Справа № 344/8792/26
Провадження № 2-о/344/296/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб : виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
06.05.2026 заявник звернулася до суду із заявою, у якій просить: встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, з ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2020 року.
В обґрунтування заяви, зокрема зазначено, що заявниця в жовтні 2020 року в м. Івано-Франківську познайомилася з ОСОБА_7 . З початку 2021 року вони проживали разом у кв. АДРЕСА_1 , як дружина та чоловік. Їхні відносини були стабільними та серйозними. Вони планували спільне майбутнє та мали намір після закінчення воєнного стану офіційно зареєструвати шлюб. На той момент, її донька ОСОБА_8 навчалась та проживала у м. Львові. Вони разом її відвідували, проживали як сім`я.
Заявниця була знайома з батьками ОСОБА_9 , з його братом. Вони сприймали заявницю як дружину ОСОБА_9 . ОСОБА_10 також був знайомий з родиною заявниці, зокрема із сестрою ОСОБА_11 та матір`ю. І їхні відносини визнавались як сімейні.
17.03.2022 ОСОБА_10 , як доброволець, був призваний до лав Збройних Сил України. Після цього, вони підтримували постійний зв`язок обговорювали всі побутові та сімейні питання.
Під час відпусток та короткотривалих приїздів ОСОБА_10 повертався до неї, і вони продовжували проживати разом як сім`я. Усі відпустки вони проводили разом, намагались максимально використати час для спільного проживання, відпочинку та підтримки одне одного.
ОСОБА_10 з повагою та турботою ставився до неї, підтримував морально та матеріально. У свою чергу вона підтримувала його під час служби, розуміючи складність умов у яких він перебував.
31.01.2026 було отримано сповіщення сім`ї про те, що солдат ОСОБА_7 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії рф в районі населеного пункту Світле Покровського району Донецької області.
Оскільки вона з ОСОБА_7 офіційно в зареєстрованому шлюбі не перебували, виникла необхідність у встановлені факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для змоги реалізувати соціально-економічні права, зокрема, пов`язані із отриманням соціальних виплат, пенсій, пільг.
За довгий час проживання разом із ОСОБА_7 ( більше п`яти років ) між ними склалися та мали місце усталені, які притаманні подружжю відносини, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм дому, проводили час відпочинку та сімейні свята, вирішувати побутові та фінансові питання.
Вказане додатково підтверджується фотографіями, квитанціями з банку про отримання коштів від чоловіка, свідченнями родичів, а також побратимів.
Чоловік часто надсилав заявниці квіти, з листівками на яких надруковані його вірші, чи просто слова підтримки.
11.05.2026 - ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.
11.06.2026- ухвалою суду залучено до участі в справі в якості заінтересованих осіб : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
30.06.2026- ухвалою суду залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи - Міністерство оборони України.
28.07.2026- від представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України, надійшли письмові пояснення, у заяві просили відмовити. Також зазначили про розгляд справи без їхньої участі. В обґрунтування заперечень, зокрема зазначено, що беззаперечних доказів, які б однозначно і без припущень вказували на наявність у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі в спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини до суду не надано.
11.08.2026 від заявниці надійшли додаткові пояснення. В обґрунтування таких, зокрема зазначено, що твердження Міністерства оборони України про перебування ОСОБА_13 в шлюбі не відповідає дійсності. На момент знайомства з ОСОБА_9 , у жовтні 2020 року, вона вже була розлучена, що підтверджується рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/5684/19, яке набрало законної сили 19.08.2019. ОСОБА_14 був розлучений ще у 2014 році. На момент їхніх стосунків, вони обоє не перебували у зареєстрованому шлюбі. Вважає, що їхні фотографії з ОСОБА_7 потрібно оцінювати не ізольовано, адже такі зроблені у різний період їхніх стосунків та спільного життя, відпочинок та перебування разом.
ОСОБА_10 проходив військову службу та перебував на бойових позиціях на сході України. Через характер служби можливості для листування та телефонного спілкування були обмеженими. Тому їхня спілкування відбувалось переважно тоді, коли була така можливість, і за можливості спілкувались декілька разів на день. Крім наявних письмових повідомлень, є скріншоти телефонних дзвінків.
Також, просить звернути на письмові пояснення побратимів ОСОБА_9 . Це люди, які його добре знали, він відкрито розповідав про стосунки і сприймав заявницю як найближчу людину.
Іван систематично надсилав заявниці кошти для забезпечення їхніх спільних побутових витрат.
У 2021 році здійснювалося облаштування житла, ремонт ванної кімнати, здійснено придбання плитки для ремонту.
У 2022 році були придбані міжкімнатні двері та холодильник. Також, у цей період було придбано шафу-купе, оформлену на ОСОБА_9 та доставлену за адресою спільного проживання.
У 2023 році придбано ліжко.
У 2024 році придбано та облаштовано інші необхідні речі для спільного житла, зокрема зарядну станцію, диван для кухні, стіл, крісла для кухні, інші речі.
У грудні 2024 року, ОСОБА_10 перерахував кошти, після чого наступного дня була придбана посудомийна машина.
Таким же чином, окремі перекази ОСОБА_9 були пов`язані з іншими придбаннями для їхнього спільного житла. Їхній бюджет був спільним, тому при здійсненні великих покупок, вони могли використовувати як його, так і її кошти.
У 2025 році переважно здійснювались систематичні перекази, оскільки основні великі покупки вже були зроблені. Кошти використовувались для поточних спільних витрат та утримання житла.
Навіть, у січні 2026 року, незадовго до загибелі, ОСОБА_10 продовжував надсилати кошти.
Вважає, що наявність систематичних переказів протягом тривалого періоду їх використання для спільних побутових потреб, придбання майна та техніки для спільного житла, учать у ремонті та облаштуванні житла підтверджують ведення ними спільного господарства та спільного побуту.
У кінці травня 2026 року члени сім`ї загиблого ОСОБА_7 : його батько ОСОБА_15 , мати ОСОБА_2 , сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , звернулися із заявою щодо оформлення одноразової грошової допомоги у зв`язку із його загибеллю.
01.09.2026- ухвалою суду до участі в справі в якості заінтересованих осіб залучено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_6 .
Заявниця у судовому засіданні дала пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у заяві. Додатково вказала, що вважала ОСОБА_12 своїм чоловіком, а він її своєї дружиною. Мали намір зареєструвати свої відносини, однак через воєнний стан таке здійснити не вийшло.
Заінтересована особа - ОСОБА_3 , який також був допитаний як свідок у судовому засіданні, суду пояснив, що з січня 2021 року ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_14 почали спільно приживати однією сім`єю як чоловік та дружина у квартирі АДРЕСА_1 . Він часто бував у них дома, зокрема два рази на тиждень. ОСОБА_16 та ОСОБА_10 за спільні кошти облаштовували житло, здійснювали витрати на його утримання. Зокрема, і під час того як ОСОБА_10 перебував на військовій службі.
Вислухавши вступне слово учасників розгляду справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку :
Відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.07.2019 у справі №344/5684/19, шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_17 , який був зареєстрований 24.02.2001 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 19.08.2019 ( а.с 15 т.2).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2014 у справі №757/8406/14-ц шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який був зареєстрований 30.09.2005 - розірвано. Рішення суду набрало законної сили 07.06.2014 ( а.с. 17).
Вказаний факт також підтверджують відомості, що надані з відділу РАЦС. Разом з тим, вбачається, що в подальшому ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_7 ,не перебували у зареєстрованому шлюбі ( а.с. т.2).
На підтвердження ведення спільного господарства заявниця надала копії чеків, платіжних доручень за період з квітня 2021 по 23.11.2025 на товари, які, за її поясненнями, були придбані нею та ОСОБА_7 разом як сім`єю, для облаштування спільного місця проживання по АДРЕСА_2 : плитка, керамограніт, дверні блоки, пральна машинка із сушаркою, шафа купе, холодильник, ліжко та матрац, стіл розкладний, диван з доставкою, 6 крісел, зарядна станція, посудомийна машинка.
Також суд приймає до уваги, що мали місце грошові перекази грошові перекази від ОСОБА_7 на картковий рахунок ОСОБА_1 у період з 01.06.2023 по 08.01.2026, із системною періодичністю.
Світлинах, що зафіксовані в різні періоди часу починаючи з 2022 року та за різних обставин, і на яких зображені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , на думку суду відображають теплі, люблячі та стійкі відносини, що притаманні подружжю, як і дослідженні скіншоти з листуванням та дзвінки у мобільного додатку.
Згідно з письмових пояснень доньки заявниці ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_18 з початку 2021 року разом проживали однією сім`єю у кв. АДРЕСА_1 мали спільний бюджет, вирішували разом повсякденні потреби. У період коли ОСОБА_8 навчалася у м. Львові, мати разом з ОСОБА_9 приїжджали разом до неї. Вона особисто бачила, що вони поводилися як подружжя. Після мобілізації ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до лав ЗСУ, під час відпусток, коротких приїздів, вони продовжували проживати разом та підтримувати сімейні відносини ( а.с. 92 т.2).
Відповідно до письмових пояснень військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 від 03, 05.04.2026 ОСОБА_19 та ОСОБА_20 вбачається, що їм відомо про тісні особисті стосунки ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , яка також є військовослужбовцем, які спільно проживали у м. Івано-Франківську, вели побут близько п`яти років. ОСОБА_14 представляв ОСОБА_13 як свою дружину. Вони проводили разом відпустки. Під час перебування, у частині телефонували одне одному.
Відповідно до акту розслідування нещасного випадку 30.01.2026, Управління 1 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( вч НОМЕР_2 ), від 20.03.2026, що приблизно о 12 год. 55 хв. противником у населеному пункті Світле Покровського району Донецької області на позиції БпЛА, в результаті вогнепального ураження солдат ОСОБА_7 отримав поранення несумісне із життям ( а.с. 21-22).
Згідно із витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 оперативно тактичного з`єднання і корпусу НУГ ( по стройовій частині) від 26.0.2026, ОСОБА_7 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 20.03.2022. Похований на кладовищі у м. Моршин Львівської області. Члени сім`ї : ОСОБА_5 , син, ОСОБА_4 , син, ОСОБА_2 , матір, ОСОБА_15 , батько. Інших членів сім`ї не встановлено ( а.с. 20 т.2).
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 18-19 т.2).
Згідно із відповіддю Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 06.2026 за №1171/01-16, спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не заводилася.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21 провадження №11-150 апп23 вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині першій статті 1 ЦК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно з ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (п.5).
Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.10. 2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 20.03.2024 року у справі №201/10689/23 провадження №61-16879св23 суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). При цьому необхідно приймати до уваги, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (див. постанову Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23 (провадження № 61-13311св23)). Із матеріалів справи не вбачається, що існує спір про право.
З огляду на оцінку доказів у сукупності, суд приймає, надані заявницею вищенаведені достовірні, належні та достатні докази, які підтверджують факт, що має юридичне значення для заявниці, а саме проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків.
Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.
Суд дійшов висновку, що спір між заявницею та заінтересованими особами ( родичами) відсутній, так як останні не заявляли про нього в рамках судового провадження, що взято до уваги судом.
Також, суд вважає, що між заявницею та заінтересованою особою Міністерство оборони України, не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки останні не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.
Вказане узгоджується з позицією та висновком Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 519/339/23 (61-15687св23), який суд відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує при прийнятті рішення.
У таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, чого судом в цій справі не встановлено.
Заінтересована особа Міністерство оборони України не є суб`єктами отримання такої соціальної допомоги.
Аргументи Міністерства оборони України про наявність спору про право та недостатність доказів самі собою не спростовують встановлених судом фактичних обставин і не є підставою для залишення заяви без розгляду.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно п. 3 ст. 4 СК України, кожна особа має право на проживання в сім`ї.
Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки.
Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком судом під час їх оцінки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.
У постанові Верховного Суду по справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) від 20 березня 2023 року, суд зазначив, що належними та допустимими доказами проживання однією сім`єю є, зокрема: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого, чеки, квитанції, свідоцтва про право власності, заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
У постанові Верховного Суду по справі № 664/1206/19 (провадження № 61-6394св21) від 26 липня 2022 року, суд дійшов до висновку, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Верховний Суд у постанові по справі № 531/295/19 від 08 грудня 2021 року, суд дійшов до висновку вказавши наступне: для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного членів сім`ї та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо).
Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові від 30.05.2024 року у справі № 990/49/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку про те, що як обов`язок із доказування потрібно розуміти закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Встановлення факту спільного проживання разом однією сім`єю, про який просить заявниця, породжує юридичні наслідки, його підтвердження необхідне для реалізації нею як соціально-економічних прав, пільг, субсидій.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у ст. 3 Сімейного кодексу України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Як установлено судом, проходження військової служби ОСОБА_7 з березня 2022 року, а надалі виконанням військових обов`язків у зоні ведення бойових дій. Після припинення спільного проживання за одним місцем проживання сімейні відносини між заявницею та ОСОБА_7 не припинилися: вони підтримували постійний зв`язок, відвідували один одного, а їхнє спілкування тривало до січня 2026 року, безпосередньо перед його вибуттям на виконання бойового завдання.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, відповідно до якої для оцінки факту спільного проживання не є визначальним те, що один із чоловіка та жінки у зв`язку з особливостями своєї роботи або служби може тривалий час бути відсутнім за місцем спільного проживання.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, судом встановлено ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з січня 2021 року спільного господарства, наявності спільного бюджету, спільних витрат, взаємної фінансової підтримки,особистої переписки, з якої вбачається, що сторони сприймали себе як подружжя та перебували у сталих стосунках; взаємодія з матір`ю, братом ОСОБА_7 свідчить про наявність між сторонами усталених відносин, притаманних подружжю. Відтак заява підлягає до частково задоволення шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період з січня 2021 року до моменту смерті ОСОБА_7 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Що стосується вимог про встановлення такого факту з 2020 року, то такі не доведено, оскільки факт знайомства і стосунків у 2020 році, не підміняють факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених заявником та підтверджених документами та перевірених судом.
При цьому, матеріалами справи наявність спору або будь-яких фактів, які можуть вплинути на і права й обов`язки інших осіб не встановлено.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 315, 318, 319 ЦПК України, -
УХВАЛИВ :
Заяву задоволити частково.
Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період з січня 2021 року до моменту смерті ОСОБА_7 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Заявник : ОСОБА_1 , РНОКПП
Заінтересовані особи :
- виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, ЄДРПОУ :04054346, адреса : ул. Грушевського.21, м. Івано-Франківськ;
- Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітряних сил, 6, м. Київ.
- ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_3 , місце реєстрації : АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_3 , РНОКПП : НОМЕР_4 , місце реєстрації : АДРЕСА_4 ;
- ОСОБА_4 , РНОКПП : НОМЕР_5 , місце реєстрації : АДРЕСА_5 ;
- ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_6 , РНОКПП : НОМЕР_6 , місце реєстрації : АДРЕСА_5 ;
Повне рішення 05.10.2026.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.