ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
з питань закриття провадження в адміністративній справі
07 жовтня 2026 року м. Ужгород № 260/8121/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.,
при секретарі судового засідання - Яцута Л.В.,
за участі сторін:
представник позивача - Майстренко Н.М.,
представник відповідачів - Полтавцева Т.В.,
тертя особа - не з`явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача 2 про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «ОДОЯ» про визнання протиправною і нечинною містобудівної документації, скасування як протиправних містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, у якому просить:
1. Визнати протиправною і нечинною містобудівну документацію на місцевому рівні «Детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, ОСОБА_2 , Черешневою, ОСОБА_3 та територією ТЦ «Нова Лінія», що затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року №2310.
2. Скасувати як протиправні містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 » від 24 липня 2025 року реєстраційний номер 116/03-03/25, затверджених наказом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 23 липня 2025 року №92-М/25, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:3486-2433-1374-7923.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Зобов`язано Ужгородську міську раду не пізніше ніж за сім днів до дати призначеного підготовчого засідання опублікувати оголошення про розгляд адміністративної справи №260/8121/25 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, із зазначенням вимог позивача щодо оскарженого акта, реквізитів нормативно-правового акта, дати, часу і місця проведення підготовчого засідання. Цією ж ухвалою суд витребував від відповідача додаткові докази.
27 жовтня 2025 року до суду від відповідача надійшли витребувані докази (вх.№34042/25, 27.10.2025р.).
27 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№34071/25, 27.10.2025р.).
10 грудня 2025 року позивач подав до суду заяву, про зміну предмету позову, до якого також додав клопотання про залучення третьої особи до участі у справі.
Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року постановлено заяви позивача про зміну предмету позову та залучення у справу співвідповідача - задовольнити, подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням зміненого предмету позову, залучено до участі у справу в якості співвідповідача - Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, буд. 4, код ЄДРПОУ 41284929).
Відповідачем 2 було подано відзив на позовну заяву (вх.№40864/25, 30.12.2025р.).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «ОДОЯ» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 4, код ЄДРПОУ 45812309).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представником відповідача 2 до суду подано клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що спір у цій справі за своїм змістом має приватноправовий характер, оскільки позивач не є замовником містобудівних умов та обмежень, не звертався із заявою про їх отримання та не був учасником відповідної адміністративної процедури. Зазначає, що заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на унеможливлення реалізації конкретного будівельного наміру ТОВ «ОДОЯ» на земельній ділянці, що перебуває у його використанні, у зв`язку з можливим впливом забудови на права та законні інтереси позивача як суміжного землекористувача і мешканця мікрорайону. При цьому оскаржувані рішення про затвердження детального плану території та надання містобудівних умов та обмежень є взаємопов`язаними й стосуються реалізації одного будівельного наміру.
Посилаючись на правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 308/17484/23, представник відповідача 2 вважає, що визначальним для встановлення юрисдикції спору є характер правовідносин та зміст інтересу, за захистом якого звернувся позивач, а не сам факт прийняття оскаржуваних рішень суб`єктами владних повноважень. У зв`язку з цим, керуючись пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, просить суд закрити провадження у справі, оскільки спір, на його переконання, не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Представником позивача подано до суду заперечення проти заяви відповідача про закриття провадження у яких зазначає, що спір у цій справі належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки основною позовною вимогою є визнання протиправною та нечинною містобудівної документації на місцевому рівні - детального плану території, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року №2310. Представник позивача зазначає, що детальний план території має ознаки нормативно-правового акта, оскільки встановлює правила регулювання містобудівних відносин, поширюється на невизначене коло осіб та розрахований на неодноразове застосування. Відтак, оскарження такого акта відповідно до статей 19, 264 КАС України підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, що його положення можуть впливати на приватні права та законні інтереси позивача.
Також представник позивача вважає нерелевантним до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 лютого 2026 року у справі №308/17484/23, оскільки в даній цивільній справі основною вимогою було оскарження індивідуальних актів щодо передачі земельної ділянки у користування, а вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень мали похідний характер. Натомість у цій справі основною є вимога про оскарження нормативно-правового акта, а вимога про скасування містобудівних умов та обмежень є похідною від неї. З огляду на викладене представник позивача просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі та продовжити її розгляд по суті.
В судовому засіданні представник відповідача - 1 та 2 підтримала клопотання про закриття провадження та просила таке задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення вказаного клопотання.
Інші учасники справи в підготовче засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України:
1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені у статті 19 КАС України.
З вищезазначеного вбачається, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради та Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, у якому просить визнати протиправною і нечинною містобудівну документацію на місцевому рівні - детальний план території, затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року № 2310, а також скасувати як протиправні містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Загорській у м. Ужгороді, видані 24 липня 2025 року.
Відповідно до абз.5 ч.1 ст.13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.15 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях вирішується, серед іншого, питання про скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, у тому числі, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проєктування об`єктів містобудування проєктної документації.
Отже, ч.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду по справі №308/17484/23 спірні розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 23 вересня 2022 року №593 та від 05 квітня 2023 року №335 стосувалися затвердження проєктів землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:41:001:0600 у постійне користування ДП «ДОБРОБУД» зі зміною її цільового призначення для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Унаслідок прийняття зазначених розпоряджень у юридичної особи виникло право постійного користування земельною ділянкою, а надалі право її забудови було надано іншому суб`єкту господарювання. Отже, ці розпорядження були безпосередньо пов`язані з виникненням і реалізацією речових прав на конкретну земельну ділянку, що зумовило приватноправовий характер спору.
Водночас у постанові від 02 лютого 2026 року Верховний Суд звернув увагу, що спір щодо зазначених розпоряджень виник у зв`язку з передачею земельної ділянки у користування зі зміною її цільового призначення, а заявлені вимоги про припинення речових прав на землю та скасування містобудівних умов та обмежень були пов`язані з реалізацією прав на цю земельну ділянку. Таким чином, правова оцінка розпоряджень ОДА здійснювалася в контексті виникнення та припинення майнових прав на конкретний об`єкт нерухомості, що відрізняє зазначені правовідносини від спору щодо оскарження детального плану території як містобудівної документації нормативного характеру.
Суд зазначає, що правові висновки Верховного Суду підлягають застосуванню з урахуванням змісту та характеру правовідносин, щодо яких їх сформульовано. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №913/266/20, висновки, викладені в судових рішеннях щодо правовідносин, які не є подібними до спірних, не можуть бути механічно застосовані до іншої справи.
Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2026 року у справі №308/17484/23, не може бути безумовно застосований до спірних правовідносин без урахування предмета та підстав позову, характеру спірних правовідносин і змісту заявлених позовних вимог.
Суд також ураховує, що питання юрисдикції спорів щодо оскарження містобудівної документації має вирішуватися з огляду на характер повноважень органу місцевого самоврядування, зміст оскаржуваного рішення та правовідносини, у межах яких його прийнято. Зокрема, постановою від 14.11.2018 року по справі № 559/827/16-а Велика Палата Верховного Суду розглянувши спір щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування про затвердження генерального плану та плану зонування території, дійшла до висновку про належність такого спору до адміністративної юрисдикції.
Суд зазначає, що зважаючи на викладені вище положення чинного законодавства з питань регулювання правовідносин у сфері містобудування, саме ці органи (Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради), які належать до уповноважених суб`єктів місцевого самоврядування і виконують відповідні адміністративно-розпорядчі функції, визначено сторонами у даному спорі.
Отже, суд приходить до висновку, що спір у цій справі має публічно-правовий характер, випливає із владно-розпорядчих функцій органу місцевого самоврядування, уповноваженого здійснювати управлінські функції.
Враховуючи викладені вище обставини справи та норми права, суд констатує, що вказана справа належить до юрисдикції адміністративного суду, а тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі, у зв`язку з чим, в задоволенні клопотання представника відповідача 2 необхідно відмовити.
Керуючись ст.238, 248, 256 КАС України суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника відповідача 2 про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12 жовтня 2026 року.
Суддя Я. М. Калинич