УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №320/24084/24
адміністративне провадження №К/990/43812/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТТО РЕНТАЛ»
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року
у справі №320/24084/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТТО РЕНТАЛ»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТТО РЕНТАЛ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 січня 2024 року №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано].
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТТО РЕНТАЛ» повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Одночасно скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Суд установив, що скарга потребує усунення недоліків щодо обґрунтування причин пропуску строку та підстав касаційного оскарження.
Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із частиною другою цієї статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частиною третьою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість поновлення строку на касаційне оскарження у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
У клопотанні скаржник зазначає, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції надіслано до його електронного кабінету 22 червня 2026 року, а вперше з касаційною скаргою він звернувся 16 липня 2026 року.
За умови вручення судового рішення 22 червня 2026 року тридцятиденний строк, передбачений частиною другою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, сплив 22 липня 2026 року.
За викладеними у клопотанні обставинами ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2026 року первинну касаційну скаргу повернуто у зв`язку з неналежним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження. Доступ до цієї ухвали скаржник отримав 22 липня 2026 року.
30 липня 2026 року Товариство повторно звернулося з касаційною скаргою, яку повернуто ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2026 року. За твердженням скаржника, цю ухвалу він отримав 07 серпня 2026 року.
18 серпня 2026 року Товариство втретє звернулося з касаційною скаргою, яку повернуто ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2026 року. Скаржник зазначає, що паперову копію останньої ухвали отримав 15 вересня 2026 року.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, Товариство посилається на своєчасне первинне звернення до суду касаційної інстанції, повторне подання касаційних скарг у короткі строки та необхідність опрацювання зауважень, викладених в ухвалах Верховного Суду.
Крім того, скаржник зазначає, що з серпня 2026 року місто Київ, у якому перебувають Товариство та його посадові особи, зазнає повітряних атак, що зумовлює необхідність перебування працівників в укриттях та ускладнює підготовку процесуальних документів.
Оцінюючи наведені доводи, Суд виходить із того, що поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному вчиненню процесуальної дії, не залежали від волевиявлення особи та підтверджені належними доказами.
Первинне звернення з касаційною скаргою у встановлений законом строк підлягає врахуванню під час вирішення питання про його поновлення. Водночас ця обставина сама по собі не є безумовною підставою для поновлення строку при кожному наступному зверненні.
Повернення касаційної скарги не перериває перебігу строку касаційного оскарження та не започатковує його заново. Право на повторне звернення реалізується з дотриманням установлених процесуальним законом вимог, зокрема щодо строку подання скарги.
З наведених скаржником обставин убачається, що попередні касаційні скарги поверталися через недоліки їхнього змісту та обґрунтування підстав касаційного оскарження. Необхідність доопрацювання процесуального документа відповідно до вимог закону без підтвердження незалежних від скаржника перешкод не свідчить про поважність причин пропуску строку.
Товариство не конкретизувало, які саме обставини перешкоджали усуненню встановлених Судом недоліків та поданню належно обґрунтованої касаційної скарги після отримання кожної з попередніх ухвал про її повернення.
Посилаючись на отримання паперової копії ухвали від 31 серпня 2026 року лише 15 вересня 2026 року, скаржник не надав підтвердження зазначеної дати та не навів відомостей про дату доставки цієї ухвали до його електронного кабінету, наявність якого зазначено у касаційній скарзі.
Загальні посилання на повітряні атаки та необхідність перебування працівників в укриттях не дають можливості встановити конкретні періоди, протягом яких підготовка або подання касаційної скарги були об`єктивно неможливими, та причинний зв`язок між цими обставинами і пропуском процесуального строку.
Обставини, пов`язані з воєнним станом, підлягають оцінці з урахуванням їхнього конкретного впливу на можливість учасника справи своєчасно звернутися до суду. Для поновлення строку необхідно обґрунтувати й підтвердити перешкоди, які зумовили несвоєчасне вчинення процесуальної дії саме у цій справі.
Посилання на судові рішення, в яких Верховний Суд поновлював строки іншим учасникам справ, не замінює такого обґрунтування, оскільки поважність причин пропуску строку оцінюється з урахуванням обставин кожного окремого звернення.
Отже, наведені у клопотанні причини пропуску строку на касаційне оскарження за наявного обґрунтування та доказів не можуть бути визнані поважними.
Касаційна скарга також потребує уточнення обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава, на якій вона подається, з визначенням передбаченої статтею 328 цього Кодексу підстави.
Скаржник визначає підставами касаційного оскарження пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Товариство посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 березня 2024 року у справі №420/1243/23, від 04 квітня 2025 року у справі №818/1510/17, від 02 липня 2024 року у справі №320/14330/23, від 25 вересня 2019 року у справі №826/16045/18 та від 30 квітня 2024 року у справі №826/3440/17, щодо застосування пункту 44.6 статті 44, пунктів 85.6, 85.9 статті 85 Податкового кодексу України.
Товариство зазначає, що первинні документи були передані правоохоронному органу, у зв`язку із чим контролюючий орган мав перенести строки перевірки до отримання копій цих документів або забезпечення доступу до них. На думку скаржника, суди не встановили перелік переданих документів, їхній зв`язок із предметом перевірки, обставини повернення та вчинення контролюючим органом дій для отримання відповідних матеріалів.
Застосування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає не лише наведення постанов Верховного Суду та цитування викладених у них висновків. Скаржник має визначити конкретний висновок щодо застосування норми права, який не врахував суд апеляційної інстанції, обґрунтувати подібність правовідносин та пояснити, у чому полягає суперечність між цим висновком і застосуванням відповідної норми в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому необхідно враховувати передусім обставини, з якими відповідна норма пов`язує виникнення прав та обов`язків учасників правовідносин. Для застосування пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України значення мають обставини вилучення документів, їхній зв`язок із предметом перевірки та можливість отримання контролюючим органом копій або доступу до них.
У цій справі суди виходили з того, що перевірку розпочато 28 вересня 2023 року, тоді як передання документів правоохоронному органу, на яке посилається позивач, відбулося 13 жовтня 2023 року. До цієї дати Товариство не надало контролюючому органу первинних документів та облікових регістрів на підтвердження задекларованих показників.
Суд апеляційної інстанції також оцінив обставини передання документів для огляду та копіювання і зазначив, що Товариство, будучи обізнаним про проведення перевірки, не вжило заходів для повернення переданих матеріалів або отримання їх копій до завершення перевірки 08 листопада 2023 року.
Крім того, суд надав оцінку листу Товариства від 09 жовтня 2023 року №091023-01, зазначивши, що він не містить відмітки канцелярії правоохоронного органу про отримання матеріалів, а містить особистий підпис слідчого, який, за висновком суду, не дає змоги встановити обставини передання первинних документів саме до слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області.
Суд апеляційної інстанції також урахував лист від 01 жовтня 2024 року №46354/5 про відсутність первинної документації в матеріалах кримінального провадження №4202311[телефон приховано] та відсутність доказів надання Товариством первинних документів контролюючому органу після складання акта перевірки і до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Отже, суди надали оцінку обставинам передання документів правоохоронному органу та доказам, на які посилався позивач. Тому загальне твердження скаржника про те, що відповідні обставини взагалі не досліджувалися, не узгоджується зі змістом оскаржуваних судових рішень.
На стадії перевірки касаційної скарги Суд не вирішує питання правильності зазначеної оцінки. Однак скаржник має розмежувати доводи про неправильне застосування норм права за встановлених судами обставин і твердження про процесуальні порушення під час установлення цих обставин.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі №826/3440/17 висновок щодо застосування пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України сформульовано за обставин, коли суди встановили факт вилучення правоохоронним органом первинних документів щодо господарських відносин платника податків із конкретними контрагентами за період, охоплений перевіркою.
На підтвердження цих обставин платник податків під час перевірки надав копію протоколу огляду документів від 29 вересня 2015 року, в якому було відображено їх вилучення слідчим. Верховний Суд урахував, що контролюючий орган не переніс перевірку до отримання копій вилучених документів або доступу до них, а висновки щодо відповідних господарських операцій зробив без дослідження первинних документів.
Таким чином, застосування пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у справі №826/3440/17 ґрунтувалося на встановленому судами факті вилучення документів, пов`язаних із предметом перевірки.
Щодо постанови Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №420/1243/23 Суд зазначає, що в ній розмежовано надання документів на запит правоохоронного органу та їх вилучення як процесуальні дії, що мають різні процедури та правові наслідки.
Водночас Верховний Суд не обмежив оцінку обставин тієї справи лише цим розмежуванням. У постанові враховано, що запит правоохоронного органу містив вимогу надати оригінали первинних документів, платник податків повідомляв контролюючий орган про їх передання під час перевірки, а повну виїмку оригіналів було зафіксовано в останній день перевірки - 26 серпня 2021 року.
Підставою для направлення справи на новий апеляційний розгляд стало, зокрема, те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки листу про отримання доступу до документів, не встановив, які саме документи щодо відносин із контрагентами були вилучені, за який період та чи надавався контролюючому органу доступ до них.
Отже, наведена постанова містить висновки як щодо матеріально-правових наслідків відсутності документів у платника податків, так і щодо необхідності дослідження конкретних доказів та обставин їх передання і вилучення.
У справах № 818/1510/17, № 826/16045/18 та № 320/14330/23 судові рішення направлено на новий розгляд через те, що суди не встановили, які саме документи були вилучені, не перевірили їх зв`язок із предметом перевірки або витребували відповідні матеріали за неправильним номером кримінального провадження та від неналежного суб`єкта. Водночас у справі, в якій подано цю касаційну скаргу, суди дослідили обставини передачі документів, зміст запиту слідчого, наявні докази такої передачі, час її здійснення та відомості правоохоронного органу щодо відсутності документів у кримінальному провадженні.
Таким чином, скаржник навів нормативне регулювання та правові висновки Верховного Суду щодо наслідків підтвердженого вилучення первинних документів, однак не спростував відмінності визначальних обставин цієї справи та не показав, який саме висновок судів суперечить висновку Верховного Суду за подібних правовідносин.
Посилання скаржника на неправильне застосування пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України також потребує належного обґрунтування в межах заявленої підстави касаційного оскарження.
Суди встановили обставини направлення контролюючим органом запитів, ненадання на частину з них інформації зі складенням відповідних актів, а також неможливості вручення інших запитів через відсутність посадових осіб Товариства за податковою адресою. Наведені скаржником аргументи у цій частині спрямовані на іншу оцінку змісту запитів та складених контролюючим органом актів, однак не розкривають, у чому полягає неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах.
Отже, наведене скаржником обґрунтування не є достатнім для підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на неповне дослідження судами доказів та невстановлення обставин щодо переліку переданих правоохоронному органу документів.
За своїм змістом ці аргументи стосуються процесуальних порушень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Відповідно до зазначеної норми недослідження судом зібраних у справі доказів може бути підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Оскільки підстава, передбачена пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, належним чином не обґрунтована, наведені доводи про недослідження доказів також потребують уточнення з урахуванням установлених процесуальним законом умов.
Скаржнику необхідно конкретизувати, які саме наявні в матеріалах справи докази залишилися недослідженими, які істотні обставини вони підтверджують та як їх недослідження унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому незгода з оцінкою доказів, яку надали суди, не є тотожною їх недослідженню.
Отже, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, в якій окремо й послідовно викласти обґрунтування кожної із заявлених підстав касаційного оскарження з урахуванням наведених зауважень.
Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог статті 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо її подано після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо наведені нею у заяві підстави визнано неповажними. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для його поновлення.
Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки шляхом подання до Суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з належними доказами та уточненої касаційної скарги через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему.
Керуючись статтями 169, 243, 330, 332 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Визнати неповажними наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «МОТТО РЕНТАЛ» причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі №320/24084/24.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТТО РЕНТАЛ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі №320/24084/24 залишити без руху, надавши скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків касаційної скарги відповідно до її мотивів.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено або касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Р. Ф. Ханова
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк