Судові рішення

Ухвала № 140523291 у справі № 120/8344/25 від 12.10.2026

Ухвала від 12.10.2026 в адміністративній справі № 120/8344/25 (категорія «Військової служби»). Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду, суддя Смокович М.І.

Справа№ 120/8344/25
СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
СуддяСмокович М.І.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення12.10.2026
Надійшло до реєстру13.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140523291

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

УХВАЛА

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №120/8344/25

провадження № К/990/44717/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Української військово-медичної академії на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

01 жовтня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Української військово-медичної академії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 відповідно до вимог абз. 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 та щодо виплати одноразових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення у 2018-2022 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у 2018-2020 роках) без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 12 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Української військово-медичної академії щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, за період з 01.03.2018 по 18.07.2022.

Зобов`язав Українську військово-медичну академію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з розрахунку 3861,96 грн (три тисячі вісімсот шістдесят одна гривня дев`яносто шість копійок) на місяць, з урахуванням виплачених сум.

Визнав протиправними дії Української військово-медичної академії щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.

Зобов`язав Українську військово-медичну академію здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, враховуючи вже виплачені суми.

У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Українська військово-медична академія подала касаційну скаргу.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.

Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв`язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.

За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.

За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Автор вказує, що касаційна скарга справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Покликання автора на відсутність законодавчого визначення поняття «виняткове значення для учасника справи» також не підтверджує існування відповідної підстави. Закон містить оціночне поняття «виняткове значення для учасника справи», що передбачає необхідність наведення особою конкретних обставин, які свідчать про існування саме такого виняткового значення.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Проте автором не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для автора скарги внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Наведені у касаційній скарзі обставини фактично зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами справи, оцінкою доказів та застосуванням норм матеріального і процесуального права. Такі доводи стосуються правильності встановлення фактичних обставин справи, оцінки доказів та застосування норм права і самі по собі не свідчать про наявність виняткового значення справи для заявника.

Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Української військово-медичної академії на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у справі № 120/8344/25 за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

В. Е. Мацедонська

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
26.10.2026 Ухвала № 140937323 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
02.09.2026 Постанова № 139418869 Сьомий апеляційний адміністративний суд
02.04.2026 Ухвала № 135373332 без тексту Сьомий апеляційний адміністративний суд
09.02.2026 Ухвала № 133957429 без тексту Сьомий апеляційний адміністративний суд
12.12.2025 Рішення № 132566208 без тексту Вінницький окружний адміністративний суд
07.07.2025 Ухвала № 128666716 без тексту Вінницький окружний адміністративний суд
23.06.2025 Ухвала № 128321689 без тексту Вінницький окружний адміністративний суд