Справа № 343/77/25
Провадження № 22-ц/4808/1341/26
Провадження № 22-ц/4808/1342/26
Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря Шемрай Н.Б.
з участю апелянта ОСОБА_1 ,представника апелянта адвоката Микулича І.В.
відповідача ОСОБА_2 ,представника відповідача адвоката Ільницького Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року до якої включені зауваження на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2025 року,-
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати нецензурну лайку, висловлену на його адресу відповідачем, а також погрози фізичною розправою, погрози нанесення тілесних ушкоджень, штовхання та нанесення йому ударів, такими, що принижують його честь і гідність, стягнути з відповідача на його користь 1 000 000,00 грн відшкодування моральної шкоди та судові витрати. Свої вимоги мотивував тим, що 24.01.2024 року близько 10.01 год в громадському місці - приміщенні магазину вживаної побутової техніки, що по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 почав висловлювати йому претенії з приводу того, що він ніби-то щось «шкрябає», почав на нього кричати, висловлювався на його адресу нецензурною лайкою та викликав поліцію. Він просив надати докази того, що він щось «шкрябав», однак, ОСОБА_2 їх не надав. На відеозаписі, який він здійснив на свій телефон, зафіксовано, як відповідач наносить йому удар та хоче вибити телефон, на який він знімав факт адміністративного правопорушення. В ході конфлікту ОСОБА_2 висловлювався на його адресу грубою лайкою та погрозами. Після цього приїхали працівники поліції і склали на відповідача протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП. Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31.01.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу. Судом встановлено, що 24 січня 2024 року близько 10:01 год в громадському місці - приміщенні магазину вживаної побутової техніки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 , якому також погрожував фізичною розправою, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.
Глибина моральних страждань, завданих йому порушенням його немайнових прав, є значною і завдані йому довічні та непоправні втрати немайнового характеру підлягають безумовному відшкодуванню. Заявлена моральна шкода в розмірі 1 мільйон гривень буде адекватним відшкодуванням його моральних страждань.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відшкодування судових витрат, пов`язаних із проведенням комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи за рахунок державного бюджету України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки не погоджується з оскарженим рішенням суду. Також у скарзі апелянт додав заперечення щодо незаконності ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2025 року про відмову у відшкодуванні судових витрат на судову експертизу.
Апелянт зазаначив, що 24 січня 2024 року близько 10:01 год в громадському місці - приміщенні магазину вживаної побутової техніки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою на його адресу, погрожував фізичною розправою, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. Вищеназвані протиправні дії відповідача: нецензурна лайка, погрози фізичною розправою, погрози нанесення тілесних ушкоджень, штовхання та нанесення йому ударів, призвели до виникнення в нього моральних переживань, які були настільки інтенсивними, що миттєво переросли в моральні страждання, призвели до сильних нервових переживань та нервових страждань, що негативно вплинуло на його звичний спосіб життя, роботу та здоров`я, викликало почуття душевного болю, у нього підвищився артеріальний тиск, протягом кількох днів він не міг нормально спати та працювати.
Дії відповідача, спрямовані на приниження його честі та гідності, вплинули на його психоемоційний стан, він пережив великий стрес. Вищевказані дії викликали в нього почуття тривоги, страху, занепокоєння за своє психологічне здоров`я та часткову втрату стресостійкості. Також він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а необхідність поновлення прав змусила його вживати додаткових заходів для захисту їх в суді.
Однак суд на все це уваги не звернув, хоча сам по собі факт наведених обставин - нецензурна лайка, штовхання та погрози є достатньою підставою для відшкодування шкоди, оскільки вони посягають на честь і гідність особи та спричиняють страждання та невдоволення.
В даному випадку, факт спричинення йому моральних страждань доведено в суді та зафіксовано постановою суду від 31.01.2024 про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 173 КУпАП, яка є належним, достовірним, допустимим і достатнім доказом завдання йому моральної шкоди, є встановленим фактом, що має юридичне значення і доказуванню не підлягає. Тому не взявши до уваги такий прямий доказ вини відповідача, суд знехтував нормами щодо повноти та всебічності дослідження доказів у справі. В силу цієї постанови згідно ч.6 ст.82 ЦПК України він взагалі звільнений від доказування неправомірності дій відповідча.
Також апелянт звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні суд дійшов висновку про відсутність достатніх доказів моральної шкоди зокрема, висновку психолога судово-психологічної експертизи або виписок з медичного закладу, цим суд фактично поклав на нього надмірний формальний тягар доведення душевних страждань. При цьому , він просив призначити судово-психологічну експертизу, однак суд призначивши її, відмовив у клопотанні про відшкодувння витрат на її проведення за рахунок держави. Такі дії суду неправильні, оскільки згідно ст.139 ЦПК України передбачено таке відшкодування. Він є інвалідом, малозабезпеченою особою, отримує тільки пенсію, долучено було всі докази його неспроможності оплатити заявлену вартість експертизи більше 46 тисяч гривень. Однак суд ухвалою від 03.10.2025 відмовив у такому клопотанні. Він оскаржував зазначену ухвалу в апеляційному порядку, однак така була повернута йому. Тому в даному випадку, якщо апеляційний суд при розгляді скарги прийде висновку про відсутність доказів спричинення шкоди, слід в такому разі скасувати ухвалу від 03.10.25, задоволити його клопотання про відшкодування витрат на проведення та призначити експертизу, оскільки це єдиний належний доказ, в якому суд його неправомірно обмежив. Просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Ним було подано письмові пояснення, які за змістом фактично є відзивом на апеляційну скаргу та у зв`язку з пропуском строку подання, повернуті судом у судовому засіданні стороні.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
Як зазначив у позові ОСОБА_1 , 24.01.2024 року близько 10.01 год в громадському місці - приміщенні магазину вживаної побутової техніки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 почав висловлювати йому претенії з приводу того, що він ніби-то щось «шкрябає», почав на нього кричати, висловлювався на його адресу нецензурною лайкою та погрозами, викликав поліцію. Після цього приїхали працівники поліції і склали на відповідача протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП.
Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31.01.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу. Судом встановлено, що 24 січня 2024 року близько 10:01 год. в громадському місці - приміщенні магазину вживаної побутової техніки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 , якому також погрожував фізичною розправою, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Як передбачено ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
За змістом ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Згідно ч.2 ст.276 ЦК України якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся з вимогою про відшкодування моральної шкоди спричиненої неправомірними діями відповідача внаслідок посягання на його честь та гідність через лайливі вислови в його сторону та інші хуліганські дії. Суд першої інстанції даючи оцінку обставинам у справі, дійшов висновку, що позивач не довів факту спричинення шкоди та не представив доказів, які таку підтверджують.
Колегія суддів з таким рішенням не погоджується та вважає його помилковим з наступних підстав .
Як встановлено судом, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду стало те, шо 24.01.2024 близько 10 год в громадському місці ОСОБА_2 висловлював в його сторону лайливі слова, погрожував йому фізичною розправою, нанесенням тілесних ушкоджень, штовхав та наносив йому удари.
За даним фактом на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31.01.2024 в справі № 343/237/24 (т. 1 а.с. 9-10) ОСОБА_2 визнано виним в тому, що 24 січня 2024 року близько 10:01 год в громадському місці - приміщенні магазину вживаної побутової техніки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , він висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 , якому також погрожував фізичною розправою, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.
За складом адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП, за якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, останній вчинив хуліганство. Також у судовому засіданні, відповідач не заперечив факт нецензурних висловлювань в сторону апелянта. Однак пояснив такі дії тим, що сам позивач їх спровокував своєю поведінкою.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
Моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду, складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи та причинного зв`язку між ними. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із завданою шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини в завданні шкоди.
В даній справі висновок суду, що позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: відсутні докази, що підтверджують факт заподіяння йому моральної шкоди, її розмір, дійсність моральних страждань, їх тяжкість та зміну звичного способу життя позивача, не відповідає матеріалам справи.
Судом не враховано, що сам факт нецензурних висловлювань в громадському місці відповідача в сторону позивача та погрози застосування сили, є такими, що спричиняють стрес, принижують особу і завдають страждань, що спричиняє моральну шкоду.
Неправомірність дій відповідача підтверджена постановою про притягнення до адміністративної відповідальності.
Тобто складові спричинення шкоди наявні та доведені позивачем.
Щодо інших доказів, відсутність яких суд оцінив як відсутність належних доказів, як то: висновки спеціалістів (психолога або судового експерта-психолога), показання свідків, характеристики з місця роботи чи проживання, виписки з лікарні, докази проходження спеціальних курсів реабілітації, то такий висновок зроблено при неправильному застосуванні норм процесуального закону, оскільки доказами спричинення моральної шкоди не обов`язково та виключно, повинні бути висновки експертиз та спеціалістів. Подання таких доказів є правом сторони процесу в межах спірних правовідносин. Належними та достатніми, є докази, які підтверджують факт спричинення шкоди.
В даному випадку, як встановлено апеляційним судом, відповідач допустив неправомріні хуліганські дії та висловлювання, які об`єктивно спричинили моральну шкоду. Як зазначалося вище, самі по собі нецензурні вислови та напади є травмуючими для психіки та спричиняють моральні страждання.
В цій частині заперечення відповідача щодо причин виникнення конфлікту, що як зазначив суд, виходячи їз наявного у справі аудіозапису, поведінка самого позивача була провокативною і його дії були причиною конфлікту, він сам вчиняв хуліганські дії щодо нього, не заслуговують на увагу, оскільки із заявою щодо дій ОСОБА_1 до правоохоронних органів він не звертався, інших доказів які спростовують доводи позивача не представив.
З огляду на наведене, враховуючи, що дії відповідача були вчинені в громадському місці, публічно, - вони призвели до нервових переживань та страждань позивача, викликали почуття душевного болю та стрес, що спричинило моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню. Разом з тим, заявлений розмір 1 000 000,00 грн є завищеним і не відповідає засадам розумності та справедливості, тяжкості немайнових втрат. На думку колегії суддів, обґрунтованим та справедливим буде розмір 4000 грн, а така позовна вимога підлягає до часткового задоволення.
Щодо вимог про визнання нецензурної лайки, висловленої на адресу позивача відповідачем, а також погрози фізичною розправою, погрози нанесення тілесних ушкоджень, штовхання та нанесення йому ударів, такими, що принижують його честь і гідність, то в їх задоволенні слід відмовити, оскільки вимога про їх визнання є неналежним способом захисту в розумінні ст. 275 ЦК України і такі фактично визначені позивачем обгрунтуванням та підставами для стягнення моральної шкоди. Вимога про стягнення моральної шкоди в даному випадку забезпечує ефективний захист порушеного права ОСОБА_1 .
Щодо незгоди апелянта із законністю ухвали суду від 03.10.2025 про відмову у відшкодуванні на проведення комплексної судової психолого лінгвістичної експертизи за рахунок державного бюджету, то така не є обгрунтованою.
Зокрема, як вбачається зі змісту матеріалів справи, ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.04.2025, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05.06.2025, за клопотанням позивача у даній справі було призначено комплексну судову психолого-лінгвістичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, витрати на її проведення покладено на позивача-заявника.
Ухвала була оскаржена в апеляційному порядку та залишена без змін.
Ухвала про призначення експертизи не була виконана через неоплату.
При цьому, як зазначає суд в оскаржуваній ухвалі, в звільненні позивача від оплати за проведення цієї експертизи та віднесення цих витрат на рахунок держави було відмовлено з тих підстав, що проведення експертизи спеціалізованими установами у цивільному судочинстві здійснюється на платній основі - за рахунок замовника, така оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання, тобто в цьому випадку позивача ОСОБА_1 і ЦПК України не передбачено обов`язку держави нести витрати за проведення призначеної за клопотанням однієї зі сторін по справі експертизи. З цього приводу судами вже ухвалено рішення, яке набрало законної сили, тому суд повважав, що клопотання позивача про віднесення витрат, пов`язаних із проведенням комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи за рахунок державного бюджету України є безпідставним і задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з судом, оскільки ЦПК України не передбачено відшкодування - оплату витрат на проведення експертизи за рахунок державного бюджету за клопотанням заявника з посиланням на матеріальне становище. Посилання апелянта на норму ч.10 ст.139 ЦПК України неналежне, так як норма стосується саме випадків, якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру в цій категорії справ.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково обгрунтовані, тому апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 4000 грн, а в решті вимог, в тому числі, у частині скасування ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.10.25 - відмовити.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 4000 грн. В решті вимог позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта