РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 293/1185/26
Провадження № 2/293/1001/2026
08 жовтня 2026 року селище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.
за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Кредит-Капітал"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
УСТАНОВИВ:
Процесуальні дії по справі
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №7031104 від 14.07.2024 у розмірі 38375,62 грн, з яких: 5978,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 25467,62 грн - заборгованість за відсотками; 630,00 грн - комісія; 6300,00 - заборгованість за неустойкою.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про споживчий кредит № 7031104 від 14.07.2024.
13.08.2026 суд, у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України, сформував запит в ЄСІТС "Електронний суд", та отримав відповідь з ЄДДР № 3173395 від 13.08.2026 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 18.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті суд призначив на 21.09.2026.
Одночасно п.10 даної ухвали суд, у порядку ст. 84 ЦПК України, витребував у АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001,місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д) інформацію:
- Чи було емітовано банківську картку НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) станом на 14.07.2024, у разі наявності карти, але на інше ім`я - надати дні особи отримувача кредитних коштів.
- витребувати інформацію про зарахування на банківську картку НОМЕР_1 кредтних коштів у розмірі 6100 грн від ТОВ «Мілоан» в період з 14.07.2024 по 21.07.2024..
25.08.2026, 10.09.2026 на виконання ухвали суду від 18.08.2026 на адресу суду надійшла запитувана інформація.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про споживчий кредит № 7031104 від 14.07.2024, укладеного між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 (відповідач).
Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 38375,62 грн, з яких: 5978,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 25467,62 грн - заборгованість за відсотками; 630,00 грн - комісія; 6300,00 - заборгованість за неустойкою.
24.12.2024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладений договір відступлення прав вимоги №113-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №7031104 від 14.07.2024.
Отже, позивач доводить, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №7031104 від 14.07.2024 в загальному розмірі 38375,62 грн.
Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та заборгованість за кредитом не погасив.
З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судове засідання сторони не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
Позивач повноважного представника у судове засідання не направив.
У прохальній частині позову позивач просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що в матеріалах справи міститься повідомлення.
31.08.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну.
Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що після 21.08.2024 розрахунок заборгованості є неправильним, оскільки грунтується на застосуванні договірної денної процентної ставки у розмірі 1,15% (після договору факторингу було збільшено до 1,4%), що суперечить імперативній нормі ч.5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», якою передбачений максимальний розмір денної процентної ставки в розмірі 1 %.
Вважає, що умова кредитного договору про застосування ставки понад 1 % на день після 21.08.2024 року є нікчемною відповідно до ч.5 ст. 18 та ч.5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Вказує, що з 21.08.2024 ,оскіьки сторонами не погодженого розміру процентів на цей період, то розмір процентів за вказаний період підлягає визначенню відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, у зв`язку чим надав суду власний контр розрахунок заборгованості.
Зауважує, що розмір нарахованих процентів за користування кредитом за Кредитним договором більше ніж у 6 разів перевищує тіло кредиту, що створює істотний дисбаланс, є непропорційним та становить надмірний фінансовий тягар.
Зазначає, що нарахування штрафу у розмірі 6300 гривень, що перевищує тіло кредиту, а також одночасно з процентами за користування кредитом свідчить про його непропорційність наслідкам порушення. Таким чином, з огляду на те, що розмір нарахованого штрафу (6 300,00 грн) перевищує суму фактично одержаного відповідачем кредиту (6 100,00 грн), наявні підстави вважати таке нарахування явно непропорційним наслідкам порушення.
Також заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті. Зазначає, що позивач заявляє до стягнення 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи це Актом наданих послуг № Д/30374 від 15.07.2026 з погодинною розбивкою (усього 6 год 30 хв та подання заяви до суду - 1 послуга). Зауважує, що наданий позивачем опис послуг містить лише кількість годин/одиниць за кожним видом послуги, проте не містить вартості погодинної ставки окремо за кожен вид наданої допомоги, що унеможливлює перевірку того, яким чином сформована загальна фіксована сума в розмірі 8 000,00 грн та чи є вона співмірною з фактично виконаною роботою.
Зауважує, що дана справа є типовою справою про стягнення заборгованості за споживчим кредитом, є малозначною, розглядається у спрощеному позовному провадженні, не є складною, не потребує значного обсягу правового аналізу чи збору доказів. У спорах такого характеру судова практика є сталою. Крім того, заявлений розмір витрат на правничу допомогу (8 000,00 грн) перевищує саму суму тіла кредиту (6 100,00 грн), що додатково свідчить про його неспівмірність предмету спору, а, отже, відповідач просить просить суд перевірити та зменшити розмір заявлених Позивачем витрат на правову допомогу з огляду на відсутність пропорційності та обґрунтованості даної суми, з урахуванням характеру та складності даної типової справи.
Додатково просить суд, розглянути питання про розстрочення виконання рішення, зазначає, що є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства у зв`язку з хронічним пієлонефритом єдиної лівої нирки, вродженою вадою розвитку серцевосудинної системи, сечокам`яною хворобою, хронічним захворюванням нирок, що підтверджується пенсійним посвідченням та довідкою військоволікарської комісії (додаються до цього відзиву). У зв`язку з цими обставинами моя фінансова спроможність об`єктивно обмежена, а одноразове виконання рішення суду в разі задоволення позову (повністю чи частково) є для мене істотно ускладненим. Враховуючи наведені соціальні обставини та об`єктивну неможливість одноразового виконання рішення суду, прошу суд, у разі повного або часткового задоволення позову, розстрочити виконання рішення суду строком на 6-9 місяців, на розсуд суду, з урахуванням мого соціального стану та витрат на підтримання здоров`я.
Просить суд розглянути справу за наявними матеріалами без своєї участі.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
У судовому засіданні від 08.10.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав рішення суду.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
14.07.2024 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 (відповідач) укладений договір про споживчий кредит №7031104.
Відповідно до п. 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Сторони погодили суму кредиту у розмірі 6100,00,00 грн загальним строком на 345 днів з 14.07.2024 ( пп.1.2, 1.3 договору).
Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та має за процентів за користування кредитом здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному У додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 24.06.2025 (дата остаточного погашення заборгованості). ( п.1.4. договору).
Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 24234.75 грн. Денна процентна ставка складає: (24234.75 грн. / 6100.00 грн.) / 345 днів * 100% = 1.15%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 11396.98 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складаєа 30334.75 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.
Умовами договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 690.00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту ( п. 1.5.1 договору)
Сторони договору погодили, що проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 511.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. ( п. 1.5.2 договору).
Умовами договору визначено, що проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 23544.75 грн. (п.1.5.3 договору).
Згідно п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового на рахунок з використання картки НОМЕР_3 .
У разі прострочення позичальником зобов`язання з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів. Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежне викоання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше ніж 6 днів (п. 4.1. договору).
Згідно із п.п. 6.1- 6.3 договору сторони узгодили, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність -комбінацію-цифр і літер або тільки цифр, або тільки, літер) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника, визначено у Правилах). На договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору. Після укладення цей кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству. За зверненням позичальника товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу позичальника засвідчену кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням позичальника. Приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Графіком платежів) договору в цілому.
Відповідно до додатку №1 до договору про споживчий кредит №703104 від 14.07.2024 сторонами погоджений графік платежів за укладеним договором.
Згідно із довідкою, виданою ТОВ "Мілоан" (первісний кредитор), товариство підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні договору №703104 від 14.07.2024 із зазначенням одноразового ідентифікатора/часу та дати відправки ідентифікатора позичальнику/номеру телефону, на який було відправлено ідентифікатор.
Відповідно до копії платіжного доручення 136525891 від 14.07.2024 на виконання умов укладеного договору позивач перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 6100,00.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 6100,00,00 грн за умовами договору №703104 від 14.07.2024 також підтверджується наданою на запит суду відповіддю з АТ КБ «Приват Банк».
24.12.2024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладений договір відступлення прав вимоги №113-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №703104 від 14.07.2024.
Про перехід та набуття таких прав вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача, окрім договору відступлення прав вимоги, позивач додає копії форм додатків до цього договору копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 24.12.2024 до договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ від 24.12.2024, копію платіжної інструкції №9561 від 24.12.2024 з оплати за умовами договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ від 24.12.2024, копію витягу з реєстру боржників від 10.09.2025 до договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ від 24.12.
Так, відповідно до копії витягу з реєстру боржників від 10.09.2025 до договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ від 24.12.2024 позивач набув прав грошової вимоги до відповідача в загальному розмірі 23144,04 грн.
01.07.2026 позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплати заборгованість за договором №703104 від 14.07.2024 в загальному розмірі 38375,62 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, сформованим ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість ОСОБА_1 (відповідач) договором про споживчий кредит №703104 від 14.07.2024 становить: 5 978,00 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 25467,62 грн - заборгованість за процентами; 630,00 грн - заборгованість по комісії; 6300,00 грн - заборгованість за неустойкою.
Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість перед позивачем не сплатив.
Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного договору кредиту, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у загальному розмірі 38375,62 грн.
Оскільки, відповідач добровільно не погасив існуючу заборгованість ні перед первісним кредиторами, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, особою, яка набула таке право відповідно до договору відступлення прав вимоги.
Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
Отже, підписання договору про споживчий кредит №703104 від 14.07.2024 свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до умов договору про споживчий кредит №7031104 від 14.07.2024 сторони узгодили, що цей кредитний договір укладається в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. п.6.1., 6.2 договору).
Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Отже, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідач з умовами договору кредиту був ознайомлений, підписав такий договір, однак умови договору виконував не належним чином.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем не спростований.
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за договором про споживчий кредит №7031104 від 14.07.2024 перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (позивач).
З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5978,00,00 грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до умов договору та підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 25467,62 грн процентів за користування кредитом, суд зазначає про таке.
Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п.1.5 денна процентна ставка складає 1,15%.
Відповідно до п.1.3 договору кредит надається загальним строком на 345 днів з 14.07.2024.
Відповідно до відомостей про щоденні нархування вбачається, що з 14.07.2024 по 24.12.2024 нарахування здійснені згідно п.1.5 договору ( тобто за відсотковкою ставкою 1.15%), а починаючи з 25.12.2024 по 24.06.2025 нарахування Товариством з обмеженою відповідалінстю «Фінансова компанія «Крдит-Капітал» здійснено за процентною ставкою 1.40%.
Суд погоджується з доводами відповідача, що згідно з ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Зміни до вказаної статті набули чинності з 24.12.2023 відповідно до Закону України № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
При цьому ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Отож, зважаючи на внесення таких змін, що значно пом`якшують відповідальність відповідача, дату укладення кредитного договору та строк його дії, суд уважає встановлення процентної ставки за умовами договору як на рівні 1.15% так і 1.40% є нікчемною в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування", що підтверджує доводи відповідача щодо неправомірного нарахування процентів за користування кредитом.
Таким чином, правомірним є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 1% в межах строку кредитування який відповідно договору п.1.3 складає 345 днів.
За розрахунком суду за заявлений позивачем період проценти за користування кредитом становлять 20 670,46 грн.
Відтак, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом є правомірною та підлягає задоволенню в розмірі 20 670,46 грн.
В частині стягнення 4797,16 грн заборгованості за відсотками суд відмовляє у задоволенні позову.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку відсотків за ст. 625 ЦК України 6300,00 грн, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, виходячи з таких обставин.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення договору позики, тобто станом на 30.08.2025, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 630,00 грн, то суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в цій частині, виходячи з таких обставин.
Стягнення із ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредитної заборгованості/надання кредиту, а саме за дії, які банк (фінансова установа) здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).
Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі заборгованості за тілом кредиту - 5978,00 грн та заборгованості за процентами-20 670,46 грн,, що разом становить 26648,46 грн.
В частині стягнення 630,00 грн комісії, суд відмовляє у задоволенні позову за безпідтавністю вимог.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, висловленого у відзиві на позов, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 ЦПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Процесуальний порядок розгляду питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, зокрема щодо відстрочення або розстрочення їх виконання, врегульовано статтею 435 ЦПК України. За змістом указаної норми, відповідне питання вирішується судом за виняткових обставин за окремою заявою сторони.
Оскільки на момент подання відзиву судове рішення по суті спору не ухвалювалося, а розстрочення виконання рішення, яке ще не існує, є процесуально передчасним, таке прохання не може бути задоволено.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для розстрочення є виняткові обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідачем, на порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності таких виняткових обставин. За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення слід відмовити.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Стосовно заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Згідно із ст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Вказане закріплено і в ст.18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
За приписами ч.1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно із ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин а справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
Так, відповідач просить врахувати його статус особи з інвалідністю 3 групи та розстрочити виконання рішення суду строком від 6-9 місяців на розсуд суду.
Однак суд вважажє, що статус відповідача з інвалідністю 3 групи не є тим винятковим випадком, що обумовлює об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або робить його виконання неможливим.
Проаналізувавши всі обставини справи, суд уважає, що заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає, оскільки є такою що достатньою мірою не обгрунтована.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн, суд зазначає таке.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).
Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.
Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, копію акту №Д/30374 наданих послуг від 15.07.2026, копію детального опису наданих послуг від 15.07.2026 до акту №Д/30374 від 15.07.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.
Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.
Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
З урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що розмір вказаних позивачем витрат на правничу допомогу, є завищеним у відповідності із співмірним виконанням адвокатських робіт, а тому вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково в розмірі 3500,00 грн. В решті такі витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284,354,355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" (адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236, рахунок IBAN НОМЕР_4 , банк АТ «Креді Агріколь Банк»).
- 5 978,00 грн заборгованість по тілу кредиту;
- 20 670,46 грн проценти за користування кредитом;
- 3 500,00 грн витрати на професійну правничу допомогу;
- 1 848,80 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" (адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236, рахунок IBAN НОМЕР_4 , банк АТ «Креді Агріколь Банк»).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне рішення складено та підписано: 12.10.2026
Суддя Людмила ЛОСЬ