УХВАЛА
08 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/7290/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючої), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Григорової Д.С.,
представників учасників справи:
прокуратури - Красножон О.М., прокурор Офісу Генерального прокурора,
позивача - не з`явився,
відповідача - Нагалки Я.Я., адвоката (ордер від 02.09.2026,)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (далі - ТОВ «Енерго Збут Транс», відповідач, скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 (головуючий - суддя Ярмак О.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 (головуючий суддя - Іванов В.П., судді: Чаплян С.Є., Крижний О.М.)
у справі за позовом Уманської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради (далі - Управління освіти, позивач)
до ТОВ «Енерго Збут Транс»
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 426 868,43 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління освіти до ТОВ «Енерго Збут Транс» про: визнання недійсними додаткових угод від 27.01.2021 № 3, від 22.02.2021 № 4 (далі - додаткові угоди) до договору закупівлю (постачання) електричної енергії від 23.12.2020 № 1 (далі - договір закупівлі), укладеного між позивачем та відповідачем; стягнення з ТОВ «Енерго Збут Транс» на користь Управління освіти безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 426 868,43 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані укладанням спірних додаткових угод з порушенням законодавства про публічні закупівлі, а саме пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що стало підставою для визнання їх недійсними згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та призвело до безпідставного збільшення вартості поставленої електроенергії, наслідком чого стала зайва переплата позивачем бюджетних коштів та свідчить про підставу для визнання таких додаткових угод недійсними й стягнення безпідставно одержаних бюджетних коштів.
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 24.03.2026 у справі № 910/7290/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026, позов задовольнив повністю.
4. Судові акти попередніх інстанцій мотивовані тим, що спірні додаткові угоди передбачають підвищення ціни на електроенергію з перевищенням максимального ліміту в 10%, без обґрунтування відповідного збільшення ціни товару, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII) та є підставою для визнання таких угод недійсними на підставі частини першої статті 215 ЦК України. Внаслідок безпідставного підвищення цін на електроенергію на підставі додаткових угод, які визнаються недійсними, Управління освіти надмірно сплатило ТОВ «Енерго Збут Транс» 426 868,43 грн бюджетних коштів, які на підставі статті 1212 ЦК України постачальник (відповідач) має повернути замовнику (позивачу).
5. ТОВ «Енерго Збут Транс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 910/7290/25 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
6. Відповідач у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) зазначає про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування:
1) пункту 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX (далі - Закон № 4888-IX), який набрав чинності 24.06.2026,
2) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX,
- до правовідносин за договорами про закупівлю, зміни до яких внесені до 24.06.2026, але спір щодо їх правомірності вирішується судом після набрання зазначеними нормами чинності.
7. За доводами скаржника оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX та пункту 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX.
8. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції формально процитував пункт 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX (щодо дії Закону № 4888-IX у часі), за змістом якого «положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII», але фактично нейтралізував його нормативну дію шляхом звужувального тлумачення, яке не випливає з тексту Закону, оскільки одразу після цього суд дійшов висновку, що ця норма нібито не містить окремої вказівки на перегляд правової кваліфікації вже вчинених правочинів або на припинення зобов`язань із повернення безпідставно набутого майна. Саме це питання й потребує правового висновку Верховного Суду: чи вправі суд, визнавши, що законодавець прямо поширив нову редакцію норми на раніше виниклі правовідносини, одночасно виключити зі сфери її застосування частину цих правовідносин на тій підставі, що законодавець не перелічив окремо кожний можливий цивільно-правовий та процесуальний наслідок такої норми. На думку скаржника, сам факт включення законодавцем окремого пункту 7 до перехідних положень свідчить, що його метою є врегулювання саме темпоральної колізії щодо вже виниклих правовідносин. Змінюється правовий критерій, за яким суд на момент ухвалення рішення повинен оцінити відповідність конкретного збільшення ціни вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, оскільки саме щодо цього критерію законодавець прийняв спеціальне правило дії в часі. На думку скаржника, наведена законодавча зміна прямо усуває неоднозначність тлумачення 10% обмеження ціни за одиницю товару, встановлюючи, що таке обмеження застосовується до кожного окремого випадку збільшення ціни без обмеження кількості таких змін, а не до сукупного (кумулятивного) зростання ціни за весь період дії договору, а з огляду на пряму вказівку законодавця про поширення нової редакції норми на раніше виниклі правовідносини, ця законодавча зміна підлягає застосуванню судом та спростовує правову підставу позову і оскаржуваних рішень.
9. Скаржник також апелює до нездійснення судом попередньої інстанції повної оцінки вже наведених у справі доводів та доказів через застосування неправильного матеріально-правового критерію (без урахування змін, визначених Законом № 4888-IX), який дозволив йому визнати питання ринкового коливання таким, що не впливає на результат спору, зважаючи на встановлені обставини сукупного збільшення вартості одиниці товару більше порогового значення (понад 10%), що призвело до неправильних, на думку відповідача, висновків визнання спірних додаткових угод недійсними незалежно від того, чи було фактичне ринкове зростання.
10. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про те, що судові рішення попередніх інстанцій у справі ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
11. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
12. Верховний Суд ухвалою від 14.09.2026 відкрив касаційне провадження у справі № 910/7290/25 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
13. Склад Суду змінений відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026.
14. Разом з тим, колегія суддів під час підготовки справи до розгляду з`ясувала, що на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата) перебуває справа № 916/2486/23 за позовом виконуючого обов`язки керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм), Дністровського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» (далі - ТОВ «Оператор енергії»), в якому просив визнати недійсними додаткові угоди від 07.12.2021 № 3, від 09.12.2021 № 4, від 13.12.2021 № 5 до договору про постачання електроенергії від 02.11.2021 № 91, укладеного між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ «Оператор енергії», а також стягнути з ТОВ «Оператор енергії» на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства безпідставно сплачені кошти в розмірі 201 279,85 грн.
15. У справі № 910/7290/25 та справі № 916/2486/23 (яка прийнята до розгляду об`єднаною палатою) правовідносини стосуються оскарження додаткових угод до договору про постачання електроенергії та стягнення безпідставно отриманих коштів, і зокрема, ставиться питання щодо застосування вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
16. Зі змісту касаційної скарги та судових рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що предмет позову, підстави виникнення спору у вказаній справі № 910/7290/25 та у справі № 916/2486/23, що переглядається, є подібними.
17. Суд також враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
18. Частиною четвертою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
19. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
20. Пунктом 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу. Водночас, згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
21. Враховуючи предмет та підстави позову, підстави касаційного оскарження та доводи скаржника у цій справі № 910/7290/25, підстави та предмет спору у справі № 916/2486/23, підстави касаційного оскарження у ній та підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати, схоже нормативно-правове регулювання у справах № № 910/7290/25 та № 916/2486/23, що свідчить про подібність спірних правовідносин, факт прийняття об`єднаною палатою справи № 916/2486/23 до розгляду, з огляду на принцип jura novit curia («суд знає закони») і те, що правовий висновок об`єднаної палати у справі № 916/2486/23 може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у цій справі, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, та зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/7290/25, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228, пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України, до закінчення перегляду об`єднаною палатою справи № 916/2486/23.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 287, 290, 291, 294, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 910/7290/25 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Колос
Судді Ю. Власов
Т. Малашенкова