УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 320/18978/26
адміністративне провадження № К/990/45203/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2026 у справі №320/18978/26 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду 05.10.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2026 у справі №320/18978/26.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, до Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.04.2026 № 824/10-36-24-02/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку; зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 2 групи зі ставкою 20 % від мінімальної зарплати на 1 січня року з 01.04.2026.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (виклику) сторін.
Одночасно з подачею позовної заяви, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.04.2026 № 824/10-36-24-02/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14.04.2026 № 824/10-36-24-02/2717508595 про виключення з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/18978/26.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржником зазначено, що процесуальною підставою для оскарження ухвали про забезпечення позову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2026 у справі №320/18978/26 є абз. 5 ч. 4 ст. 328 КАС України, оскільки суд застосував ст. 150 та ч. 1 ст. 151 КАС України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 в справі №8900/521/17, від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 07.04.2020 у справі №826/13413/18, від 04.08.2022 у справі №420/21952/21, від 14.02.2020 у справі №826/4679/18, від 06.12.2022 у справі №140/8745/21, від 04.08.2022 у справі №420/21952/21.
Податковим органом зазначено, що рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим та підлягає оскарженню з підстав, визначених п. 3, п. 4 ч. 4 ст. 328, п. 1 ч.2 ст. 353 КАС України, оскільки судом апеляційної інстанції прийнято оскаржуване рішення про забезпечення позову без жодного посилання на докази, які підтверджують позицію позивача, тобто прийнято на підставі припущень без обґрунтування належними та допустимими доказами.
Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Верховний Суд зауважує, що як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції встановлено, що «…позивач в заяві про забезпечення позову покликався на те, що у випадку анулювання його реєстрації платником єдиного податку він буде зобов`язаний перейти на загальну систему оподаткування і сплачувати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18%, 5 % військового збору та 22% ЄСВ з чистого доходу, що значно перевищує рівень податків, які він має сплачує, як платник єдиного податку, що робить подальшу його діяльність збитковою та матиме своїм наслідком припинення здійснення ним господарської діяльності. А також вказував, що метою вжиття заходів забезпечення позову є забезпечення можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь- яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки відновлення його господарської діяльності у разі її зупинення потребуватиме значних зусиль.
З огляду на викладене за наслідками оцінки наведених позивачем доводів колегія суддів вказує на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову. Так, при анулюванні реєстрації платником єдиного податку Позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить покладення на нього додаткового податкового навантаження у вигляді ставки податку на прибуток. При цьому судами попередніх інстанцій обґрунтовано прийнято до уваги покликання Позивача на те, що не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в цьому випадку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та матиме наслідком заподіяння також шкоди правам, свободам та інтересам третіх осіб.
Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 04 лютого 2025 року у справі №280/8758/24, від 06 березня 2025 року у справі № 420/25688/24, від 22 травня 2025 року у справі № 320/61562/24, від 02 липня 2025 року у справі №380/23580/24, від 22 липня 2025 року у справі № 380/22351/24, від 23 липня 2025 року у справі № 280/8706/24, від 28 липня 2025 року у справі № 480/816/25, від 8 серпня 2025 року у справі № 520/6648/25, від 21 серпня 2025 року у справі № 480/1450/25, від 18 вересня 2025 року у справі № 560/19039/24 дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у справі, що розглядається.
А отже, аргументація заяви про забезпечення позову ґрунтується не на припущеннях позивача, а підтверджується, зокрема, усталеними підходами Верховного Суду.
Сукупність доказів, які були у справі на час розгляду заяви про забезпечення позову, давали як законодавчі так і фактичні підстави для ухвалення рішення про забезпечення позову.».
Скаржником такі висновки не спростовано, не наведено підстав щодо помилковості врахування таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2026 у справі №320/18978/26 повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя І.А. Васильєва