ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
08 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 160/4516/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 р. (суддя Луговська Г.В.) в адміністративній справі № 160/4516/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 р. в адміністративній справі №160/4516/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № від 23.11.2021 року № 33/24-/С-5778, з урахуванням фактично сплачених сум та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії.
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу та порядку виконання зазначеного рішення суду на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на його користь виплат по пенсійній заборгованості з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 195 131,12 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від у задоволенні заяви відмовлено з підстави відсутності виконавчого провадження.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати повністю зазначену ухвалу суду та задовольнити подану ним заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що, зважаючи на невиконання відповідачем судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, наявні підстави для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення з відповідача нарахованої та невиплаченої суми пенсії, як це передбачено ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що почала діяти з 19 грудня 2024 р. Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, не є перешкодою для зміни способу і порядку його виконання, оскільки приписами статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України це не передбачено.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що право на звернення із заявою про встановлення або зміни способу або порядку виконання рішення суду належить стягувачу чи виконавцю, виключно в процесі здійснення виконавчого провадження, яке по справі №160/4516/22 відсутнє.
Здійснюючи перевірку оскарженої ухвали суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно
до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженої ухвали суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частини 3 цієї ж статті в редакції, що почала діяти з 19 грудня 2024 р., невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Колегія суддів звертає увагу, що за змістом наведеної процесуальної норми правом на звернення до суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення суду наділені саме стягувач або виконавець.
Згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Отже, позивач отримує статус стягувача в процесі здійснення виконавчого провадження.
Оскільки право на звернення до суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення суду належить стягувачу або виконавцю виключно в процесі здійснення виконавчого провадження, яке у справі №160/4516/22 відсутнє, що заявником/позивачем не заперечується, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволення поданої ним заяви.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність виконавчого провадження не є перешкодою у зміні судом порядку і способу виконання рішення суду колегія суддів вважає помилковими, оскільки за конструкцією статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України у її першій частині визначено коло суб`єктів, за заявою яких суд першої інстанції може відстрочити або розстрочити виконання рішення, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Так, за заявою сторони суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 46 Кодексу). Однак питання про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду може ініціювати стягувач або виконавець (у випадках, встановлених законом). І як зазначено вище, статус стягувача позивач набуває в процесі виконавчого провадження.
Третя частина статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України містить підстави, за яких суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Абзац другий наведеної частини визначає в якості самостійної підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо пенсійних, соціальних виплат (за переліком) протягом двох місяців.
Однак частина 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України не змінює статус заявника, зазначеного у частині першій цієї ж статті.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженої ухвали суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 р. в адміністративній справі № 160/4516/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 08 жовтня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник
суддя О.О. Круговий