Дата документу 08.10.2026 Справа № 554/8950/26
Провадження № 2-а/554/116/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Троцької А.І.,
при секретарі - Мороз Ю.Є.,
за участі представника позивача - Мулявка С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Шевченківський ВДВС у місті Полтаві Сумського МУЮ України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №R219321 від 25.11.2025 року,
В С Т А Н О В И В :
10 червня 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника Мулявка С.О., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Шевченківський ВДВС у місті Полтаві Сумського МУМЮ України, в якому просив: скасувати постанову №R219321 від 25.11.2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП; провадження у справі закрити; стягнути з відповідача судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 06.11.2025 року, після встановлення мобільного застосунку «Резерв+», позивачем в сформованому електронному військово-обліковому документі виявлено наявність відмітки про вчинення адміністративного правопорушення у вигляді порушень правил військового обліку, що виразились у неприбутті за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з цим скаржником було виявлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до органів Нацполіції для доставлення його до ТЦК і це відбулося 24.01.2025 року. 25.11.2025 року через мобільний застосунок «Резерв+» позивачем подано заяву про визнання ним вчиненого адміністративного правопорушення, неоспорення допущеного правопорушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Згодом, після оновлення військово-облікового документу в застосунку «Резерв+» відмітка про порушення правил військового обліку зникла та позивача було заброньовано за основним місцем роботи. Будь-які документи щодо результатів розгляду направленої ним заяви від 25.11.2025 року від органів ТЦК та СП позивач не отримував. Однак, 13.05.2026 року позивачу стало відомо про арешт його банківських рахунків, а з відповіді Шевченківського ВДВС у м.Полтаві 02.06.2026 року позивачу стало відомо про перебування на виконанні постанови №R219321 від 25.11.2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 про накладення штрафу в розмірі 34 000 гривень. Зауважує, що як на момент подання позивачем заяви від 25.11.2025 року так і на момент винесення оскаржуваної постанови були наявні обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідачем всупереч ст. 279-9 КУпАП не дотримано вимог ст. 247 КУпАП, оскільки при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови не враховано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, визначеного абз. 4 ст. 38 КУпАП, а тому провадження у справі про таке адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, що визначено п. 7 ст. 247 КУпАП. Початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення 24.01.2025 року, то відповідно строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив 24.04.2025 року, а тому результатом розгляду даної справи про адміністративне правопорушення мало б бути закриття справи у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Крім того, всупереч вимогам чинного законодавства, в оскаржуваній постанові наявність в діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, не підтверджується належними та допустимими доказами, а саме на відповідача, як на суб`єкт владних повноважень, покладено обов`язок доказування вини. В постанові взагалі відсутні чітко визначені обставини, які відповідно до ст. 280 КУпАП підлягали з`ясуванню при розгляді справи по адміністративне правопорушення з посиланням в даному випадку хоча б на повістку, за якою позивач не прибув до ТЦК та СП з її обов`язковими реквізитами, визначеними п. 29 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року (мета виклику; місце день і час явки за викликом; реєстраційний номер повістки тощо), а також докази її направлення/вручення або ж повернення без отримання. Будь-яких доказів на підтвердження належного оповіщення позивача про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 до матеріалів постанови не долучено. Наслідком неповідомлення позивача про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 року адміністративний позов було передано у провадження судді Сініцину Е.М.
Ухвалою від 12 червня 2026 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розпорядженням керівника апарату суду №902 від 27 липня 2026 року, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 30.06.2026 № 1314/0/15-26 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області (відряджений до Шевченківського районного суду міста Полтави) у зв`язку з поданням заяви про відставку", справу передано до канцелярії суду для повторного автоматичного розподілу справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 року вищевказану справу передано до провадження судді Троцької А.І.
Ухвалою від 03 серпня 2026 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Також задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зобов`язано відповідача надати витребувані докази в строк до 31.08.2026 року.
10 серпня 2026 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . З посиланням на ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 21, 28, 34, 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, вказували, що військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для уточнення своїх персональних даних; виклик громадян здійснюється, зокрема, шляхом вручення (надсилання) повістки; повістка про виклик військовозобов`язаного може бути надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Так, згідно повістки №1666654, надісланої рекомендованим листом з описом вкладення, військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 16.01.2025 о 14:00 годині для уточнення даних. Виклик військовозобов`язаного ОСОБА_1 було здійснено за адресою його зареєстрованого місця проживання відповідно вимог Порядку від 16.05.2024 року №560, за допомогою повістки, яку військовозобов`язаний не отримав за відсутністю за місцем проживання, що згідно вимог п.41 Порядку кваліфікується як належне вручення повістки. 25.11.2025 позивач самостійно, в порядку ст. 279-9 КУпАП, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, шляхом використання мобільного застосунку «Резерв+» звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому перебував на обліку, із заявою, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, яке полягало у тому, що він не з`явився за повісткою та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач здійснив усвідомлену дію з накладання свого кваліфікованого електронного підпису. За наслідком поданої заяви начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 була винесена постанова №R219321 від 25.11.2025, якою позивач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу. У зв`язку зі спливом строків добровільного виконання, постанова була звернута до примусового виконання.
19 серпня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, де вказано, що згода на притягнення до адміністративної відповідальності, надана позивачем у формі відповідної заяви через застосунок «Резерв+» з накладенням на неї електронного цифрового підпису 25.11.2025 року та незаперечення обставин вчиненого адміністративного правопорушення не позбавляє відповідача обов`язку дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідачем всупереч ст. 279-9 КУпАП не дотримано вимог ст. 247 КУпАП, оскільки при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови не враховано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, визначеного ст. 38 КУпАП. Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення, що є обставиною, яка виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо порушення останнім правил військового обліку, а тому провадження у справі про таке адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, що визначено пунктом 7 статті 247 КУпАП. Оскільки днем виявлення адміністративного правопорушення є саме 24.01.2025 року, то відповідно строк притягнення до адміністративної відповідальності за цим фактом сплив 24.04.2025 року, а тому результатом розгляду даної справи про адміністративне правопорушення мало б бути закриття справи у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Вказане підтверджується і відомостями, вказаними відповідачем у відзиві на позовну заяву, адже інших фактів неявки за повістками, окрім повістки № 1666654 від 03.01.2025 року немає. При цьому сам факт існування та направлення цієї повістки залишається під сумнівом, оскільки наявний на повістці QR-код за результатами його сканування не дає можливості визначити цього. Крім того, відповідачем грубо проігноровано вимогу суду про витребування доказів, оскільки ним не надано ряд витребовуваних ухвалою від 03.08.2026 року доказів без обґрунтованого пояснення неможливості їх надання.
У судовому засіданні представник позивача Мулявка С.О. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні з підстав зазначених у позовів та відповіді на відзив.
Позивач, представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання повторно повторно не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, місце і час розгляду справи, причини неявки суду не повідомляли, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надавали.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема,: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 25 листопада 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, виніс постанову № R219321 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст.210-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Зі змісту постанови слідує, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Також вказано, що 25.11.2025 від ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, надійшла заява, в якій він зазначає, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов`язок та військову службу.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У відповідності до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідачем до відзиву долучено копію повістки №1666654 від 03.01.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , викликався до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 16.01.2025 о 14:00 годині для уточнення даних, а також копію опису вкладення рекомендованого поштового відправлення.
Разом із тим, доказів направлення, отримання або повернення вказаної повістки відповідачем не надано.
Також відповідачем надана копія заяви ОСОБА_1 від 25.11.2025 року про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП, та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутність.
Слід зазначити, що вказана заява свідчить виключно про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення та надання згоди на розгляд справи у відсутність особи, однак автоматично не доводить правомірність самої постанови та не позбавляє громадянина конституційного права на її оскарження.
Так, згідно ст. 279-9 КУпАП, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Перевірка дотримання строків притягнення особи до адміністративної відповідальності є обов`язком органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також суду під час перевірки правомірності прийнятого рішення. Додержання строків, установлених статтею 38 КУпАП, є необхідною умовою законного притягнення особи до відповідальності, а їх сплив виключає можливість накладення адміністративного стягнення незалежно від встановлення інших обставин справи.
Такий правовий підхід висловлено Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі №308/8763/15-а, в якій зазначено, що встановлення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, безпосередньо пов`язане з можливістю реалізації цілей адміністративної відповідальності, яка втрачається зі спливом часу.
Згідно ч.9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Тобто початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
При цьому, вказаною нормою передбачено можливість суб`єкта владних повноважень накладати стягнення за вчинені особами правопорушення не пізніше одного року з дня його вчинення.
Отже вирішення даного спору визначальним є встановлення моменту виявлення правопорушення, оскільки саме з цієї дати обчислюється спеціальний строк притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, яке полягає, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не носить характер триваючого, а є одноактним та вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
Як зазначалось вище, відповідачем надана копія повістки №1666654 від 03.01.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 16.01.2025 о 14:00 годину.
Таким чином правопорушення вважається виявленим саме 16.01.2025 - в день неявки ОСОБА_1 до органу ТЦК та СП, оскільки саме цього дня суб`єкт владних повноважень мав бути обізнаний про неприбуття останнього в дату та час, що визначені повісткою.
Натомість, спірна постанова прийнята відповідачем 25.11.2025, тобто поза межами трьохмісячного строку, встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 19, 211, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Шевченківський ВДВС у місті Полтаві Сумського МУЮ України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №R219321 від 25.11.2025 року - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R219321 від 25.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210-1 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень, провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 гривню 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в десятиденний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;
- представник позивача Мулявка Сергій Олександрович, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;
- відповідач ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ;
- третя особа Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м.Полтава Сумського міжрегіонального управління юстиції України, місцезнаходження: пров. Стешенка, 6, м.Полтава, 36023, код ЄДРПОУ 34963066.
Повний текст рішення складений 12 жовтня 2026 року.
Суддя Троцька А.І.