ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
08 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 160/9243/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 р. (суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі №160/9243/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, які були прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 30.06.2016 р. № 211-1302, від 04.05.2017 р. № 9006-1302, від 04.05.2017 р. № 9007-1302, від 04.05.2017 р. № 9009-1302, від 04.05.2017 р. № 9008-1302, від 04.05.2017 р. № 9010-1302, від 27.04.2018 № 4[телефон приховано]-0466, від 27.04.2018 №4[телефон приховано]-0466, від 27.04.2018 № 4[телефон приховано]-0466, від 27.04.2018 №4[телефон приховано]-0466, від 27.04.2018 № 4[телефон приховано]-0466, від 13.05.2019 № 28315-5050-0466, від 13.05.2019 № 28316-5050-0466, від 13.05.2019 № 28317-5050-0466, від 13.05.2019 №28318-5050-0466, від 13.05.2019 № 28319-5050-0466.
В обґрунтування позовних вимог вказувалось на те, що за повідомленням відповідача, отриманим на запит адвоката, наведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено грошове зобов`язання зі сплати земельного податку за період 2106-2019 роки. Позивач зазначав, що не є платником земельного податку, оскільки не є власником або користувачем земельних ділянок.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України фізична особа ОСОБА_1 з 09.12.2013 по 31.12.2019 перебував на податковому обліку в ГУ ДПС (Чечелівський район) як землекористувач за земельні ділянки під кіосками для здійснення комерційної діяльності. Фізична особа - власник нежитлового приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване, вказуючи на відсутність правових підстав для визначення йому податкового зобов`язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:
03 жовтня 2024 року до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було подано адвокатський запит від 03.10.2024 р. вих. № 03/1 в інтересах Позивача, в якому просив повідомити про наявність заборгованості, в тому числі як фізичної особи - підприємця станом на дату подання вказаного адвокатського запиту зі сплати податків та зборів (в тому числі плати за землю), та надати відповідні податкові документи, на підставі яких була нарахована вказана заборгованість (податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги, тощо), а також докази надсилання і отримання ОСОБА_1 вказаних податкових документів.
Листом від 09.10.2024 р. № 70568/6/04-36-24-07-08 Відповідач повідомив про те, що «За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України фізична особа ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в ГУ ДПС як землекористувач за земельні ділянки, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 , площею 0,0006 га; АДРЕСА_2 площею 0,0004 га; АДРЕСА_3 площею 0,0009 га; АДРЕСА_4 площею 0,001 га; АДРЕСА_1 площею 0,0006 га.
Керуючись п. 286.5 ст. 286 ПКУ та з урахуванням ст. 269 та ст. 270 ПКУ, платнику сформовано податкові повідомлення-рішення (форма Ф) (далі ППР) щодо суми нарахованого податкового зобов`язання із земельного податку за 2016-2019 роки: за 2016 рік від 30.06.2016 № 211-1302 на суму 568,21 грн.; за 2017 рік від 04.05.2017 р. № 9006-1302 на суму 602,3 грн., від 04.05.2017 р. №9007-1302 на суму 602,3 грн., від 04.05.2017 р. № 9009-1302 на суму 976,45 грн., від 04.05.2017 р. № 9008-1302 на суму 407,62 грн., від 04.05.2017 р. № 9010-1302 на суму 917,14 грн.; за 2018 рік - від 27.04.2018 № 4[телефон приховано]-0466 на суму 407,62 грн., від 27.04.2018 №4[телефон приховано]-0466 на суму 917,14 грн., від 27.04.2018 № 4[телефон приховано]-0466 на суму 602,3 грн., від 27.04.2018 № 4[телефон приховано]-0466 на суму 407,62 грн., від 27.04.2018 № 4[телефон приховано]-0466 на суму 602,3 грн.; за 2019 рік - від 13.05.2019 № 28315-5050-0466 на суму 602,3 грн., від 13.05.2019 №28316-5050-0466 на суму 602,3 грн., від 13.05.2019 № 28317-5050-0466 на суму 407,62 грн., від 13.05.2019 № 28318-5050-0466 на суму 976,45 грн., від 13.05.2019 № 28319-5050-0466 на суму 917,14 грн.
Станом на 09.10.2024 р. в інтегрованій картці платника Дзендзюри С.П. по коду класифікації доходів бюджету 18010700 «Земельний податок з фізичних осіб» за вищевказані земельні ділянки, обліковується податковий борг у сумі 11085,64 грн., який виник за рахунок несплачених нарахувань податкових зобов`язань з земельного податку згідно податкових повідомлень-рішень за 2016-2019 роки.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (в редакції, чинній в період з 2016-2019 роки).
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи №160/9243/25, яка сформована у паперовому та електронного форматах, податкові повідомлення-рішення, які оскаржені позивачем до суду, - відсутні. Суд першої інстанції їх не витребовував та не досліджував.
На виконання ухвали колегії суддів від 25 вересня 2026 р. спірні податкові повідомлення-рішення надані відповідачем, долучені до матеріалів справи та досліджені в якості доказів.
Як вбачається зі змісту спірних податкових повідомлень-рішень, земельний податок з фізичних осіб визначений позивачу відповідно до пункту 286.5 статті 285 розділу ХІІІ Податкового кодексу України.
Відповідно до цієї правової норми, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 пункт 286.5 статті 285 Податкового кодексу України було викладено у новій редакції:
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі. Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Статус позивача як власника земельних ділянок відповідачем не підтверджено. Земельний податок нарахований позивачу як землекористувачу.
Контролюючий орган стверджує, що позивач з 09.12.2013 по 31.12.2019 перебував на податковому обліку як землекористувач за земельні ділянки під кіосками для здійснення комерційної діяльності.
Однак, ця обставина жодним чином не підтверджена документально. Натомість, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата державної реєстрації ОСОБА_1 - 27.09.2022, дата взяття на облік Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області - 28.09.2022, дата зняття з обліку - 27.02.2025.
Також відповідач обґрунтував правомірність нарахування позивачу земельного податку тим, що останній у 2013 році придбав торгові кіоски з метою здійснення комерційної діяльності.
Верховний Суд у постанові від 29 січня 2026 р. у справі № 640/21005/19 сформулював такий правовий висновок:
" обов`язок із сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки (в тому числі, з огляду на користування нею внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, на ній розташоване) незалежно від дотримання такою особою вимог земельного чи цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористування та підстав набуття прав користування, оскільки ПК України як спеціальний акт, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає об`єктом оподаткування саме земельну ділянку, яка перебуває у власності та/або користуванні, не встановлюючи імперативних умов щодо відповідного оформлення відповідного права щодо неї для виникнення обов`язку з плати за землю".
Доказів того, що позивач був орендарем земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 , площею 0,0006 га; АДРЕСА_2 площею 0,0004 га; АДРЕСА_3 площею 0,0009 га; АДРЕСА_4 площею 0,001 га; АДРЕСА_1 площею 0,0006 га відповідачем суду не надано.
Докази того, що позивач з 2016 по 2019 роки здійснював підприємницьку діяльність, фактично використовуючи зазначені земельні ділянки - відсутні.
Крім того, згідно статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).
Придбані позивачем торгівельні кіоски не належать до категорії нерухомого майна; інформація про державну реєстрацію права власності на них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно - відсутня.
Згідно статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
За змістом цього Порядку замовник, який має намір встановити тимчасову споруду (ТС), звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (пункт 2.2.); підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС, який оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункти 2.1., 2.7); паспорт прив`язки ТС це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТП на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою території (пункт 1.4), типова форма якого поряд з іншими документами затверджено додатком 1 до Порядку, який містить, зокрема, форму схеми розміщення ТС із вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 р. у справі № 918/633/16, "цей Порядок визначає механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності, реалізація якого передбачає наявність документів на землекористування, та не містить жодних положень щодо правових підстав набуття суб`єктами господарювання прав на земельні ділянки у зв`язку з розміщенням ТС".
Контролюючим органом не надано суду жодних доказів на підтвердження видачі позивачу уповноваженим органом паспорту прив`язки на торгівельні кіоски. При цьому, наслідком незаконності розміщення ТС, за відсутності документів на землекористування, є демонтаж таких ТС та відшкодування завданих збитків, а не визначення податкового зоблов`язання із земельного податку.
Оскільки доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду першої інстанції, підстави для скасування оскарженого рішення, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Ухвалення судом першої інстанції рішення за відсутності у матеріалах справи спірних податкових повідомлень-рішень не призвело до неправильного вирішення спору, тому не визнаються процесуальним законом в якості безумовної підстави для його скасування.
Колегія суддів також відмовляє у задоволенні заявленого позивачем клопотання про відшкодування витрат, понесених ним у зв`язку із переглядом справи в апеляційному порядку, зважаючи на відсутність доказів на його підтвердження.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 р. в адміністративній справі №160/9243/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 08 жовтня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш