УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 320/18485/23
адміністративне провадження № К/990/44711/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року у справі № 320/18485/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС МОТОРС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АКС МОТОРС» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2023 року:
- № 00[телефон приховано], яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за грудень 2021 року у розмірі 3 554 492,00 грн;
- № 00[телефон приховано], яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 4 169 401,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 3 335 521,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 833 880,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 13 травня 2026 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року без змін.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції заяву про винесення додаткового судового рішення, у якій просив стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС МОТОРС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 331 570 грн та витрати за сплату судового збору у розмірі 53 680,00 грн.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС МОТОРС» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС МОТОРС» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 53 680,00 грн.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС МОТОРС» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 159 125,00 грн.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.
Не погодившись з додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження та наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 березня 2023 року у справі № 640/22250/19, від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15, від 12 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18 та від 15 липня 2021 року у справі № 420/7028/20.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судом апеляційної інстанції постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з додатковою постановою суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.
Крім того, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник зазначає, що суд пеляційної інстанції не надав належної оцінки всім доказам та обставинам справи. Водночас, з огляду на те, що касаційна скарга містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи щодо неповної оцінки доказів не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Крім того, у цій справі відповідач уже подавав касаційну скаргу, однак ухвалами Верховного Суду від 07 вересня 2026 року та 28 вересня 2026 року їх було повернуто як такі, що не містили підстав касаційного оскарження.
Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року у справі № 320/18485/23 - повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов