УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №240/13967/25
адміністративне провадження № К/990/29807/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Радишевської О.Р., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі № 240/13967/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» [далі - Постанова № 168] у повному обсязі), за період з 21.07.2024 по 24.04.2025 - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата додаткової винагороди за період лікування, відповідно до Постанови № 168 у повному обсязі), за період з 21.07.2024 по 24.04.2025 - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку № 100.
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168 за період з 09.06.2023 по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі - 24.04.2025, відповідно до Постанови № 168 включно за весь час затримки виплати;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168 за період з 09.06.2023 по день фактичної виплати додаткової винагороди - 24.04.2025, відповідно до Постанови № 168 включно за весь час затримки виплати.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку в сумі 77 681,16 грн за затримку розрахунку при звільненні, який був здійснений 24.04.2025. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 125 367,06 грн. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошового забезпечення, яке було виплачена 24.04.2025. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», втрати частини доходу (грошове забезпечення ), який був виплачений 24.04.2025.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, 26.06.2026 військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2026 у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі № 240/13967/25 залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
24.07.2026 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява скаржника про продовження процесуального строку.
Ухвалою від 09.09.2026 Верховний Суд клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку задовольнив. Продовжив військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 14.07.2026, на десять днів із дня вручення копії ухвали.
На виконання цієї ухвали 19.09.2026 скаржник направив до Суду заяву про продовження процесуального строку, мотивоване аналогічними підставами, наведеними у заяві скаржника від 24.07.2026.
Проаналізувавши заяву скаржника про продовження процесуального строку, Суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була вчинена у встановлений судом строк.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України визначено максимально можливу тривалість строку (десять днів з дня вручення ухвали), який встановлюється судом для усунення недоліків касаційної скарги. Цей строк, який за своєю суттю є процесуальним, може бути продовжений судом з власної ініціативи або за заявою учасника справи.
У той же час, продовження процесуального строку є правом, а не обов`язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав.
Також, слід врахувати, що умовою продовження строку усунення недоліків касаційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником у заяві про продовження строку для усунення недоліку касаційної скарги, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для продовження строку для усунення недоліків.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.
Наведені доводи не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку.
Принагідно, Суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги, що судом вже було продовжено відповідачу строк для усунення недоліків, підстави для задоволення заяви про продовження процесуального строку відсутні.
Таким чином, недоліки касаційної скарги у межах наданого строку не усунуто, а тому така касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 251, 330, 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволені заяви про продовження процесуального строку.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі № 240/13967/25 повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Судді Ж.М. Мельник-Томенко
О.Р. Радишевська А.В. Жук