була поставлена на тимчасово окуповану територію, не є необхідною правовою підставою для такого висновку, оскільки визначальним є законодавча заборона відповідної передачі електричної енергії.
Отже, з 24.02.2022 постачання електричної енергії до електроустановок відповідача, розташованих у селищі Каланчак Скадовського району Херсонської області, підпадало під встановлену частиною другою статті 13-1 Закону № 1207-VII заборону.
Водночас спірна заборгованість охоплює період не лише після початку тимчасової окупації, а починаючи з лютого 2022 року.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, за лютий 2022 року ним заявлено до оплати вартість 2686 кВт·год електричної енергії на суму 12087,00 грн. При цьому акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року складено за весь календарний місяць - з 01.02.2022 по 28.02.2022.
Отже, на відміну від обсягів електричної енергії, заявлених до стягнення за березень, квітень, травень, червень та липень 2022 року, весь обсяг яких припадає на період після 24.02.2022, лютневий обсяг електричної енергії охоплює два різні за своїм правовим режимом періоди: з 01.02.2022 по 23.02.2022 - до початку тимчасової окупації, та з 24.02.2022 по 28.02.2022 - після її початку.
За таких обставин саме по собі зазначення у рахунку та акті приймання-передачі загального місячного обсягу електричної енергії не дає можливості встановити, яка його частина була фактично поставлена до електроустановок відповідача до 24.02.2022, а яка - після цієї дати.
Матеріали справи не містять доказів, які б дозволяли визначити обсяг електричної енергії, спожитої відповідачем окремо у період з 01.02.2022 по 23.02.2022 та окремо у період з 24.02.2022 по 28.02.2022.
Надана АТ «Херсонобленерго» інформація підтверджує лише загальний обсяг споживання за лютий 2022 року - 2686 кВт·год, але не містить розподілу цього обсягу за вказаними періодами.
При цьому суд не вбачає правових підстав для визначення обсягу електричної енергії, спожитої до 24.02.2022, шляхом пропорційного розподілу загального місячного обсягу за кількістю календарних днів.
Такий спосіб розрахунку не ґрунтувався б на фактичних показниках комерційного обліку та передбачав би припущення про рівномірність споживання електричної енергії протягом календарного місяця, тоді як така обставина матеріалами справи не підтверджена.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування.
Таким чином, позивач, заявляючи до стягнення вартість електричної енергії за лютий 2022 року, повинен довести не лише загальний обсяг електричної енергії, облікований за цей календарний місяць, а й обсяг тієї електричної енергії, вартість якої може бути предметом стягнення з урахуванням установленої законом заборони її передачі на тимчасово окуповану територію.
Суд зауважує, що зазначений висновок не означає поширення встановленої статтею 13-1 Закону № 1207-VII заборони на період з 01.02.2022 по 23.02.2022. Навпаки, щодо цього періоду правова підстава для оплати електричної енергії за загальними правилами договору могла існувати. Однак відсутність у матеріалах справи доказів, які дають змогу визначити обсяг електричної енергії, поставленої саме у цей період, не дозволяє суду встановити розмір відповідної частини заборгованості.
Водночас щодо електричної енергії, віднесеної до періоду з 24.02.2022, її передача до об`єкта відповідача була заборонена частиною другою статті 13-1 Закону № 1207-VII, у зв`язку з чим вартість такої електричної енергії не може бути стягнута з відповідача на підставі Договору.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір тієї частини вартості електричної енергії за лютий 2022 року, яка могла б бути предметом стягнення, а підстави для визначення такого розміру судом на підставі припущень відсутні.
Щодо електричної енергії, заявленої до стягнення за березень, квітень, травень, червень та липень 2022 року, суд зазначає таке.
Згідно з інформацією АТ «Херсонобленерго», за березень 2022 року відповідачем спожито 3053 кВт·год, за квітень - 2719 кВт·год, за травень - 1887 кВт·год, за червень - 2539 кВт·год, за липень - 1687 кВт·год. Вказані обсяги покладені на постачальника ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» та відповідають обсягам, зазначеним у складених позивачем актах.
Проте всі наведені періоди припадають на час після 24.02.2022, коли місце постачання електричної енергії за Договором перебувало на тимчасово окупованій території.
Відтак, з огляду на пряму заборону, встановлену частиною другою статті 13-1 Закону № 1207-VII, та з урахуванням правового висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача вартості електричної енергії, яка відповідно до заявлених позивачем вимог припадає на період з 24.02.2022 по липень 2022 року.
При цьому суд враховує, що згідно з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з урахуванням установленого законом особливого правового режиму тимчасово окупованої території та правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, підстави для стягнення заявленої позивачем суми основного боргу у розмірі 65 569,50 грн відсутні.
Суд також враховує, що спірні правовідносини виникли у 2022 році, тобто до набрання чинності окремими подальшими змінами законодавства про тимчасово окуповані території. Водночас висновок про застосування до спірних правовідносин положень статті 13-1 Закону № 1207-VII ґрунтується не на наданні нормативному акту зворотної дії в часі, а на правовій оцінці правового режиму території та заборони передачі електричної енергії на тимчасово окуповану територію у період, за який заявлено вимоги. Саме такий підхід відповідає висновкам ОП КГС ВС у справі № 908/1162/23.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, три проценти річних є похідними від основного грошового зобов`язання та нараховуються у зв`язку з простроченням його виконання.
Оскільки судом не встановлено правових підстав для стягнення заявленої позивачем суми основного боргу, відсутні й правові підстави для стягнення нарахованих на таку суму 220,36 грн 3 % річних.
З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» про стягнення з Каланчацького ясла-садку № 1 «Сонечко» Каланчацької селищної ради Херсонської області 65 569,50 грн основного боргу за електричну енергію та 220,36 грн 3% річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 74-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 01 жовтня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 12 жовтня 2026 р.
Суддя Р.В. Волков