Справа № 464/3549/25 Головуючий у 1 інстанції: БЕСПАЛЬОК О.А.
Провадження № 22-ц/811/3930/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 , про визнання особи безвісно відсутньою,
встановив:
23.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати його доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Донецьк Донецької області, безвісно відсутньою.
В обґрунтування своїх вимог заявник покликався на те, що є батьком двох дітей, які вже повнолітні: дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час він є внутрішньо переміщеною особою і у відповідності до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 37/25/2863 від 14.04.2025 року є особою з інвалідністю першої групи підгрупи «А» й таким, що потребує постійного стороннього догляду.
У зв`язку з цим, на його дітей розповсюджується право оформити відповідну допомогу по догляду за ним, а син ОСОБА_2 , у відповідності до закону, має право на звільнення з військової служби та оформлення відстрочки від призову на військову службу по догляду за батьком, який потребує постійного стороннього догляду.
Зазначає, що його дочка ОСОБА_2 безвісно зникла багато років тому, залишившись проживати на тимчасово окупованій території у місті Донецьк.
Через підтримку держави агресора дочкою ОСОБА_2 та його із сином виїзд на підконтрольну Україні територію до міста Львова, дочка повністю припинила спілкування з ними, змінила телефони, її місцезнаходження їм невідоме, як мінімум з 2014 року.
Через зазначені обставини, ні він, ні його син не намагалися у будь-який спосіб встановити контакт із ОСОБА_2 , а шлюб, в якому народжені діти, розірвано, відтак, лише його син є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за ним, однак, наявність дочки, хоча така фактично відсутня і з нею повністю втрачено зв`язки, спонукало військове командування військової частини НОМЕР_1 , де його син проходить військову службу, відмовити у звільненні сина з військової служби, тому він (заявник) вимушений звернутись до суду з вимогою про визнання дочки безвісно відсутньою.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженки м. Донецьк, зареєстрованої у АДРЕСА_1 , безвісно відсутньою - відмовлено.
Рішення суду оскаржив заявник ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги показання свідків, якими підтверджується факт зникнення безвісті його дочки з її місця проживання протягом тривалого періоду часу.
Додає, що показання свідків є послідовними та логічними, сумнівів у їх правдивості не виникає.
Також вважає, що судом безпідставно не було враховано тієї обставини, що згідно офіційної інформації, його дочка перетнула кордон в районі населеного пункту Майорське (Зайцево) 08.01.2020 року і з того часу, вже понад п`ять років, жодної інформації про її місце перебування не встановлено.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено чіткого напрямку, куди саме був здійснений виїзд ОСОБА_5 з населеного пункту Майорське (Зайцево) 08.01.2020 року: в напрямку окупованої території чи зроблено виїзд на підконтрольну територію, не зазначено судом і приналежності населеного пункту Майорське (Зайцево) до певної області України, щоб мати можливість ідентифікувати географічно місце розташування даного населеного пункту.
Вважає посилання суду на «Інформацію з мережі Інтернет» недостатнім доказом i таким, що не відповідає критеріям належного та допустимого доказу.
Також вважає, що зазначення судом про тe, що «це лінія між окупованою і підконтрольною територією України», виходячи тільки із даних Інтернет, породжує певні сумніви у встановленому факті, а відтак, не може мати під собою юридично підтвердженої обставини.
Вважає, що зроблений судом висновок про те, що ОСОБА_4 просто перемістилась з однієї території на іншу, та ще й без встановлення судом місця її знаходження протягом останніх п`яти років на будь-якій території, є необґрунтованим і помилковим.
На переконання заявника, із вищевказаного слідує, що як правоохоронними органами, так і стороною заявника і свідками здійснювались відповідні заходи з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_4 , внаслідок чого було виявлено останню відому інформацію про неї, а саме, що в місці її постійного проживання відсутні відомості про її місцезнаходження більш як п`ять років.
Додає, що органами поліції були вжиті всі необхідні заходи в межах відповідного кримінального провадження для пошуку місця знаходження ОСОБА_4 , зроблено всі можливі запити в різні інстанції та здійснені інші оперативно-розшукові дії, за результатом яких не вдалось фактично віднайти дану особу.
Вважає, що такий термін відсутності будь-яких відомостей про особу, як більш ніж п`ять років в місці її постійного проживання, в тому числі, у різноманітних реєстрах та при наявності інформації про оголошення ОСОБА_4 у розшук в межах відповідного кримінального провадження, дає можливість дійти обґрунтованого висновку про наявність підстав про оголошення особи безвісті відсутньою.
У судове засідання апеляційного суду учасники справи повторно не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Статтею 43 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ст.305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Отже, у даній категорії справ, відповідно до положень статті 43 ЦК України, перш за все необхідно з`ясувати: місце постійного проживання особи на час її зникнення, заходи, які вживав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання її безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.
Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються:
а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання;
б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості;
в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України;
г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
Також, належить враховувати, що визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла) (постанова Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №317/3139/15-ц).
Указане відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постановах: від 07 травня 2018 року в справі №225/1297/17 (провадження №61-3902св18), від 22 листопада 2018 року в справі №225/882/17 (провадження №61-34068св18), від 05 лютого 2020 року в справі №756/17293/17 (провадження №61-16093св19), від 06 травня 2020 року в справі №760/3112/16-ц (провадження №61-48362св18). Судова практика є сталою.
Таким чином, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними. Під час розгляду справи суду необхідно з`ясувати місце постійного проживання особи на час її зникнення, заходи, які приймав заявник для встановлення місцезнаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.
Звертаючись до суду із заявою про визнання особи безвісно відсутньою, заявник повинен довести наявність всіх вищевказаних обставин, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Визнання особи безвісно відсутньою має широке коло правових наслідків, тому мають бути вжитті всі заходи для з`ясування обставин зникнення особи, заходи щодо її розшуку.
Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_3 , виданого 19.03.1997 року Кіровським МВ УМВС України у Донецькій області, заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Єнакієве Донецької області.
З 10.04.1991 року заявник ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який розірваний 11.02.2025 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.02.2025 року.
Від даного шлюбу заявник ОСОБА_1 має сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки №1333-5000380114 від 29.07.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання якого: АДРЕСА_2 , взятий на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_3 (фактичне місце проживання/перебування).
Відповідно до довідки №1333-5001951335 від 02.08.2022 року, заявник ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якого: АДРЕСА_2 , взятий на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_3 (фактичне місце проживання/перебування).
ОСОБА_2 (син заявника) є військовослужбовцем, про що свідчить копія військового квитка серії НОМЕР_5 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Також, заявник ОСОБА_1 має дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Донецьк Донецької області, матір`ю якої є ОСОБА_7 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №0[телефон приховано], сформованого 25.04.2025 року.
Заявник ОСОБА_1 є особою з інвалідністю першої групи (підгрупа А) та потребує стороннього догляду, про що свідчить витяг з рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи №7/25/2863/В від 14.04.2025 року та рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №7/25/2863/1.
13.06.2025 року відділом поліції №2 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 12.06.2025 року про встановлення місцезнаходження його дочки ОСОБА_2 , яку він останній раз бачив у 2005 році, яка залишилась проживати на тимчасово окупованій території у м. Донецьк Донецької області, теперішнє місцезнаходження якої йому не відоме (номер кримінального провадження: 1202514140000471).
13.06.2025 року СКП ВП №2 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області, керуючись п.3 ч.1 ст.9-1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оголошено в розшук гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Донецьк Донецької області, прож.: АДРЕСА_4 .
На вимогу суду першої інстанції, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України у листі №19/79546-25-Вих від 07.10.2025 року повідомив, що за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (далі - База даних), що функціонує відповідно до Положення про цю Базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 року №614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2022 року за №1319/38655 (далі - Положення), відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 08.11.2017 року (дата початку зберігання інформації в Базі даних) по 07.10.2025 року не виявлено.
З аналітичного профілю на особу, отриманого в рамках кримінального провадження №1202514140000471 від 13.06.2025 року за ч.1 ст.115 КК України, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Донецька область, м. Донецьк; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 (ДМС - 12.09.2018 року); місце проживання: відомості відсутні; паспорт громадянина України НОМЕР_6 , виданий Пролетарським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 23.06.1998 року, дійсний; чоловік: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; дані щодо перетину кордону: 08.01.2020 року о 10:14 виїзд у ПП перетину Майорське (Зайцево) (з інформації, наявної в мережі Інтернет, це лінія розмежування між окупованою і підконтрольною Україні територією).
Наведені вище відомості про особу підтверджуються й інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманою на запит суду (відповідь №1916458 від 21.10.2025 року).
Відомості про ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як внутрішньо переміщену особу, відсутні (відповідь №1916532 від 21.10.2025 року).
Згідно з відповіддю №1916568 від 21.10.2025 року, ОСОБА_10 працювала у міському палаці дитячої та юнацької творчості та отримувала заробітну плату (інформація наявна до окупації: за період з 2007 року по 2014 рік).
Таким чином, кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення місцезнаходження його дочки ОСОБА_4 було зареєстровано лише 13.06.2025 року, вже після звернення заявника до суду із заявою про визнання дочки безвісно відсутньою, а вся інформація про дочку заявника отримана в рамках кримінального провадження №1202514140000471 та під час розгляду справи судом першої інстанції, зокрема, про виїзд ОСОБА_4 з України в ПП перетину Майорське (Зайцево) 08.01.2020 року, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених статтею 43 ЦК України підстав для визнання ОСОБА_4 безвісно відсутньою.
Окрім того, судом першої інстанції констатовано, що дочка заявника проживала на непідконтрольній території України, самостійно залишила таку, тому суд позбавлений можливості самостійно встановити місцезнаходження ОСОБА_10 , оскільки Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року, дію вказаної Конвенції у відносинах з російською федерацією та республікою Білорусь зупинено. Окрім того у зв`язку з ескалацією росією широкомасштабної збройної агресії проти України дипломатичні відносини з російською федерацією розірвано нотою МЗС України від 24 лютого 2022 року №211/22-111-17343, що за визначенням виключає виконання щодо країни-агресора функцій представництва нашої держави, що передбачені Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 24 квітня 1961 року. Можливість для передачі російській стороні будь-яких ухвал (міжнародних доручень) в такому разі відсутні.
Наведене свідчить, що не вичерпані усі можливості для знаходження дочки заявника.
Отже, за встановлених обставин справи, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх доказів для задоволення заяви ОСОБА_1 , доводи його апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення справи і не вказують на допущення судом порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 09 жовтня 2026 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич