ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/3721/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області, орган пенсійного забезпечення, Управління), у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування з 17.07.2018 та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 17.07.2018 та нараховувати і виплачувати щомісячну доплату, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 адміністративний позов задоволено повністю:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , з 17.07.2018 щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом (про державний бюджет України на відповідний рік), з 17.07.2018, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.
За відкритими публічними відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду набрало законної сили 11.12.2020.
ОСОБА_1 подала до суду заяву від 16.02.2026 про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі №620/3721/20, у відповідності до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), у якому просила роз`яснити таке:
чи має відповідач законні повноваження припинити виконання рішення суду від 11.11.2020 з 1 січня 2025 року, чи він зобов`язаний виконувати рішення суду від 11.11.2020 щомісячно і щодо пенсії позивача після 01.01.2025, зокрема щодо пенсії позивача за січень 2025 року - січень 2026 року?;
чи є рішення суду від 11.11.2020 таким, яке відповідач зобов`язаний буквально, безумовно щомісячно виконувати до того моменту, доки рішення суду від 11.11.2020 не буде скасоване, зупинене, відстрочене, розстрочене судом або переглянуте судом за нововиявленими обставинами, в порядку, що передбачений ч. 3 ст. 361 КАС України?
Необхідність звернення до суду із вказаною заявою мотивує тим, що оскільки рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом (про державний бюджет України на відповідний рік), з 17.07.2018, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, проте не визначено строк протягом якого його слід виконувати, то орган пенсійного забезпечення помилково трактує його вичерпання та протиправно припинив нарахування та виплату визначеної судом доплати з січня 2025 року.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду від 11.11.2020 у справі №620/3721/20.
Суд першої інстанції виходив з того, що питання порядку та умов виплати пенсії відповідно до постанови Кабінет Міністрів України "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення" від 27.12.2024 за №1524, внаслідок застосування котрої Управлінням з 01.01.2025 проведено відповідний перерахунок пенсії й припинено ОСОБА_1 виплату доплати має окремі правові та фактичні підстави, які не були предметом розгляду у справі №620/3721/20 та фактично складають окремий самостійний предмет позову.
Натомість проаналізувавши рішення суду, резюмовано про відсутність у такому неточностей чи розбіжностей, що могли би стати перешкодою для його виконання.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 та "ухвалити нове судове рішення, яким дати чіткі відповіді, які ініціював позивач перед судом в заяві про роз`яснення судового рішення; інакше, виключити з мотивувальної частини ухвали суду доводи суду щодо застосування правових актів до ухваленого рішення суду від 11.11.2020, яких не існувало на момент ухвалення рішення суду, з якими позивач не пов`язував ініціювання заяви про роз`яснення судового рішення".
Вказану позицію обґрунтовує помилковими висновками суду першої інстанції, за якою останній самостійно інтерпретував незгоду позивача із припиненням нарахування та виплати доплати як таку, що породжує нові спірні правовідносини, натомість наполягає на необхідності роз`яснення судового рішення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 КАС України відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина 2 статті 254 КАС України).
За частиною 4 статті 254 Кодексу подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово аналізувала наведені вище норми процесуального закону і дотримується усталеної позиції (зокрема, але не виключно в ухвалі від 01.04.2019 у справі №9901/782/18), що роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли суд не дотримався вимог ясності, визначеності рішення.
Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
У постанові Верховного Суду від 24.09.2026 у справі №300/3554/25 зазначено, що роз`яснення судового рішення не є способом усунення недоліків його мотивування, зміни його змісту чи повторного тлумачення правової позиції суду, а спрямоване на усунення неясності судового рішення без зміни його змісту та обсягу встановлених ним прав і обов`язків.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 адміністративний позов задоволено повністю:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , з 17.07.2018 щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом (про державний бюджет України на відповідний рік), з 17.07.2018, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.
За відкритими публічними відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду набрало законної сили 11.12.2020.
У заяві про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі №620/3721/20, датованому 16.02.2026, ОСОБА_1 просила роз`яснити таке:
чи має відповідач законні повноваження припинити виконання рішення суду від 11.11.2020 з 1 січня 2025 року, чи він зобов`язаний виконувати рішення суду від 11.11.2020 щомісячно і щодо пенсії позивача після 01.01.2025, зокрема щодо пенсії позивача за січень 2025 року - січень 2026 року?;
чи є рішення суду від 11.11.2020 таким, яке відповідач зобов`язаний буквально, безумовно щомісячно виконувати до того моменту, доки рішення суду від 11.11.2020 не буде скасоване, зупинене, відстрочене, розстрочене судом або переглянуте судом за нововиявленими обставинами, в порядку, що передбачений ч. 3 ст. 361 КАС України?
Дослідженням змісту судового рішення у цій справі встановлено, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що доводи заяви про роз`яснення судового рішення не стосуються питання незрозумілості/нечіткості рішення суду. Суть поданої заяви не зводиться до незрозумілості змісту судового рішення, натомість, до необхідності вказати заявнику, які дії може / не може вчиняти відповідач задля вирішення питань, що не були предметом розгляду у цій справі.
Виходячи із обґрунтування заяви про роз`яснення судового рішення, внаслідок набрання чинності новим правовим регулюванням, зокрема постанови Кабінет Міністрів України "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення" від 27.12.2024 за №1524, ОСОБА_1 припинено здійснення доплати як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, з 01.01.2025.
З обсягу наведеного колегія суддів резюмує, що подану в порядку статті 254 КАС України заяву позивач фактично мотивує необхідністю роз`яснення алгоритму дій та механізму виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2020, зумовленою зміною законодавства, що регулює правовідносини, котрі склалися з приводу пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , після 01.01.2025.
Доводи, на яких ґрунтується подана відповідачем заява про роз`яснення судового рішення, на переконання суду, є фактично зверненням до суду за вирішенням процесуальних питань, що пов`язані з виконанням судового рішення, та наданням правової оцінки дій органу пенсійного забезпечення у розрізі обставин, котрі не були предметом судового розгляду справи №620/3721/20.
Тобто, твердження відповідача зводяться до вирішення питання роз`яснення порядку виконання судового рішення, а не його суті, що суперечить вимогам статті 254 КАС України.
Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвала суду першої інстанції постановлена з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення її без змін.
Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №620/3721/20, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Чуприна О.В.
Суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.