Справа № 462/4435/15-ц
УХВАЛА
09 жовтня 2026 рокуЗалізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого -судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Задорожної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львів скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у виконавчому провадженні №67446048,
встановив:
ОСОБА_1 17.09.2026 року звернулася до суду зі скаргою в порядку ст.447 ЦПК України, в якій просила скасувати постанову державного виконавця Залізничного ВДВС у м.Львові Львівського міжрегіонального управління МЮ України Фіялкович Т.-Д.І. про стягнення виконавчого збору від 11.11.2021 року у виконавчому провадженні №67446048.
В обґрунтування заяви посилається на те, що державний виконавець в межах виконавчого провадження №67446048 не вчиняв дій з примусового виконання рішення суду у справі №462/4435/15-ц, відтак не мав підстав для стягнення з неї виконавчого збору.
Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з?явились, що, відповідно до положень ч.2 ст.450 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду скарги.
Вивчивши матеріали заяви, перевіривши матеріали справи №462/4435/15-ц, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02.10.2020 року в справі №462/64435/15-ц, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_1 , співвласницю будинку АДРЕСА_1 , демонтувати самочинну встановлену на землях комунальної власності міста Львова внутрішню збірно-розбірну бетонну огорожу довжиною 5,50 м.
На виконання зазначеного рішення 11.11.2021 року державним виконавцем Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) Фіялкович Т.-Д.І. винесено постанову ВП №647446048 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №462/4435/15-ц відповідно до рішення Залізничного районного суду м.Львова від 02.10.2020 року.
Того ж дня, державним виконавцем Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) Фіялкович Т.-Д.І. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №67446048.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно приписів ст.18 Закону виконавець зобов?язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов?язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов?язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, виконавець зобов?язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.
Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно з частиною п?ятою статті 27 Закону виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також частиною дев?ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини п?ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред?явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
За приписами частини третьої статті 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналіз наведеного свідчить про те, що виконавчий збір стягується при відкритті виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору.
Відповідно до статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відтак, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.
При розгляді аналогічної справи №2540/3203/18 у постанові від 11.03.2020 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що обов?язковими умовами для стягнення виконавчого збору є вчинення державним виконавцем дії направлених на примусове виконання рішення суду, та фактичне стягнення сум боргу.
При цьому Велика Палата, для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, змінила судову практику у справах щодо стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні, усунувши неоднаково застосування норм ч.2 ст.27 та ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавчого провадження» щодо стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі письмової заяви про таке повернення.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у разі стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Тому стягнення виконавчого збору можливі лише у разі фактичного виконання виконавчого документа.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палаті Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 400/4023/16
Як вбачається з матеріалів справи 10.01.2023 року старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ Чорнієм Л.М., на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 від 02.01.2023 року, який просив повернути виконавчий лист без виконання у зв?язку з примиренням сторін, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №67446048.
Враховуючи, що стягнення виконавчого збору можливе лише у разі фактичного виконання виконавчого документа, а державним виконавцем не надано суду доказів, які б підтверджували те, що ним були вчинені дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду у виконавчому провадженні №67446048, суд дійшов висновку, що у державного виконавця Залізничного ВДВС у м.Львові Львівського міжрегіонального управління МЮ України Фіялкович Т.-Д.І. не було підстав для стягнення виконавчого збору, а отже постанова про стягнення виконавчого збору від 11.11.2021 року у виконавчому провадженні №67446048 підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.2, 5, 10, 260, 447 ЦПК України,
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Фіялкович Тетяни-Діани Іванівни про стягнення виконавчого збору від 11.11.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 12000 грн. у виконавчому провадженні №67446048.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний