У Х В А Л А
про зупинення провадження в справі
м. Вінниця
07 жовтня 2026 р. Справа № 120/11067/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Маслоід О. С.,
за участю:
секретаря судового засідання: Новіцкої В.В.,
представників позивача: Кудіної С.А., Бабієць Ю.В., Гнідової Л.П., Марущак Ж.М., Свистун О.В., Журівської Л.М.,
представника відповідача: Франчук І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі
за позовом: Виконавчого комітету Жмеринської міської ради (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100)
до: Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)
про: визнання протиправною та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Виконавчого комітету Жмеринської міської ради (далі - позивач) до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведеної Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області ревізії фінансово-господарської діяльності Виконавчого комітету Жмеринської міської ради складено акт від 05.06.2026 №260211-30/12, на підставі якого відповідачем винесено вимогу від 03.07.2026 №260211-14/1847-2026 про усунення виявлених порушень. Позивач вказує, що вважає зазначену вимогу протиправною та передчасною, оскільки висновки ревізору щодо недоотримання бюджетом доходів від орендної плати за землю, заниження ставок за договорами оренди водного фонду, використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, залишків заборгованостей, а також щодо безпідставності витрат на опалення та виплату премій є необґрунтованими, спростовуються наявними первинними документами, актами взаємозвірок та укладеними договорами про добровільне відшкодування збитків. Крім того, позивач зазначає, що вживав усіх передбачених законом заходів у межах наданих повноважень, а спірні розрахунки між бюджетними установами одного місцевого бюджету не завдали шкоди територіальній громаді. Наведене зумовило позивача звернутися до суду з цим позовом про визнати протиправною та скасування оскаржуваної вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 22.07.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 26.08.2026 розгляд справи № 120/11067/26 вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.
07.10.2026 в судове засідання з`явились представники сторін та судом винесено на розгляд клопотання від 23.07.2026 та 28.07.2026 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07.10.2026 вирішено розгляд цієї адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Також в судовому засіданні 07.10.2026 судом винесено на розгляд клопотання представника відповідача про зупинення провадження, що подане 23.09.2026. Так, обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач здійснює посилання на положення пп. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, відповідно до якого суд має право зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. Відповідач зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 30.03.2026 у справі № 580/2287/24 касаційну скаргу з ключовими аргументами щодо правової природи вимоги органу державного фінансового контролю та меж її судового контролю передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду. Відповідач наголошує на повній подібності правовідносин за суб`єктним складом, предметом спору, підставами позову та правовим регулюванням у цій справі та справі № 580/2287/24, оскільки в обох випадках оскаржуються вимоги Держаудитслужби про усунення виявлених порушень законодавства, окремі положення яких стосуються забезпечення відшкодування коштів, що призвели до матеріальної шкоди (збитків). У зв`язку з наявністю неоднакової судової практики Верховного Суду щодо правової природи таких вимог та меж їх судового контролю за позовом підконтрольної установи, відповідач просить зупинити провадження у справі № 120/11067/26 до набрання законної сили рішенням Судової палати Верховного Суду у справі № 580/2287/24.
24.09.2026 позивачем подано до суду заперечення проти зупинення провадження, Позивач наголошує, що зупинення провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України можливе лише за умови об`єктивної неможливості розгляду справи, тоді як сама лише подібність правовідносин або очікування формування правового висновку Верховного Суду в іншій справі (№ 580/2287/24) не є автоматичною чи безумовною підставою для зупинення. Суд має у своєму розпорядженні повний пакет доказів (акт ревізії, первинні документи, заперечення) і здатний самостійно встановити обставини та надати правову оцінку законності дій відповідача. Крім того, обставини справи № 120/11067/26 є унікальними, стосуються конкретного фінансового періоду та первинних документів позивача, які не досліджуються у справі № 580/2287/24, оскільки остання стосується загально-теоретичного питання щодо оскарження вимог ДАСУ в частині збитків, тоді як позивач оскаржує вимогу по суті через неправильні розрахунки та відсутність шкоди.
Вирішуючи по суті питання щодо зупинення провадження у справі, суд керується такими мотивами.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Суд установив, що предметом спору у даній справі є правомірність вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 03.07.2026 № 260211-14/1847-2026, винесеної за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Виконавчого комітету Жмеринської міської ради за період з 01.01.2022 по 28.02.2026 (акт ревізії від 05.06.2026 № 260211-30/12).
У вимозі, зокрема, зазначено: «На підставі п.1 ч.1 ст.8, п.7 ст.10, ч.2 ст.15 Закону України від 26.01.1993 №2939-ХII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон №2939), пп.46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550), пп.14 п.6 Положення про Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, затвердженого наказом Північного офісу Держаудитслужби від 20.10.2016 №18 Управління вимагає забезпечити:
розгляд результатів проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників Виконкому, які допустили порушення із прийняттям відповідних розпорядчих документів;
вжиття заходів щодо надходження від землекористувачів до бюджету громади орендної плати за землю та плати за земельний сервітут на загальну суму 1 198 300, 09 грн, відповідно до пп.287.3, 287.4 ст.287, п.288.7 ст.288 Податкового кодексу, ч.1 ст.193 Господарського кодексу (чинний до 28.08.2025), ч.1 ст.526, ч.1 ст.629 Цивільного кодексу, ст.24 та абз.6 ч.2 ст.25 Закону №161 та умов договорів оренди землі;
вжиття заходів щодо перегляду договорів оренди землі водного фонду, укладених з гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 відповідно до ставок, встановлених Радою та надходження до бюджету громади орендної плати за землю на загальну суму 80 233, 53 грн;
вжиття заходів щодо надходження до бюджету громади безпідставно збережених коштів у розмірі недоотриманої орендної плати за землю на загальну суму 10 056, 47 грн, відповідно до п. 4 ч.3 ст.1212, ч.1 ст.1214 Цивільного кодексу;
вжиття заходів щодо відшкодування до бюджету громади шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок на суму 30 045, 34 грн, відповідно до п.4 ч.3 ст.1212, ч.1 ст.1214 Цивільного кодексу;
відшкодування коштів, використаних Виконкомом на покриття витрат з оплати комунальних послуг, спожитих Управлінням житлово-комунального господарства та Фінансовим управлінням Ради на загальну суму 377 873, 02 грн;
відшкодування на користь бюджету громади коштів на загальну суму 162 960, 65 грн, використаних на виплату премії міському голові і секретарю Ради, відповідно до ст.ст.130 - 136 Кодексу законів про працю України;
відшкодування на користь бюджету громади зайвої оплати ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» завищеної вартості електроенергії на суму 69 833, 47 грн, відповідно до норм ст.ст.611, 629 Цивільного кодексу;
дотримання вимог Бюджетного, Цивільного, Земельного кодексів та нормативно-правових актів, що регламентують використання бюджетних коштів на оплату праці, комунальних та інших послуг, проведення ремонтних робіт, а також законодавства про публічні закупівлі».
Отже, вимога містить, зокрема, зобов`язання щодо забезпечення відшкодування коштів, що призвели до матеріальної шкоди (збитків).
Водночас ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 580/2287/24 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Черкаській області до Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, за участю третіх осіб ТОВ «ШРБУ-48», ТОВ «Мост-Девелопмент», ТОВ «ДС Пром Груп», про визнання протиправною та скасування окремих пунктів вимоги, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах справу передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Предметом спору у справі № 580/2287/24 є правомірність вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень законодавства, виявлених під час проведення ревізії, окремі пункти якої стосуються забезпечення відшкодування зайвих виплат, здійснених внаслідок завищення вартості виконаних робіт.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 30.03.2026, під час касаційного перегляду справи № 580/2287/24 встановлено наявність неоднакової практики Верховного Суду з питання правової природи вимоги органу державного фінансового контролю та меж її судового контролю за позовом підконтрольної установи.
Зокрема, у постановах від 22.10.2020 у справі № 820/3089/17, від 31.05.2021 у справі № 826/18686/16, від 31.08.2021 у справі № 160/5323/20, від 02.11.2021 у справі № 420/6808/19, від 12.05.2022 у справі № 620/4169/20, від 22.12.2022 у справі № 826/13003/17, від 21.03.2023 у справі № 560/4370/22 Верховний Суд виходив із того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову, а реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур. Натомість у постановах від 23.04.2019 у справі № 820/339/17, від 08.08.2019 у справі № 804/9577/13-а, від 11.12.2019 у справі № 160/641/19, від 20.03.2020 у справі № 814/380/17, від 31.03.2020 у справі № 817/650/18, від 07.04.2020 у справі № 813/1984/18, від 08.04.2020 у справі № 809/504/17, від 12.03.2021 у справі № 640/3186/19, від 27.05.2021 у справі № 160/8621/19, від 17.06.2021 у справі № 440/6907/18, від 31.08.2021 у справі №160/5323/20 та від 03.06.2022 у справі № 160/13920/20 Верховний Суд висновував, що законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що зупинення провадження у справі з підстави, передбаченої п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, можливе за наявності одночасно двох умов: перегляду судового рішення у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду та подібності правовідносин у справі, що розглядається, і у справі, яка переглядається в касаційному порядку. Метою цієї норми є забезпечення єдності судової практики та уникнення ухвалення судами суперечливих рішень у подібних правовідносинах до формування правового висновку касаційної інстанції.
Подібність правовідносин визначається з урахуванням предмета спору, змісту спірних правовідносин, підстав позову та правового регулювання, що підлягає застосуванню.
У справі, що розглядається, та у справі № 580/2287/24 предметом спору є правомірність вимоги органу державного фінансового контролю про усунення виявлених порушень законодавства, окремі положення якої стосуються забезпечення відшкодування коштів, що призвели до матеріальної шкоди (збитків).
Спірні правовідносини в обох справах врегульовані одними й тими самими нормами Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550. Наведене свідчить про подібність правовідносин у цих справах.
Питання, від вирішення якого Судовою палатою Касаційного адміністративного суду у справі № 580/2287/24 залежить правозастосування у справі, що розглядається, полягає у визначенні правової природи вимоги органу державного фінансового контролю та меж її судового контролю за позовом підконтрольної установи, зокрема в частині перевірки законності та правильності обчислення розміру збитків.
Суд відхиляє посилання позивача на неподібність правовідносин. Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, подібність правовідносин для цілей застосування приписів процесуального закону слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.
У справі, що розглядається, та у справі № 580/2287/24 суб`єктний склад утворюють підконтрольна установа та орган державного фінансового контролю, об`єктом спору є вимога такого органу про усунення виявлених порушень, окремі положення якої стосуються забезпечення відшкодування коштів, що призвели до матеріальної шкоди (збитків), а зміст спірних правовідносин полягає у наявності в підконтрольної установи обов`язку виконати таку вимогу та праві оскаржити її в порядку адміністративного судочинства.
Доводи позивача про унікальність обставин справи (конкретний фінансовий період і первинні документи) та про те, що вимога оскаржується з підстав відсутності шкоди й неправильності розрахунків, не свідчать про неподібність правовідносин.
Питання, від вирішення якого у справі № 580/2287/24 залежить правозастосування, має значення для розгляду цієї справи незалежно від наведених позивачем підстав оскарження, оскільки спірна вимога містить зобов`язання щодо забезпечення відшкодування коштів, що призвели до матеріальної шкоди (збитків).
Висновок Верховного Суду про межі судового контролю такої вимоги безпосередньо впливає на те, чи може суд у цій справі перевіряти обґрунтованість нарахованих збитків.
Крім того, посилання позивача на те, що зупинення можливе лише за об`єктивної неможливості розгляду справи, не відповідає змісту п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, який надає суду право зупинити провадження за наявності зазначених двох умов, а не вимагає об`єктивної неможливості розгляду.
З огляду на встановлені обставини та наведені норми, зупинення провадження зумовлене необхідністю врахування правового висновку, який буде сформовано Судовою палатою Касаційного адміністративного суду у справі № 580/2287/24 (ч. 5 ст. 242 КАС України), та спрямоване на ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача.
Керуючись статтями 236, 248, 256, 291, 294, 295 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про зупинення провадження у справі задовольнити.
Провадження в адміністративній справі №120/11067/26 за позовом Виконавчого комітету Жмеринської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, - зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №580/2287/24.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 12.10.2026
Суддя Маслоід Олена Степанівна