ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/5902/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Громак В.О.,
учасники справи:
боржник - Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Либідь",
представник боржника - не з`явився,
скаржник - Головне управління ДПС у м. Києві,
представник скаржника - Гончаренко Д.О., в порядку самопредставництва,
арбітражний керуючий - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Головного управління ДПС у місті Києві
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 19.12.2025
у складі судді: Мандичев Д.В.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 16.06.2026
у складі колегії суддів: Станіка С.Р. (головуючий), Козир Т.П., Корсака В.А.,
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінфініті"
до Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст руху справи
1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/5902/18 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" (далі - ВАТ "ГК "Либідь", боржник).
2. 25.07.2018, в межах встановленого строку, до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві, скаржник), правонаступником якого є ГУ ДПС у місті Києві як відокремлений підрозділ ДПС України, про визнання кредиторських вимог до боржника на загальну суму 9 262 802,79 грн, з яких:
- заборгованість з ПДВ у розмірі 7 532 481,37 грн (основне зобов`язання - 3 167 598,02 грн, штрафні санкції - 1 074 244,50 грн, пеня - 3 290 638,85 грн);
- заборгованість з орендної плати за землю юридичних осіб у розмірі 1 730 321,40 грн (основне зобов`язання - 958 417,31 грн, штрафні санкції - 46 254,16 грн, пеня - 725 649,92 грн).
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024, зокрема, визнано кредитором у справі № 910/5902/18 по відношенню до боржника: ГУ ДПС у місті Києві як відокремлений підрозділ ДПС на суму 639,26 грн - вимоги третьої черги; відмовлено у визнанні кредиторських вимог до боржника ГУ ДПС у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС в розмірі 9 262 802,79 грн.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, апеляційну скаргу ГУ ДПС у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/5902/18 - залишено без задоволення;
ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/5902/18 в частині розгляду заяви ГУ ДПС у місті Києві з грошовими вимогами до боржника залишено без змін.
5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2025 частково задоволено касаційну скаргу ГУ ДПС у місті Києві;
ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 (в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС в розмірі 9 262 802,79 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі № 910/5902/18 - скасовано;
справу № 910/5902/18 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували обставин стягнення з боржника заборгованості в межах судової справи № 826/18433/14; судами не було враховано правової позиції Верховного Суду у постанові від 18.08.2021 у справі № 922/2727/20.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
7. 25.07.2018, в межах встановленого строку, до Господарського суду міста Києва надійшла заява ГУ ДФС у місті Києві, правонаступником якого є ДПС у місті Києві як відокремлений підрозділ ДПС України, про визнання кредиторських вимог до боржника на загальну суму 9 262 802,79 грн. Податковим органом, з урахуванням поданих під час нового розгляду справи пояснень, зазначено, що заявлена заборгованість складається із:
- заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 7 532 481, 37 грн (основне зобов`язання - 3 167 598,02 грн, штрафні санкції - 1 074 244,50 грн, пеня - 3 290 638,85 грн);
- заборгованості з орендної плати за землю юридичних осіб у розмірі 1 730 321,40 грн (основне зобов`язання - 958 417,31 грн, штрафні санкції - 46 254,16 грн, пеня - 725 649,92 грн).
8. На виконання вимог ухвали суду від 17.09.2025, ГУ ДПС у місті Києві як відокремленим підрозділом ДПС надано суду детальний розрахунок заявленої заборгованості, за змістом якого постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 826/18433/14 охоплені заявлені ГУ ДПС у місті Києві кредиторські вимоги на загальну суму 5 045 245,09 грн.
9. Крім того податковим органом нарахована на підставі статті 129 Податкового кодексу України пеня на суму 3 820 568,80 грн (податок на додану вартість у розмірі 3 207 019,82 грн і орендна плата на суму 613 548,98 грн) на наявну суму заборгованості з податку на додану вартість на суму 4 190 059,52 грн й на наявну суму заборгованості з орендної плати на суму 845 365,90 грн (за вирахуванням пені в розмірі 9 819,67 грн), стягнутої постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від 03.03.2015 у справі № 826/18433/14.
10. Згідно з повідомленням розпорядника майна, заявлені податковим органом кредиторські вимог до боржника визнані частково на суму 639,26 грн., решту вимог розпорядником майна відхилено. Боржник за результатами розгляду заявлених кредиторських вимог частково визнав заборгованість перед податковим органом в розмірі 639,26 грн (податкова декларація № [номер приховано] з податку на додану вартість від 15.03.2016 на суму 117,00 грн; податкове повідомлення-рішення від 20.10.2015 на суму 170,00 грн, податкове повідомлення-рішення від 03.08.2016 на суму 170,00 грн (обидва стосуються орендної плати з юридичних осіб), а також нарахована пеня у зв`язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів на заборгованість за податковими повідомленнями-рішеннями від 20.10.2015 та від 03.08.2016 на суму 118,16 грн та 64,10 грн відповідно). Щодо іншої частини заявленої податковим органом кредиторської заборгованості ВАТ "ГК "Либідь" вказано, що такий податковий борг виник у період з 29.11.2011 по 30.03.2016, тому станом на момент пред`явлення податковим органом таких вимог пройшов строк для стягнення податкового боргу, визначений статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв`язку з чим така заборгованість є безнадійною у розумінні статті 101 ПК України.
Короткий зміст ухвали місцевого суду за результатами нового розгляду
11. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 визнано кредитором у справі № 910/5902/18 по відношенню до боржника Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС з грошовими вимогами на суму 5 045 917,74 грн, з яких: 3 919 266,73 грн - вимоги третьої черги, 1 126 651,01 грн - вимоги шостої черги;
зобов`язано розпорядника майна внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів; відмовлено Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС у визнанні кредитором боржника на суму 4 216 885,05 грн.
12. Ухвала суду першої інстанції в частині відмови ГУ ДПС у місті Києві як відокремленому підрозділу ДПС у визнанні кредитором боржника на суму 4 216 885,05 грн мотивована тим, що:
- податковий орган звернувся з відповідною заявою у 2018 році (зареєстрована канцелярією Господарського суду міста Києва 25.07.2018), з пропуском обумовленого строку на звернення з грошовими вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму узгоджених у 2013 та 2014 роках зобов`язань, а тому кредиторські вимоги скаржника до боржника щодо пені в сумі 3 820 568,80 грн - визнанню не підлягають;
- заборгованість ВАТ "ГК "Либідь" зі сплати податку на додану вартість у розмірі 135 251,64 грн. та зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 261 064,61 грн заявлена податковим органом із пропуском встановленого п. 102.4 статті 102 ПК України строку у 1095 календарних днів з дня його виникнення, а тому кредиторські вимоги скаржника до боржника щодо сплати податку на додану вартість у розмірі 135 251,64 грн та зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 261 064,61 грн - визнанню не підлягають.
Короткий зміст постанови апеляційного суду за результатами нового розгляду
13. Постановою від 16.06.2026 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ГУ ДПС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/5902/18 (в оскаржуваній частині щодо відмови Головному управлінню ДПС у м. Києві у визнанні кредиторських вимог на суму 4 216 885,05 грн) - залишив без задоволення;
ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/5902/18 (в оскаржуваній частині щодо відмови Головному управлінню ДПС у м. Києві у визнанні кредиторських вимог на суму 4 216 885,05 грн) залишив без змін.
14. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
- доводи скаржника стосовно того, що оскільки строки стягнення заборгованості в розмірі 5 045 245,09 грн встановлюються до повного погашення такого платежу або визнання боргу безнадійним (заборгованість стягнута постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 826/18433/14), то й пеня, нарахована на таку заборгованість, є правомірною та підлягає визнанню господарським судом у даній справі, - судом апеляційної інстанції відхилено, оскільки будь-яких судових рішень про стягнення з ВАТ "ГК "Либідь" нарахованої податковим органом у порядку статті 129 ПК України пені на суму 3 820 568,80 грн матеріали справи не містять, і наявність відповідних рішень скаржником не підтверджено;
- податкові зобов`язання ВАТ "ГК "Либідь", заборгованість зі сплати яких стягнута постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 826/18433/14, набули статусу узгоджених у 2013 та у 2014 роках за правилами статті 57 Податкового кодексу України, тому строк звернення податкового органу з позовом про стягнення сум пені, нарахованої в межах 1095 денного строку, згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України сплив у 2016 та 2017 роках відповідно, а податковий орган звернувся з відповідною заявою у 2018 році (зареєстрована канцелярією Господарського суду міста Києва 25.07.2018), тобто з пропуском обумовленого строку на звернення з грошовими вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму узгоджених у 2013 та 2014 роках зобов`язань. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що кредиторські вимоги скаржника до боржника щодо пені в розмірі 3 820 568,80 грн - визнанню не підлягають;
- доводи скаржника про неврахування місцевим судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 927/104/21, судом апеляційної інстанції відхилені з огляду на інші обставини справи № 927/104/21 та наслідки розгляду зазначеної справи;
- перевіривши дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість ВАТ "ГК "Либідь" в указаній частині зі сплати податку на додану вартість у розмірі 135 251,64 грн та зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 261 064,61 грн заявлена податковим органом із пропуском встановленого п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України строку у 1095 календарних днів з дня його виникнення. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення про стягнення з ВАТ "ГК "Либідь" податкового боргу в зазначеній частині. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність заявлених 25.07.2018 податковим органом кредиторських вимог в частині заборгованості боржника зі сплати податку на додану вартість у розмірі 135 251,64 грн та зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 261 064,61 грн, а тому зазначені вимоги підлягають відхиленню.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
15. Головне управління ДПС у м. Києві 08.07.2026, засобами електронного зв`язку, звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі № 910/5902/18.
16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5902/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 08.07.2026.
17. Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2026 касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
18. 07.08.2026 від заявника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з доказами сплати судового збору за подання касаційної скарги на суму 5 891, 20 грн.
19. Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 910/5902/18 за касаційною скаргою ГУ ДПС у місті Києві на ухвалу Господарського суду місті Києва від 19.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026;
повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 06.10.2026 о 11:30;
надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.09.2026;
витребувано з Господарського суду місті Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/5902/18;
доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.
20. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
21. В судове засідання 06.10.2026 з`явився представник уповноважений представник ГУ ДПС у місті Києві та надав свої пояснення по суті доводів касаційної скарги. Інші учасники своїх представників не направили; про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.
22. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 06.10.2026 та безпосередньо в цей день від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 06.10.2026. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів, заслухавши думку представника ГУ ДПС у місті Києві, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.
23. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 №4928-IX), Верховний Суд розглядає справу № 910/5902/18 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Доводи Головного управління ДПС у м. Києві
24. В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає про не правильне застосування статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права викладеного у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 927/104/21.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
25. Відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
28. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
29. Об`єктом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за результатом розгляду кредиторських вимог податкового органу.
30. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішення апеляційного господарського суду положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів Верховного Суду враховує таке.
31. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
32. Відповідно до положень частин першої, третьої, п`ятої статті 45 КУзПБ: - конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство; - до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника; - заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
33. Частиною першою статті 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
34. Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
35. Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
36. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України (далів - ПК України), які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
37. Положеннями п. 1.1 статті 1 ПК України передбачено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
38. За змістом пп. 14.1.39. п. 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
39. У пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
40. Пеня є способом забезпечення погашення податкового зобов`язання та визначається у статті 1 ПК України як сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
41. Згідно з п. 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору є період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
42. ПК України у п. 129.1 статті 129 диференціює момент з якого починається розрахунок пені в залежності від обставин виникнення податкового зобов`язання:
при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (підпункт 129.1.1);
при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок (підпункт 129.1.2);
при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу (підпункт 129.1.3).
43. Водночас за змістом пп. 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
44. Передумовою нарахування пені з підстав, передбачених пп. 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.
45. Також за приписами п. 102.1 статті 102 ПК України контролюючому органу надано право, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
46. У пункті 102.4 статті 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
47. Верховний Суд зауважує, що з 01.01.2021 набули чинності зміни до статті 129 ПК України, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" №466-IX від 16.01.2020, якими доповнено цю статтю п. 129.9, що визначає перелік випадків коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню, до яких віднесено, зокрема, закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків (пп. 129.9.1).
Щодо розгляду касаційної скарги по суті
48. Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що грошові вимоги податкового органу ґрунтуються на податкових зобов`язаннях, підтверджених постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 826/18433/14, а також нараховані податковим органом на підставі статті 129 Податкового кодексу України пеня на суму 3 820 568,80 грн (податок на додану вартість у розмірі 3 207 019,82 грн і орендна плата у розмірі 613 548,98 грн) на наявну суму заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 4 190 059,52 грн, а також на наявну суму заборгованості з орендної плати в розмірі 845 365,90 грн (за вирахуванням пені в розмірі 9 819,67 грн).
49. Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визнання боргу безнадійним.
50. За змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди врахували обставини стягнення з боржника заборгованості в межах судової справи № 826/18433/14, а також, з урахуванням правової позиції Верховного Суду у постанові від 18.08.2021 у справі № 922/2727/20, визнали кредитором у справі № 910/5902/18 по відношенню до боржника ГУ ДПС у місті Києві як відокремлений підрозділ ДПС з грошовими вимогами на суму 5 045 917,74 грн, з яких: 3 919 266,73 грн - вимоги третьої черги, 1 126 651,01 грн - вимоги шостої черги.
51. Тобто, в цьому випадку суди дотрималися вимог статті 316 ГПК України під час нового розгляду цієї справи та врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.07.2025.
52. Водночас, суди встановили, що стосовно нарахованої скаржником пені, жодних судових рішень щодо її стягнення кредитором не надано, тоді як пеня - це спосіб забезпечення погашення податкового боргу, нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання та закінчується у день зарахування коштів на відповідний бюджетний рахунок. Обов`язок сплати пені пов`язаний з обов`язком погашення податкового боргу. Оскільки сплата податкових зобов`язань, визначених у 2015 році, не відбулася у межах 1095 днів, такий борг набув статусу безнадійного у 2018 році.
53. Строк звернення податкового органу з позовом про стягнення суми пені, нарахованої в межах 1095 денного строку, відповідно до статті 102 ПК України сплив 03.03.2018, а тому контролюючий орган після зазначеної дати, з урахуванням статті 129 ПК України, не наділений можливістю звертатися до суду з грошовими вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму податкового боргу, визначеного судовим рішенням у 2015 році.
54. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає правильними висновки суду попередніх інстанцій про те, що вимоги ГУ ДПС у місті Києві в частині пені заявлені після спливу строку давності на стягнення податкового боргу, встановленого ПК України, тому підстави для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів відсутні.
55. Водночас, Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.06.2022 у справі № 927/104/21, оскільки у зазначеній справі суди встановили, що узгодження податкових повідомлень-рішень відбулося 08.07.2021, коли була ухвалена постанова Верховного Суду у справі № 825/3613/15-а.
56. В цьому випадку Верховний Суд відхиляє заперечення скаржника про неправильне застосування господарськими судами статті 129 ПК України про те, що якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним, оскільки судового рішення щодо стягнення пені кредитором не надано, за змістом резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 826/18433/14 стягнення пені не передбачено. При цьому, скаржник справі, що розглядається, не надав доказів того, що узгодженого грошового зобов`язання (пені), в цьому випадку здійснювалося в межах іншого судового розгляду в межах визначеного ПК України строку.
57. Водночас доводи касаційної скарги свідчать про прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній, однак зазначене не є підставою для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази, вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.
58. Колегія суддів наголошує, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
59. Відтак, доводи скаржника не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а доводи та обґрунтування касаційної скарги не знайшли підтвердження підстав для їх скасування.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
60. Згідно із частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
61. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
62. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
63. Враховуючи наведене, Верховний Суд, діючи в межах повноважень, передбачених статтею 300 ГПК України, перевіривши у межах доводів касаційної скарги законність та обґрунтованість судових рішень, дійшов висновку, що висновки суду апеляційної інстанції є такими, що узгоджуються з вимогами статей 320, 236 ГПК України, підстави для зміни або скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції відсутні. Водночас аргументи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
Судові витрати
64. Витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 (в оскаржуваній частині щодо відмови Головному управлінню ДПС у м. Києві у визнанні кредиторських вимог на суму 4 216 885,05 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі № 910/5902/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К.М. Огороднік