?
УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/21/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Волковицької Н. О.,
секретар судового засідання - Кондратюк Л. Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 (колегія суддів: Тихий П. В., Жельне С. Ч., Плахов О. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 (суддя Трофімов І. В.) у справі
за позовом Салтівської окружної прокуратури міста в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 1 236 668,21 грн,
за участю:
прокурора - Ковальчука О. І.,
представника відповідача - адвоката Серебряник О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Салтівська окружна прокуратура міста Харкова (далі - прокурор) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до 1) Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" Харківської міської ради (далі - КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17", лікарня), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (далі - ТОВ "Укргазтрейдинг"), в якому прокурор просить:
- визнати недійсною додаткову угоду від 19.07.2024 № 7 до договору від 22.12.2023 № 03/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" та ТОВ "Укргазтрейдинг";
- визнати недійсною додаткову угоду від 22.08.2024 № 9 до договору від 22.12.2023 № 03/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" та ТОВ "Укргазтрейдинг";
- визнати недійсною додаткову угоду від 19.09.2024 № 10 до договору від 22.12.2023 № 03/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" та ТОВ "Укргазтрейдинг";
- визнати недійсною додаткову угоду від 22.10.2024 № 11 до договору від 22.12.2023 № 03/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" та ТОВ "Укргазтрейдинг";
- визнати недійсною додаткову угоду від 15.11.2024 № 12 до договору від 22.12.2023 № 03/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" та ТОВ "Укргазтрейдинг";
- визнати недійсною додаткову угоду від 13.12.2024 № 13 до договору від 22.12.2023 № 03/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" та ТОВ "Укргазтрейдинг";
- визнати недійсною додаткову угоду від 20.12.2024 № 14 до договору від 22.12.2023 № 03/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" та ТОВ "Укргазтрейдинг";
- стягнути з ТОВ "Укргазтрейдинг" до бюджету Харківської міської територіальної громади кошти у сумі 1 236 668,21 грн як безпідставно сплачені.
Прокурор обґрунтував свої вимоги тим, що сторони уклали спірні додаткові угоди з порушенням імперативних вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Внаслідок підписання спірних угод ціну за 1 кВт/год було збільшено значно більше ніж на 10 % - загалом на понад 37 % від первинної ціни, що також призвело до протиправного збільшення загальної вартості самого договору.
Такі дії нівелювали результати відкритих торгів та призвели до неефективного використання бюджетних коштів. Оскільки додаткові угоди суперечать законодавству та підлягають визнанню недійсними, переплачені кошти (різниця між фактично сплаченою вартістю та первісною ціною) є безпідставно набутими ТОВ "Укргазтрейдинг" і мають бути повернуті на підставі статей 216 та 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
08.04.2026 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2026, про задоволення позову.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що збільшення ціни електроенергії понад встановлений законом граничний рівень у 10 % є порушенням імперативних норм спеціального законодавства. Суд наголосив, що визначене законом обмеження підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожної додаткової угоди. Як наслідок, угоди визнано недійсними, а надмірно сплачені кошти стягнуто як безпідставно набуте майно відповідно до статті 1212 ЦК України, оскільки правова підстава для їх отримання відпала.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд також визнав доведеними підстави для представництва прокурором інтересів держави, оскільки міська рада самостійно не вживала заходів реагування на виявлені порушення. Апеляційний суд, з посиланням на постанову Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, виснував, що загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % від початкової ціни договору незалежно від кількості внесених змін.
Апеляційний суд відхилив доводи відповідача про те, що наявність формули розрахунку ціни в договорі та положення Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, дозволяють не застосовувати ліміт у 10 %. Апеляційна інстанція зазначила, що постанова Кабінету Міністрів України № 1178 є підзаконним актом, який не змінює імперативних обмежень Закону України "Про публічні закупівлі", а результати будь-яких формульних розрахунків у будь-якому випадку не можуть виходити за встановлені законом межі.
ТОВ "Укргазтрейдинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження ТОВ "Укргазтрейдинг" визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених:
- в ухвалі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 916/313/18, у постанові Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 283/91/22, в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2019 у справі № 826/13529/17, в ухвалі Верховного Суду від 02.09.2019 у справі № 9901/320/19, в ухвалі Верховного Суду від 20.09.2019 у справі № 9901/571/18, в ухвалі Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 9901/43/21, а також в ухвалі Верховного Суду від 04.06.2026 у справі № 927/1704/23 щодо застосування пункта 5 частини першої статті 227 ГПК України;
За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у зупиненні провадження у цій справі, проігнорувавши практику Верховного Суду щодо необхідності зупинення справ до вирішення Конституційним Судом України питання конституційності норми закону, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
- у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 914/619/24 щодо застосування підпункта 7 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, згідно з яким за умовами укладеного договору зміна ціни в залежності від середньозваженої ціни на ринку відбувається щомісячно і не потребує внесення змін до договору, оскільки саме такий порядок розрахунків (формульний) погоджений сторонами, що відповідає положенням підпункту 7 пункту 19 Особливостей;
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 та від 14.01.2026 у справі № 580/408/14-ц щодо застосування судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За доводами скаржника, судами не врахований правовий висновок ЄСПЛ, який полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.
Скаржник також вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано та застосовано Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.
ТОВ "Укргазтрейдинг" вважає, що вивчення прокуратурою стану дотримання вимог чинного законодавства України під час здійснення закупівель товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти взагалі не входить до функцій прокуратури. Суди не врахували Рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2025, яке обмежує представництво прокурора "виключними випадками", тоді як прокурор здійснює масове та селективне оскарження угод виключно у сфері енергетики (85-90 % позовів), що є втручанням у господарську діяльність.
У касаційній скарзі ТОВ "Укргазтрейдинг" просить також розглянути питання щодо передачі справи № 922/21/26 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, а саме - питання застосування частини першої статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" для визначення кола суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при внесенні змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, та співвідношення цього механізму з цивільно-правовими наслідками, які фактично покладаються на постачальника у господарських спорах, адже, виходячи з положень частини першої статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" та враховуючи положення статті 38, 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які є імперативними, така відповідальність покладена виключно на уповноважених осіб, службових (посадових) осі замовників, службових (посадових) осіб та членів органу оскарження, службових (посадових) осіб Уповноваженого органу, службових (посадових) осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службових (посадових) осіб органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку) - у вигляді адміністративної санкції (штрафу).
Крім того, у касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 922/21/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-107/2026 (239/26, 264/26, 291/26) за конституційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Клопотання скаржника про зупинення провадження у справі мотивоване тим, що предметом спору є правомірність зміни істотних умов договору про закупівлю, що регулюється пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", в той час як Конституційний Суд України вже відкрив і об`єднав в одне провадження (справа № 3-107/2026 (239/26, 264/26, 291/26)) конституційні скарги кількох підприємств щодо цієї норми. Скаржник вважає, що без оцінки Конституційного Суду України зазначеної норми закону суд не може визначити допустимі межі її застосування: чи існувала загальна межа у 10 %, чи допускається її ретроспективне застосування та чи відповідає Конституції перекладення всіх негативних наслідків виключно на постачальника. Ухвалення судового рішення до завершення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-107/2026 (239/26, 264/26, 291/26) створює ризик, що воно ґрунтуватиметься на нормі, яка згодом може бути визнана неконституційною. За таких обставин, продовження розгляду справи до завершення конституційного провадження фактично позначатиме вирішення спору без визначеності щодо конституційності правової основи позовних вимог.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
При цьому, об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі № 800/235/17 (провадження №11-271сап18) сформулювала висновок щодо застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України (положення якого є аналогічними із положеннями пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України) у питанні зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд повинен мотивувати зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції та предметом спору, конкретизувати, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства, та зазначити, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила абсолютної заборони зупиняти провадження до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак визначила обов`язковий стандарт обґрунтування такого зупинення, за яким сам лише факт розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню у справі, не є достатнім.
Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 роз`яснила, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, доцільне у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи. В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Отже, зупинення провадження до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме у разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі (частина перша статті 58 Конституції України). Вплив рішення Конституційного Суду України на вирішення спору не виключається також тоді, коли спірні правовідносини тривають і правове регулювання прав та обов`язків їх учасників на майбутнє безпосередньо залежить від чинності норми, конституційність якої перевіряється (частина друга статті 152 Конституції України). Такий висновок викладений у пункті 35 ухвали об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2026 у справі № 910/11553/25.
Таким чином, сам факт відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності норми права (у даному випадку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі") за конституційними скаргами інших осіб не є безумовною підставою для зупинення провадження в усіх господарських справах, де ця норма застосовується. Звернення суб`єктів господарювання до Конституційного Суду України не створює об`єктивної перешкоди чи неможливості для Верховного Суду здійснити касаційний перегляд судових рішень саме у справі № 922/21/26 на підставі чинного законодавства.
При цьому Верховний суд враховує, що у цій справі відповідачем є юридична особа - ТОВ "Укргазтрейдинг", а не фізична особа. Предметом спору є вимога про стягнення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна. Більше того, спірні правовідносини, що виникли з виконання договору, завершені у 2022- 2023 роках, відповідно, майбутнє рішення Конституційного Суду України на їх правове регулювання не вплине.
Аналогічну позицію виклав Верховний Суд в ухвалі від 18.08.2026 у справі № 910/11553/25 з подібними правовідносинами.
У той же час Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 у справі № К/9901/572/18 (826/24755/15) зазначив, що згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з частиною другою статті 152 Конституції закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його прийняття.
Згідно зі статтею 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів. В Україні діє презумпція конституційності законів (стаття 152 Конституції України), відповідно до якої закон або його окремі положення вважаються конституційними та підлягають обов`язковому застосуванню судами доти, доки Конституційний Суд України не ухвалить рішення про їх неконституційність.
Отже, у разі, якщо Конституційний Суд України у майбутньому визнає неконституційним закон (його окреме положення), що був застосований судом при вирішенні цієї справи, ТОВ "Укргазтрейдинг" не позбавлене права звернутися із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ТОВ "Укргазтрейдинг" про зупинення провадження у справі до винесення рішення Конституційним Судом України у справі № 3-107/2026 (239/26, 264/26, 291/26).
Разом з цим, колегією суддів з`ясовано, що на розгляді об`єднаної палати перебуває справа № 916/2486/23, яка ухвалою від 09.04.2026 прийнята до розгляду, за позовом виконуючого обов`язки керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм), Дністровського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 201 279,85 грн.
Обґрунтовуючи підставу передачі справи № 916/2486/23 на розгляд об`єднаної палати, Верховний Суд в ухвалі від 10.02.2026 зазначив про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, а саме: "з вищезазначених норм та встановленими матеріалами справи обставин випливає, що у даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі і саме Ізмаїльське управління водного господарства є органом, уповноваженим державою здійснювати заходи щодо розпорядження бюджетними коштами саме з метою забезпечення потреб держави або територіальної громади. Однак, будучи обізнаним про такі порушення жодних заходів щодо повернення такої не вжив. Таким чином, у вирішенні доводів касаційної скарги виходячи із обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями та з урахуванням наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів наголошує, що в силу вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор наділений повноваженнями звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі саме того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого і заявлено позовну вимогу (про стягнення, повернення майна). Отже, незалежно від того, що позивач-3 є стороною оспорюваних додаткових угод № 1- 8, прокурор подав позов в інтересах Ізмаїльського управління водного господарства як належного отримувача коштів у розмірі 71 910,09 грн в порядку, визначеному законом".
Як вбачається, у справі № 922/21/26, яка переглядається, і у справі № 916/2486/23 (що прийнята до розгляду об`єднаною палатою) правовідносини стосуються оскарження додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення безпідставно отриманих коштів.
Тобто предмет спору, підстави позову та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у справах № 922/21/26 і № 916/2486/23 є подібними.
Право суду на зупинення провадження у справі передбачено статтею 228 ГПК України.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики та з огляду на подібні відносини у вказаних справах, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення касаційного провадження у справі № 922/21/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою справи № 916/2486/23.
Аналогічну позицію виклав Верховний Суд в ухвалі від 06.08.2026 у справі № 918/702/25, від 24.07.2026 у справі № 910/13482/24 та від 22.07.2026 у справі № 910/10245/24 з подібними правовідносинами.
Керуючись статтями 227, 228, 229, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Зупинити касаційне провадження у справі № 922/21/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Н. О. Волковицька