Справа № 761/32155/26
Провадження № 2-к/761/17/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_1 - адвоката Коротюк М.Г., заінтересована особа ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання на території України рішення іноземного суду (рішення Дільничого суду м. Фрайбурга) про розірвання шлюбу, що не підлягає примусовому виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
Представник заявника звернувся до суду з клопотанням про визнання на території України рішення (ухвалу) Дільничного суду м. Фрайбург від 30.04.2026 року у справі № 48 F 700/20 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке набрало законної сили 30.04.2026 року та додаток до ухвали Дільничного суду м. Фрайбург від 30.04.2026 року у справі № 48 F 700/20 - Рішення Дільничного суду м. Фрайбург про затвердження угоди про наслідки розірвання шлюбу у справі № 48 F 700/20.
Визнання вказаного рішення суду в Україні потрібно для отримання в органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження розірвання шлюбу, внесення відомостей про розірвання шлюбу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Під час розгляду справи про розлучення, сторони скористалися своїм правом на правову допомогу, їх інтереси представляли адвокати, а тому вони не були позбавлені права на захист та реалізацію свої прав.
Сторони в судове засідання не з`явились.
Представник заявника до судового засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд клопотання без їхньої участі, вищевказане клопотання просив задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася, повідомлялась належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представник Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції до судового засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов такого висновку.
Загальний процесуальний порядок визнання та приведення до виконання рішень іноземних судів, що підлягають примусовому виконанню в Україні врегульовано Законом України «Про міжнародне приватне право» та главою 2 розділу1Х Цивільного процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ст.81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно ч.2 ст.462 ЦПК України вважається, що принцип взаємності існує, якщо тільки не доведено інше. Таким чином, принцип взаємності означає, що рішення суду певної держави повинно визнаватись та виконуватись в України, якщо тільки не має доказів того, що рішення українських судів не визнаються і не можуть бути виконані на території такої держави.
Частиною 1 статті 471 ЦПК України передбачено, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року за № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражі і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» рішення про розірвання шлюбу є таким, яке не потребує виконання.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону «Про міжнародне приватне право» якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
Судом встановлено, що 30.04.2026 року рішенням Дільничного суду м. Фрайбурга у справі №48 F 700/20 було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , укладений 07.11.1992 року (актовий запис про укладення шлюбу № 035432). Рішення набрало законної сили 30.04.2026 року.
Як стверджує заявник, визнання вказаного вище рішення на території України необхідно для отримання в органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження розірвання шлюбу, внесення відомостей про розірвання шлюбу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відповідно до ст.463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Згідно із п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року за № 12«Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражі і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Отже, підстав для відмови в задоволенні вказаного клопотання судом не встановлено, а тому суд вважає, що клопотання про визнання рішення іноземного суду про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.11,81 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.471-473 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 - адвоката Коротюк М.Г., заінтересована особа ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання на території України рішення іноземного суду (рішення Дільничого суду м. Фрайбурга) про розірвання шлюбу, що не підлягає примусовому виконанню - задовольнити.
Визнати на території України рішення (ухвалу) Дільничного суду м. Фрайбург від 30.04.2026 року у справі № 48 F 700/20 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке набрало законної сили 30.04.2026 року та додаток до ухвали Дільничного суду м. Фрайбург від 30.04.2026 року у справі № 48 F 700/20 - Рішення Дільничного суду м. Фрайбург про затвердження угоди про наслідки розірвання шлюбу у справі № 48 F 700/20.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ю.О. Матвєєва
09 жовтня 2026 року