ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
12 жовтня 2026 року Справа №160/19998/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали адміністративної справи за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
ВСТАНОВИВ:
13.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 10.07.2026 року через систему "Електронний суд" позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ" до Тернопільської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 26UA403070006106U0.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає протиправним та необґрунтованим рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року, оскільки під час митного оформлення імпортованого товару ним було подано належні та достатні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту), проте відповідач без належних правових підстав відмовив у застосуванні зазначеного методу та визначив митну вартість товару із застосуванням резервного методу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» та компанією TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт №TRI-2612 від 26.12.2024 року, предметом якого є поставка автомобільних шин в асортименті та кількості, визначених відповідними специфікаціями, на умовах FOB Qingdao відповідно до правил Інкотермс 2010. На виконання умов зазначеного контракту сторонами погоджено специфікацію №10 від 15.01.2026 року на загальну суму 843 146,52 доларів США. Відповідно до комерційного інвойсу №12262000221-5 від 23.03.2026 року та деталізації до нього на митну територію України ввезено товар - нові пневматичні гумові шини торговельної марки TRIANGLE для вантажних автомобілів у кількості 182 штуки, загальною фактурною вартістю 31 328,00 доларів США. З метою здійснення митного оформлення вказаного товару 27.05.2026 року позивачем подано до Тернопільської митниці митну декларацію №26UA403070006106U0, відповідно до якої митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору, у розмірі 1 623 133,54 грн. На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано зовнішньоекономічний контракт, специфікацію, комерційний інвойс, платіжну інструкцію, пакувальний лист, коносамент, міжнародну товарно-транспортну накладну, рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг, довідку про транспортні витрати та інші товаросупровідні документи. Позивач стверджує, що зазначені документи у своїй сукупності містили необхідні відомості щодо найменування, кількості, асортименту, ціни товару, умов його поставки та вартості транспортування, а тому давали можливість достовірно встановити числові значення складових митної вартості товару. Проте 27.05.2026 року відповідачем направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема платіжних та бухгалтерських документів, страхових документів, виписок із бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій, прайс-листів виробника та висновків спеціалізованих експертних організацій. У відповідь на зазначене повідомлення позивачем направлено лист №27-05/2026-2 від 27.05.2026 року, у якому викладено пояснення щодо поданих документів та заявлено прохання завершити митне оформлення товару із застосуванням основного методу визначення митної вартості. Незважаючи на це, Тернопільською митницею 27.05.2026 року прийнято рішення №UA403070/2026/000363/2 про коригування митної вартості товарів, яким відмовлено у визнанні заявленої позивачем митної вартості та застосовано резервний метод її визначення відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення митний орган визначив наявність розбіжностей у поданих документах, недостатність підтвердження оплати конкретної партії товару, зауваження щодо митної декларації країни відправлення та відсутність, на думку відповідача, належного документального підтвердження окремих складових митної вартості. Водночас позивач не погоджується із зазначеними висновками митного органу та вказує, що умови зовнішньоекономічного контракту передбачають здійснення 100% попередньої оплати товару, а фактичне формування окремих партій поставки здійснюється залежно від виробничих і логістичних можливостей продавця. При цьому одна партія товару, яка перевозиться в окремому контейнері, може становити лише частину загального замовлення за відповідною специфікацією. У зв`язку із цим позивач вважає, що зазначення у платіжній інструкції №180 від 23.03.2026 року загальної суми попередньої оплати за специфікацією №10 від 15.01.2026 року не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості конкретної партії товару та не спростовує відомостей щодо його ціни, зазначеної в комерційному інвойсі. Окремо позивач наголошує, що витрати на транспортування товару підтверджені договором транспортно-експедиторського обслуговування №Е0302 від 03.02.2026 року, рахунком-фактурою №LS-4748053 від 25.05.2026 року та довідкою ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» №505564 від 25.05.2026 року. На переконання позивача, зазначені документи дозволяють встановити вартість перевезення товару до митного кордону України, а особливості договірних відносин між експедитором та залученими ним перевізниками не впливають на достовірність задекларованих числових значень митної вартості. Щодо зауважень відповідача стосовно митної декларації країни відправлення позивач зазначає, що такий документ не належить до обов`язкового переліку документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а недоліки його оформлення або неможливість зчитування електронного ідентифікатора самі собою не підтверджують неправильності визначення митної вартості товару. Крім того, позивач вважає необґрунтованим використання відповідачем відомостей митної декларації №25UA10[телефон приховано]U5 від 22.10.2025 року як джерела інформації для коригування митної вартості товару до рівня 236,6611 доларів США за одиницю. На думку позивача, митним органом не враховано відмінності між порівнюваними товарами, зокрема їхні торговельні марки, виробників, характеристики, умови поставки та обсяги партій. Водночас у спірному рішенні не наведено належного обґрунтування неможливості застосування основного та попередніх другорядних методів визначення митної вартості. Позивач наголошує, що сама по собі наявність у митного органу інформації про вищий рівень митної вартості товарів, оформлених раніше іншими суб`єктами господарювання, не є безумовною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості за ціною договору. Унаслідок прийняття оскаржуваного рішення позивачем 27.05.2026 року подано митну декларацію №26UA403070006137U2 із відкоригованою митною вартістю товару, що, за твердженням позивача, призвело до додаткової сплати ввізного мита у розмірі 19 877,66 грн та податку на додану вартість у розмірі 60 768,86 грн, а загалом - 80 646,52 грн. Посилаючись на положення статей 49, 51-55, 57, 58, 64 Митного кодексу України, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17 та від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20, позивач вважає, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення заявленої митної вартості товару та не підтверджено обставин, які унеможливлювали застосування основного методу її визначення. З огляду на викладене, позивач вважає, що рішення Тернопільської митниці №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року прийнято без належного обґрунтування, з порушенням вимог митного законодавства України, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 14.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.
20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.
30.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці Васильчук Ірини Богданівни про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
04.08.2026 року від Тернопільської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач вказує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року прийнято митним органом у межах наданих законом повноважень, із дотриманням вимог Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та встановлення обставин, які, на думку відповідача, свідчили про неможливість підтвердження заявленої декларантом митної вартості за основним методом. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що відповідно до положень статей 51-54 Митного кодексу України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості товарів, які повинні ґрунтуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Водночас митний орган наділений повноваженнями здійснювати перевірку достовірності поданих документів, правильності визначення числових значень складових митної вартості та за наявності передбачених законом підстав витребовувати додаткові документи. Відповідач посилається на положення Митного кодексу України, Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затверджені наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 року №476, а також наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, яким затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів та правила його заповнення. Зазначає, що 27.05.2026 року уповноваженою особою позивача подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №26UA403070006106U0, відповідно до якої задекларовано товар - нові пневматичні гумові шини для автобусів і вантажних автомобілів торговельної марки TRIANGLE у кількості 182 штуки, ввезені на виконання зовнішньоекономічного контракту №TRI-2612 від 26.12.2024 року, укладеного між ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» та компанією Triangle Tyre Co., LTD (Китайська Народна Республіка). До митного оформлення декларантом подано зовнішньоекономічний контракт, специфікацію №10 від 15.01.2026 року, інвойс №12262000221-5 від 23.03.2026 року, пакувальний лист, коносамент, міжнародну товарно-транспортну накладну, банківський платіжний документ №180 від 23.03.2026 року, рахунок на транспортно-експедиторські послуги, довідку про транспортні витрати, митну декларацію країни відправлення та інші документи. Відповідач наголошує, що під час автоматизованого контролю митної декларації із застосуванням автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» системою управління ризиками сформовано відповідні форми митного контролю, зокрема за кодами 105-2 щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, 106-2 щодо витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, та 116-8 щодо перевірки документації, яка має супроводжувати продукцію під час її надання на ринку. За твердженням відповідача, спрацювання системи управління ризиками та наявність у митного органу інформації про вищий рівень митної вартості раніше оформлених товарів зумовили необхідність проведення поглибленої перевірки поданих декларантом документів. За результатами здійсненого митного контролю відповідачем встановлено, що відповідно до пункту 1 зовнішньоекономічного контракту №TRI-2612 від 26.12.2024 року поставка товарів здійснюється на умовах FOB Qingdao, Китай, відповідно до правил Інкотермс 2010, а асортимент, кількість та ціна товарів визначаються у відповідних специфікаціях. Згідно зі специфікацією №10 від 15.01.2026 року загальна вартість товарів становить 843 146,52 доларів США, при цьому умовами зазначеної специфікації передбачено здійснення 100% попередньої оплати. Водночас до митного оформлення декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №180 від 23.03.2026 року, відповідно до якої здійснено оплату в сумі 221 426,96 доларів США. У графі 70 «Призначення платежу» зазначеної платіжної інструкції міститься посилання на специфікацію №10 від 15.01.2026 року. На переконання відповідача, сума коштів, перерахованих відповідно до платіжної інструкції №180 від 23.03.2026 року, не відповідає загальній вартості товарів, визначеній специфікацією №10 від 15.01.2026 року. При цьому платіжних документів на решту суми у розмірі 621 719,56 доларів США декларантом до митного оформлення не надано. У зв`язку із зазначеним відповідач вважає, що надана платіжна інструкція не дозволяє однозначно ідентифікувати здійснену оплату з конкретною партією товару, заявленою до митного оформлення за інвойсом №12262000221-5 від 23.03.2026 року, та встановити повноту виконання умов зовнішньоекономічного контракту в частині оплати товару. Крім того, відповідач зазначає, що подана декларантом митна декларація країни відправлення №42042026[телефон приховано] від 23.03.2026 року не містить відміток митних органів країни відправлення. Також під час перевірки зазначеного документа із застосуванням технічних засобів встановлено, що його унікальний електронний ідентифікатор у вигляді штрих-коду не перетворюється на візуальну форму, придатну для сприйняття змісту та здійснення перевірки достовірності відповідних відомостей. На думку відповідача, наведені обставини свідчать про наявність розбіжностей та невідповідностей у документах, поданих на підтвердження митної вартості товару, а також створюють ризики декларування недостовірних відомостей щодо ціни товару та невключення до митної вартості всіх її складових у повному обсязі. З огляду на встановлені обставини митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом та направлено електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України. Відповідач зазначає, що декларанту запропоновано надати додаткові платіжні та бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для його ідентифікації, страхові документи за наявності страхування, виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару, а також висновки спеціалізованих експертних організацій щодо якісних та вартісних характеристик товарів. Проте листом №27-05/2026-2 від 27.05.2026 року декларант повідомив митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи. За твердженням відповідача, ненадання додаткових документів не дозволило усунути виявлені під час митного контролю сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості та підтвердити всі її числові складові. Відповідач наголошує, що відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган має право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у разі встановлення обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, зокрема у випадку відсутності документального підтвердження її складових. Враховуючи встановлені під час митного контролю обставини, відповідач дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору відповідно до статті 58 Митного кодексу України. При цьому відповідач зазначає, що застосування другорядних методів визначення митної вартості, передбачених статтями 59-63 Митного кодексу України, також виявилося неможливим через відсутність достатньої інформації про ціни договорів щодо ідентичних або подібних товарів, ціни реалізації таких товарів на митній території України та відомостей про витрати, необхідні для визначення митної вартості за методами віднімання або додавання вартості. У зв`язку із цим митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Як джерело цінової інформації для визначення митної вартості відповідачем використано відомості електронної митної декларації №25UA10[телефон приховано]U5 від 22.10.2025 року, за якою здійснювалося митне оформлення нових гумових шин для вантажних автомобілів торговельних марок GT RADIAL та GITI, виробництва Китайської Народної Республіки, на умовах поставки CIF. За результатами використання зазначеної інформації митним органом визначено митну вартість оцінюваного товару на рівні 3,0354 доларів США за кілограм, що відповідає 236,6611 доларів США за одиницю товару. Відповідач вказує, що під час визначення скоригованої митної вартості враховано інформацію про митну вартість товарів, ввезених на митну територію України у наближений до спірного митного оформлення період, опис товарів, країну їх виробництва та раніше визнану митними органами митну вартість. При цьому коригування на обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося. На переконання відповідача, прийняте рішення про коригування митної вартості товарів містить необхідні відомості щодо причин невизнання заявленої митної вартості, обставин, які стали підставою для виникнення сумнівів у її достовірності, джерела цінової інформації та застосованого методу визначення митної вартості. Відповідач також зазначає, що позивачу було роз`яснено право на випуск товарів у вільний обіг у разі згоди з визначеною митним органом митною вартістю або, у випадку незгоди, за умови сплати митних платежів відповідно до заявленої митної вартості та надання гарантій у порядку, передбаченому Митним кодексом України, а також право на оскарження прийнятого рішення в адміністративному чи судовому порядку. Таким чином, відповідач наполягає, що виявлені під час митного контролю розбіжності у документах, недостатність документального підтвердження заявленої митної вартості та неможливість усунення відповідних сумнівів шляхом витребування додаткових документів становили передбачені законом підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З огляду на викладене, Тернопільська митниця вважає, що рішення №UA403070/2026/000363/2 від 27.05.2026 року є правомірним, обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням вимог митного законодавства України, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд зауважує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дія якого продовжувалася і триває дотепер.
Частиною 2 статті 121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на вищевикладене, з метою повного та всебічного розгляду адміністративної справи, суд доходить висновку про продовження строку розгляду справи на 30 днів.
Керуючись статтями 121, 248 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Продовжити строк розгляду даної справи на 30 днів.
Копію ухвали суду надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник