УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 р. Справа № 480/5990/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 по справі № 480/5990/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення з 20.05.2023 перерахунку, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і навчальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови № 704;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Постанови № 704 перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 20.05.2023 по 31.12.2023 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови № 704;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення з 01.01.2024 перерахунку, на підставі Постанови № 704, грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови № 704;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Постанови № 704 перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови № 704;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення з 01.01.2025 перерахунку, на підставі Постанови № 704, грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови № 704;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Постанови № 704 перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2025 по 16.02.2025 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови № 704.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 апеляційну скаргу задоволено. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 480/5990/25 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення з 20.05.2023 по 16.02.2025 перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і навчальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і навчальницького складу та деяких інших осіб» перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період : з 20.05.2023 по 31.12.2023 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017; за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017; за період з 01.01.2025 по 16.02.2025 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.
06.08.2026 до Другого апеляційного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 480/5990/25.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що у справі № 480/5990/25 наявні всі умови для застосування цієї норми: рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 прямо покладені в основу постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026; саме на підставі цих рішень суд визначив 20.05.2026 початком періоду, за який ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язано провести перерахунок; на підставі цих рішень суд застосував величину розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року, яку Постанова № 481 як розрахункову величину не встановлює; постановою Верховного Суду від 16.07.2026 обидва судові рішення скасовано з ухваленням нового, протилежного за результатом рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що між скасованими судовими рішеннями у справі № 320/29450/24 та рішенням, яке переглядається, існує прямий причинно-правовий зв`язок. Йдеться не про зміну судової практики чи інше тлумачення норми права, а про скасування конкретних судових рішень, без яких суд не мав визначеної ним підстави для задоволення позову за період з 18.06.2025 по 01.07.2025. ІНФОРМАЦІЯ_2 при нарахуванні грошового забезпечення зобов`язаний керуватися актами Кабінету Міністрів України, якими встановлено структуру, складові та механізм його обчислення. Належний порядок поведінки суб`єкта владних повноважень має визначатися нормативним регулюванням, а не необхідністю передбачати майбутній результат касаційного перегляду іншої судової справи. Вказує, що постановою, яка переглядається, на ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично покладено обов`язок застосувати з 20.05.2023 по 16.02.2025 іншу розрахункову модель до того, як рішення, що стало єдиною підставою для виникнення такого обов`язку, було офіційно опубліковано. Визнання протиправною поведінки суб`єкта владних повноважень, який у спірний період керувався офіційно оприлюдненими приписами Постанови № 704 та Постанови № 481, не відповідає вимогам передбачуваності правового регулювання. Збереження Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 створить внутрішньо суперечливий правовий результат. За логікою цього рішення в межах незміненого нормативного механізму: з 20.05.2023 застосовується величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного року, яку Постанова № 481 як розрахункову величину не встановлює, виключно через судові рішення у справі № 320/29450/24; після 16.07.2026 відсутня судова підстава для незастосування розрахункової величини, установленої Постановою № 481, оскільки рішення, що створили відповідний часовий розрив, остаточно скасовані. Такий розрив виник не внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України нового нормативного акта або внесення змін до Постанови № 704 чи Постанови № 481, а виключно внаслідок процесуального руху справи № 320/29450/24. У результаті одна й та сама поведінка ІНФОРМАЦІЯ_1 виконання нормативного механізму, установленого Кабінетом Міністрів України, - визнається протиправною з 20.05.2023, а після 16.07.2026 знову не має чинної судової підстави для визнання протиправною, хоча відповідне нормативне регулювання Кабінетом Міністрів України не змінювалося. Без перегляду рішення за період з 20.05.2023 по 16.02.2025 зберігатиметься окрема розрахункова модель, яка не встановлена Постановою № 481 та єдиною правовою передумовою якої були судові рішення, скасовані Верховним Судом. Саме для усунення такого результату законодавець установив механізм пункту 3 частини другої статті 361 КАС України. Відмова в його застосуванні означала б, що скасовані судові рішення формально втратили юридичну силу, але продовжують визначати обсяг обов`язків військової частини - через постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 по справі № 480/5990/25. Отже, перегляд рішення в оспорюваній частині необхідний для усунення юридичних наслідків скасованих судових рішень, відновлення передбачуваності правового регулювання та недопущення подальшого застосування розрахункової моделі, не встановленої Постановою № 481. Також зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не ухиляється від виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 480/5990/25 та в межах наданих повноважень послідовно вживає заходів для його виконання. Фінансово-економічною службою сектору соціального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 складено Довідку-Перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 по 16.02.2025. Загальна сума до виплати - 440 106.04 грн. Довідка-розрахунок охоплює також період з 20.05.2023 по 16.02.2025, який є предметом цієї заяви. Вказує, що з метою забезпечення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 по справі № 480/5990/25 починаючи з квітня по теперішній час спрямовано до забезпечувального фінансового органу - Центрального фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Заявки- розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання судових рішень та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямком грошового забезпечення, до яких включено потребу в коштах для здійснення виплати ОСОБА_1 (п. 132 Заявок). Станом на день подання цієї заяви виплату перерахованої суми не здійснено. Отже, рішення суду виконано в частині проведення перерахунку та продовжує виконуватися шляхом щомісячного заявлення потреби у фінансуванні. Водночас у частині фактичної виплати, у тому числі за період з 20.05.2023 по 16.02.2025, рішення залишається невиконаним. Подання цієї заяви не спрямоване на ухилення від виконання судового рішення. ІНФОРМАЦІЯ_2 просить переглянути лише ту його невиконану частину, визначальна правова передумова якої після проведення перерахунку була скасована Верховним Судом. Задоволення заяви не потребуватиме повороту фактично здійсненої виплати, оскільки кошти за оспорюваний період позивачу не виплачено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено судове засідання.
Позивач надав до Другого апеляційного адміністративного суду заперечення на заяву, в яких зазначає, що зміна судової практики не є нововиявленою обставиною. Велика Палата Верховного Суду та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово наголошували, що зміна правової позиції суду касаційної інстанції чи формування нової судової практики в інших справах не належить до нововиявлених обставин у розумінні процесуального закону. Рішення у справі № 320/29450/24 не є підставою в розумінні п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України. Норма п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України передбачає скасування рішення, яке мало безпосереднє значення (преюдиційне або процесуальне) для ухвалення рішення у цій справі. Скасована постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 слугувала лише прикладом судової практики/правового обґрунтування, а не юридичним фактом, що встановлював права та обов`язки сторін у справі № 480/5990/25.
Позивач, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду заяви повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі № 640/19240/21 зазначив, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.
Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.
Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
З урахуванням наведеного перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 99901/400/20.
Так, в якості нововиявленої обставини відповідач зазначає прийняття Верховним Судом постанови від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24.
Заявник вважає, що цією постановою Верховний Суд остаточно підтвердив правомірність визначення Кабінетом Міністрів України розрахункової величини для обчислення посадових окладів військовослужбовців у розмірі 1762 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) у редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» від 12.05.2023 № 481 (далі - Постанова № 481), а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 та 01.01.2024.
На переконання заявника, правовий висновок Верховного Суду має істотне значення для правильного вирішення спору та свідчить про необхідність перегляду рішення за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.
Надаючи правову оцінку таким доводам заявника, колегія суддів зазначає, що дійсно однією із підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (пункт 3 частини другої статті 361 КАС України).
Тобто, наведена норма передбачає спеціальну підставу для перегляду судового рішення та пов`язує можливість такого перегляду не з будь-яким подальшим судовим рішенням чи зміною судової практики, а саме із скасуванням судового рішення, яке було покладено в основу рішення, що переглядається.
Отже, для вирішення питання про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підстави необхідно встановити: яке саме судове рішення було скасовано; чи було воно підставою для ухвалення рішення, що переглядається; та чи має його скасування безпосереднє юридичне значення для висновків, покладених в основу рішення у справі, що переглядається.
Колегією суддів встановлено, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 стосувалися спору щодо правомірності пункту 2 Постанови № 481, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 вказані судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Водночас зазначені судові рішення у справі № 320/29450/24 не є судовими рішеннями, які стосувалися позивача та відповідача у справі № 480/5990/25, а також не встановлювали фактичних обставин індивідуальних правовідносин між сторонами цієї справи.
Саме по собі посилання суду у рішенні на судову практику, сформовану в іншій справі, не означає, що відповідне судове рішення в іншій справі стало підставою для ухвалення рішення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.
При цьому з мотивувальної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 480/5990/25 встановлено, що висновки суду були сформовані на підставі безпосереднього дослідження обставин спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, положень чинного законодавства (Постанови № 704, законів України, які регулюють питання грошового забезпечення військовослужбовців, а також відповідних правових позицій Верховного Суду).
Отже, рішення у справі № 320/29450/24 не було самостійною юридичною підставою для ухвалення рішення у справі № 480/5990/25.
Колегія суддів враховує і те, що у справі № 320/29450/24 Верховний Суд не встановлював будь-яких нових фактичних обставин щодо позивача у справі № 480/5990/25, його проходження військової служби, розміру та складових отриманого грошового забезпечення, звернення до відповідача, змісту відповідної відмови чи бездіяльності відповідача.
Постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 містить правову оцінку повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення умов, порядку та розмірів складових грошового забезпечення військовослужбовців, а також правомірності внесення змін Постановою № 481 до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, зміст зазначеної постанови свідчить про зміну або розвиток правової оцінки відповідних нормативно-правових положень, а не про скасування судового рішення, яке безпосередньо було покладено в основу судового рішення у справі № 480/5990/25.
За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що саме скасування судових рішень у справі № 320/29450/24 автоматично утворює передбачену пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підставу для перегляду рішення у справі № 480/5990/25.
При цьому, колегія суддів не заперечує того, що постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 має значення для формування судової практики щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481. Однак сам по собі факт формування Верховним Судом іншої правової позиції після ухвалення судового рішення не є тотожним скасуванню судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що переглядається.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що мотиви, на які посилається заявник, зводяться до незгоди з судовим рішенням від 26.02.2026 у даній справі, а обставина, на яку посилається заявник ґрунтується виключно на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи та припущеннях.
Відповідач фактично просить суд врахувати новий правовий висновок Верховного Суду та повторно оцінити правильність застосування судом норм матеріального права при вирішенні справи № 480/5990/25.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що заявником не наведено обставин, які є нововиявленими відповідно до статті 361 КАС України, а відтак колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 за нововиявленими обставинами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
Керуючись ст.ст. 14, 229, 325, 328, 329, 361-369 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 480/5990/25 відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Головуючий суддя (підпис) Подобайло З.Г.
Судді (підпис) (підпис) Ральченко І.М. Чалий І.С.