ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року Справа №160/18233/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить:
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 14.04.2026 року та невжитті заходів щодо актуалізації відомостей про Позивача у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірні та актуальні відомості щодо ОСОБА_1 відповідно до рішення військово-лікарської комісії від 28.09.2020 року про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 усунути недостовірні відомості щодо належності ОСОБА_1 до категорії військовозобов`язаних та привести персональні облікові дані Позивача у відповідність до його фактичного правового статусу особи, яка виключена з військового обліку.
На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статей 39а та 40б графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Наказ МОУ № 402). На виконання зазначеного рішення ВЛК, 19.10.2020 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було внесено відповідний запис до паперового військово-облікового документа (номер у реєстрі Оберіг 091220201425692400018) про виключення з військового обліку. Однак, в електронному військово-обліковому документі, сформованому через мобільний застосунок «Резерв+», відображається статус «військовозобов?язаний, що не відповідає фактичному правовому статусу та наявним військово-обліковим документам. Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із письмовою заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів актуальні відомості. Проте, відповідач жодної відповіді на вказана заяву позивачу не надав, жодних змін до реєстру не вніс. Позивач уважає таку бездіяльність протиправною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
20 липня 2026 року до суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що автоматичного переходу в статус «непридатний з виключенням» не відбувається. Особа вважається такою, що має уточнити статус. До моменту проходження нової ВЛК та отримання довідки з одним із 5 нових статусів, особа залишається в реєстрі Оберіг як військовозобов`язаний. Отже, у відповідача відсутні підстави вважати, що Позивач в період воєнного стану у встановленому порядку був визнаний непридатним до військової служби та може бути виключений за станом здоров`я.
Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 28 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було видано паперовий військово-обліковий документ № НОМЕР_1 (номер у реєстрі Оберіг 091220201425692400018).
Згідно вказаного документу Позивач, на підставі довідки № 30/937 військово-лікарської комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 вересня 2020 року визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статей 39а та 40б графи ІІ Розкладу хвороб, Наказ МОУ № 402) та 19.10.2020 року виключений з військового обліку призовників відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII.
Позивач листом від 14 квітня 2026 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому просив, зокрема, внести зміни до Єдиного державного реєстру «Оберіг» щодо ОСОБА_1 , а саме змінити статус «категорія обліку - Військовозобов`язаний статус «виключений з військового обліку».
Відповідач вказану заяву позивача належними чином не розглянув, будь-якого рішення не прийняв.
Позивач уважає таку бездіяльність відповідача протиправною звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частина друга статті 19 Конституції України встановлює обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-XII).
За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).
Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (пункт 20 Порядку №1487).
Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Статтею 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону №1951-VІІІ основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Як передбачено частиною першою статті 6 Закону №1951-VІІІ, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VІІІ до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1951-VІІІ ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VІІІ установлено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів має містити повну та актуальну інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ. Обов`язок із забезпечення актуалізації бази даних покладений на районні (міські) ТЦК та СП.
Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.
Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів має містити актуальну інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу. Обов`язок із забезпечення актуалізації бази даних покладений на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Поряд з тим у розглядуваному випадку має місце повторне взяття на військовий облік позивача, який був виключений з військового обліку. Тож належить вирішити питання наявності правових підстав для взяття на військовий облік позивача, який був визнаний непридатним до військової служби та за відомостями військово-облікового документа (номер у реєстрі Оберіг 091220201425692400018), був виключений з військового обліку (а.с.16-18).
Так з даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом 09.04.2026 вбачається, що Позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов`язаний, постанова ВЛК непридатний з виключенням з військового обліку, дата ВЛК - 28.09.2020 (а. с.18).
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України №2232-XII «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній станом на 22.07.2020) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягали громадяни, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (у редакції, чинній станом на 12.04.2026) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягали громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 280/2880/24 (пункт 39).
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року №2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386; далі - Положення №2, зі змінами станом на 06 лютого 1998 року), основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, добір громадян, придатних за станом здоров`я до військової служби для укомплектування Збройних Сил України; медичний огляд призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних з метою визначення придатності до військової служби, служби за військовим фахом, аналіз результатів медичного огляду та розробки заходів щодо виконання цієї роботи з метою покращення комплектування Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 4 розділу І Положення №2 військово-лікарська експертиза у Збройних Силах України здійснюється штатними та позаштатними (постійно і тимчасово діючими) ВЛК та лікарсько-льотними комісіями (надалі - ЛЛК).
Як установлено у пункті 75 розділу ІІ Положення №2 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб і фізичних вад (додаток №1 даного Положення), що визначають ступінь придатності до військової служби (надалі - Розклад хвороб) і Таблиці додаткових вимог до стану здоров`я призовників, військовослужбовців, а також вступників до військово-навчальних закладів (додаток №3 даного Положення).
Відповідач не надав суду належних доказів перегляду або скасування у встановленому порядку довідки військово-лікарської комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 вересня 2020 року яка є офіційним адміністративним актом та слугувала підставою виключення позивача з військового обліку відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII.
Для поновлення на військовому обліку має бути законна підстава, проте відповідач не навів приписів Закону №2233-XII чи іншого закону, які давали йому підстави для поновлення позивача на військовому обліку у квітні 2026 року.
Втрата чинності Положенням № 2 у зв`язку із прийняттям Міністерством оборони України наказу від 14 серпня 2008 року №402, яким затверджено нове Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800), не має наслідком автоматичну втрату чинності постановами ВЛК, (тобто, особи, яких раніше було визнано непридатними, автоматично стали придатними). Такої норми ні Закон №2233-XII, ні від 14 серпня 2008 року № 402 самі по собі не містять.
Законодавець на цей час не прийняв закон, який би зобов`язував непридатних до військової служби громадян повторно пройти медичний огляд.
До прикладу, Законом України від 21 березня 2024 року №3621-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист (набрав чинності 04 травня 2024 року; далі Закон №3621-IX) внесено зміни до Закону №2232-ХІІ та по суті скасовано статус обмежено придатний та пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього закону передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Водночас закон, який би зобов`язував провести ревізію усіх прийнятих у минулому (до початку воєнного стану) постанов ВЛК про непридатність до військової служби, відсутній.
Також суд зазначає, що нормативно-правові акти не наділяють ТЦК та СП та безпосередньо його керівника повноваженнями щодо ревізування, відміни або скасування висновків військово-лікарської комісії про непридатність осіб до військової служби з виключенням з військового обліку.
Оскільки постанова ВЛК від 28.09.2020 № 30/937 є чинною (не скасована у встановленому законом порядку), та позивач був виключений з військового обліку на підставі пп.3 ч. 6 ст. 37 Закону України №2232-XII «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», який не містить норм, які б визначали підстави, порядок та умови повторного взяття на військовий облік (поновлення на військовому обліку) громадян, яких раніше було виключено з військового обліку за станом здоров`я на підставі рішення ВЛК, то бездіяльність відповідача щодо не внесення даних до Єдиного Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку позивача у спірних правовідносинах не відповідають визначеному частиною другою статті 2 КАС України критерію законності.
Крім того, суд зауважує, що згідно з положеннями Порядку № 1487, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов`язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов`язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов`язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.
Тому суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (не належне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов`язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, у тому числі і щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку.
Відповідачем вказане питання по суті не розглянув, водночас у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач повинен пройти повторне ВЛК та отримати довідку з одним із 5 нових статусів.
Однак, вказані висновки відповідача спростовуються вищевказаним, а позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних, відповідно до військово-облікового документа № 091220201425692400018 від 28 березня 2025 року.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних, відповідно до військово-облікового документа № 091220201425692400018 від 28 березня 2025 року.
На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Оскільки основна вимога задоволена, то за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача належить стягнути 1331,20 грн. сплаченого судового збору.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних, відповідно до військово-облікового документа № 091220201425692400018 від 28 березня 2025 року.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних, відповідно до військово-облікового документа № 091220201425692400018 від 28 березня 2025 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев