Копія
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" жовтня 2026 р. Справа № 541/3877/25
Номер провадження2/608/860/2026
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Яковець Н. В.
з участю секретаря Олійник О. С.
позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника позивачів за первісним позовом ОСОБА_3
представника відповідачки за первісним позовом ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові під час відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на майно та його повернення, зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів та стягнення безпідставно набутих коштів, -
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2025 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на майно та його повернення.
В позовній заяві позивачі вказали, що в липні 2025 року придбали бетонозмішувач моделі БП-180 вартістю 8 800 гривень. Відповідачка ОСОБА_6 звернулася до ОСОБА_1 в інтересах свого сина ОСОБА_5 з проханням щодо виконання окремих будівельних робіт на території садиби, власником якої є син. Після досягнення згоди з усіх істотних умов домовленостей, позивач виконав ряд будівельних робіт з використанням власних інструментів та обладнання, в тому числі бетонозмішувача. Також за грошові кошти, надані йому особисто відповідачкою ОСОБА_6 або шляхом переказу, ОСОБА_1 придбав будівельні матеріали для виконання будівельних робіт. Через невдоволення виконаними роботами та їх вартістю, з ініціативи ОСОБА_6 роботи припинилися, залишки будівельних матеріалів позивачі залишили собі (придбали), оплативши їхню вартість відповідачці. В серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 замовив вантажний транспорт, щоб забрати належні йому бетонозмішувач, металочерепицю та газоблоки, проте відповідачка відмовила у поверненні вказаного майна, з приводу чого він звертався у відділ поліції. Таким чином, позивачі просили визнати за ними право власності на вказане вище майно на загальну суму 138 834,75 гривень, зобов`язавши відповідачів повернути їм це майно.
Представник відповідачки ОСОБА_6 - адвокат Данильчук С. Г. подав відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що письмовий договір між сторонами не укладався, домовленості щодо надання послуг в організації робіт (зокрема, встановлення частини паркану) та проведення інших будівельних робіт між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 були усними. Позивачі виклали недостовірні відомості щодо дати початку співпраці. Крім того, за період з 04.07.2025 по 15.08.2025 ОСОБА_6 переказала на рахунок позивачів грошові кошти в розмірі 9841 фунтів стерлінгів, однак належної звітності не отримала.
Щодо бетонозмішувача, металочерепиці та газоблоків, стороною позивачів не надано належних та допустимих доказів щодо підтвердження їх права власності на вказані матеріали. ОСОБА_5 є неналежним відповідачем у справі, оскільки він не є стороною домовленостей із позивачами, а лише власником будинку. Тому просить виключити його зі складу учасників справи.
28.10.2025 представник позивачів подав відповідь на відзив, вказує, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримують, просять задовольнити з огляду на те, що відповідачка не заперечує наявності домовленостей із позивачами щодо виконання будівельних робіт. Проте жодних доказів того, що саме ОСОБА_6 чи інша особа є власником спірного майна також не додано. Роботи були припинені саме за ініціативою відповідачки. Надана стороною відповідача роздруківка переписки з месенджеру Viber підтверджує ту обставину, що нею визнавалося право позивачів на спірне майно. Стороні позивачів невідомо, чи має ОСОБА_6 право на забудову конкретної садиби, чи має вона право власності на вказане майно, тому відповідач ОСОБА_5 є належним відповідачем у справі.
28.10.2025 представник відповідачки подав заперечення, вказує, що докази подані з пропущенням строку. Позивачами не надано жодного письмового договору або документального підтвердження домовленостей між позивачами та ОСОБА_6 щодо купівлі-продажу ними будівельних матеріалів у ОСОБА_6 . Посилання на «усні домовленості» без визначення істотних умов не створюють юридичних наслідків і не є підставою для виникнення зобов`язань. Надані позивачами копії чеків і накладних підтверджують лише факт їх придбання, але жодним чином не підтверджують факт доставки чи використання цих матеріалів у межах об`єкта, який є предметом спору. Звертає увагу, що 22.08.2025 ОСОБА_1 з невідомими особами намагалися вивезти матеріали з подвір`я за допомогою маніпулятора і сторонніх осіб без згоди ОСОБА_6 та без попередньої домовленості. Мати відповідачки не допустила вивезення, подію зафіксовано камерою домофона. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
22.10.2025 представник ОСОБА_6 адвокат Данильчук С. Г. звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів та стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між сторонами були усні домовленості щодо надання послуг з організації робіт та проведення інших будівельних робіт. З метою їх виконання за період з 04.07.2025 по 13.08.2025 ОСОБА_6 переказала на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 609,11 фунтів стерлінгів, що в еквіваленті за курсом НБУ (станом на 21.10.2025) у доларах США становить 4 836,21 доларів США, а в гривні 202 078,76 гривень. Окремо, 12.08.2025 Марцинкевич. Т. Ю. здійснила переказ 283,56 фунтів стерлінгів на рахунок ОСОБА_7 , що еквівалентно 15 876,89 гривень. Станом на дату подання зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 частково повернув кошти в розмірі 2 105,50 доларів США, що по курсу НБУ станом на 21.10.2025 становить 87 918,31 гривень. Крім безготівкових переказів, ОСОБА_6 через свою матір передавала ОСОБА_1 готівку в загальному розмірі 200 000 гривень на закупівлю матеріалів, доставку яких на подвір`я не зафіксовано. Належної звітності щодо закуплених матеріалів вона не отримала.
Жодних договірних відносин з ОСОБА_2 ОСОБА_6 не мала, ані письмових, ані усних. Проте за період з 15.07.2025 по 15.08.2026 на її рахунок було переказано грошові кошти в розмірі 5 948,33 фунтів стерлінгів, що в еквіваленті за курсом НБУ у доларах США становить 7 960,76 доларів США та 333 054,73 гривень. Станом на дату подання зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 були частково повернуті кошти в розмірі 1 168 доларів США, що еквівалентно 48 771,59 гривень. Тому загальна сума перерахованих та неповернутих ОСОБА_2 грошових коштів становить 284 283,14 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 просить стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 330 037,34 за невиконані будівельні роботи; з ОСОБА_2 284 283,14 гривень безпідставно набутих грошових коштів.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.10.2025 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів та стягнення безпідставно набутих коштів з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на майно та його повернення.
Також ухвалою суду від 29.10.2025, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 24.03.2026, задоволено заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Чернюка В. Д. про забезпечення позову. Накладено арешт з описом майна на наступне майно, яке наразі знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : бетонозмішувач моделі БП-180 оранжевого кольору; 27 м. куб газоблоку UDК 400 (вісім упаковок); 236 м. кв металочерепиці сірого кольору, та заборонено відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_5 або іншим особам, зокрема матері відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 або будь-яким іншим особам вчиняти дії по переховуванню згаданого майна та його відчуженню у будь-який спосіб.
20.11.2025 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказують, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовує нормами, які визначають загальні положення про підряд, проте сам договір між ними не укладався, всі питання з приводу проведення певних робіт узгоджувалися в телефонному режимі. В зустрічній позовній заяві йдеться про переказ на рахунок ОСОБА_7 , однак згадана особа не залучена до участі у справі. Також мова йде про те, що через матір ОСОБА_8 . ОСОБА_6 передавала готівкові кошти в загальному розмірі 200 000 гривень на закупівлю матеріалів, однак не долучено жодного належного і допустимого доказу факту передачі саме згаданої грошової суми. Щодо переказів грошових коштів на ім`я ОСОБА_2 , то такі здійснювались за домовленістю ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з метою проведення будівельних робіт, у зв`язку з обмеженнями на перекази. Тому такі кошти не є безпідставно набутим майном, оскільки використовувались її чоловіком для реалізації домовленостей по виконанню робіт. Відповідачі за зустрічним позовом просять відмовити у задоволенні даного позову.
24.11.2025 представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 подав відповідь на відзив, в якому вказує, що листуванням між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в застосунку Viber підтверджуються договірні відносини між ними. Однак, зважаючи на відсутність звітності, що унеможливлює перевірку реальності виконаних робіт їх відповідності переданим коштам, було подано зустрічний позов. Щодо переказу коштів на картку ОСОБА_7 позивачка здійснила його виключно за проханням ОСОБА_1 , а в подальшому листуванні ОСОБА_9 повідомив, що отримані кошти - це борг ОСОБА_1 перед ним за невиконані роботи. Таким чином, ОСОБА_1 використав ці кошти для погашення власних боргів. Щодо коштів, які були перераховані на рахунок ОСОБА_2 , відповідачами не надано жодних первинних документів, які б підтверджували цільове використання коштів, належних ОСОБА_6 . Крім того, всі ТТН оформлені на ОСОБА_1 , а не на ОСОБА_6 . Також ОСОБА_1 у переписці повідомляв, що магазин не буде надавати жодних документів, у нього немає чеків, після чого повернув частину грошей, визнавши неможливість підтвердити витрати документально.
У запереченнях від 26.11.2026 відповідачі за зустрічним позовом вказують, що жодних коштів ОСОБА_6 для погашення власних боргів ОСОБА_1 не використовував. Щодо переказів грошових коштів на картку ОСОБА_10 , то такі договірні відносини виникли та існували за обставин, викладених у їхньому відзиві.
21 січня 2026 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за клопотанням представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 - адвоката Данильчука С. Г. прийнято ухвалу про витребування доказів у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 .
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року за клопотанням представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом адвоката Данильчука С. Г. у справі призначено судову технічну експертизу.
02 квітня 2026 року згідно ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області поновлено провадження у справі, справа повернулась без виконання експертизи, справу передано за підсудністю для розгляду до Чортківського районного суду Тернопільської області.
Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
23 червня 2026 року позивачі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою (в порядку ст. 49 ЦПК України), в якій просять ухвалити рішення, яким визнати укладеним 19.08.2025 року між ними та відповідачкою ОСОБА_6 договір купівлі-продажу металочерепиці сірого кольору в кількості 221,25 м кв. вартістю 74 118,75 гривень та 14,4 м куб. (8 упаковок) газоблоку вартістю 56 016 гривень; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на бетонозмішувач вартістю 8 800 гривень, металочерепицю сірого кольору вартістю 74 118,75 гривень та 14,4 м куб. (8 упаковок) газоблоку вартістю 56 016 гривень, зобов`язавши відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 повернути їм перераховане майно на загальну суму 138 834 гривень, а в разі його подальшого використання, приховування чи знищення відповідачами - стягнути з них вартість такого майна в сумі 138 834,75 гривень, а також стягнути судові витрати по справі.
29 червня 2026 року від представника відповідачки за первісним позовом ОСОБА_6 адвоката Данильчука С. Г. надійшли заперечення на заяву про уточнення позовних вимог, просять відмовити у прийнятті такої заяви, оскільки позивачами не уточнено, а змінено позовні вимоги, зокрема додано нову позовну вимогу (визнати укладеним договір) та уточнено іншу, додавши альтернативну вимогу (стягнути вартість майна). Тобто позивачами були одночасно змінені позовні вимоги, змінений предмет позову та збільшені позовні вимоги, що є зловживанням процесуальними правами.
01 липня 2026 року Чортківським районним судом Тернопільської області постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачки за первісним позовом Данильчука С. Г. про повернення до стадії підготовчого судового засідання, надано час для подання відзиву на уточнену позовну заяву до початку розгляду справи.
21 серпня 2026 року представник відповідачки ОСОБА_6 за первісним позовом адвокат Данильчук С. Г. подав відзив на уточнену позовну заяву, в якому просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору укладеним та зобов`язання повернути майно або стягнути кошти, посилаючись на те, що між сторонами не було жодних домовленостей (ні письмових, ні усних) щодо купівлі-продажу будівельних матеріалів, підстав для будь-якого вивезення цих матеріалів або тверджень про їх викуп не існувало. Переказ коштів позивачами не є визнанням будь-якого боргу або угодою купівлі-продажу матеріалів, а є лише свідченням про готовність провести остаточне звірення розрахунків після надання звітності, якої до цього часу так і не отримано. Матеріалами справи не доведено того, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками переліченого рухомого майна, а тому вони не є належними відповідачами у спорі про визнання укладеним договору купівлі-продажу металочерепиці та газоблоку.
Щодо іншої позовної вимоги - визнання права власності та повернення майна або стягнення коштів, така вимога сформульована із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права. Проте, враховуючи вимоги процесуального закону, формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням ЦПК України.
В судовому засіданні позивачі за первісним позовом, відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник адвокат Чернюк В. Д. підтримують уточнені позовні вимоги, просять задовольнити з тих підстав, що істотні умови домовленостей узгоджувались в телефонному режимі, за будматеріали вони перерахували грошові кошти; зустрічні позовні вимоги вважають безпідставними.
Представник відповідачки за первісним позовом, позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_6 - адвокат Данильчук С. Г. заперечував щодо задоволення уточнених позовних вимог за первісним позовом, посилаючись на те, що між сторонами були домовленості щодо виконання будівельних робіт, заперечував щодо договору купівлі-продажу будівельних матеріалів. В той же час, просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 про повернення грошових коштів за невиконані будівельні роботи.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердив, що він за проханням ОСОБА_1 доставляв на територію садиби поблизу м. Миргород бетонозмішувач, який належить позивачу, будівельні матеріали, за які розраховувався ОСОБА_1 , бачив, як використовували під час виконання робіт ці будівельні матеріали (металочерепиця та газоблоки). Також за проханням ОСОБА_1 приїжджав на територію садиби, щоб забрати бетонозмішувач та будівельні матеріали, проте не вдалося забрати зазначене майно у зв`язку з тим, що господиня не впустила на територію. Згідно пояснень ОСОБА_13 , потрібно було забрати металопрофіль, оскільки замовника не влаштовував цей матеріал.
Свідок ОСОБА_14 надав покази наступного змісту: з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просто знайомі, за проханням ОСОБА_13 він брав участь в роботах з будування паркану в селищі Ромодан, копання фундаменту під бесідку, в роботах використовували бетонозмішувач, який належить ОСОБА_13 , під час виконання робіт (3 дні з будування паркану, 2 дні - копання траншеї) у господині зауважень не виникало. Після того, як сказали ОСОБА_6 вартість виконаної роботи, остання передумала, сказала, що їй задорого. При доставці будматеріалів був присутній ОСОБА_13 . Конфліктів між сторонами позову щодо будівництва не було. Про домовленість між ними щодо купівлі залишків будматеріалів йому не відомо.
Суд, вислухавши пояснення позивачів за первісним позовом (відповідачів за зустрічним позовом) та їх представника, представника відповідачки за первісним позовом (позивачки за зустрічним позовом), свідків, дослідивши письмові докази в справі, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
02 липня 2025 року у магазині «Мотоцентр» по АДРЕСА_2 вони придбали бетонозмішувач моделі БП-180 вартістю 8 800 гривень, що підтверджується роздруківкою скриншота щодо оплати з банківської картки Універсальна, та інструкцією з експлуатації бетонозмішувача.
Тобто, вказане майно, набуте подружжям за час шлюбу, і є об`єктом їхньої спільної сумісної власності.
Матеріалами справи, зокрема фототаблицею № 1 (додаток 9 до позовної заяви), також підтверджується, що бетонозмішувач розміщений на території садиби за адресою: АДРЕСА_1 , тобто переміщений ОСОБА_1 за місцем проведення будівельних робіт та використовувався ним під час виконання робіт на території вказаної садиби.
Згідно позовної заяви та пояснень позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після припинення виконання робіт бетонозмішувач залишився за вказаною адресою та їм повернутий не був.
Крім того, належність бетонозмішувача ОСОБА_1 та використання його під час виконання робіт підтвердили свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_15 .
Доказів набуття відповідачами за первісним позовом ОСОБА_6 чи ОСОБА_5 права власності на зазначений бетонозмішувач, його відчуження позивачами, передачі у власність відповідачам чи наявності іншої правової підстави для подальшого утримання на території садиби матеріали справи не містять.
Згідно з вимогами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, враховуючи наведене, вимоги щодо визнання права власності на бетонозмішувач моделі БП-180 вартістю 8 800 гривень є обґрунтованими.
Також з матеріалів справи вбачається, що під час виконання будівельних робіт для об`єкта було придбано, зокрема, металочерепицю 236 кв. м та газоблок 27 куб. м, що підтверджується товарними чеками № 187 від 07.08.2025 року на суму 79 060 гривень, № 198 від 08.08.2025 на суму 105 000 гривень.
Після використання частини матеріалів залишилися металочерепиця сірого кольору площею 221,25 кв. м вартістю 74 118,75 гривень та газоблок UDK 400 об`ємом 14,4 куб. м вартістю 56 016 грн.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами була досягнута домовленість щодо виконання будівельних робіт, відповідно до якої позивачі мали виконати обумовлені роботи, а відповідачі - оплатити їх виконання та необхідні для цього матеріали.
Факт придбання зазначених матеріалів саме позивачами узгоджується з показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, які підтвердили обставини придбання, доставки будівельних матеріалів на територію домоволодіння відповідачів та знаходження їх за цією адресою після припинення будівельних робіт.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що після відмови ОСОБА_6 від використання цих матеріалів між нею та позивачами була досягнута домовленість про їх придбання останніми для власних потреб. На підтвердження цього надано електронне листування сторін та банківські документи щодо перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_6 у загальній сумі 3 281 доларів США, яка, за їх твердженнями, відповідала погодженій сторонами вартості залишку будівельних матеріалів.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, у тому числі електронній, формі; поведінка сторін може свідчити про їх волю до настання відповідних правових наслідків. Зміст правочину може фіксуватися в кількох документах, листах та повідомленнях в інформаційно-комунікаційній системі.
У випадках, передбачених ст. 208 ЦК України, правочин має вчинятися у письмовій формі.
Разом з тим, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ст. 218 ЦК України). Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.
Суд враховує, що фактичне виконання сторонами домовленостей, зокрема перекази замовником ОСОБА_6 грошових коштів для придбання матеріалів та виконання будівельних робіт, придбання таких матеріалів, а також фактичне виконання частини погоджених робіт, свідчить про виникнення між сторонами правовідносин, характерних для договору підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Для договору підряду істотне значення мають, зокрема, зміст, обсяг та характер роботи, що підлягає виконанню, а також погодження сторонами її результату та ціни у випадках, коли вона є визначальною для відповідних правовідносин.
За встановлених судом обставин сторони фактично приступили до виконання домовленостей: замовник передавала грошові кошти, підрядник придбав будівельні матеріали та виконував обумовлені роботи. Отже, поведінка сторін свідчить не лише про попередні наміри укласти договір, а про фактичне виникнення та реалізацію договірних відносин.
При цьому, суд бере до уваги положення ч. 4 ст. 849 ЦК України, відповідно до якої замовник має право до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Таким чином, сама по собі відмова замовника від подальшого виконання робіт не припиняє обов`язку сторін провести взаєморозрахунки з урахуванням фактично виконаних робіт, понесених підрядником витрат та належності придбаних за кошти замовника матеріалів.
Судом також встановлено, що частину отриманих від замовника коштів позивач ОСОБА_1 повернув, що свідчить про проведення сторонами взаєморозрахунків після припинення виконання робіт.
Разом з тим, при вирішенні вимог про стягнення коштів суд має встановити фактичний розмір коштів, які були передані замовниками, вартість фактично виконаних робіт, вартість придбаних матеріалів, їх кількість та належність, а також суму коштів, яка вже була повернута замовникам. Саме різниця між цими величинами може свідчити про наявність або відсутність заборгованості однієї зі сторін перед іншою.
Досліджене судом електронне листування між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у своїй сукупності з банківськими документами свідчить про фактичне існування між сторонами договірних відносин з виконання будівельних робіт.
Зі змісту листування вбачається, що ОСОБА_1 повідомляв замовнику про необхідність придбання конкретних будівельних матеріалів, визначав суми коштів, необхідних для їх придбання, повідомляв реквізити для здійснення платежів, після чого ОСОБА_6 здійснювала відповідні грошові перекази.
При цьому, ОСОБА_6 неодноразово наголошувала на необхідності надання їй накладних та інших документів на придбані матеріали, що не заперечувалося ОСОБА_1 .
Отже, за встановлених обставин відсутність підписаного сторонами письмового договору підряду сама по собі не спростовує факту існування між сторонами підрядних правовідносин, якщо їх виникнення та зміст підтверджуються сукупністю інших належних і допустимих доказів.
З переписки сторін судом встановлено, що після сплати погодженої суми сторони пов`язували перехід права власності на залишки будівельних матеріалів саме з фактом їх оплати, тоді як фізичне залишення матеріалів на території садиби мало тимчасовий характер. Так, з Viber-переписки видно, що «140 тис. грн. повернуто за матеріал, який планую забрати; тоді в середу переноситься інструмент» ( ОСОБА_1 ,), «я в курсі, що за матеріал повернуто» ( ОСОБА_6 ) (а. с. 147).
Тобто це свідчить, що дійсно після переказу вказаних коштів ОСОБА_6 визнавала залишки будівельних матеріалів майном позивача ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, суд вважає на необхідне визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на зазначені будівельні матеріали та витребувати їх із володіння відповідачів.
Щодо позовної вимоги про визнання укладеним договору купівлі-продажу металочерепиці та газоблоку, суд виходить із такого.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, визначальною ознакою договору купівлі-продажу є погоджене волевиявлення сторін на відчуження майна за плату, що передбачає досягнення домовленості щодо предмета договору та його ціни.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з виконанням будівельних робіт, для здійснення яких були придбані будівельні матеріали. Після припинення виконання робіт між сторонами виник спір щодо залишків таких матеріалів, які позивачі виявили намір забрати, однак сторона відповідача цьому перешкоджала.
Разом із тим, обставини придбання будівельних матеріалів для виконання будівельних робіт, їх залишення на об`єкті та подальше виникнення спору щодо можливості їх повернення, на думку суду, не свідчать про існування між сторонами самостійного договору купівлі-продажу цих матеріалів. Саме по собі перебування майна у володінні однієї зі сторін або відмова іншої сторони надати можливість його забрати не створює договірних правовідносин купівлі-продажу.
Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що сторони погодили передачу залишків будівельних матеріалів у власність відповідачів чи позивачів саме на умовах купівлі-продажу, визначили ціну такого майна та висловили взаємну волю на укладення відповідного договору. Таким чином, спір між сторонами фактично стосується наслідків припинення домовленостей щодо виконання будівельних робіт та правового режиму залишків придбаних для цього матеріалів, а не виконання досягнутої домовленості про їх купівлю-продаж.
За таких обставин, суд вважає, що позивачами не доведено факту досягнення сторонами згоди з істотних умов договору купівлі-продажу та наявності взаємного волевиявлення на його укладення.
Відтак правові підстави для визнання такого договору укладеним відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні відповідної позовної вимоги належить відмовити.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.
Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів та стягнення безпідставно набутих коштів суд вважає, що у їх задоволенні слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зустрічної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_6 звернулась до ОСОБА_1 з метою виконання будівельних робіт, між ними відбувалися переговори щодо таких робіт, здійснювалися систематичні платежі, а ОСОБА_1 фактично приступив до виконання робіт і певний їх обсяг виконав.
Отже, доводи про відсутність між сторонами будь-яких договірних правовідносин суд оцінює критично. Відсутність одного письмового документа не спростовує існування договірних правовідносин, якщо їх виникнення та виконання підтверджуються листуванням, платежами та поведінкою сторін.
При цьому, позивачка ОСОБА_6 , заявляючи до стягнення з ОСОБА_1 330 037,34 гривень як коштів за невиконані роботи, фактично визначила розмір вимоги як різницю між переданими коштами та коштами, які були повернуті, однак не визначила і належними доказами не довела вартість тієї частини робіт, яка фактично була виконана ОСОБА_1 .
Самою позивачкою ОСОБА_6 факт виконання відповідачем певних будівельних робіт не заперечується.
Водночас матеріали справи не містять належного розрахунку вартості фактично виконаних робіт, вартості невиконаного обсягу робіт, експертної або іншої належної оцінки обсягу виконаного, а також доказів того, що вся заявлена до стягнення сума є невикористаним авансом.
Сам по собі факт відсутності актів приймання-передачі, кошторису чи звіту про використання коштів за обставин, коли фактичне виконання певної частини робіт сторонами визнається, не дає суду можливості ототожнити всю різницю між платежами та повернутими коштами із сумою невиконаного зобов`язання.
Щодо позовної вимоги про стягнення грошових коштів з відповідачки ОСОБА_2 як безпідставно набутих грошових коштів, ОСОБА_6 обґрунтовує цю вимогу положеннями ст. 1212 ЦК України, посилаючись на те, що будь-яких договірних відносин безпосередньо з нею вона не мала.
Разом із тим, згідно обставин справи вбачається, що грошові кошти на рахунок ОСОБА_2 перераховувалися не помилково і не без визначеної мети, а на прохання ОСОБА_1 у зв`язку з організацією будівельних робіт та придбанням матеріалів.
Таким чином, сама ОСОБА_6 пов`язує здійснені нею перекази з договірними відносинами щодо виконання будівельних робіт.
Для виникнення кондикційного зобов`язання за ст. 1212 ЦК необхідно встановити набуття майна за рахунок іншої особи та відсутність достатньої правової підстави для такого набуття або подальше відпадіння цієї підстави. Сам факт того, що одержувач коштів не був безпосередньо стороною основного договору, ще не доводить безпідставності набуття, якщо кошти були перераховані свідомо на виконання певної домовленості та за вказівкою особи, з якою існували договірні відносини.
Крім того, доказів того, що ОСОБА_2 отримала заявлені кошти для власних потреб, поза межами домовленостей щодо будівництва, а також доказів того, яка конкретно частина отриманих коштів не була використана відповідно до мети їх перерахування та безпідставно збережена нею станом на час вирішення спору, суду не надано.
Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.ст. 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. При цьому належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд оцінює відповідно до статті 89 ЦПК України.
За змістом ст.ст. 837, 843, 846 ЦК України за договором підряду підрядник зобов`язується виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник - прийняти та оплатити виконану роботу на умовах, установлених договором.
Отже, передання грошових коштів для виконання будівельних робіт саме по собі не свідчить про виникнення обов`язку повернути всю передану суму, оскільки правове значення мають зміст домовленостей сторін, фактичний обсяг виконаних робіт, понесені витрати та обставини припинення відповідних домовленостей.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існувала домовленість щодо виконання будівельних робіт, для здійснення яких позивачка передавала відповідачу грошові кошти.
Водночас, позивачкою ОСОБА_6 не доведено належними та допустимими доказами фактичного розміру коштів, які після припинення домовленостей залишилися у відповідача без правової підстави та підлягають поверненню, з урахуванням вартості виконаних робіт, придбаних матеріалів, інших понесених витрат і коштів, які вже були повернуті. Сам факт передання грошових коштів не є достатньою підставою для висновку про наявність у відповідача заборгованості саме в заявленому позивачами розмірі.
Крім того, відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Однак, застосування зазначеної норми передбачає встановлення обставин набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Саме по собі припинення домовленостей щодо виконання робіт не доводить автоматично, що вся передана сума підлягає поверненню як безпідставно набута.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами обставин, необхідних для встановлення наявності у відповідачів обов`язку повернути грошові кошти в заявленому розмірі. Усунути зазначені недоліки доказування шляхом припущення про розмір заборгованості суд не вправі. За таких обставин суд вважає, що зустрічні позовні вимоги про стягнення грошових коштів є недоведеними, а тому в їх задоволенні належить відмовити.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України на користь позивачів за первісним позовом з відповідачів підлягають стягненню сплачені і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1 389,34 гривень.
Керуючись ст.ст. 205, 208, 387, 392, 638, 837, 849 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, --
ВИРІШИВ:
Первісний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про визнання права власності на майно та його повернення - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право спільної сумісної власності на бетонозмішувач моделі БП-180 оранжевого кольору вартістю 8 800 гривень; металочерепицю сірого кольору площею 221,25 кв. м вартістю 74 118,75 гривень; газоблок UDK 400 об`ємом 14,4 куб. м вартістю 56 016 гривень, які знаходяться на території садиби за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_6 (місце реєстрації АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (місце реєстрації АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) повернути зазначене майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 389 (одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) 34 копійки.
Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів та стягнення безпідставно набутих коштів.
Скасувати арешт майна, що був накладений згідно ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя:/підпис/ Згідно з оригіналом:
Рішення набрало законної сили «___» ________________ 2026 року.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 541/3877/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: Н. В. Яковець