ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15835/20
провадження № 6/753/1318/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Лужецької О.Р.,
пр секретарі - Горигораш Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла,
ВСТАНОВИВ:
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла, будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування подання зазначив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. знаходиться виконавче провадження НОМЕР_6, в склад якого входить виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 753/15835/20, виданого 13.01.2023 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 468 грн.; виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 753/15835/20, виданого 13.01.2023 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 100 000 доларів США, 3% річних в розмірі 171 913,56 грн. та судовий збір в сумі 9 143,70 грн.; виконавче провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 753/15835/20, виданого 13.01.2023 Дарницьким районним судом м. Києвапро стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 81 879,90 грн.; виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 753/15835/20, виданого 13.11.2023 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу надану у суді касаційної інстанції, 36 095,14 грн.; виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 753/1716/23-ц, виданого 17.07.2023 Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 72 344,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Приватним виконавцем Павлюком Н.В. на підставі вищезазначених виконавчих документів 24.01.2023 винесено постанову про відкриття ВП № НОМЕР_2, ВП НОМЕР_5, ВП № НОМЕР_7 та 28.03.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 та ВП № НОМЕР_4.
Приватним виконавцем скеровано запити до Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України, Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області та банківськиї установ.
Постановою приватного виконавця від 25.01.2023 та 28.03.2023 накладено арешт на майно боржника.
Зазначає, що за результатами вжитих виконавцем заходів щодо розшуку майна боржника боржнику ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер: [номер приховано]:90:197:0021 за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, загальною площею 436,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважає, що єдиним можливим способом забезпечення виконання виконавчого документа є примусове проникнення до будинку АДРЕСА_1 . У зв`язку з вищевикладеним, звертається до суду з даним поданням.
В судове засідання приватний виконавець двічі не з`явився, направив заяву з проханням слухати подання без його участі.
Відповідно до ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника-фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку з залученням працівників поліції, вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Згідно ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду. Однак, конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
Невід`ємною засадою виконавчого провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» є обов`язковість виконання рішення суду, а згідно ст. 18 вказаного закону виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим законом заходи щодо примусового виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.
При цьому, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права. Судове рішення про надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника має бути вмотивованим, тобто суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.
В підтвердження викладеного, до подання про примусове проникнення до житла боржника приватним виконавцем додано, - відповіді на запит від 29.11.2023, 29.12.2023, 23.02.2024, 10.04.2024 до Пенсійного фонду України, відповіді на запит від 09.03.2024, 09.09.2023, 25.10.2023, 25.08.2023, 24.01.202, 24.03.2024, 24.09.2023, 08.04.2024, 11.07.2023, 24.11.2023, 24.03.2024, 26.01.2024 до Державної фіскальної служби України, відповідь на запит від 10.04.2024 до Державної прикордонної служби України, відповідь на запит від 23.02.2024, 12.03.2024, 24.12.2023, 25.08.2023 до Міністерства внутрішніх справ, відповідь на запит від 09.03.2024, 24.03.20245, 24.09.2023, 12.03.2024, 08.02.2024, 09.09.2023, 23.02.2024, 09.03.2024, 12.03.2024, 10.04.2024, 23.02.2024 до Державної податкової служби, відповідь Міністерства внутрішніх справ України від 24.09.2023 щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, відповідь на запит від 08.02.2024 до Державної фіскальної служби про наявні рахунки у боржника, відповідь на запит від 26.01.2024 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, запит до банківських установ про отримання інформації, що становить банківську таємницю, відповідь за запит з Державної міграційної служби від 29.04.2024, виклик до привтаного виконавця від 19.04.2024, постанову про арешт коштів боржника від 07.06.2023, від 28.03.2024, постанову про арешт майна боржника від 28.03.2024, виконавчі листи, постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_7 від 24.01.2023, постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 від 28.03.2024, постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3, постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.01.2023, постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 24.01.2023, постанову про арешт коштів боржника № НОМЕР_3 від 28.03.2024, постанову про арешт майна боржника № НОМЕР_3 від 28.03.2024.
В матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 376523845 від 30.04.2024, відповідно до якої, власником житлового будинку, загальною площею 436,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості про зареєстрованих осіб у будинку АДРЕСА_1 .
Акт приватного виконавця від 23.04.2024, що підтверджує факт виходу за адресою: АДРЕСА_1 , складений в порушення ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» без участі понятих, залучення яких у даному конкретному виправку є обов`язковим, а тому суд не приймає цей доказ до уваги.
Суд зазначає, що проникнення до житла боржника є крайнім методом виконання рішення суду та може бути застосованим лише за наявності беззаперечних доказів та підстав, що виконавцем вживались усі методи та заходи виконання рішення суду, які не потребують проникнення до житла боржника та що виконання рішення суду можливо виключно за умови проникнення до житла боржника.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі за № 678/282/16-ц, право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань. При цьому, відповідно до діючого законодавства у поданні про примусове проникнення до житла особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення.
Суд повинен встановити, що боржник повідомлений про наявність виконавчого провадження, отримати повідомлення про необхідність бути присутнім при проведенні виконавчих дій та встановити обставини створення перешкод у проведенні виконавчих дій.
Між тим, приватним виконавцем не надано доказів отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, не надано доказів на підтвердження того, що боржник був належним чином повідомлений про проведення виконавчих дій приватним виконавцем, зокрема, що боржник був обізнаний про намір приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. вчинити виконавчі дії з опису та арешту його майна.
Факт присутності боржника у вказаному жилому приміщенні та створення ним перешкод у проведенні виконавчих дій не виявлено. Доказів того, що боржник є власником вказаного будинку, що там знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні саме боржникові, також не надано.
За наведених обставин суд приходить до висновку про те, що подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника не обґрунтоване належним чином, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 439 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла - відмовити.
Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня її підписання, але може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
СУДДЯ Олена ЛУЖЕЦЬКА