РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Музичук В.В.
справа №569/21256/26
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" на його користь заборгованість із заробітної плати за період з березня 2021 року по жовтень 2025 року в розмірі 355865,60 грн., стягнути з відповідача а користь позивача середній заробіток за період з 01.11.2025 року по 30.07.2026 року в розмірі 85386,40 грн. у зв`язку із порушенням стоків виплати заробітної плати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та був звільнений з роботи 31 жовтня 2025 року на підставі наказу №18 від 31.10.2025 р. Відповідно до ст. 116 КзпП України у день звільнення відповідач повинен був здійснити з ОСОБА_1 повний розрахунок. Однак на даний момент заборгованість із заробітної плати позивачу не виплачена. Відповідно до довідки, виданої відповідачем сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 17.07.2026 року становить 355865,60 грн. за період з березня 2021 року по жовтень 2025 року. На даний момент сума середнього заробітку за період з 01.11.2025 року по 31.08.2026 року складає 85386,40 грн. Таким чином загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.08.2026 р. становить 441252,00 грн.
08 вересня 2026 року ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у встановлений законом строк відзиву не направив. Жодних заяв або клопотань від нього також не надходило.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до копії Наказу №18к від 31.10.2025 року щодо звільнення, ОСОБА_1 , звільнено з роботи, із займаної посади сторожа ДП "РАРЗ", з 31.10.2025 року за власним бажанням, у зв"язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов Колективного договору, згідно зі ст. 38 ч. 3 КзпП України. Підстава: Заява. Відповідно до п. 3 ст. 44 КЗпП України нарахувати ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку. Бухгалтерії підприємства нарахувати компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 2 календарних днів за робочий період з 09.2025 р. - 10.2025 р.
Відповідно до копії відповіді Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" вих. №47 від 21 липня 2026 року, на адвокатський запит (вих. 04/07 від 10. липня 2026 року) повідомили, що станом на 17 липня 2026 року ДП "РАРЗ" має заборгованість із виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 за період з березня 2021 року по жовтень 2025 року у сумі 355 865,60 грн. Зазначена сума заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати підлягає примусовому стягненню Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у межах зведеного виконавчого провадження №53861770 від 28.04.2017. Виплата зазначеної суми буде здійснена після надходження коштів ДП "РАРЗ", достатніх для виконання вимог виконавчого провадження на підставі рішень комісії по трудових спорах ДП "РАРЗ".
Згідно копії довідки Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" №43 від 21 липня 2026 року, виданої ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 , про те, що Державне підприємство "Рівненський автомобільний ремонтний завод" має заборгованість із виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 з березня 2021 року. Станом на 17 липня 2026 року сума заборгованості із заробітної плати за період з березня 2021 року по жовтень 2025 року становить 355 865,60 грн. Зазначена заборгованість перебуває на примусовому виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Звернувшись до суду позивач зазначив, що відповідач не виплачував йому нараховану заробітну плату, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно з довідкою про доходи №45 від 17 липня 2026 року Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" , виданої ОСОБА_1 , по те що він працює у Державному підприємстві "Рівненський автомобільний ремонтний завод" з 22 серпня 2002 р. по 31 жовтня 2025 р., форма працевлаштування основне, займав посаду сторожа. Загальна сума доходу за період з 01 листопада 2024 р. по 31 жовтня 2025 р. за винятком утримань становить сто чотири тисячі сімсот шістдесят одна гривня 92 копійки.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про оплату праці", ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною 1 ст.21, 22Закону України "Про оплату праці" визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Положеннями ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Частиною першою ст.47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
Станом на час розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази на підтвердження сплати позивачеві заборгованості по заробітній платі. Метою покладення на роботодавця відповідальності, визначеної у статті 117 КЗпП України, у разі невиконання обов`язку провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач (аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).
Згідно п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. (п. 8 Порядку).
Суд зауважує, що затримка виплати заробітної плати і непроведення розрахунку при звільненні є порушенням законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини відповідача. Відсутність грошових коштів позбавляє позивача на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб його життя для влаштування свого побуту.
Встановивши, що в порушення вимог статті 116 КЗпП відповідач не виплатив усі належні до виплати позивачу суми при звільненні, суд вважає, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У суду відсутні будь-які відомості щодо погашення заборгованості перед позивачем із заробітної плати станом на момент винесення рішення.
Оскільки відповідач не спростував доводи викладені ОСОБА_1 суд вважає за необхідне задовольнити у повному обсязі позовні вимоги щодо стягнення заборгованості іззаробітної плати та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.
Відповідно до положень ч. 1 ст.141ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі4 412,52 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Рівненський автомобільний завод" про стягнення заборгованості по заробітій платі.
Стягнути з Державного підприємства "Рівненський автомобільний завод" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з березня 2021 року по жовтень 2025 року в розмірі 355 865,60 грн.
Стягнути з Державного підприємства "Рівненський автомобільний завод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01.11.2025 року по 30.07.2026 року в розмірі 85386,40 грн. у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Стягнути з Державного підприємства "Рівненський автомобільний завод" в дохід держаного бюджету судовий збір в розмірі 4412,52 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
відповідач - Державне підприємство "Рівненський автомобільний завод", адреса: м. Рівне, вул. Соборна, 364в, ЄДРПОУ 08276316
Суддя -