КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення
за нововиявленими обставинами
12 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/1778/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку з 01.02.2026 розміру пенсії;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 на 01.01.2026 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку з 01.02.2026 розміру пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до управління Пенсійного фонду України у Київській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для перерахунку його пенсії.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.02.2026 перерахунку розміру його пенсії.
28.08.2026 на адресу суду від відповідача надійшла заява про перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить суд:
- встановити наявність обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення адміністративної справи №320/11207/26, а саме: обставин, пов`язаних із формуванням Верховним Судом правового висновку за результатами розгляду справи №320/29450/24 щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481;
- переглянути рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі №320/11207/26 за нововиявленими обставинами, скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Означена заява передана для розгляду судді Дудіну С.О. 15.09.2026, що підтверджується актом, складеним працівниками ВДЗК (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено судове засідання.
В судове засідання 07.10.2026 сторони не з`явились. Від заявника до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позивач клопотань щодо розгляду заяви за його відсутності чи відкладення розгляду справи не надав.
Згідно з частинами першою та другою статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Усною ухвалою суду від 07.10.2026 вирішено здійснити розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у порядку письмового провадження.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Згідно з частиною четвертою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Суд зауважує, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 16.02.2023 у справі №9901/57/19 та від 20.01.2022 у справі №640/3516/19.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.
Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі «Правєдная проти Росії», № 69529/01; у справі «Рябих проти Росії», № 52854/99, п. 52; у справі «Брумареску проти Румунії», № 28342/95, п. 61).
Обґрунтовуючи необхідність перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 за нововиявленими обставинами, заявник зазначив, що після ухвалення рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 у справі № 320/1778/26 виникла передбачена пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підстава для його перегляду за нововиявленими обставинами, а саме: скасовано судове рішення, яке було покладено в основу висновків суду у цій справі.
Заявник стверджує, що суд при вирішенні цієї справи виходив з того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 було визнано протиправним та нечинним, у зв`язку з чим відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови № 704.
Заявник зазначає, що після ухвалення рішення у справі № 320/1778/26 Верховний Суд постановою від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовив у задоволенні позову. На думку заявника, наведена постанова Верховного Суду має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки усуває правову підставу, на якій ґрунтувався висновок суду про необхідність визначення посадових окладів та окладів за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік.
Заявник посилається на висновки Верховного Суду про те, що Кабінет Міністрів України уповноважений визначати умови, порядок та розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі встановлювати механізм визначення посадових окладів та окладів за військовим званням. У зв`язку з цим ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає, що після скасування судового рішення у справі № 320/29450/24 відсутні правові підстави для застосування первинної редакції пункту 4 постанови № 704 та, відповідно, для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що рішення від 14.07.2026 у справі №320/1778/26 дійсно містить посилання на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24. Водночас означені судові рішення не встановлювали жодних фактичних обставин щодо сторін у справі, а стосувалися іншого спору між іншими учасниками щодо правомірності пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.
Посилання на судові рішення у справі №320/29450/24 у мотивувальній частині рішення суду від 14.07.2026 було здійснено судом у межах правової оцінки нормативного регулювання спірних правовідносин та застосування положень постанови №704.
Отже, зазначене судове рішення не мало преюдиційного значення для встановлення фактичних обставин у справі №320/1778/26, а його скасування саме по собі не означає виникнення передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підстави для перегляду рішення.
Так, постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 не належить до фактів об`єктивної дійсності, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі (юридичних фактів).
Крім того, заявник фактично посилається на зміну правового підходу до застосування положень постанови №704 та постанови №481, що відбулася після ухвалення рішення у справі №320/1778/26.
Однак зміна правової позиції суду в іншій справі сама по собі не є нововиявленою обставиною з огляду на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що нововиявленими є факти об`єктивної дійсності, які існували на час розгляду справи, але не були та не могли бути відомі заявникові і суду, а не нова правова оцінка вже відомих обставин.
Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №826/14797/15 та від 02.11.2022 у справі №140/6115/21, від 06.03.2018 у справі №2а-23903/09/1270, від 03.04.2018 у справі №477/1012/14-а.
Крім того, суд зауважує, що врахування правового висновку Верховного Суду не означає його автоматичне поширення на будь-які правовідносини, які тією чи іншою мірою пов`язані з грошовим забезпеченням військовослужбовців. Для застосування відповідного висновку суд повинен встановити подібність спірних правовідносин за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Норма аналогічного змісту закріплена в частині п`ятій статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 констатувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо оцінки правовідносин на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Тож, суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).
Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 18 серпня 2025 року у справі №320/11622/22.
Суд звертає увагу на те, що предметом спору у справі №320/29450/24 була правомірність дій Кабінету Міністрів України під час прийняття постанови від 12 травня 2023 року №481 та вимога про скасування пункту 2 цієї постанови як нормативно-правового акта, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.
У справі №320/29450/24 Верховний Суд досліджував передусім межі нормотворчої компетенції Кабінету Міністрів України у сфері встановлення грошового забезпечення діючих військовослужбовців.
Натомість у цій справі Кабінет Міністрів України не є відповідачем, нормативно-правовий акт не є предметом оскарження, а позивач просить зобов`язати уповноважений орган скласти документ, необхідний для реалізації права на перерахунок пенсії відповідно до положень Закону №2262.
Правовідносини у цій справі виникли між пенсіонером та органом, уповноваженим видавати довідки для перерахунку пенсій. Їх зміст становлять право пенсіонера на отримання належної довідки та кореспондуючий обов`язок уповноваженого органу скласти таку довідку за наявності передбаченої законом підстави.
Таким чином, у цій справі застосуванню підлягає спеціальне пенсійне законодавство, у той час як у справі №320/29450/24 Верховний Суд вирішував питання застосування частини четвертої статті 9 Закону України №2011-ХІІ у відносинах щодо визначення розміру грошового забезпечення.
Окрему увагу суд звертає на те, що у постанові від 16 липня 2026 року Верховний Суд сам визнав відмінними правовідносини у справі №320/29450/24 від правовідносин у справі №440/6017/21, в якій безпосередньо вирішувалося питання про обов`язок уповноваженого органу видати довідку для перерахунку пенсії станом на 1 січня календарного року. Верховний Суд не заявив про відступ від висновку у справі №440/6017/21, а мотивував його незастосування саме неподібністю правовідносин.
З огляду на це постанова у справі №320/29450/24 не може розглядатися як така, що скасувала або змінила висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, щодо обов`язку скласти довідку станом на 1 січня календарного року в разі зміни встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У справі №440/6017/21 Верховний Суд прямо визнав протиправною відмову у видачі довідки станом на 1 січня 2021 року та зобов`язав визначити посадовий оклад і оклад за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Безпосередньо релевантними до цієї категорії спорів є також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 червня 2020 року у зразковій справі №160/8324/19, згідно з якими за наявності передбаченої законодавством підстави для перерахунку пенсії на уповноважений орган покладається обов`язок скласти відповідну довідку, а відсутність окремого рішення Кабінету Міністрів України, невнесення ним змін до підзаконного порядку або бюджетні обмеження не усувають такого обов`язку.
Також застосовним до обставин цієї справи є вищевказаний правовий висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24, згідно з яким у правовідносинах, пов`язаних з оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 відсутній відступ від правового висновку судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24.
Також суд звертає увагу на те, що у постанові від 9 червня 2022 року у справі №520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала загальний висновок, відповідно до якого суд на підставі статті 7 КАС України повинен застосовувати закон, а не підзаконний нормативно-правовий акт, який йому не відповідає, незалежно від того, чи був такий підзаконний акт формально скасований або визнаний нечинним.
Отже, чинність пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції постанови №481 сама по собі не позбавляє суд повноваження перевірити можливість застосування його положень у конкретних пенсійних правовідносинах на відповідність нормам Закону №2262. Така перевірка не означає визнання нормативно-правового акта нечинним, а полягає у вирішенні питання про те, чи може підзаконна норма бути застосована у конкретній справі з урахуванням положень Закону №2262 та правових висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
Наявність у Кабінету Міністрів України повноважень на визначення розміру грошового забезпечення не означає, що будь-яке прийняте в межах цієї сфери рішення автоматично відповідає закону.
Отже, висновки Верховного Суду, викладені у справі №320/29450/24, є нерелевантними до обставин цієї справи через відмінність правовідносин за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
Таким чином, постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 не є тією обставиною, яка відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 КАС України зумовлює перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 у справі №320/1778/26 за нововиявленими обставинами.
З огляду на викладене, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, наведені в ній обставини не є нововиявленими в розумінні положень статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Пунктом 1 частини четвертої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Відповідно до частини першої статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що заявником не підтверджено наявності нововиявлених обставин для перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 у справі №320/1778/26, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у задоволенні вказаної заяви.
Керуючись статтями 243, 248, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Дудін С.О.