Справа № 594/775/26
Провадження № 2/727/2896/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
Головуючого-судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря: Зінич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилалося на те, що 29.05.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №629128911 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. У вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7300 гривень на банківську карту відповідача. Кредитний договір було підписано з використання одноразового ідентифікатора CQEF-9338.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01.
Відповідно до реєстру прав вимоги №295 від 30.07.2024 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
04.12.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали договір факторингу №04/1225-01, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до п.4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними акта прийому-передачі реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 04.12.2025 року за договором факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 27265 грн. 50 коп.
Загальна сума заборгованості за кредитним договором №629128911 від 29.05.2024 року становить 27265 грн. 50 коп. та складається з наступного: 7300 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 16315 грн. 50 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3650 грн. 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф).
Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №629128911 від 29.05.2024 року у розмірі 23615 грн. 50 коп., з яких: 7300 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 16315 грн. 50 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам, та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 23.06.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також, за клопотанням представника позивача було витребувано докази.
Відповідачем відзиву на позов подано не було.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом, 29.05.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №629128911 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором CQEF (а.с.36-47).
Згідно п.2.1 кредитного договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 7300 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно п.2.2 кредитного договору, Сума кредитного ліміту, вказана в п.2.1 договору, є загальною сумою кредиту за цим договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі 7300 гривень. Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором (п.п.2.3, 2.4 кредитного договору).
У п.2.5 кредитного договору, сторони погодили, що кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит).
Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором. (п.3.1 Договору).
Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. (п.3.2).
Згідно п.5.1 договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5168-74XX-XXXX-7843, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
Відповідно до п.7.3 кредитного договору, кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 28.06.2029 року.
Пунктом 8.3. договору визначено, що на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,5% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,5% річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором в період з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року, базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковими траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в абзаці 3 п.17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, що складає 1,5% за день користування таким траншем. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21.08.2024 року базова процентна ставка яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковими траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в ч.5 ст.8 Закону, що складає 1% за користування таким траншем.
Пунктом 11.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків - до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
З копії платіжного доручення №de436cfd-d041-4e78-b7de-7df10f0c9b7e від 29.05.2024 року слідує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_1 кошти згідно договору №629128911 від 29.05.2024 року в сумі 7300 гривень (а.с.65).
Зазначена обставина також підтверджується випискою про рух коштів за кредитною карткою № НОМЕР_2 , наданою АТ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 23.06.2026 року.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. У свою чергу, позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання відповідно цього договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №629128911 від 29.05.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 29.05.2024 року по 30.07.2024 року складає: 7300 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 6789 грн.00 коп. - заборгованість за відсотками; 3650 гривень - заборгованість за неустойкою (а.с.87).
Із дослідженого судом кредитного договору №629128911 від 29.05.2024 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, кредитний договір №629128911 від 29.05.2024 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію»та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору (CQEF), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного уписьмовій формі.
Із копії вказаного договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу свої персональні дані.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) було укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с.72-75).
28.11.2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена додаткова угода № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року відповідно до умов якої сторони змінили визначений у п. 8.2. договору факторингу № 28/1118-01 строк закінчення дії цього договору та визначили його до 31.12.2020 року (а.с.77зв.).
Крім того, 31.12.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена додаткова угода № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, а згодом 31.12.2021 року між та ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» була укладена додаткова угода № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с.78-81).
31.12.2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена додаткова угода № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року відповідно до умов якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2022 року, включно (а.с.83).
31.12.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена додаткова угода № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року відповідно до умов якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2023 року, включно (а.с.83зв.).
31.12.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена додаткова угода № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року відповідно до умов якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2024 року, включно (а.с.84).
Так, відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. При цьому згідно з п.п. 5.3.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги де у п. 4.1. зазначено про те, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №295 від 30.07.2024 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 17739 грн. 00 коп. (а.с.8-9).
04.12.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/1225-01 (а.с.12-15).
Відповідно до п.2.1 договору факторингу, згідно умовах цього договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступаються за цим договором (п.1.5 договору факторингу).
У п.4.1 договору факторингу сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними акту прийому-передачі реєстру прав вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 04.12.2025 року до Договору факторингу №04/1225-04 від 04.12.2025 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №629128911 від 29.05.2024 року, на загальну суму 18315 грн. 50 коп. (а.с.17-18).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №629128911 від 29.05.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 31.07.2024 року по 25.10.2024 року складає: 7300 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 16315 грн. 50 коп. - заборгованість за відсотками; 3650 гривень - заборгованість за пенею (а.с.12).
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, ТОВ «Юніт Капітал» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.
Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «Юніт Капітал» посилалося на те, що у відповідача наявна заборгованість за договором кредитної лінії №629128911 від 29.05.2024 року за період з 29.08.2024 року по 25.10.2024 року, у розмірі 27265 грн. 50 коп., з яких: 7300 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 16315 грн. 50 коп. заборгованість за відсотками; 3650 грн. 00 коп. заборгованість за штрафними санкціями.
Розглядаючи доводи позивача щодо дійсного розміру заборгованості, суд виходить із наступного.
Відповідно до п.2.1 кредитного договору, сума кредиту 7300 гривень.
Згідно з п.7.3 кредитного договору, кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 28.06.2029 року.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (п.11.1 кредитного договору).
Згідно п.8.3 кредитного договору, на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,5% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50% річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором в період з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року, базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковими траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в абзаці 3 пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, що складає 1,5% за день користування таким траншем. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21.08.2024 року базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким траншем.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що кредитний договір №1381-7378 укладено 16 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом із цим, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%.
Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.
Оскільки Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5 %, в період з 22 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року 1 %.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
Так, з наданих розрахунків вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у період з 29.05.2024 року по 30.07.2024 року та ТОВ «Таліон плюс» у період з 31.07.2024 року по 25.10.2024 року було нараховано відсотки за кредитним договором №629128911 від 29.05.2024 року, а саме: за період з 29.05.2024 року по 28.06.2024 року за відсотковою ставкою 0,5%, за період з 29.06.2024 року по 25.10.2024 року за відсотковою ставкою 1,5% в день.
Тому розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.05.2024 року у частині нарахування процентів за користування кредитом повинен бути здійснений наступним чином:
за період з 29.05.2024 року по 28.06.2024 року, за відсотковою ставкою 0,5%, що дорівнює: 7300 гривень х 0,5% х 31 днів = 1131 грн. 50 коп.;
за період з 29.07.2024 року по 19.08.2024 року за відсотковою ставкою 1,5%, що дорівнює: 7300 гривень х 1,5% х 22 дня = 2409 грн. 00 коп.;
за період з 20.08.2024 року по 25.10.2024 року за відсотковою ставкою 1%, що дорівнює: 7300 гривень х 1% х 67 днів = 4891 грн. 00 коп., що разом становить 8431 грн. 50 коп.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №629128911 від 29.05.2024 року становить 15731 грн. 50 коп., з яких: 7300 гривень заборгованість за тілом кредиту; 8431 грн. 50 коп. - заборгованість за процентами.
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позов ТОВ «Юніт Капітал» є обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 7000 гривень.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Правничу допомогу позивачу ТОВ «Юніт Капітал» здійснював адвокат Тимошенко О.О. на підставі договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Враховуючи наведені вище положення закону, якими встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, а також той факт, що позивач у справі належним чином документально підтвердив такі витрати, що вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено майнові вимоги на загальну суму 23615 грн. 50 коп. Судом позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 15731 грн. 50 коп., тобто 67%.
Таким чином, оскільки вимоги позивача задоволено частково, пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню 1783 грн. 81 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу у розмірі 4690 гривень, обраховані пропорційно задоволенню позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163), яке розташоване в м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, заборгованість за кредитним договором №629128911 від 29.05.2024 року у розмірі 15731 грн. 50 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) понесені судові витрати у розмірі 1783 грн. 81 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4690 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Одовічен Я.В.