Справа № 314/2436/26
Провадження № 2/314/1860/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2026 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі
головуючого судді Швець О.В.
секретар судового засідання Павлівська І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/2436/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати неустойки (пені) та визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню,
без участі сторін та їх представників,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позицій сторін.
01.05.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати неустойки (пені) та визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у Лівобережному ВДВС м. Запоріжжя перебувають виконавчі провадження щодо стягнення неустойки (пені) на суму 48 019,75 грн.
Позивач вказує, що зазначена сума була нарахована до винесення постанови Запорізьким апеляційним судом, якою було зменшено розмір аліментів. Державним виконавцем було здійснено перерахунок основного боргу, однак розмір пені перераховано не було. Крім того, позивач зазначає, що є учасником бойових дій, має ще двох малолітніх дітей, крім того є офіційно безробітним.
У зв`язку з вищевикладеним просить суд повністю звільнити його від сплати неустойки (пені) у розмірі 48 019,75 грн. Визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі документи у ВП №64621549 та ВП №64621818. Скасувати арешт коштів, накладений у межа зазначених проваджень.
Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Швець О.В.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження.
Від представника відповідача, адвоката Сікори Н.Є. 09.07.2026 суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання вказує, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що у Лівобережному відділі ДВС у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні перебуває два виконавчих провадження про стягнення з останнього неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у ВП №58040920 у розмірі 23 317,90 та ВП №58041237 у розмірі 20 392,74 грн.
Виконавчі провадження відкриті на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19.10.2020. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що заборгованість по аліментам в межах зазначених виконавчих проваджень нарахована державним виконавцем з урахуванням рішення Запорізького апеляційного суду від 25.09.2019, яким зменшено розмір аліментів.
Позивачем ОСОБА_1 16.07.2026 суду надано письмові пояснення у справі, де останній посилається на те, що оскільки постановою Запорізького апеляційного суду перераховано фактичний розмір боргу, то пеня, яка була нарахована на суму боргу втрачає свою правову підставу.
Вказує, що пеня є похідним зобов`язанням від основного боргу. За відсутністю основного боргу, нарахування пені та стягнення пені є юридично неможливим. У зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Від представника відповідача, адвоката Сікори Н.Є. 09.07.2026 суду надано клопотання про продовження строку підготовчого провадження, для можливості ознайомлення з поясненнями, які були надані позивачем, та надати час для підготовки відповіді.
Ухвалою суду від 22.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі.
Ухвалою суду від 07.09.2026 постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.
Позиція сторін по справі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, однак її представник, адвокат Сікора Н.Є. надала суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Матеріалами справи встановлено, що Вільнянський районний суд Запорізької області 28.11.2018 ухвалив рішення, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму до досягнення дитиною трьох років.
Крім того, Вільнянський районний суд Запорізької області 12.12.2018 ухвалив додаткове рішення, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 25.09.2019 рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.11.2018 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку. Крім цього стягнуто аліменти на утримання дружини у розмірі 1/8 частини усіх видів доходів щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до заочного рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19.10.2020 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ухвалено стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів по ВП № 58040920 у розмірі 23317 (двадцять три тисячі триста сімнадцять) гривень 90 копійок, неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів по ВП № 58041237 у розмірі 20392 (двадцять тисяч триста дев`яносто дві) гривні 74 копійки.
Відповіно до ч.1 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Відповідно до ч.2 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Згідно з ч.1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Таким чином, для визначення правильності нарахування пені необхідно встановити розмір заборгованості за кожним періодичним аліментним платежем, строк його сплати та кількість днів прострочення.
Сам по собі факт зміни розміру аліментів відповідно до судового рішення не є достатньою підставою для висновку про припинення обов`язку зі сплати раніше нарахованої пені. Водночас правильність її розрахунку має оцінюватися з урахуванням установленого розміру аліментних зобов`язань за відповідні періоди.
Крім того, позивачем не наведено належного розрахунку, котрий підтверджує нарахування пені на суму заборгованості, визначену без урахування постанови Запорізького апеляційного суду від 25.09.2019, або що внаслідок зміни розміру аліментів відсутній обов`язок зі сплати всієї стягнутої неустойки.
Таким чином, суд вважає, що за відсутності належних доказів, які б підтверджували неправильність визначення розміру заборгованості, на яку нараховано пеню, сам факт зміни розміру аліментів не є достатньою підставою для висновку про безпідставність нарахування неустойки в повному обсязі.
Щодо позовних вимог у частині визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, допускається за наявності передбачених законом підстав.
Суд вважає, що незгода боржника з розміром заборгованості чи неустойки сама по собі не свідчить про те, що виконавчий документ видано помилково або що обов`язок за ним припинився.
Крім того, позивачем не доведено, що виконавчі документи, на підставі яких здійснюється стягнення неустойки, видані помилково, відповідний обов`язок припинився внаслідок добровільного виконання або з інших установлених законом підстав.
За таких обставин суд не вбачає передбачених статтею 432 ЦПК України підстав для визнання відповідних виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.
Щодо вимоги про скасування арешту коштів суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Водночас питання зняття арешту з майна та коштів боржника вирішується з урахуванням підстав його накладення, стану виконавчого провадження та обставин, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Суд вважає, що оскільки позивач пов`язує вимогу про скасування арешту з необхідністю звільнення від сплати пені, а передбачених законом підстав для задоволення зазначених вимог судом не встановлено, позивачем не доведено достатніх підстав для задоволення вимоги про скасування арешту коштів.
Таким чином, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати неустойки (пені) та визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у повному обсязі.
На підставі та вищевикладеного, відповідно до вимог ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати неустойки (пені) та визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ольга Валеріївна Швець
08.10.2026