1 Справа № 331/5133/26 2/335/4130/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Куян О.С., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ВСТАНОВИВ:
До Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, за підсудністю із Олександрівського районного суду міста Запоріжжя, надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Деал фінанс Груп», в якій позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №9177522 від 20.09.2020 у розмірі 11 635,20 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.09.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №9177522, за умовами якого позичальнику було надано грошові кошти в сумі 1 200,00 грн., строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,6% в день (базова процентна ставка/фіксована).
01.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 016-010421, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №9177522 від 20.09.2020.
05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал фінанс Груп» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого ТОВ «Деал фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №9177522 від 20.09.2020 в сумі 11 635,20 грн. з яких: 7 635,20 грн. - заборгованість за відсотками, 4 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу.
Всупереч умовам договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо повернення суми боргу за договором позики та припинив повертати грошові кошти, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, розмір якої становить 11 635,20 грн., що спонукало позивача звернутись до суду із вказаним позовом.
Ухвалою судді від 20.07.2026 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 11.08.2026, яке було відкладено на 07.10.2026, через першу неявку у судове засідання відповідача.
Сторони у справі, чи їх представники, у судове засідання, призначене на 07.10.2026, повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від відповідача відзиву на позов, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, представник позивача у своїх заявах просила про розгляд справи за її відсутності, та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та перейшов на стадію ухвалення рішення до 12.10.2026.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
20.09.2020 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №9177522, за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю проценти від суми позики.
Відповідно до п. 2. договору, сума позики складає 1 200,00 грн., строк позики становить 30 днів (дата повернення позики 20.10.2020), процента ставка - 1,60% в день, знижена процента ставка 0,80% в день.
Згідно з п. 5 договору, Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Договір позики №9177522 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, одноразовим ідентифікатором mp6ATUYeFx.
Факт перерахування грошових коштів на картку відповідача, підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000137585/ТНПП від 25.03.2026, яке, відповідно до договору № 23-01-18/5 від 23.01.2018 про переказ коштів, 20.09.2020 успішно перерахувало на банківську картку № НОМЕР_1 - 1 200 грн., отримувач ОСОБА_2 ..
Крім того, 22.09.2020 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору позики №9177522.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди, позикодавець збільшує суму наданої позичальнику позики 1200.00 грн. на 2800.00 грн. Таким чином, загальний розмір наданої позики становить 4000.00 грн
Відповідно до п. 2 додаткової угоди, вартість позики за весь строк на який видано позику складає 915,20 грн.
Інші положення Договору залишаються без змін.
Додаткову угоду від 22.09.2020 до договору позики №9177522, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, одноразовим ідентифікатором rCOxP5sIH4.
01.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №016-010421, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату, у передбачений цим договором спосіб.
Відповідно до реєстру прав вимог №30/04/21 від 30.04.2021 до договору факторингу №016-010421 від 01.04.2021, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №9177522 від 20.09.2020 в сумі 11 635,20 грн.
05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу №05/12/25-01, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов`язується відступити ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату, у передбачений цим договором спосіб.
Відповідно до реєстру прав вимог №26/02/26 від 26.02.2026, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №9177522 від 20.09.2020 в сумі 11 635,20 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, який долучено позивачем до позовної заяви, у зв`язку із неналежним виконанням умов договору позики №9177522 від 20.09.2020 та додаткової угоди від 22.09.2020 до договору позики №9177522, у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, як новим кредитором, наявна заборгованість в розмірі 11 635,20 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 4 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 7 635,20 грн.
За таких обставин, як зазначено у позові, непогашена боржником заборгованість за договором позики №9177522 від 20.09.2020 становить 11 635,20 грн.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Враховуючи вищевикладені положення Закону, суд доходить до висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підставі ч. 2 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст.1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені обставини, суд встановив, що між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 9177522 від 20.09.2020 на суму 1 200 грн., а також додаткову угоду від 22.09.2020 до договору позики № 9177522 від 20.09.2020 на суму 2 800,00 грн., загальна сума позики складає 4 000,00 грн, які відповідач зобов`язався повернути 20.10.2020 та сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами, проте свої зобов`язання за договором не виконав, позики не повернув, відсотки нараховані ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» за користування чужими грошовими коштами не сплатив.
У подальшому на підставі укладених у встановленому законом порядку договорів факторингу, право вимоги за договором позики до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс», а потім до ТОВ «Деал Фінанс Груп».
У позовній заяві ТОВ «Деал Фінанс Груп» просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 9177522 від 20.09.2020 в сумі 11 635,20 грн., з яких: 4 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 7 635,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Вирішуючи питання про суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до умов договору позики № 9177522 від 20.09.2020, строк дії договору визначено з 20.09.2020 по 20.10.2020. Крім того, сторони визначили розмір процентів за користування кредитом у визначений строк. Умови пролонгації договору самим змістом договору не передбачені.
Строк дії договору та розмір процентів за користування позикою не були змінені під час укладання додаткової угоди від 22.09.2020 до договору позики № 9177522 від 20.09.2020
Таким чином строк дії договору позики № 9177522 від 20.09.2020 закінчився 20.10.2020.
Посилання позивача у позові на ті обставини, що відповідач до моменту підписання договору ознайомився із правилами процедури та наслідками оформлення продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосуванням автопролонгації, належними та допустимими доказами не підтверджуються, оскільки до матеріалів позовної заяви не долучено жодного документу, який би давав суду можливість встановити істотні умови пролонгації договору позики, який був застосований в рамках угоди № 9177522 від 20.09.2020, а також те, що відповідач надав згоду на таку пролонгацію.
Матеріали справи не містять належних доказів того, що строк користування відповідачем позикою (строк договору) продовжувався за згодою сторін. Автоматична пролонгація договору не може бути застосована виходячи з того, що відсутні докази ознайомлення відповідача саме з тією редакцією Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», яка передбачає умови та порядок пролонгації договорів.
Велика Палата Верховного Суду у своєму правовому висновку, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у зв`язку з чим висновок про наявність підстав для стягнення заборгованості за процентами поза строком кредитування є помилковим.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже кредитор мав право нараховувати відсотки за користування позикою лише в межах строку дії договору, тобто до 20.10.2020. Разом із тим, з розрахунку заборгованості, який долучено до позовної заяви, встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» нараховувало відповідачу відсотки за користування позикою щоденно, з 20.09.2020 по 18.01.2021, на загальну суму 7 635,20 грн., що є неприпустимим, згідно умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором позики № 9177522 від 20.09.2020, станом на 20.10.2020, тобто на момент закінчення строку кредитування, ОСОБА_1 мав заборгованість по основній сумі боргу - 4 000 грн., по нарахованим та не сплаченим процентам - 915,20 грн.
Виходячи з наведеного, а також беручи до уваги, що строк кредитування ОСОБА_1 за договором позики № 9177522 від 20.09.2020 визначений до 20.10.2020, а розмір несплачених відсотків за період кредитування становить 915,20 грн., суд доходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача суму заборгованості у загальному розмірі 4 915,20 грн., з яких 4 000 сума основного боргу, 915,20 грн. - сума нарахованих та не сплачених у період дії договору відсотків.
Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив своєчасно ні первісному кредитору, ні позивачу, як новому кредитору, грошові кошти для погашення заборгованості за договором позики, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп», яке у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором позики № 9177522 від 20.09.2020 до ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню за наведених у рішенні підстав.
Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційному до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1124,71 грн. (4 915,20 грн. х 2662,40/11 635,20 грн.)
Крім того, у своєму позові позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача надав суду копію договору №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025, витягу з акту №10-ДІЛ від 03.04.2026 приймання передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, витягу з акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 відповідно до якого вивчення документів - вартість послуги 500,00 грн., складання позовної заяви - вартість послуги 4000,00 грн.
Заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу, на думку суду, не є завищеним, відповідає вимогам співмірності складності справи із наданими адвокатом послуг та витраченим представником часу, а тому, відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомоги, в розмірі пропорційному до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1 901 грн. (4 915,20 грн. х 4 500,00 грн./11 635,20 грн.).
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223 ч. 4, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) заборгованість за договором позики № 9177522 від 20.09.2020 у загальному розмірі 4 915 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 20 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) судовий збір у розмірі 1124 (одна тисяча сто двадцять чотири) грн. 71 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 901 (одна тисяча дев`ятсот одну) грн., а всього судові витрати в сумі 3 025 (три тисячі двадцять п`ять) грн. 71 коп.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К. В. Гашук