ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/20924/25
Провадження № 22-ц/820/1938/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., П`єнти І.В.,
секретар судового засідання Плінська І.П.,
з участю представниці заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи, - ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Хмельницької міської ради як орган опіки та піклування, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 11 червня 2026 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року ОСОБА_2 у порядку окремого провадження звернувся до суду з заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Хмельницької міської ради як орган опіки та піклування (далі - Орган опіки та піклування).
ОСОБА_2 зазначив, що з 24 жовтня 2010 року він перебував із ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 4 липня 2024 року. Від цього шлюбу подружжя має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сім`я проживала у місті Мелітополі, Запорізької області, а після повномасштабного вторгнення росії змушена була евакуюватися до Хмельницької області. Через декілька місяців ОСОБА_3 повернулася на тимчасово окуповану територію, де прийняла громадянство росії, а заявник разом із сином залишилися проживати у селі Волиця, Хмельницького району, Хмельницької області. Відтоді заявник самостійно виховує та утримує сина, а ОСОБА_3 не цікавиться життям і навчанням дитини. Встановлення судом указаного юридичного факту необхідне заявнику для отримання державної допомоги та одноосібного вирішення питань виховання сина.
За таких обставин ОСОБА_2 просив суд встановити факт самостійного виховання ним неповнолітнього сина ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком.
Суд першої інстанції виходив з того, що вказаний факт не підтверджено належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заяви посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з 2022 року ОСОБА_2 як батько самостійно виховує та утримує сина, а матір ОСОБА_3 не цікавиться життям і навчанням дитини. Зазначений факт підтверджується показаннями свідків і письмовими доказами. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не надав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заяви.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_3 і Орган опіки та піклування не подали відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції неправильно витлумачив норми статей 141, 155, 157 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та не застосував норми статей 293, 294, 315 ЦПК України.
У зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із залишенням заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
З 24 жовтня 2010 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 4 липня 2024 року.
Від цього шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_4 як внутрішньо переміщені особи проживають у селі Волиця, Хмельницького району, Хмельницької області.
Місце перебування ОСОБА_3 не відоме.
За судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2024 року у справі № 683/16954/24 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 щомісячно у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_4 навчається у Малиницькому ліцеї Розсошанської сільської ради, характеризується позитивно.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 8 травня 2026 року відмовлено в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських праві щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Попереджено ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання дитини. Покладено на Службу у справах дітей виконавчого комітету Хмельницької міської ради контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В силу частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Як передбачено пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Частиною першою статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно зі статтею 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Із положень статті 157 СК України слідує, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, які виникають із цивільних правовідносин, тобто особистих немайнових і майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Одним із видів цивільного судочинства є окреме провадження, в якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 320/948/18) зазначила, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року (справа № 560/17953/21).
Батьки мають рівні права та обов`язки щодо виховання дитини. При цьому батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню та розвитку дитини. Право одного з батьків на спілкування з дитиною може бути обмежене тільки інтересами дитини та/або правами іншого з батьків.
У постанові від 11 вересня 2024 року (справа № 201/5972/22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що встановлення факту самостійного виховання заявником дитини може мати негативні наслідки для матері дитини. У такій справі наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України). Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Із матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виник спір про право щодо участі батьків у вихованні дитини та ухилення матері від участі в її вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження. До того ж, такий спір був розглянутий Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області з ухваленням рішення від 8 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Ця обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню із залишенням заяви ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України.
Керуючись статтями 374, 377, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 11 червня 2026 року скасувати.
Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи, - ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Хмельницької міської ради як орган опіки та піклування, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини залишити без розгляду.
Роз`яснити заінтересованим особам, що для вирішення спору вони мають право подати позов на загальних підставах.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 9 жовтня 2026 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Р.С. Гринчук
І.В. П`єнта
Головуючий у першій інстанції - Чевилюк З.А.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 48